Постанова

від 16.10.2019 по справі 388/372/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 388/372/16-ц

провадження № 61-30944св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне підприємство Черніцький ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 липня 2017 року в складі колегії суддів: Голованя А. М., Гайсюка О. В., Мурашка С. І.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Черніцький про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ПП Черніцький про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 5,91 га, розташованої на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області. 20 жовтня 2014 року вона ознайомилася з витягом з Державного земельного кадастру, з якого дізналася, що 26 листопада 2009 року зареєстровано право оренди належної їй земельної ділянки з орендарем ПП Черніцький , строком на десять років. Зазначає, що не укладала зазначеного договору оренди власної земельної ділянки, а кошти за користування земельною ділянкою отримувала грішми та зерном, вважаючи це обґрунтованим, оскільки з 2009 року ПП Черніцький користується належною їй земельною ділянкою. 14 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до відділу Держгеокадастру у Долинському районі Кіровоградської області із заявою про надання копії договору оренди землі, укладеного між нею та ПП Черніцький . Ознайомившись з примірником договору, позивач з`ясувала, що він підписаний не нею.

Позивач просила визнати недійсним правочин - договір оренди землі, без номера, укладений 15 жовтня 2009 року, від імені орендодавця ОСОБА_1 із орендарем ПП Черніцький .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі площею 5,91 га, укладений 15 жовтня 2009 року між ОСОБА_1 та ПП Черніцький . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що в оспореному правочині підпис від імені позивача вчинено не ОСОБА_1 , а іншою особою, тому це свідчить про відсутність волевиявлення у позивача на укладення договору. Оскільки зі змістом договору оренди землі вона ознайомилася у березні 2016 року, то саме з цього часу розпочався перебіг позовної давності.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 липня 2017 року апеляційну скаргу ПП Черніцький задоволено.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2017 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП Черніцький про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права, без поважних на те причин.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суд касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 388/372/16-ц і витребувано її з Долинського районного суду Кіровоградської області.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 Про здійснення правосуддя у Верховному Суді та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.

05 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

На підставі ухвали Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що позивач договір оренди не підписувала (підтверджується висновком експерта) та отримала копію спірного правочину лише 23 березня 2016 року.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали заперечення (відзиву) на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що позивач є власником земельної ділянки площею 5,91 га, що знаходиться на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер № 3521980700:02:000:0408 (а.с. 5).

У вересні 2014 року ОСОБА_1 , маючи на меті внести дані про належну земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, замовила виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у державному підприємстві Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою .

Після проведення державної реєстрації вищезазначеної земельної ділянки, ОСОБА_1 отримала витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3501372242014 від 20 жовтня 2014 року. Згідно з даними, що відображені у цьому витягу, 30 вересня 2014 року відділом Держземагентства у Долинському районі було проведено державну реєстрацію земельної ділянки. Витяг також містить відомості про оренду, а саме 26 листопада 2009 року зареєстровано право оренди земельної ділянки з орендарем ПП Черніцький зі строком дії речового права десять років.

14 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до відділу Держгеокадастру у Долинському районі Кіровоградської області із заявою про надання копії договору оренди землі, укладеного між нею та ПП Черніцький .

23 березня 2016 року позивач отримала копію договору оренди землі, укладеного 15 жовтня 2009 року між нею та ПП Черніцький , дізнавшись, що 26 листопада 2009 року Долинським районним відділом Кіровоградської регіональної філії державного підприємства Центр ДЗК здійснено державну реєстрацію договору оренди землі площею 5,91 га на строк десять років, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040937000108.

Згідно з висновком експерта від 26 серпня 2016 року № 1061, підписи від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі, укладеному 15 жовтня 2009 року між ОСОБА_1 та ПП Черніцький , зареєстрованому 26 листопада 2009 року у Долинському районному відділі Кіровоградської регіональної філії державного підприємства Центр ДЗК за № 040937000108, що міститься на 4-й сторінці у графі Орендодавець___ ; в акті про передачу та прийом земельної ділянки, що надається в оренду (без дати), площею 5,91 га між ОСОБА_1 та ПП Черніцький , що міститься у графі Орендодавець___ , виконані не самою ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 63-66).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 57 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно із статтею 60 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За змістом статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (стаття 203 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, другою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з висновком експерта від 26 серпня 2016 року № 1061, підписи від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі, укладеному 15 жовтня 2009 року, та акті про передачу та прийом земельної ділянки виконані не самою ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 63-66).

Таким чином, письмовим доказом підтверджено, що позивач у справі ОСОБА_1 не підписувала спірний договір оренди землі, а відтак цей правочин укладений за відсутності її волевиявлення на його укладення, що відповідно до частини третьої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

ОСОБА_1 зазначає, що фактично вона довідалася про порушення свого права отримавши Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3501372242014 від 20 жовтня 2014 року після внесення відомостей про державну реєстрацію земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі від 07 липня 2014 року. Цей Витяг містить відомості про оренду із зазначенням, що орендарем вищезгаданої ділянки є ПП Черніцький .

Таким чином, позивач дізналася про порушення свого цивільного права лише у 2014 році.

23 березня 2016 року у відділі Держгеокадастру у Долинському районі Кіровоградської області позивач отримала примірник спірного договору оренди землі.

У свою чергу, відповідачем ПП Черніцький не надано суду жодного доказу, що ОСОБА_1 до 23 березня 2016 року отримувала спірний договір оренди землі, знайомилася з його змістом.

Починаючи з дня отримання вищезазначеного договору оренди землі, позивач дізналась про наявність між нею та ПП Черніцький договірних правовідносин з приводу оренди землі, а отже, з цього часу у неї виникло право на позов.

При цьому доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 з 2009 року отримувала плату за користування землею, а отже, знала про укладення спірного договору оренди землі слід визнати необґрунтованими, оскільки спірний договір оренди землі позивач отримала у березні 2016 року, тобто з цього часу отримала можливість реалізувати своє право вимагати визнання його недійсним у примусовому порядку через суд.

З огляду на вищевказане, не вбачається підстав для застосування до цих правовідносин позовної давності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, яке по суті є правильним.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 липня 2017 року та залишає в силі рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2017 року.

Керуючись статтями 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 липня 2017 року скасувати.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2017 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська