Постанова

від 11.11.2019 по справі 369/5164/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 369/5164/15-ц

провадження № 61-26858св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2016 року у складі судді Усатова Д. Д. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 травня 2017 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Іванової І. В., Верланова С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила: виділити їй в натурі 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно варіанту № 2 висновку експерта будівельно-технічної експертизи № 23626/15-43/6921-6923/16-43 від 15 жовтня 2015 року, а саме приміщення житлового будинку: кухню (1-2) площею 8,2 кв. м, коридор (1-2) площею 3,7 кв. м, житлову кімнату (1-3) площею 25,7 кв.м, сарай В , колодязь № 6 , доріжку № 7 (1/2 частини), а всього по будинку 37,6 кв.м, з відхиленням від ідеальних часток більше на 4,4 кв. м;

виділити в натурі 1/2 частину земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно варіанту № 4 висновку експерта будівельно-технічної експертизи № 23626/15-43/6921-6923/16-43 від 15 жовтня 2015 року, загальною площею 1256 кв. м, яка знаходиться в таких межах: від точки 20 , яка розташована в куті сполучення тильної та лівої межі земельної ділянки на відстані 11,00 м в точку 13 ; від точки 13 паралельно правій та перпендикулярно тильній межі земельної ділянки на відстані 95,44 м в точку 12 ; від точки 12 паралельно лівій та перпендикулярно фасадній межі земельної ділянки на відстані 4,00 м в точку 11 ; від точки 11 під кутом 140о на відстані 2,97 м в точку 10 ; від точки 10 в точку 9 , які розташовані по лінії поділу земельної ділянки в житловому будинку; від точки 9 під кутом 144о на відстані 2,60 в точку 8 ; від точки 8 паралельно правій та перпендикулярно фасадній межі земельної ділянки на відстані 17,02 м в точку 7 ; від точки 7 , яка розташована на фасадній межі земельної ділянки на відстані 11,32 м в точку 14 , яка розташована в куті сполучення лівої та фасадної межі земельної ділянки; від точки 14 , яка розташована в куті сполучення лівої та фасадної межі земельної ділянки на відстані 23,52 м в точку 15 ; від точки 15 , яка розташована на лівій межі земельної ділянки на відстані 6,98 м в точку 16 ; від точки 16 , яка розташована на лівій межі земельної ділянки на відстані 10,43 м в точку 17 ; від точки 17 , яка розташована на лівій межі земельної ділянки на відстані 12,85 м в точку 18 ; від точки 18 , яка розташована на лівій межі земельної ділянки на відстані 19,45 м в точку 19 ; від точки 19 , яка розташована на лівій межі земельної ділянки на відстані 52,08 м в точку 20 , яка розташована в куті сполучення тильної та лівої межі земельної ділянки.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 грудня 2012 року за нею визнано право власності на 2/6 частини житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 , а рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 березня 2014 року визнано право власності на 1/6 частини вищевказаного житлового будинку з надвірними спорудами в порядку спадкування.

ОСОБА_2 , яка є співвласником іншої частини будинку, чинить їй перешкоди у користуванні ним. Між ними виникають непорозуміння та суперечки з приводу користування, утримання та збереження майна. Угода про спосіб виділення в натурі частки із сумісного володіння між сторонами не досягнута.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 травня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Виділено ОСОБА_1 в натурі Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно варіанту № 2 висновку експерта будівельно-технічної експертизи № 23626/15-43/6921:6923/16-43 від 31 травня 2016 року, а саме приміщення житлового будинку: кухню (1-2) площею 8,2 кв. м, коридор (1-2) площею 3,7 кв. м, житлову кімнату (1-3) площею 25,7 кв. м, сарай В , колодязь № 6 , доріжку №7 (1/2 частини), а всього по будинку 37,6 кв. м з відхиленням від ідеальних часток більше на 4,4 кв. м.

Виділено ОСОБА_1 в натурі Ѕ частину земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно варіанту № 4 висновку експерта будівельно-технічної експертизи № 23626/15-43/6921:6923/16-43 від 31 травня 2016 року, загальною площею 1 256, 00 кв. м, яка знаходиться в таких межах: від точки 20 , яка розташована в куті сполучення тильної та лівої межі земельної ділянки на відстані 11,00 м в точку 13 ; від точки 13 паралельно правій та перпендикулярно тильній межі земельної ділянки на відстані 95,44 м в точку 12 ; від точки 12 паралельно лівій та перпендикулярно фасадній межі земельної ділянки на відстані 4,00 м в точку 11 ; від точки 11 під кутом 140о на відстані 2,97 м в точку 10 ; від точки 10 в точку 9 , які розташовані по лінії поділу земельної ділянки в житловому будинку; від точки 9 під кутом 144о на відстані 2,60 в точку 8 ; від точки 8 паралельно правій та перпендикулярно фасадній межі земельної ділянки на відстані 17,02 м в точку 7 ; від точки 7 , яка розташована на фасадній межі земельної ділянки на відстані 11,32 м в точку 14 , яка розташована в куті сполучення лівої та фасадної межі земельної ділянки; від точки 14 , яка розташована в куті сполучення лівої та фасадної межі земельної ділянки на відстані 23,52 м в точку 15 ; від точки 15 , яка розташована на лівій межі земельної ділянки на відстані 6,98 м в точку 16 ; від точки 16 , яка розташована на лівій межі земельної ділянки на відстані 10,43 м в точку 17 ; від точки 17 , яка розташована на лівій межі земельної ділянки на відстані 12,85 м в точку 18 ; від точки 18 , яка розташована на лівій межі земельної ділянки на відстані 19,45 м в точку 19 ; від точки 19 , яка розташована на лівій межі земельної ділянки на відстані 52,08 м в точку 20 , яка розташована в куті сполучення тильної та лівої межі земельної ділянки.

Виділено ОСОБА_2 в натурі Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно варіанту № 2 висновку експерта будівельно-технічної експертизи № 23626/15-43/6921:6923/16-43 від 31 травня 2016 року, а саме приміщення житлового будинку: коридор (1-1) площею 7,7 кв. м, житлову кімнату (1-4) площею 11,8 кв. м, кухню (1-5) площею 9,3 кв. м, веранду а-1 ; сарай Б , вбиральню Г , огорожу №4 , доріжку №7 (1/2), а всього по будинку 28 , 8 кв. м , з відхиленням від ідеальних часток менше на 4, 4 кв. м.

Виділено ОСОБА_2 в натурі Ѕ частину земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно варіанту № 4 висновку експерта будівельно-технічної експертизи № 23626/15-43/6921-6923/16-43 від 31 травня 2016 року, загальною площею 1 256, 00 кв. м, яка знаходиться в таких межах: від точки 1 , яка розташована в куті сполучення тильної та правої межі земельної ділянки на відстані 45,99 м в точку 2 ; від точки 2 , яка розташована на правій межі земельної ділянки на відстані 5,12 м в точку 3 ; від точки 3 , яка розташована на правій межі земельної ділянки на відстані 35,69 м в точку 4 ; від точки 4 , яка розташована на правій межі земельної ділянки на відстань 9,58 м в точку 5 ; від точки 5 , яка розташована на правій межі земельної ділянки на відстані 33,37 м в точку 6 ; від точки 6 , яка розташована в куті сполучення правої та фасадної межі земельної ділянки на відстані 8,26 м в точку 7 ; від точки 7 паралельно правій та перпендикулярно фасадній межі земельної ділянки на відстані 17,02 м в точку 8 ; від точки 8 під кутом 144о на відстані 2,60 м в точку 9 ; від точки 9 в точку 10 , які розташовані по лінії поділу земельної ділянки в житловому будинку; від точки 10 під кутом 130о на відстані 2,97 м в точку 11 ; від точки 11 паралельно лівій та перпендикулярно фасадній межі земельної ділянки на відстані 4,00 м в точку 12 ; від точки 12 паралельно правій та перпендикулярно тильній межі земельної ділянки на відстані 95,44 м в точку 13 ; від точки 13 , яка розташована на тильній межі земельної ділянки на відстані 8,69 м в точку 1 , яка розташована в куті сполучення тильної та правої межі земельної ділянки.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що сторони є співвласниками будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , не можуть дійти згоди щодо виділення в натурі часток у спільному майні, тому з урахуванням технічної можливості виділу в натурі часток майна, позов підлягає задоволенню.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 травня 2017 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що не чинила перешкоди позивачу у користуванні спірним житловим будинком. Поділу будинку у спосіб, визначений судовим рішенням, порушує її права та законні інтереси, оскільки він не враховує фактичне використання будинку сторонами та позбавляє її можливості використовувати ту частину будинку, в якій вона проживає та зробила ремонт.

Поділ будинку носить формальний характер, оскільки рішенням не вирішено питання щодо проведення ремонтно-будівельних робіт по лінії розподілу будинку для створення ізольованого приміщення, не визначено порядок користування інженерними мережами.

Відповідно до статті 120 ЗК України право власності та право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування нею, однак сторони таке право в установленому законом порядку не забули, тому звернення до суду за захистом права користування земельною ділянкою є передчасним.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

18 травня 2018 року справу № 369/5164/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 березня 2014 року визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на 1/6 частини житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 грудня 2012 року визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно: 2/6 частин житлового будинку з надвірними спорудами та 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0, 2512 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . після Визнано за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно: 3/6 частини житлового будинку з надвірними спорудами та 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,2512 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Суди встановили, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник спір щодо користування вищезазначеними жилим будинком та земельною ділянкою.

Для визначення можливості та варіантів поділу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки в натурі, під час розгляду справи ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 жовтня 2015 року призначено судову будівельно-технічну експертизу на предмет визначення ринкової вартості спірного нерухомого майна та варіантів поділу його між сторонами.

Відповідно до висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи від 31 травня 2016 року № 23626/15-43/6921:6923/16-43, проведеної судовим експертом Бідюк Д. В., ринкова вартість домоволодіння становить 1 554 507, 00 грн, зокрема вартість земельної ділянки складає 911 794, 00 грн, а вартість узаконених будівель і споруд - 642 713, 00 грн. Запропоновано три варіанти розподілу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами та земельної ділянки.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку про те, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Встановивши, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 31 травня 2016 року № 23626/15-43/6921:6923/16-43 другий варіант розподілу спірного будинковолодіння є найбільш наближеним до ідеальних часток кожного із співвласників, суди дійшли правильного висновку про можливість виділення співвласникам найбільш ізольованих житлових та підсобних приміщень із найменшим відхиленням від ідеальних часток співвласників з урахуванням зазначеного варіанту розподілу.

Усі доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, їм надана належна правова оцінка, вони не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 травня 2017 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук