Постанова

від 22.01.2020 по справі 902/452/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року Справа № 902/452/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Кужель Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод будівельних матеріалів "Астор" на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.11.2019р. (повний текст - 15.11.2019р.) у справі №902/452/19 (суддя Нешик О.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод будівельних матеріалів "Астор", м.Бориспіль Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон", м.Вінниця

про стягнення 1011967,17 грн заборгованості згідно договору найму

за участі представників:

позивача - Колбаєв О.В., довіреність від 08.01.2020р.;

відповідача - Кучерява І.П., довіреність від 02.01.2020р.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 05.11.2019р. у справі №902/452/19 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод будівельних матеріалів "Астор", м.Бориспіль Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон", м.Вінниця про стягнення 1011967,17 грн заборгованості згідно договору найму.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод будівельних матеріалів "Астор" 16758,04 грн - пені; 1415,42 грн - 3 % річних; 5222,40 грн - інфляційних втрат; 350,93 грн - судового збору. Відмовлено в стягненні: 450779,20 грн - заборгованості, 101053,07 грн - пені, 72771,77 грн - 3% річних, 2323,55 грн - інфляційних втрат .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод будівельних матеріалів "Астор", звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (т.3, арк.справи 57-66).

В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що виконання робіт підтверджується актами надання послуг №92 від 25.03.2019р., №119 від 31.03.2019р. та №175 від 15.04.2019р., посилається на те, що відповідач не надав заперечень після отримання актів щодо їх змісту.

Стверджує, що ним виконано роботи з переробки каменю у щебінь у кількості 19880,82т., яка зазначена у вказаних актах. Апелянт не погоджується з висновками суду про недоведеність обсягу виконаної роботи згідно Акту надання послуг №92 від 25.03.2019р. та Акту надання послуг №119 від 31.03.2019р., які замість підпису керівника ТОВ Каскад-Бетон містять - факсиміле, вказуючи, що недотримання форми не тягне жодних наслідків, а також на те, що відповідачем не наведено жодного спростування змісту актів, а не лише форми.

Апелянт стверджує, що підписання актів №92 від 25.03.2019р. та №119 від 31.03.2019р. за допомогою факсиміле зі сторони відповідача не суперечать попереднім взаємовідносинам сторін.

Скаржник не погоджується з висновками суду про недоведеність ним обсягу виконаної роботи згідно Акту №175 від 15.04.2019р. Вважає, що договір не припинив свою дію, оскільки жодної відповіді про згоду відповідача на його пропозицію про дострокове припинення договору не надійшло, як і не було підписано додаткової угоди про зміну строків його дії.

Вказує, що акт службового розслідування є неналежним доказом, так як відповідач не звертався до правоохоронних органів. Стверджує, що суд не звернув уваги на те, що відповідач 02.05.2019р. отримав рахунки по оплаті робіт відповідно до сум, зазначених у актах надання послуг і не надав жодного заперечення на акти після отримання рахунків.

Вважає, що обсяг виконаної роботи підтверджено актом звірки розрахунків, а також прийняттям податкових накладних. Стверджує, що журнал зважування є внутрішнім документом відповідача, роботи було розпочато у січні, а записи в журналі ведуться з 20.02.2019р., тому такий журнал не можна вважати належним доказом.

На підставі викладеного, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 05.11.2019р. у справі №902/452/19 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод будівельних матеріалів "Астор" 650 323,45 грн., з яких заборгованість на загальну суму 450779,20 грн., 117811,11 грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 74187,19 грн. відсотків річних та 7545,95 грн. інфляційного збільшення суми боргу. Судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод будівельних матеріалів "Астор" на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.11.19р. у справі №902/452/19 та призначено розгляд апеляційної скарги на 22 січня 2020 р. об 11:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

18.12.2019р. (вх.№41472/19) на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (т.3, арк.справи 73-85).

У відзиві відповідач заперечує вимоги посилаючись на те, що позивачем не виконано той обсяг робіт, який зазначено у актах надання послуг від 25.03.2019р. та 30.03.2019р.; вказує, що позивачем взагалі не виконувались роботи, визначені у акті від 15.04.2019р.; що позивачем припинено договір 31.03.2019р., в той же час складено акт виконання робіт за квітень 2019р.; що припинення договору припиняє дію його умов, в тому числі стосовно порядку складання актів виконаних робіт, вказує, що відповідачем перераховано кошти на рахунки позивача у сумі 742 000 грн, а інших робіт позивачем не виконувалось; стверджує, що у відповідача не виникло зобов`язання з оплати, як те передбачено п.4.3 договору.

Також відповідач стверджує, що жодних платежів на підставі актів, на які посилається апелянт, не здійснювалось, а всі платежі було здійснено на підставі договору.

Додатково зазначає, що, у зв`язку з несправністю ваг позивача, зважування переробленої гірничої маси здійснювалось за допомогою придбаних відповідачем ваг та фіксувалось у журналі зважування, при цьому на кожне відвантаження оформлено товарно-транспортні накладні, в подальшому, зважування відбувалось одночасно як на вагах позивача, так і на вагах відповідача.

Відповідач наполягає, що фактично виконана робота з дроблення та сортування гірничої маси складає 12323,20 т. Останній вказує, що враховуючи вартість фактично виконаних робіт та суму сплачених коштів, борг за договором відсутній.

Відповідач не погоджується з вимогами позивача про стягнення коштів за переробку 19880,82 т. та стверджує, що фактично виконано робіт у кількості 12323,10т. на суму 739 386 грн., яку повністю сплачено позивачу.

Відповідач зазначає, що акти надання послуг не відповідають актам виконаних робіт, які повинні були оформлятись згідно умов договору (згідно договору акти виконаних робіт мали оформлятись на підставі даних ваг, встановлених на обладнанні позивача, а акти надання послуг позивачем оформлено самостійно); акти надання послуг №92 від 25.03.2019р. та №119 від 31.03.2019р. містять факсиміле керівника відповідача. Факт наявності таких актів з факсиміле було виявлено ТОВ "Каскад-Бетон" лише після звернення ТОВ "Київський завод будівельних матеріалів "Астор" до суду. Ці Акти не містяться підпису керівника ТОВ "Каскад-Бетон", а, відтак, не є належним доказом; акт №175 від 15.04.2019р. не підписано відповідачем.

Відповідач зазначає, що у квітні 2019 року взагалі підрядні роботи не виконувались. Так як 01.04.2019р. позивач вивіз обладнання та залишив місце виконання робіт. Також, ще 15.03.2019р. позивачем відповідачу було вручено лист про припинення договору з 31.03.2019р. на підставі п.9.4 договору, тому, вважає, що з 31.03.2019р. договір припинили чинність, в тому числі в частині порядку складання актів.

Відповідач вказує, що Актів за №175 від 15.04.2019р є два оригінальних примірника, які підписані лише позивачем, в яких зазначено різну кількість ніби-то виконаної роботи. Звертає увагу на обсяг придбаного для переробки каменю, яка є меншою за обсяг переробки, на яку посилається апелянт.

На підставі викладеного відповідач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 05.11.2019р. у справі №902/452/19 без змін.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 22.01.2020р. представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 05.11.2019р. у справі №902/452/19 та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги відповідача, надав пояснення по справі. Просив суд залишити рішення Господарського суду Вінницької області від 05.11.2019р. у справі №902/452/19 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод будівельних матеріалів "Астор" без задоволення.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

19.12.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод будівельних матеріалів "Астор" (виконавець) укладено договір на виконання робіт №191218 (далі - Договір №191218) (т.1, арк.справи 18-23).

Відповідно до предмету Договору №191218, замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати роботи по дробленню і сортуванню граніту з використанням наступного обладнання:

1.1.1. Автономний самохідний модуль щокового дроблення Fintec 1107, який має наступні характеристики: державний номер НОМЕР_1 , дата випуску 2008р., номер двигуна НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ;

1.1.2. Автономний самохідний модуль щокового дроблення Fintec 1080, який має наступні характеристики: державний номер НОМЕР_4 , дата випуску 2008р., номер двигуна НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ;

1.1.3. Автономний самохідний модуль другої ситової сепарації Fintec 570, який має наступні характеристики: державний номер НОМЕР_6 , дата випуску 2008р., номер двигуна НОМЕР_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 .

Об`єкт, на якому будуть виконуватись роботи за цим договором знаходиться за адресою: Вінницька область, Калинівський район, с.Іванів, вул.Заводська, 1 (п.1.3 Договору №191218).

Пунктом 1.4 Договору сторони, зокрема, обумовили, що виконавець зобов`язується протягом строку дії даного договору виконувати роботи по дробленню і сортуванню граніту, в об`ємі орієнтовно 30000 тонн гірничої маси в місяць. Готова продукція після процесу сортування переробленої гірничої маси - це гранітний щебінь фракції 5-20 мм, 0-5 мм.

Згідно до п.2.3.7 Договору: виконавець зобов`язується своїми силами, за свій рахунок здійснювати технічне обслуговування обладнання протягом строку дії договору.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що відповідно даних ваг, встановлених на автономному самохідному модулі щокового дробіння Fintec 1107 про кількість переробленої гірничої маси (камінь необроблений) в кожний 15-ий день виконання робіт, складається Акт виконаних робіт (Додаток №2) із зазначенням загальної кількості тон переробленої продукції.

Передача робіт по Договору виконується шляхом підписання сторонами Акта виконаних робіт. Строк підписання Актів виконаних робіт - 3 календарних дня з дати його отримання від виконавця. Акт направляється замовнику шляхом направлення замовнику у вигляді скан-копій на електронну адресу andrey230882@gmail.com. При наявності заперечень чи відмови від підписання Акта, замовник зобов`язаний повідомити про це виконавця не пізніше 3-х календарних днів з дати отримання Акта, з наданням письмових пояснень. Підписаний Акт у вигляді скан-копії направляється замовником на адресу електронної почти виконавця kalash.valentina.astor@gmail.com. У випадку непідписання замовником акта без надання письмових заперечень, такий акт вважається прийнятим замовником в день його складання, а зобов`язання виконавця, передбачені даним Договором, виконані належним чином і в повному обсязі. В подальшому, протягом 10 календарних днів з дати підписання оригінал акту передається замовнику шляхом направлення "Новою поштою" чи вручається під підпис уповноваженій особі (по вибору виконавця). Замовник зобов`язаний повернути оригінал підписаного акту протягом 5 календарних днів від дати отримання (п.3.2 Договору).

Згідно пункту 3.5 Договору на підставі підписаного акту виконаних робіт, виконавець надає замовнику рахунок на оплату виконаних робіт.

Як встановлено п.4.1 Договору вартість робіт дробіння по даному Договору становить 60,00 грн з ПДВ без врахування вартості палива, за 1 тонну гірської маси, яка надійшла на переробку. Кількість переробленої гірничої маси визначається у відповідності даних ваг, встановлених на автономному самохідному модулі подрібнення Fintec 1107.

Пунктом 4.3 Договору сторони узгодили, що розрахунки за фактично виконаний об`єм робіт виконується замовником протягом 5 календарних днів з моменту підписання сторонами відповідних актів виконаних робіт і на основі виставлених рахунків на оплату.

Як встановлено п.9.1 Договору будь-які зміни і доповнення до даного Договору дійсні лише при умові, що вони здійснені в письмовому вигляді і підписані уповноваженими на те представниками сторін. Додатки до даного Договору складають його невід`ємну частину.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2019р., а в частині грошових зобов`язань - до повного і належного виконання (п.9.2 Договору).

Відповідно до п.9.4 Договору, договір може бути розірвано достроково на вимогу будь якої із сторін шляхом направлення відповідного повідомлення іншій стороні за 15 календарних днів до запланованої дати розірвання.

З наведених положень договору вбачається, що позивач зобов`язався виконати роботи з дроблення і сортування граніту на своєму обладнанні, а відповідач прийняти та оплатити виконану роботу (п.1.1 договору). Обов`язок зі складання актів виконаних робіт покладено на виконавця (п.3.2 договору). Договором обумовлено, що кількість переробленої гірничої маси визначається за даними ваг, встановлених на автономному самохідному модулі подрібнення Fintec 1107 (п.4.1 договору). Також на підставі таких даних складаються акти виконаних робіт (п.3.1 договору). Розрахунки проводяться за фактично виконаний об`єм робіт. Обов`язок з проведення оплати виникає на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт і рахунку на оплату (п.4.1 договору).

20.12.2018р. позивачем надано відповідачу рахунок №775 на здійснення авансового платежу на суму 180000 грн.

21.12.2018р. відповідачем повністю сплачено на користь позивача 180000 грн. на підставі рахунку №775 від 20.12.2018р.

08.02.2019р. відповідачем, у місці виконання робіт за договором, встановлено ваги автомобільні ТВА-80-20-18В(8)-Пф-М04/25(RC3) (т.1, арк.справи 46-52).

15.03.2019р. позивачем надано відповідачу лист №1503/2-19, з проханням про дострокове припинення дії договору з 31.03.2019р. на підставі п.9.4 договору.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.04.2019р. по 03.04.2019р. позивач вивіз обладнання, яке ним використовувалось для виконання робіт по дробленню і сортуванню граніту, про що свідчить відповідь ФОП Золіна Д.О. №18/06-19-1 від 18.06.2019р (т.1, арк.справи 143); Акт №01/04 здачі-прийому наданих послуг за договором-заявкою №29/03/2019-1 від 29.03.2019р. про автоперевезення надгабаритних вантажів з с.Іванів до с.Сокоринці (т.1, арк.справи 84); акт від 01.04.2019р. (т.1, арк.справи 54).

20.05.2019р. відповідачем отримано від позивача рахунок №74 від 25.03.2019р., рахунок №93 від 31.03.2019р., рахунок №138 від 15.04.2019р., рахунок № 775 від 20.12.2018р., рахунок № 781 від 28.12.2018р. (т.1, арк.справи 93-97).

Відповідачем сплачено позивачу 742 000 грн. (т.1, арк.справи 41-45, т.2, арк.справи 3-17) з призначенням платежів "за договором на виконання робіт №191218 від 19.12.2018р. "

04.06.2019р. відповідачем складено комісійно Акт службового розслідування, у якому зазначено, що після надходження 03.06.2019р. на адресу відповідача позовної заяви, було виявлено, що на примірниках актів надання послуг щодо підрядних робіт - дроблення та сортування граніту №92 від 25.03.2019р. та №119 від 31.03.2019р., використано факсиміле відтворення підпису директора.

У матеріалах справи містяться:

- акт №92 від 25.03.3019р. з кількістю 10 358,47т. на суму 621 508, 20 грн.(т.1, арк.справи 57), який зі сторони замовника містить факсиміле керівника, що визнається сторонами.

- акт №119 від 31.03.2019р. з кількістю 2 140, 45т. на суму 128 427 грн. (т.1, арк.справи 58), який зі сторони замовника містить факсиміле керівника, що визнається сторонами.

- акт № 175 від 15.04.2019р. з кількістю 3 906 т. на суму 234 390 грн. (т.1, арк.справи 59) , який не підписаний замовником. Також, окрім вказаного акту, у матеріалах справи міститься Акт за тим же №175 та від тієї ж дати 15.04.2019р. з кількістю 2 906, 5т. на суму 174 390 грн, який не містить підпису замовника.

У поясненнях позивача від 25.07.2019р. (т.1, арк.справи 128) відносно здійснення контролю кількості переробленої сировини під час надання послуг за Договором №191218 вказано: "за інформацією, наданою технічними працівниками ТОВ "Київський завод будівельних матеріалів "Астор", які працюють з технікою, за допомогою якої безпосередньо надавались послуги за зазначеним договором, ваги, встановлені на модулі щокового дроблення Fintec 1107, здійснюють відображення кількості переробленої сировини у режимі реального часу, із позначкою ваги переробленої маси, дати та часу, в який відображені показники. Під час надання послуг відповідачеві показники ваг, відображені на табло ваг, спільно контролювались представниками позивача та відповідача у внутрішніх документах у довільній формі, у подальшому підсумовувались та відображались в актах наданих послуг, які надавалися Замовнику у порядку, передбаченому договором. Згідно з даними, наданими працівниками, які обслуговують техніку, ваги не обладнані пристроєм, який би роздруковував дані зважувань, та/або передавав їх у спосіб, інший ніж відображення у режимі реального часу".

Разом з тим, матеріали справи не містять документів із відображенням показників ваг, відображених на табло, а так само фотокопій показів табло за визначений позивачем в позовній заяві період. Тоді як позивачем до вказаного пояснення долучено окремі фото, які відображували покази табло ваг в певні проміжки часу, що підтверджує можливість здійснення відповідного фіксування показів відносно виконаних робіт.

Відповідач обґрунтовує виконання робіт за визначений останнім період в іншій (меншій) кількості, на підтвердження чого долучено до матеріалів справи копію Журналу зважування ТОВ "Каскад-Бетон". Також, у матеріалах справи містяться видаткові накладні (т.2, арк.справи 23, 24) та акт звірки.

До матеріалів справи долучено податкові накладні (т.1, арк.справи 98-112 ) та податкові декларації з податку на додану вартість з додатками ТОВ "Каскад-Бетон" (код ЄДРПОУ 39405951) за період з січня 2019 року по липень 2019 року (включно).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Як встановлено ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Згідно ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

З наведеної норми вбачається, що зобов`язання з оплати виникає за фактично виконану роботу.

Закон пов`язує виникнення зобов`язання з оплати робіт фактом їх виконання і сам по собі акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення такого зобов`язального правовідношення.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 12.10.2018р. у справі №927/603/17, в постанові від 11.10.2018р. у справі №916/446/16.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.ст.173, 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Колегією суддів встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору №191218 від 19.12.2018р., який за своєю правовою природою є договором підряду.

До предмету доказування у даній справі входять обставини стосовно об`єму (обсягу) виконаних робіт за договором.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надано доказів фактичного виконання робіт, як те передбачено умовами договору.

У матеріалах справи відсутні докази визначення переробленої гірничої маси у відповідності до даних ваг, встановлених на автономному самохідному модулі подрібнення Fintec 1107.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що акти надання послуг, на які посилається позивач, не є належними доказами, на підставі яких можна встановити виконання робіт на заявлену позивачем суму заборгованості.

Із наявних у справі доказів та обставин у сукупності вбачається, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у справі відсутні передбачені умовами Договору №191218 (зокрема, п.3.1) та нормами чинного законодавства первинні документи, зокрема, "дані ваг", на підставі яких сторони погодили в Договорі формувати акти виконаних робіт, та самі обопільно підписані акти. В зв`язку з ненаданням таких доказів суд позбавлений можливості встановити факт виконання спірних робіт у визначеному позивачем обсягу (наявні в матеріалах справи документи не дають підстави для висновку про наявність у відповідача заборгованості за договором №191218 у сумі, вказаній в позовній заяві).

Також, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість по договору була оплачена відповідачем, що підтверджується виписками про перерахування коштів.

Судом встановлено, що оплата коштів відповідачем позивачу здійснювалась із вказівкою у призначенні платежу на договір, посилання ж на акти - відсутні.

Окрім того, позивач посилався на акти надання послуг, два з яких містять факсиміле підпису замовника, а інший взагалі не підписаний сторонами. Факт підписання актів за допомогою факсиміле визнано обома сторонами.

В матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи, на підставі яких можливо було б встановити обсяг виконаних відповідачем робіт, а також перевірити достовірність викладених в Актах надання послуг №92 від 25.03.2019р., №119 від 31.03.2019р. відомостей. Щодо акту №175 від 15.04.2019р., то, з матеріалів справи слідує, що з квітня позивачем припинено виконання робіт.

У ході розгляду справи, згідно позицій сторін, Акти надання послуг №92 від 25.03.2019р. на суму 621508,20 грн, №119 від 31.03.2019р. на суму 28427,00 грн в графах: "від замовника", "затверджую" містять факсимільне відтворення підпису директора ТОВ "Каскад-Бетон". Дана обставина визнана учасниками справи (ч.1 ст.75 ГПК України).

Відповідно до ч.3 ст.207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно положень ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, для застосування факсимільного підпису для оформлення правочинів, вчинення інших господарських операцій, необхідна письмова згода сторін, яка може виражатись, зокрема, в укладеній між сторонами письмовій угоді, в якій погоджується використання факсиміле і зразки справжнього та факсимільного підписів посадових осіб або представників сторін договору чи іншого документу. Саме таким способом закріплюється юридична сила факсиміле як особистого підпису і засвідчені ним документи вважатимуться укладеними відповідно до вимог законодавства.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, сторонами письмової згоди щодо використання факсиміле на первинних документах досягнуто не було, окремої угоди не укладалось. Зазначене свідчить, що наявність факсимільного відтворення підпису директора ТОВ "Каскад-Бетон" на вказаних Актах наданих послуг не відповідає положенням ч.3 ст.207 Цивільного кодексу України (виконання відбувалось без дотримання зазначених приписів Закону).

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відтак, відсутні підстави для стягнення заборгованості в розмірі 216489,20 грн, яка нарахована позивачем на підставі Актів №92 від 25.03.2019р., №119 від 31.03.2019р., у зв`язку із їх недоведеністю.

Вказаний висновок суду узгоджується з позицією викладеною Касаційним господарським судом у складі Верховного суду в постанові від 04.07.2018р. у справі №926/1311/15.

Стосовно вимог позивача за актом надання послуг №175 від 15.04.2019р. встановлено, що позивачем було направлено відповідачу лист за вих.№1503/2-19 від 15.03.2019р., у якому зазначено: "керуючись п.9.4 розділу 9 Договору, просимо Вас припинити дію договору з 31.03.2019р.". Учасники справи також визнали, що лист отриманий відповідачем 15.03.2019р.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що можливість розірвання Договору №191218 від 19.12.2018р. в односторонньому порядку передбачена самою угодою, а також те, що лист за вих.№1503/2-19 від 15.03.2019р. підписаний уповноваженим представником сторони даного правочину, господарський суд дійшов вірного висновку, що Договір №191218 від 19.12.2018р. є розірваним з 31.03.2019р., що відповідає положенням ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. З моменту припинення дії договору зобов`язання припиняються та умови договору не поширюються на сторін, в тому числі й умови договору про порядок складання актів виконаних робіт.

Окрім цього, за матеріалами справи подальше вивезення позивачем належної йому техніки з об`єкта замовника (позивача) підтверджує висловлений ним в листі №1503/2-19 від 15.03.2019р. намір щодо розірвання Договору №191218 від 19.12.2018р.

З огляду на викладене, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми коштів на суму 234390,00 грн., визначених позивачем на підставі Акту надання послуг №175 від 15.04.2019р..

Стосовно вимог про стягнення неустойки та компенсаційних платежів, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач у позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості посилається виключно на Акти надання послуг, складені на підставі умов договору №191218. При цьому, позивач наполягає на застосуванні умов зазначеного правочину при визначенні порядку та строків розрахунку за виконані підрядні роботи, обсяг яких зазначений в акті, а також стосовно застосування неустойки.

Виходячи з того, що саме на позивача покладається обов`язок обґрунтувати позов, тобто навести ті обставини, які на його думку свідчать про наявність підстав для задоволення позовних вимог (підстави позову), суд при визначенні предмету доказування керується, зокрема, підставами позову.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в ході судового розгляду справи не змінював ані підставу, ані предмет свого позову.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Однак, позивачем не доведено обсягу виконання робіт на суму, заявлену у позовних вимогах.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача коштів за договором на виконання робіт №191218 слід відмовити за недоведеністю та безпідставністю.

Враховуючи висновок про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості на підставі актів надання послуг, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення нарахованих позивачем штрафних та компенсаційних нарахувань відносно вказаного боргу.

Окрім цього, за умовами договору, розрахунки здійснюються за фактично виконаний об`єм робіт протягом п`яти календарних днів з моменту підписання сторонами відповідних актів виконання робіт і на основі виставлених рахунків на оплату. Водночас, підписані сторонами акти виконання робіт відсутні, а рахунки на оплату направлено позивачем відповідачу перед зверненням до суду, відтак, строк виконання зобов`язання не настав та прострочення для стягнення компенсаційних платежів та неустойки, не виникло.

З огляду на обчислення позивачем неустойки та компенсаційних платежів, виходячи з актів надання послуг та з моменту складання таких актів, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відмову у стягненні таких сум.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявні в матеріалах справи податкові декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад - Бетон" не відображають обсяг операцій за Актами №92 від 25.03.2019р. та №119 від 31.03.2019р.

Так, в Таблиці 2 Розділу ІІ (Податковий кредит) Додатку 5 до податкової декларації за 3 місяць стосовно постачальника з індивідуальним податковим номером 356028110287, який належить позивачу, відповідачем зазначена сума обсягу постачання - 455616 грн та 91123,2 грн - сума податку на додану вартість (т.1, арк.справи 206).

З викладеного слідує, що сформовані Товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад - Бетон" суми податкового кредиту за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод будівельних матеріалів "Астор" не відповідають сумам, зазначеним у Актах №92 від 25.03.2019р. та №119 від 31.03.2019р.

Також, не є доказом на підтвердження виконання позивачем робіт за даними Актами долучені ним податкові накладні, оскільки вони сформовані саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод будівельних матеріалів "Астор", є звітними податковими документами останнього. При цьому, суми зобов`язань з податку на додану вартість, що в них зазначені позивачем (у тому числі від 31.03.2019р. - т.1, арк.справи 112), не відповідають сумам податкового кредиту, що сформовані відповідачем в податкових деклараціях (у тому числі за 3, 4 місяці 2019 року).

Колегія суддів критично оцінює твердження позивача про підтвердження обсягу виконаних робіт актом звірки розрахунків, так як у ньому не відображено відомості про акт надання послуг №119 від 31.03.2019р. та №175 від 15.04.2019р., на які посилається позивач.

Окрім того, акт звірки не є первинним документом, та документом, який свідчить про обсяг виконаних робіт. Акт звірки розрахунків має інформативний характер та не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною Касаційним господарським судом у складі Верховного суду від 05.03.2019р. у справі №910/1389/18.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних та компенсаційних нарахувань за Договором оренди №191218/1 від 19.12.2018р., а саме: пеню у розмірі 16758,04 грн; суму, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів у розмірі 5222,40 грн та 1415,42 грн - три проценти річних, колегія суддів зазначає наступне.

19.12.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод будівельних матеріалів "Астор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад - Бетон" укладено Договір №191218/1 оренди спецтехніки з екіпажем (оператором, механіком) (т.1, арк.справи 12-15).

Відповідно до предмету Договору оренди №191218/1 орендодавець зобов`язується передати орендарю в тимчасове платне володіння та користування спецтехніку, визначену у цьому Договорі, а також зобов`язується забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію, а орендар зобов`язується прийняти в тимчасове платне володіння та користування об`єкт оренди під керуванням екіпажу (оператора, механіка) орендодавця і зобов`язується сплачувати орендодавця оренду плату (п.1.1 Договору №191218/1).

Розмір орендної плати становить 850,00 грн з ПДВ за одну мотогодину (п.5.1 Договору №191218/1).

Пунктом 5.3 Договору оренди №191218/1 сторони узгодили, що орендар сплачує орендну плату протягом дії Договору два рази на місяць протягом 5-ти календарних днів після підписання Акта про підтвердження користування об`єктом оренди, який є невід`ємною частиною договору і є основним документом для проведення розрахунків.

Водночас, відповідно до п.5.8 Договору оренди №191218/1 узгоджену, у відповідному акті про підтвердження користування об`єктом оренди, суму оренди у відповідному періоді, орендар перераховує орендодавця протягом 5 банківських днів з моменту підписання такого акту.

В матеріалах справи міститься Акт №24 від 28.02.2019р. про надання відповідачеві послуг оренди екскаватора на загальну суму 174250,00 грн та Акт №93 від 25.03.2019р. про надання послуг оренди екскаватора на загальну суму 38250,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад - Бетон" обсяг виконаних робіт згідно зазначених Актів визнав (ч.1 ст.75 ГПК України).

Таким чином, враховуючи положення п.5.8 Договору №191218/1 Акт надання послуг №24 від 28.02.2019р. підлягав оплаті не пізніше 07.03.2019р., тоді як Акт надання послуг №93 від 25.03.2019р. мав бути оплачений до 02.04.2019р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач оплатив оренду плату у розмірі 212500,00 грн - 04.06.2019р., що підтверджується випискою по рахунку відповідача (т.1, арк.справи 41).

Таким чином, зобов`язання відповідача за Договором №191218/1 виконано останнім 04.06.2019р., з порушенням строку розрахунку за оренду екскаватора.

Відтак, неналежне виконання ТОВ "Каскад-Бетон" зобов`язань за Договором №191218/1 в частині дотримання строків при проведенні розрахунків стало підставою для застосування ТОВ "Київський завод будівельних матеріалів "Астор" відносно відповідача визначеної п.8.3 Договору №191218/1 та ст.625 Цивільного кодексу України відповідальності.

Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

З моменту укладення сторонами Договору між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору найму транспортного засобу.

Так, згідно до ст.798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Відповідно до ч.1 ст.805 Цивільного кодексу України управління та технічна експлуатація транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, провадяться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець.

Як встановлено ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони в п.8.3. Договору визначили міру відповідальності орендаря за прострочення останнім строків сплати орендних платежів орендодавцю, а саме: "пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України від суми боргу за кожний день прострочення".

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про те, що вимоги позивача щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором №191218/1, а саме щодо стягнення з відповідача 16758,04 грн - пені, 1415,42 грн - три проценти річних та 5222,40 грн - інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем спірних робіт у заявленій кількості та вартості, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача коштів, а тому задоволення позову частково вирішено правомірно.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

Доводи скаржника в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.275-280 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду винесено у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод будівельних матеріалів "Астор" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 05.11.2019р. у справі №902/452/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 24.01.2020р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Дужич С.П.