Рішення

від 05.11.2019 по справі 902/452/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2019 р. Cправа №902/452/19

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод будівельних матеріалів "Астор", м.Бориспіль Київської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон", м.Вінниця

про стягнення 1011967,17 грн заборгованості згідно договору найму

учасники процесу:

представник позивача: Колбаєв О.В., діє на підставі довіреності б/н від 21.06.2019;

представник відповідача: Кучерява І.П., діє на підставі довіреності б/н від 08.07.2019.

В С Т А Н О В И В :

04.06.2019 на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод будівельних матеріалів "Астор" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон" заборгованості в загальній сумі 1011967,17 грн, що нарахована з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов укладених між сторонами договорів "оренди спецтехніки з екіпажем (оператором, механіком)" №191218/1 від 19.12.2018 та "на виконання робіт" №191218 від 19.12.2018 в частині здійснення обумовлених платежів.

Ухвалою суду від 10.06.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/452/19, вирішено її розгляд здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

27.06.2019 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній, поміж іншого, зазначає:

"- позивачем не виконано той обсяг робіт, який зазначено у актах надання послуг від 25.03.2019 та 30.03.2019;

- позивачем взагалі не виконувались роботи, визначені у акті від 15.04.2019;

- позивачем припинено договір 31.03.2019, в той же час складено акт виконання робіт у квітні 2019;

- припинення договору припиняє дію його умов, в тому числі стосовно порядку складання актів виконаних робіт;

- відповідачем перераховано кошти на рахунки позивача у сумі 500000 грн (останній платіж проведено 15.03.2019);

- у відповідача не виникло зобов`язання з оплати, як те передбачено п.4.3 договору".

Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними (за виключенням вимог щодо пені, річних та інфляційних за договором оренди спецтехніки з екіпажем №191218/1 від 19.12.2018 у сумах: 16266,45 грн пені (14111,87 грн та 2154,58 грн); 3708,93 грн інфляційних втрат (3326,43 грн та 382,50 грн); 1371,06 грн річних (182,34 грн та 1188,72 грн), всього 21346 грн 44 коп., у зв`язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позову у частині позовних вимог у сумі 990620 грн 73 коп.

У свою чергу, 10.10.2019 позивачем до суду подано відповідь на відзив (вх.№ 02.-1-34/5590/19 від 10.07.2019) із запереченнями щодо обставин, викладених відповідачем. Обґрунтовуючи свою процесуальну позицію товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод будівельних матеріалів "Астор" вказує, що надані до суду акти виконаних робіт: №92 від 25.03.2019, №119 від 31.03.2019 та №175 від 15.04.2019 повністю відповідають вимогам до первинних документів, що встановлені ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Після отримання актів відповідач не надав жодного заперечення щодо їх змісту, тоді як відповідно до п.3.2 Договору вимагається письмове повідомлення протягом трьох календарних днів з дати отримання акту.

Також позивач вказує, що доказом на підтвердження факту визнання відповідачем об`єму виконаних робіт та їх вартості, наведених в акті №92 від 25.03.2019 є обопільно підписаний акт звіряння розрахунків, в якому відображені вказані відомості. Окрім того, на переконання позивача, відповідач своїми діями визнав вартість робіт, виконаних позивачем, зокрема у зв`язку із прийняттям та обліком у бухгалтерському та податковому обліку отриманих податкових накладних в т.ч., які є підставою позовних вимог.

Щодо посилання відповідача на те, що акти №92 від 25.03.19 та №119 від 31.03.19 не можуть бути доказом по справі оскільки підписані з його боку факсиміле, позивач вважає, що такі твердження не ґрунтуються ані на діючому законодавстві, ані на фактичних обставинах справи, ані на попередніх взаємовідносинах з відповідачем.

Додатково позивач вважає, що договір не припинив свою дію, оскільки жодної відповіді про згоду відповідача на його пропозицію про дострокове припинення договору не надійшло, як і не було підписано додаткової угоди про зміну строків його дії (як те передбачено п.9.1 договору).

29.07.2019 від відповідача до суду надійшло пояснення №130/19 від 29.07.2019 щодо перебігу фіксування (зважування) переробленої гірничої маси та контррозрахунок ціни позову, із змісту яких слідує, що відповідач визнає заборгованість у розмірі 21346,44 грн пені, інфляційних, річних за договором оренди та відносно договору на виконання робіт: 239386,00 грн основної суми, 459,09 грн - пені, 327,92 грн - річних. Всього: 261519,40 грн. Іншу заявлену позивачем суму у розмірі 750447,80 відповідач заперечує. При цьому, останній вказує, що "...контррозрахунок складено за договором на виконання робіт №191218 від 19.12.2018 в цілому, не на підставі того, чи іншого акту...". Додатково товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон" звертає увагу суду на використання ваг автомобільних ТВА-80-20-18В(8)-Пф-М04/25(RC3), якими відповідач забезпечив зважування гірничої маси. Одержані відомості, за твердженням відповідача, заносилися до Журналу зважування. Таким чином, виходячи з вартості робіт дроблення, передбаченої у п.4.1 договору, загальна вартість робіт на переконання відповідача складає 739386,00 грн. Підсумовуючи викладене, останній вказує, що враховуючи вартість фактично виконаних робіт (739386,00 грн) та суму коштів, сплачену відповідачем позивачу (500000,00 грн), борг за договором становить 239386,00 грн.

01.08.2019 позивачем до суду надано пояснення по справі (вх.№ 02.1-34/6156/19 від 01.08.2019), в яких останній зазначає: ".....що надані відповідачем документи взагалі не відносяться до предмету спору, не охоплюють початок робіт, а у відношенні їх завершення виходять за межі періоду виконання робіт відповідачем, а відтак не можуть бути взяті до уваги". При цьому позивач вказує, що надана відповідачем копія Журналу зважування ТОВ Каскад - Бетон є внутрішній документ відповідача, який складався представниками виключно самого відповідача, без жодної участі представників відповідача у зважуванні, та, хоча б, у ознайомленні з результатами такого зважування.

13.09.2019 на адресу суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод будівельних матеріалів "Астор" вх. №02.1-34/7253/19 про зміну розміру позовних вимог, якою останній просить суд постановити рішення про стягнення на його користь з товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон" 645032,53 грн, з яких: заборгованість на загальну суму 450779,20 грн, 115099,53 грн пені за несвоєчасний розрахунок, 71220,47 грн відсотків річних та 7933,33 грн інфляційного збільшення суми боргу. Обґрунтовуючи подану заяву, позивач зазначає, що після порушення провадження по справі відповідач частково сплатив заборгованість за договором на виконання робіт від 19.12.2018 №191218 на загальну суму 242000,00 грн. Часткове погашення заборгованості здійснювалось кількома платежами, з посиланням тільки на договір, без зазначення конкретного акту виконаних робіт, у зв`язку із чим позивач здійснював зарахування платежів відповідно до строків виникнення заборгованості.

В подальшому, 26.09.2019, від позивача надійшла ще одна заява про зміну розміру позовних вимог (вх. №02-1-34/7740/19 а.с.238, т.2), в якій останній, посилаючись на здійснене перерахування неустойки, 3% річних та інфляційних, просить суд стягнути на його користь з ТОВ "Каскад-Бетон" 650323,45 грн, з яких: основний борг в розмірі 450779,20 грн, 117811,11 грн - пеня за несвоєчасний розрахунок, 74187,19 грн - 3% річних та 7545,95 грн - сама, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.

Під час підготовчого засідання, 30.09.2019, суд постановив ухвалу (із занесенням до протоколу судового засідання) про прийняття вказаної вище заяви до розгляду та здійснення подальшого розгляду справи із врахуванням вимог, викладених у ній (заяві вх. №02-1-34/7740/19 від 26.09.2019).

Слід зазначити, що під час здійснення підготовчого провадження у даній справі, її учасники висловились про недоцільність проведення у справі експертизи.

30.09.2019, судом оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

В подальшому, 04.11.2019, після судових дебатів, судом оголошено про вихід до нарадчої кімнати та орієнтовний час повернення - 05.11.2019.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення суду (05.11.2019) представники сторін не з`явились.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

19.12.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон" (далі по тексту також - замовник, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод будівельних матеріалів "Астор" (далі по тексту також - виконавець, позивач) укладено договір на виконання робіт №191218 (далі по тексту також - Договір №191218).

Відповідно до предмету Договору №191218 замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати роботи по дробленню і сортуванню граніту з використання обладнання, визначеного у п.1.1.1 -1.1.3 Договору №191218.

Об`єкт, на якому будуть виконуватись роботи за цим договором знаходиться за адресою: Вінницька область, Калинівський район, сІванів, вул.Заводська, 1 (п.1.3 Договору №191218).

Положеннями п.1.4 Договору сторони обумовили, що виконавець зобов`язується протягом строку дії даного договору виконувати роботи по дробленню і сортуванню граніту, в об`ємі орієнтовно 30000 тонн гірничої маси в місяць. Готова продукція після процесу сортування переробленої гірничої маси - це гранітний щебінь фракції 5-20 мм, 0-5 мм.

Відповідно до п.2.3.7 Договору: виконавець зобов`язується своїми силами, за свій рахунок здійснювати технічне обслуговування обладнання протягом строку дії договору.

Пунктом 3.1 Договору передбачено: "Відповідно даних ваг , встановлених на автономному самохідному модулі щокового дробіння Fintec 1107 про кількість переробленої гірничої маси (камінь необроблений) в кожний 15-ий день виконання робіт, складається Акт виконаних робіт (Додаток №2) із зазначенням загальної кількості тон переробленої продукції."

Передача робіт по Договору виконується шляхом підписання сторонами Акта виконаних робіт (п.3.2 Договору).

Термін підписання Актів виконаних робіт - 3 календарних дня з дати його отримання від виконавця. Акт направляється замовнику шляхом направлення замовнику у вигляді скан-копій на електронну адресу andrey230882@gmail.com. При наявності заперечень чи відмови від підписання Акта, замовник зобов`язаний повідомити про це виконавця не пізніше 3-х календарних днів за дати отримання Акта, з наданням письмових пояснень. Підписаний Акт у вигляді скан- копії направляється замовником на адресу електронної почти виконавця kalash.valentina.astor@gmail.com. У випадку непідписання замовником акта без надання письмових заперечень, такий акт вважається прийнятим замовником в день його складання, а зобов`язання виконавця, передбачені даним Договором, виконані належним чином і в повному обсязі. В подальшому, протягом 10 календарних днів з дати підписання оригінал акту передається замовнику шляхом направлення "Новою поштою" чи вручається під підпис уповноваженій особі (по вибору виконавця). Замовник зобов`язаний повернути оригінал підписаного акту протягом 5 календарних днів від дати отримання (п.3.2 Договору).

Згідно до пункту 3.5 Договору на підставі підписаного акту виконаних робіт, виконавець надає замовнику рахунок на оплату виконаних робіт.

В розділі 4 Договору, сторони обумовили суму договору та порядок розрахунків.

Так, відповідно до п.4.1 Договору вартість робіт дробіння по даному Договору становить 60,00 грн з ПДВ без врахування вартості палива, за 1 тонну гірської маси, яка надійшла на переробку. Кількість переробленої гірничої маси визначається у відповідності даних ваг, встановлених на автономному самохідному модулі подрібнення Fintec 1107.

Замовник, згідно виставленому рахунку, протягом двох банківських днів від дати виставлення рахунку, здійснює авансовий платіж в розмірі 20% від вартості переробки об`єму гірської маси в кількості 15000 тон, виходячи із вартості переробки згідно п.4.1 даного Договору на розрахунковий рахунок виконавця (п.4.2 Договору).

Пунктом 4.3 Договору сторони узгодили, що розрахунки за фактично виконаний об`єм робіт виконується замовником протягом 5 календарних днів і на основі виставлених рахунків на оплату.

Згідно до пункту 9.1 Договору будь-які зміни і доповнення до даного Договору дійсні лише при умові, що вони здійснені в письмовому вигляді і підписані уповноваженими на те представниками сторін. Додатки до даного Договору складають його невід`ємну частину.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, а в частині грошових зобов`язань - до повного і належного виконання (п.9.2).

Сторони також визначили, що "...Даний Договір може бути розірвано достроково по вимозі будь-якої із сторін шляхом направлення відповідного повідомлення другій стороні за 15 календарних днів до запланованої дати розірвання" (п.9.4 Договору).

Позивач в якості доказів виконаних робіт, обумовлених умовами Договору, по дробленню і сортуванню граніту, долучив до матеріалів справи Акти надання послуг: №92 від 25.03.2019 на суму 621508,20 грн, №119 від 31.03.2019 на суму 128427,00 грн, №175 від 15.04.2019 на суму 234390,00 грн.

За твердженням позивача: ним на виконання умов Договору №191218 виконані роботи на загальну суму 984325,20 грн, які відповідач оплатив частково на суму 419873,00 грн, у зв`язку із чим за ним рахується заборгованість у розмірі 564452,20 грн.

Вказані обставини стали підставою звернення з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за Договором №191218 від 19.12.2018.

Так, при вирішенні даного спору суд враховує наступне.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору №191218 від 19.12.2018, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Враховуючи процесуальну позицію сторін та положення діючого законодавства слід зазначити, що до предмету доказування у даній справі входять обставини стосовно об`єму (обсягу) виконаних робіт за договором підряду.

Як зазначалось раніше: позивачем на підтвердження позовних вимог, поміж іншого, надано Акти надання послуг №92 від 25.03.2019 на суму 621508,20 грн та №119 від 31.03.2019 на суму 128427,00 грн.

Згідно позицій сторін, що висловлені в усних та письмових поясненнях під час здійснення провадження у даній справі, - зазначені документи в графах: "від замовника", "затверджую" містять факсимільне відтворення підпису директора ТОВ "Касакад-Бетон". Дана обставина визнана учасниками справи (ч.1 ст.75 ГПК України).

Відповідно до ч.3 ст.207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно положень ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як відомо, "Факсиміле" позначають печатку (кліше), за допомогою якої відтворюють підпис особи.

Отже, для застосування факсимільного підпису для оформлення правочинів, вчинення інших господарських операцій, необхідна письмова згода сторін, яка може виражатись, зокрема, в укладеній між сторонами письмовій угоді, в якій погоджується використання факсиміле і зразки справжнього та факсимільного підписів посадових осіб або представників сторін договору чи іншого документу. Саме таким способом закріплюється юридична сила факсиміле як особистого підпису і засвідчені ним документи вважатимуться укладеними відповідно до вимог законодавства.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи сторонами письмової згоди щодо використання факсиміле на первинних документах досягнуто не було, окремої угоди не укладалось. Зазначене свідчить, що наявність факсимільного відтворення підпису директора ТОВ "Каскад-Бетон" на вказаних Актах наданих послуг не відповідає положенням ч.3 ст.207 Цивільного кодексу України (виконання відбувалось без дотримання зазначених приписів закону).

При цьому суд враховує, що відповідач заперечує використання вказаного факсиміле повноважною особою ТОВ "Каскад-Бетон", що підтверджується наступним.

Так, 04.06.2019 директором ТОВ "Каскад-Бетон" видано наказ №15/1-к (ОД) від 04.06.2019 "Про проведення службового розслідування у зв`язку із виявленням невідповідності бухгалтерської документації" наступного змісту: "У зв`язку із отриманням 03.06.2019 позовної заяви про стягнення заборгованості від ТОВ "Київський завод будівельних матеріалів Астор", в наданих матеріалах контрагента, та як виявилось, і на оригіналах актів надання послуг щодо підрядних робіт-дроблення та сортування граніту №92 від 25.03.2019 р. та №119 від 31.03.2019, які зберігаються на нашому підприємстві, було використано факсимільне відтворення підпису директора ОСОБА_1 , що є недопустимим на даній документації,

НАКАЗУЮ:

1. Створити комісію в складі:

Голова комісії - головний бухгалтер ОСОБА_2 . Члени комісії - бухгалтер ОСОБА_3 ;

- головний інженер ОСОБА_4

2. Комісії провести службове розслідування щодо виявлених фактів та причин відтворення на бухгалтерських документах факсимільного підпису та в термін до 10.06.2019 року подати директору акт розслідування з даного факту порушення.

3. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.....".

За результатами проведеного розслідування комісією складено Акт службового розслідування на факт виявленням невідповідності бухгалтерської документації, затверджений 10.06.2019 директором ТОВ "Каскад-Бетон". Відповідно до вказаного Акта, комісією встановлено: "....19.12.2018 року між ТОВ Каскад-Бетон та ТОВ Київський завод будівельних матеріалів АСТОР було укладено Договір на виконання робіт №191218 щодо дроблення та сортування граніту. Об`єми наданих послуг повинні підтверджуватись відповідними Актами виконаних робіт. 03.06.2019 року на адресу ТОВ Каскад-Бетон надійшла позовна заява від ТОВ Київський завод будівельних матеріалів АСТОР щодо стягнення заборгованості по існуючому договору на виконання робіт. Як виявилось з наданих контрагентом матеріалів, на примірниках Актів надання послуг щодо підрядних робіт-дроблення та сортування граніту №92 від 25.03.2019 р. та №119 від 31.03.2019 р., які зберігаються на нашому підприємстві, було використано факсимільне відтворення підпису директора ОСОБА_1 , що є недопустимим на документації даного виду.

З даного приводу встановлено, що в період, за який були підписані вказані документи, головним бухгалтером ТОВ Каскад-Бетон працювала ОСОБА_5 , яка була відповідальна за підписання вищевказаної документації. Проте, Наказом №2-К від 05.04.2019 року, вона була звільнена із займаної посади за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України. А отже, дисциплінарне стягнення стосовно порушення вимог ведення бухгалтерської документації застосовано вже бути не може.

Висновки та пропозиції. Із виявленого факту порушення комісія зазначає та пропонує відділу бухгалтерії чітко дотримуватись вимог ведення бухгалтерської документації, ретельно перевіряти і слідкувати за можливістю застосування факсимільного відтворення підпису директора та недопуску такого підпису на первинних бухгалтерських документах та документах суворої звітності".

З викладеного слідує, що факсимільне відтворення підпису директора ТОВ "Каскад - Бетон" на Актах надання послуг №92 від 25.03.2019 та №119 від 31.03.2019 здійснено поза волею та без обізнаності повноважного представника замовника (керівника ТОВ "Каскад-Бетон").

Докази на підтвердження протилежного в матеріалах справи відсутні.

Вказані обставини дають підстави для висновку, що Акти №92 та №119 з боку замовника є непідписаними.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази направлення (вручення) зазначених документів відповідачу, суд приймає позицію останнього, що невиконання ним умов п.3.2 Договору в частині надання заперечень щодо змісту зазначених Актів відбулось через необізнаність уповноважених осіб відносно їх наявності.

Також суд вважає за необхідне зазначити позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного суду, яка викладена в постанові від 19.04.2018 по справі №910/4050/17, що існування усталеної практики між сторонами щодо використання факсиміле, без дотримання вимог ч.3 ст.207 ЦК України, якою визначено порядок його використання, не впливає на вирішення питання щодо правомірності його використання у випадках, коли інша сторона заперечує юридичну силу підписаного таким чином документу .

Таким чином, враховуючи заперечення представника відповідача відносно використання факсимільного відтворення підпису директора уповноваженою особою на Актах надання послуг №92 від 25.03.2019 та №119 від 31.03.2019 суд констатує про неправомірність його застосування на вказаних первинних документах.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції , а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Разом з тим, враховуючи встановлені обставини щодо неправомірного застосування факсимільного відтворення підпису директора ТОВ "Каскад-Бетон" суд підсумовує, що на Актах наданих послуг: №119 від 31.03.2019, №92 від 25.03.2019 відсутній підпис уповноваженої особи від замовника. Таким чином, вказані Акти не можуть вважатися належними доказами надання позивачем послуг відповідачу у визначених в актах обсягах.

Надаючи оцінку твердженню позивача, що доказом на підтвердження факту визнання відповідачем об`єму виконаних робіт та їх вартості, наведених в Акті №92 від 25.03.2019 є обопільно підписаний Акт звіряння розрахунків, в якому відображені вказані відомості суд зазначає наступне.

В постанові від 05.03.2019 у справі №910/1389/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного суду зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Водночас суд констатує, що в матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи, на підставі яких можливо було б встановити обсяг виконаних відповідачем робіт, а також перевірити достовірність викладених в Актах надання послуг №92 від 25.03.2019, №119 від 31.03.2019 відомостей.

При цьому суд враховує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності повноважень головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад - Бетон" ОСОБА_5 на визнання боргу замовника (на підписання відповідного акту звірки).

Натомість, пунктом 9.1 договору №191218 від 19.12.2018 сторони погодили, що "...Любі зміни та доповнення до даного договору діють лише при умові, що вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін ...". Зі змісту самої угоди слідує, що уповноваженою особою замовника є директор ОСОБА_1 , а виконавця - генеральний директор ОСОБА_7

Так, позивач в поясненнях від 25.07.2019 (а.с.128, том1) відносно здійснення контролю кількості переробленої сировини під час надання послуг за Договором №191218 вказує: "за інформацією, наданою технічними працівниками ТОВ "Київський завод будівельних матеріалів "Астор", які працюють з технікою, за допомогою якої безпосередньо надавались послуги за зазначеним договором, ваги, встановлені на модулі щокового дроблення Fintec 1107, здійснюють відображення кількості переробленої сировини у режимі реального часу, із позначкою ваги переробленої маси, дати та часу, в який відображені показники. Під час надання послуг Відповідачеві показники ваг, відображені на табло ваг, спільно контролювались представниками Позивача та Відповідача у внутрішніх документах у довільній формі , у подальшому підсумовувались та відображались а актах наданих послуг, які надавалися Замовнику у порядку, передбаченому договором. Згідно з даними, наданими працівниками, які обслуговують техніку, ваги не обладнані пристроєм, який би роздруковував дані зважувань, та/або передавав їх у спосіб, інший ніж відображення у режимі реального часу".

Разом з тим, матеріали справи не містять документів із відображенням показників ваг, відображених на табло, а так само фотокопій показів табло за визначений позивачем в позовній заяві період. Тоді як позивачем до вказаного пояснення долучено окремі фото, які відображували покази табло ваг в певні проміжки часу, що підтверджує можливість здійснення відповідного фіксування показів відносно виконаних робіт.

Також варта уваги обставина, що відповідач обґрунтовує виконання робіт за визначений останнім період в іншій (меншій) кількості, на підтвердження чого долучає до матеріалів справи копію Журналу зважування ТОВ "Каскад-Бетон".

Разом з тим, як вірно зауважив представник позивача, наданий представником відповідача витяг з Журналу зважування ТОВ "Каскад-Бетон" не містить відомостей щодо року проведених зважувань, що виключає можливість дослідження вказаної в ньому інформації на предмет визначення обсягів проведених відповідачем робіт.

Суд також критично оцінює позицію позивача, що наявність заборгованості за Актами №92 від 25.03.2019 та №119 від 31.03.2019 згідно Договору №191218 підтверджується, поміж іншого, податковими деклараціями відповідача з податку на додану вартість.

Так, відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Наявні в матеріалах справи податкові декларації товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад - Бетон" не відображають обсяг операцій за Актами №92 від 25.03.2019 та №119 від 31.03.2019.

Слід зазначити, що в Таблиці 2 Розділу ІІ (Податковий кредит) Додатку 5 до податкової декларації за 3 місяць стосовно постачальника з індивідуальним податковим номером 356028110287, який належить позивачу, відповідачем зазначена сума обсягу постачання - 455616 грн та 91123,2 грн - сума податку на додану вартість (а.с.206, т.1).

Отже, з викладеного слідує, що сформовані товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад - Бетон" суми податкового кредиту за операціями з товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод будівельних матеріалів "Астор" не відповідають сумам, зазначеним у Актах №92 від 25.03.2019 та №119 від 31.03.2019.

Також не є доказом на підтвердження виконання позивачем робіт за даними Актами долучені ним податкові накладні (а.с.98-112, т.1), оскільки вони сформовані саме товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод будівельних матеріалів "Астор", є звітними податковими документами останнього. При цьому, суми зобов`язань з податку на додану вартість, що в них зазначені позивачем (у тому числі від 31.03.2019 - а.с.112, т.1), не відповідають сумам податкового кредиту, що сформовані відповідачем в податкових деклараціях (у тому числі за 3, 4 місяці 2019 року).

Водночас суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положення статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому згідно до ч.ч. 1, 2 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Таким чином, за результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності суд дійшов висновку, що у справі відсутні передбачені умовами Договору №191218 (зокрема, п.3.1) та нормами чинного законодавства первинні документи, зокрема, "дані ваг", на підставі яких сторони погодили в Договорі формувати акти виконаних робіт, та самі обопільно підписані акти. В зв`язку з ненаданням таких доказів суд позбавлений можливості встановити факт виконання спірних робіт у визначеному позивачем обсягу (наявні в матеріалах справи документи не дають підстави для висновку про наявність у відповідача заборгованості за договором №191218 у сумі, вказаній в позовній заяві).

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 216489,20 грн, яка нарахована позивачем на підставі Актів №92 від 25.03.2019, №119 від 31.03.2019, у зв`язку із їх недоведеністю.

Вказаний висновок суду узгоджується з позицією викладеною Касаційним господарським судом у складі Верховного суду в постанові від 04.07.2018 у справі №926/1311/15.

Суд також розглянув вимогу позивача про стягнення на його користь з відповідача заборгованості за надані послуги згідно Договору №191218 на підставі Акту надання послуг №175 від 15.04.2019 на суму 234390,00 грн.

Так, суд встановив, що позивачем було направлено на адресу відповідача лист за вих. №1503/2-19 від 15.03.2019 (а.с.53, том 1), у якому зазначено: "керуючись п.9.4 розділу 9 Договору, просимо Вас припинити дію договору з 31.03.2019".

Як слідує із змісту зазначеного документу: його підписано генеральним директором ТОВ "Київський завод будівельних матеріалів "Астор" ОСОБА_6 .

Учасники справи також визнали, що лист отриманий відповідачем 15.03.2019.

Положеннями пунктів 9.2, 9.4 Договору сторони обумовили, що даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, а в частині грошових зобов`язань - до повного і належного виконання. Даний Договір може бути розірвано достроково по вимозі будь-якої із сторін шляхом направлення відповідного повідомлення другій стороні за 15 календарних днів до запланованої дати розірвання .

Частиною 1 статті 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що можливість розірвання Договору №191218 від 19.12.2018 в односторонньому порядку передбачена самою угодою, а також те, що лист за вих. №1503/2-19 від 15.03.2019 підписаний уповноваженим представником сторони даного правочину, суд дійшов висновку, що Договір №191218 від 19.12.2018 є розірваним з 31.03.2019, що відповідає положенням ч.1 ст.651 ЦК України.

При цьому, суд критично оцінює твердження представника позивача, що з огляду на відсутність відповіді відповідача на пропозицію про дострокове припинення Договору та непідписання додаткової угоди про зміну строків його дії, Договір №191218 залишився діючим.

Окрім того, подальша поведінка позивача щодо вивезення після 31.03.2019 належної йому техніки з об`єкта замовника (позивача) підтверджує висловлений ним в листі №1503/2-19 від 15.03.2019 намір щодо розірвання Договору №191218 від 19.12.2018.

З огляду на викладене суд критично оцінює твердження позивача про те, що зазначені ним в Акті надання послуг №175 від 15.04.2019 роботи виконані на підставі умов договору №19122018 від 19.12.2018 .

За змістом статті 162 ГПК України: у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги ; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Виходячи з того, що саме на позивача покладається обов`язок обґрунтувати позов, тобто навести ті обставини, які на його думку свідчать про наявність підстав для задоволення позовних вимог (підстави позову), суд при визначенні предмету доказування керується, зокрема, підставами позову.

Як слідує з позовної заяви, позивач як на підставу своїх позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 234390,00 грн посилається виключно на Акт надання послуг №175 від 15.04.2019, складений на підставі умов договору №191218. При цьому, позивач наполягає на застосуванні умов зазначеного правочину при визначенні порядку та строків розрахунку за виконані підрядні роботи, обсяг яких зазначений в акті, а також стосовно застосування неустойки.

Згідно ч.3 ст.46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач в ході судового розгляду справи не змінював ані підставу, ані предмет свого позову, будь-яких заяв з цього приводу останнім не подавалися (як в усній, так і в письмовій формах).

Таким чином, з підстав, заявлених у позові, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 234390,00 грн.

При цьому суд зауважує, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, поміж іншого: 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність (п.п. 2, 4, 5 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 234390,00 грн, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення нарахованих позивачем штрафних та компенсаційних нарахувань відносно вказано боргу.

Судом також розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафних та компенсаційних нарахувань за Договором оренди №191218/1 від 19.12.2018, а саме: пеню у розмірі 16758,04 грн; суму, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів у розмірі 5222,40 грн та 1415,42 грн - три проценти річних.

Відповідач вказані вимоги визнає, про що представник останнього зазначив у відзиві №439/19 від 16.10.2019 на заяву про зміну розміру позовних вимог, а також в судовому засіданні при розгляді даної справи по суті.

Так, судом встановлено, що 19.12.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод будівельних матеріалів "Астор" (далі по тексту також - орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад - Бетон" (далі по тексту також - орендар) укладено Договір №191218/1 оренди спецтехніки з екіпажем (оператором, механіком) (далі по тексту також - Договір №191218/1).

Відповідно до предмету Договору №191218/1 орендодавець зобов`язується передати орендарю в тимчасове платне володіння та користування спецтехніку, визначену у цьому Договорі, а також зобов`язується забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію, а орендар зобов`язується прийняти в тимчасове платне володіння та користування об`єкт оренди під керуванням екіпажу (оператора, механіка) орендодавця і зобов`язується сплачувати орендодавця оренду плату (п. 1.1 Договору № 191218/1.

Розмір орендної плати становить 850,00 грн з ПДВ за одну мотогодину (п.5.1 Договору № 191218/1).

Пунктом 5.3 Договору № 191218/1 сторони узгодили, що орендар сплачує орендну плату протягом дії Договору два рази на місяць протягом 5-ти календарних днів після підписання Акта про підтвердження користування об`єктом оренди, який є невід`ємною частиною договору і є основним документом для проведення розрахунків.

Водночас, відповідно до п.5.8 Договору № 191218/1 узгоджену, у відповідному акті про підтвердження користування об`єктом оренди, суму оренди у відповідному періоді, орендар перераховує орендодавця протягом 5 банківських днів з моменту підписання такого акту.

В заяві про зміну розміру позовних вимог (вх. №02-1-34/7740/19 від 26.09.2019), позивач зазначає: "Пунктом 5.8. Договору встановлено, що орендна плата сплачується протягом п`яти банківських днів від дати Акту про підтвердження користування об`єктом оренди, який є документом для проведення розрахунків. Щодо зазначення у п. 5.3 Договору у якості строку оплати не банківських, а календарних днів, то таке невідповідність пунктів між собою сталася внаслідок технічної помилки при складанні Договору. Разом з тим, враховуючи наявну судову практику, Позивач при визначенні строків оплати та розрахунку, у подальшому, штрафних санкцій за несвоєчасну сплату орендної плати, здійснював такий розрахунок виходячи з того, що строк оплати обліковується у банківських днях , як більш сприятливу для боржника норму".

На підтвердження виконання умов Договору №191218/1 позивач надав Акт №24 від 28.02.2019 про надання Відповідачеві послуг оренди екскаватора на загальну суму 174250,00 грн та Акт №93 від 25.03.19 про надання останньому послуг оренди екскаватора на загальну суму 38250,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад - Бетон" обсяг виконаних робіт згідно зазначених Актів визнав (ч.1 ст.75 ГПК України).

Таким чином, враховуючи положення п.5.8 Договору №191218/1 Акт надання послуг №24 від 28.02.2019 підлягав оплаті не пізніше 07.03.2019, тоді як Акт надання послуг №93 від 25.03.19 мав бути оплачений до 02.04.2019.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, відповідач оплатив оренду плату у розмірі 212500,00 грн - 04.06.2019, що підтверджується випискою по рахунку відповідача (а.с.41, том1).

З викладеного слідує, що зобов`язання відповідача за Договором №191218/1 виконано останнім 04.06.2019, з порушенням строку розрахунку за оренду екскаватора.

Одночасно суд зазначає, що вказана оплата відповідачем здійснена після звернення позивача з даним позовом до суду, який із врахуванням відомостей на конверті (а.с.34, том1) відправлено останнім на адресу суду - 30.05.2019.

Таким чином, неналежне виконання ТОВ "Каскад - Бетон" зобов`язань за Договором №191218/1 в частині дотримання строків при проведенні розрахунків стало підставою для застосування ТОВ "Київський завод будівельних матеріалів "Астор" відносно відповідача визначеної п.8.3 Договору №191218/1 та ст.625 Цивільного кодексу України відповідальності.

З урахуванням встановлених обставин відносно вказаних вимог суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України (далі по тексту також - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

З моменту укладення сторонами Договору між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору найму транспортного засобу.

Так, згідно до ст.798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Відповідно до ч.1 ст.805 Цивільного кодексу України управління та технічна експлуатація транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, провадяться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України)

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.п. 3, 4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 ГК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Як зазначалось раніше, сторони в п.8.3. Договору визначили міру відповідальності орендаря за прострочення останнім строків сплати орендних платежів орендодавцю, а саме: "пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України від суми боргу за кожний день прострочення".

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення орендарем сплати орендних платежів (що визнав сам відповідач) суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені за визначений позивачем період із врахуванням положень ч.5 ст.254 ЦК України, за допомогою калькулятора інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН" судом не виявлено помилок, в зв`язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 16758,04 грн - пені, 1415,42 грн - три проценти річних та 5222,40 грн - інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованими.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З наведено слідує, що суд не зобов`язаний надавати оцінку кожному аргументу, наведеному сторонами.

Враховуючи встановлені обставини, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

За правилами ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При розрахунку зазначених сум суд виходить з того, що предметом судового розгляду на момент ухвалення рішення є вимоги, викладені в заяві (вх. №02-1-34/7740/19 від 26.09.2019), розмір яких становить 650323,45 грн. Судовий збір за даною майновою вимогою про стягнення 650323,45 грн становить 9754,85 грн. В зв`язку із задоволенням позову в частині стягнення 23395,86 грн стягненню з відповідача підлягають понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 350,93 грн.

Враховуючи, що при зверненні з даним позовом до суду позивач сплатив 15179,53 грн судового збору, при цьому під час здійснення провадження у справі була прийнята до розгляду заява про зменшення позовних вимог з 1011967,17 грн до 650323,45 грн, суд дійшов висновку, що сплачена сума судового збору в розмірі 5424,68 підлягає поверненню з державного бюджету (п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011). Разом з цим за відсутності відповідного клопотання дане питання судом не вирішується.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон" (вул.Айвазовського, 10, м.Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 39405951) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод будівельних матеріалів "Астор" (вул.Привокзальна, 54, м.Бориспіль, Київська обл., 08300, код ЄДРПОУ 35602814) 16758,04 грн - пені; 1415,42 грн - 3 % річних; 5222,40 грн - інфляційних втрат; 350,93 грн - судового збору.

3. Відмовити в стягненні: 450779,20 грн - заборгованості, 101053,07 грн - пені, 72771,77 грн - 3% річних, 2323,55 грн - інфляційних втрат .

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 15 листопада 2019 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул.Привокзальна, 54, м.Бориспіль, Київська обл., 08300);

3 - відповідачу (вул.Айвазовського, 10, м.Вінниця, 21022)