Постанова

від 13.11.2019 по справі 910/7171/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2019 р. Справа№ 910/7171/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.09.2019

у справі № 910/7171/19 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна

про відшкодування збитків в порядку регресу

за відсутності представників учасників справи,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант (далі - ТДВ СК Альфа-Гарант , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна (далі - ПрАТ СК ПЗУ Україна , відповідач) про відшкодування збитків в порядку регресу в сумі 72 710,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) було пошкоджено транспортний засіб, який застрахований позивачем та відшкодовано останнім шкоду на користь страхувальника, у зв`язку з чим до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, яким є відповідач відповідно до положень Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/7171/19, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

26.07.2019 відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з клопотанням про проведення судової автотоварознавчої експертизи, в обґрунтування якого посилався на те, що у відповідності до вимог ст. 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вартість витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу визначається з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, тоді як при розрахунку страхового відшкодування позивачем не було враховано коефіцієнту фізичного зносу, зважаючи на той факт, що строк експлуатації транспортного засобу Scania , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 перевищує 7 років.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2019 у справі №910/7171/19 призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; зобов`язано учасників судового процесу надати на вимогу експерта всі необхідні для проведення судової автотоварознавчої експертизи документи; оплату витрат по проведенню судової автотоварознавчої експертизи покладено на відповідача; погоджено строк проведення судової автотоварознавчої експертизи більше двох місяців; провадження у справі зупинено на час проведення вищевказаної експертизи.

Призначаючи у справі судову експертизу та зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що доводи сторін щодо вартості матеріального збитку та розміру відновлювального ремонту, завданого власнику транспортного засобу Scania , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження в ДТП, яка мала місце 03.12.2018, є взаємно суперечливими; для повного та вичерпного з`ясування обставин, що мають істотне значення для справи, зокрема, щодо вартості матеріального збитку та розміру відновлювального ремонту є необхідність у спеціальних знаннях в галузі автотоварознавства, якими суд не володіє.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, ТДВ СК Альфа-Гарант звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення, яким у задоволенні клопотання про призначення експертизи відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувана ухвала прийнята судом за відсутності підстав для призначення експертизи у справі, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилався на те, що клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи повинно було бути залишено судом без розгляду у зв`язку з пропуском відповідачем встановленого судом строку для подання клопотань; зважаючи на фактично пропущений процесуальний строк, відповідач не обґрунтував причин такого пропуску та не ставив питання про його поновлення; позивач повністю погодився з підставами застосування коефіцієнту фізичного зносу та підтвердив його максимально можливий показник (0,7) результатами проведених розрахунків; клопотання про проведення експертизи з метою встановлення вартості ремонту з урахуванням зносу є недоцільним та необґрунтованим, оскільки таку вартість вже було встановлено в Аварійному сертифікаті № 45-0/48/1 від 07.02.2019, результати якого відповідач не піддав жодному сумніву; судом не враховано те, що звіт (експертиза) про оцінку транспортного засобу є тільки попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати; навіть з урахуванням результатів проведених експертиз, фактичні затрати, що були здійснені для відновлення КТЗ Scania , державний номер НОМЕР_1, залишаться незмінними, оскільки підтверджуються відповідним рахунком СТО; враховуючи те, що зазначені у рахунку на оплату №1221147 від 26.12.2018 запасні частини не є новими (б/у), то фактично фізичний знос щодо них вже застосовано; характер, ступінь та кількість пошкоджень, що були зафіксовані оцінювачем/аварійним комісаром та працівником станції технічного обслуговування повністю співпадають; у матеріалах справи наявна достатня кількість доказів, які підтверджують як вартість матеріального збитку, так і розмір фактичних затрат понесених позивачем для відновлення автомобіля; відповідачем не було залучено жодного висновку експерта, а наявні в матеріалах справи докази жодною мірою не суперечать один одному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 поновлено ТДВ СК Альфа-Гарант пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 05.09.2019 у справі №910/7171/19, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.11.2019, встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

У судове засідання сторони явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Частиною 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що сторони не повідомили суд про поважність причин нез`явлення до суду апеляційної інстанції, з огляду на встановлені статтею 273 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін.

13.11.2019 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 11, 12 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про призначення експертизи та про зупинення провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 та частини 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Стаття 73 ГПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 ГПК України).

Як зазначив господарський суд в оскаржуваній ухвалі, предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в порядку регресу в сумі 72 710,00 грн, які обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту Пряме врегулювання до автоцивілки №06-TR/AM4938995 від 02.08.2018, внаслідок настання страхової події - ДТП, позивачем було виплачено страхове відшкодування власнику застрахованого ним транспортного засобу Scania , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому, відповідно до ст. 27 Закону України Про страхування та ст. 993 Цивільного кодексу України, позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, яким у даному випадку є відповідач, як страховик, що застрахував цивільну відповідальність власника транспортного засобу DAF , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП.

Так, судом першої інстанції на підставі поданих сторонами доказів встановлено, що 02.08.2018 між ТДВ СК Альфа-Гарант , як страховиком, та ТОВ Билайн , як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту Пряме врегулювання до автоцивілки №06-TR/AM4938995, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Scania , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідний страховий випадок настав 03.12.2018 по вул. В.Кільцева дорога у м. Києві за участю застрахованого позивачем транспортного засобу Scania , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу DAF , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходився під керуванням водія ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом DAF , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , виїжджав з місця паркування, не врахував дорожньої обстановки та бокового інтервалу, внаслідок чого допустив наїзд на автомобіль Scania , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що стояв з причіпом Schmitz , номерний знак НОМЕР_3 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно з аварійним сертифікатом №45-D/48/1 від 07.02.2019, складеним ФОП ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу Scania , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження в результаті ДТП склала 117 642,44 грн.

Відповідно до рахунку № НОМЕР_4 від 26.12.2018, виставленого ФОП ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Scania , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 72 710,00 грн.

Страховий випадок, який мав місце 03.12.2018 та в результаті якого було пошкоджено транспортний засіб Scania , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 визнано позивачем страховим випадком згідно зі страховим актом №СТ/18/0346 та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 72 710,00 грн.

На підставі платіжного доручення № ID-114261 від 15.01.2019 позивачем здійснено виплату страхового відшкодування страхувальнику в розмірі 72 710,00 грн.

Разом з тим, за твердженням відповідача, сума страхового відшкодування повинна розраховуватись, виходячи з вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу відповідно до ст. 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, оскільки строк експлуатації транспортного засобу Scania , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 перевищує 7 років.

Відповідно до ст. 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Водночас, спеціальні норми Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (п. 22.1 ст. 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (ст.ст. 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (п.п. 32.4, 32.7 ст. 32 Закону).

Також колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що відповідно до ст. 9 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 №1335/5/1159) (надалі в тексті - Методика) значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.

Згідно з п. 7.39 Методики винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Обґрунтовуючи подане клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи, відповідач наголошував на тому, що у відповідності до вимог ст. 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вартість витрат, пов`язаних з відновлюваним ремонтом транспортного засобу розраховується з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, тоді як при розрахунку страхового відшкодування не було враховано коефіцієнту фізичного зносу, зважаючи на той факт, що строк експлуатації транспортного засобу Scania , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 перевищує 7 років.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи та зупинення у зв`язку з цим провадження у справі, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

За приписами частини 1 статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема, через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до статті 1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

З аналізу наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Згідно з п. 1.2.4 розділу I Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, одним із основних видів (підвидів) експертиз є товарознавча, різновидом якої є автомобільно-товарознавча експертиза (автотоварознавча та транспортно-товарознавча експертиза), об`єктами якої є колісні транспортні засоби і їх комплектуючі.

Відповідно до п. 2.1 розділу IV вказаної Інструкції до числа основних завдань автотоварознавчої та транспортно-товарознавчої експертизи належить визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), їх складових, а також розміру вартості матеріальних збитків, заподіяних власнику або володільцю колісних транспортних засобів, їх складових унаслідок пошкодження останнього.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Дульський проти України від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

З огляду на викладене, враховуючи, що для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи та з`ясування обставин, що входять до предмета доказування у даній справі, зокрема, для встановлення вартості матеріального збитку та розміру відновлювального ремонту, завданого власнику транспортного засобу Scania , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження в ДТП, яка мала місце 03.12.2018 по вул. В. Кільцева дорога в місті Києві, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, а саме, в галузі автотоварознавства, а доводи сторін в цій частині є взаємно суперечливими та жодною стороною не наданий висновок експерта з вказаних питань, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність сукупності необхідних для призначення судової експертизи умов, визначених ч. 1 ст. 99 ГПК України.

При цьому, посилання апелянта на те, що законодавством не передбачено зобов`язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу, на думку колегії суддів, є помилковими з огляду на те, що у даному випадку відповідачем у цьому спорі є не особа, яка завдала шкоди, а страховик, в якого ця особа застрахувала свою цивільну відповідальність, відтак, для правильного вирішення спору в цій справі перш за все слід з`ясувати, в яких межах, установлених договором або актом цивільного законодавства, несе відповідальність безпосередньо страховик.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 910/5001/17.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

З огляду на вищевикладені обставини справи та вимоги законодавства, колегія суддів поділяє та вважає правильною позицію суду першої інстанції про наявність правових підстав для призначення судової автотоварознавчої експертизи та необхідність зупинення провадження у даній справі до завершення її проведення та отримання відповідного висновку експерта.

Разом з цим, судова колегія відхиляє твердження скаржника про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи норм процесуального права, що на думку позивача проявилось, зокрема, в діях суду щодо незалишення без розгляду клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи у зв`язку з пропуском відповідачем встановленого строку для подання клопотань, оскільки звернення останнього з вказаним клопотанням поза межами встановленого судом строку, проте до початку підготовчого засідання, не вплинуло на правильність прийняття оскаржуваної ухвали під час здійснення судом підготовчого провадження у справі.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення питання про призначення судової експертизи у даній справі.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарським судом міста Києва від 05.09.2019 у справі №910/7171/19 прийнята з правильним застосуванням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін, а апеляційна скарга ТДВ СК Альфа-Гарант - без задоволення.

Судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 253-255, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.09.2019 у справі №910/7171/19 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.09.2019 у справі №910/7171/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/7171/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 18.11.2019.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

С.Я. Дикунська