Рішення

від 09.09.2019 по справі 910/2845/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.09.2019Справа № 910/2845/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., за участю секретаря судового засідання Мамонтової О.О., дослідив матеріали господарської справи

за позовом публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта

до Міністерства фінансів України

третя особа-1 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Київська міська рада

третя особа-2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Київська міська державна адміністрація

про визнання права на поділ земельної ділянки,

Представники:

від позивача Крестьянінова Л .В. - ордер на надання правової допомоги,

від відповідача не прибув,

від третя особа-1 не прибув,

від третя особа-2 не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія Оранта (далі - ПАТ НАСК ОРАНТА ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства фінансів України про визнання права на поділ земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:90:144:0003 згідно з планом поділу земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Причальна, 5-А , з подальшим оформленням права користування (оренда) земельною ділянкою площею 0,1483 га, без погодження Міністерства фінансів України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно відмовив ПАТ НАСК ОРАНТА в погодженні плану поділу земельної ділянки, чим порушив права позивача на оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно позивача.

Суд своєю ухвалою від 18.03.2019 відкрив провадження у справі № 910/2845/19 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 09.04.2019 суд продовжив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 11.04.2019, однак відзив надійшов до суду 18.04.2019, тобто з порушенням строку, встановленого судом.

До суду надійшло клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву, яке мотивоване тим, що відповідач отримав ухвалу від 09.04.2019 після закінчення встановленого судом строку для подання відзиву.

За загальним правилом, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України (ч. 2 ст. 118 ГПК України). Частиною 2 статті 119 ГПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З метою забезпечення принципу змагальності (ст. 13 ГПК України) суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та продовжити йому процесуальний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Відповідач у відзиві позовні вимоги відхилив у повному обсязі, посилаючись на таке:

- технічна документація з землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної форми власності площею 0,5195 га, розташованої за адресою: Київська обл. , м. Київ, вул . Причальна, 5-А , яка перебуває у постійному користуванні відповідача, має розроблятися на замовлення землекористувача (відповідача), за наявності згоди власника земельної ділянки на такий поділ (органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати розпорядження земельними ділянками із земель державної власності);

- оскільки ПАТ НАСК ОРАНТА не наділене правом замовляти технічну документацію із землеустрою щодо поділу спірної земельної ділянки, позивач не має права вимагати у судовому порядку від відповідача визнання права на поділ земельної ділянки, а також надання йому одного із документів, який входить до складу такої технічної документації із землеустрою, а саме: нотаріально посвідченої згоди на поділ земельної ділянки;

- позивачем не надано доказів укладення договору на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, яким регулюються взаємовідносини замовника і розробника;

- позивач не пройшов передбачену законом процедуру оформлення права власності чи права оренди;

- право позивача на земельну ділянку не виникло, а тому не може бути порушене.

Позивач надіслав до суду відповідь на відзив з порушенням строків, встановлених судом. Зважаючи на те, що відзив на позовну заяву був отриманий позивачем після закінчення строку для подання відповіді на відзив, суд, враховуючи положення ч. 2 ст. 119 ГПК, вважає за необхідне продовжити позивачеві строк для подачі відповіді на відзив і прийняти її до розгляду.

Позивач у відповіді на відзив вказав, що незважаючи на наявність у Міністерства фінансів України державного акту на право користування земельною ділянкою, розташованою на вул. Причальній, 5-а у місті Києві , кадастровий номер 8000000000:90:144:0003, право постійного користування цією земельною ділянкою за відповідачем не зареєстровано, що підтверджується витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.01.2019.

Також позивач зазначив таке:

- заходи щодо оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташоване нежитлове приміщення (будівля складу), власником якого є позивач, розпочато останнім у 2018 році;

- право позивача на оформлення права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться будівля складу, що належить позивачеві на праві приватної власності, виникло на підставі правонаступництва;

- ПАТ НАСК ОРАНТА має на меті оформити право користування (оренди) частиною земельної ділянки площею 0,1483 га для обслуговування нежитлової будівлі, власником якої є позивач. Для того щоб укласти договір оренди та сплачувати орендну плату, необхідно провести розподіл спірної земельної ділянки з виділенням оптимальної частини, достатньої для обслуговування вказаної нежитлової будівлі.

Окрім того, позивачем разом із відповіддю на відзив подано копію договору на виконання топографо-геодезичних робіт № 12/17-16 від 22.12.2017.

Ухвалою від 20.05.2019 суд залучив до участі у справі третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Київську міську раду.

До суду надійшли пояснення третьої особи-1 (Київської міської ради), в яких зазначено, що спірна земельна ділянка не відноситься до комунальної власності, тому Київська міська рада не є власником чи розпорядником вказаної землі. Водночас, оскільки власником спірної земельної ділянки є держава в особі виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа-1 просила суд залучити Київську міську державну адміністрацію до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

06.06.2019 судом залучено до участі у справі третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Київську міську державну адміністрацію.

У поясненнях щодо позову Київська міська державна адміністрація зазначила, що відповідно до статей 17, 84, 92, 120, 122, 123, 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , статей 13, 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації питання надання частини земельної ділянки у користування має відбуватись шляхом видачі розпорядження Київської міської державної адміністрації про надання згоди на поділ спірної земельної ділянки

22.07.2019 до суду надійшло клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів. У судовому засіданні 29.07.2019 суд задовольнив клопотання позивача і приєднав додаткові докази до матеріалів справи.

Позивач подав додаткові пояснення щодо державних будівельних норм, врахованих під час складання технічної документації щодо поділу спірної земельної ділянки, зазначивши, що основним принципом, який був застосований під час складання відповідної технічної документації, є принцип пропорційності, закріплений у ч. 4 ст. 120 ЗК України, та додатково враховані основні рекомендації ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень .

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив:

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ПАТ НАСК ОРАНТА є власником нерухомого майна - нежитлової будівлі (літера А ) загальною площею 519,4 кв. м, що знаходиться за адресою вул. Причальна, буд . 5, м. Київ. Зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:90:144:0003. Ці обставини визнаються сторонами, а тому відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.01.2019 № HB-8000872142019 земельна ділянка із кадастровим номером 8000000000:90:144:0003 площею 0,5195 га розташована за адресою вул. Причальна , 5-а, Дарницький р-н, м. Київ і перебуває в державній власності (власник: Держава Україна в особі Київської міської державної адміністрації). Земельна ділянка зареєстрована 14.06.2012 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №385026 від 14.06.2012 Міністерству фінансів України на підставі рішення Київської міської ради від 16.02.2012 № 159/7496 надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,5195 га за адресою вул. Причальна , 5-а у Дарницькому районі міста Києва. Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 10-9-00068.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

З урахуванням зазначеного вище, відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою із кадастровим номером 8000000000:90:144:0003 за Міністерством фінансів України не свідчить про відсутність у відповідача права користування відповідною земельною ділянкою.

22.12.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю Міська Бізнес Група (виконавець) та ПАТ НАСК ОРАНТА (замовник) укладено договір на виконання топографо-геодезичних робіт (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з виконання комплексу робіт із складання документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:144:0003 за адресою: вул . Причальна , 5-а у Дарницькому районі міста Києва . На виконання умов Договору замовник підготував план поділу земельної ділянки на вул . Причальній , 5-а у Дарницькому районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:90:144:0003, відповідно до якого земельна ділянка під будівлею, що є власністю позивача та необхідна для її (будівлі) обслуговування, (ділянка І) складає 0,1483 га.

У листопаді 2018 ПАТ НАСК ОРАНТА звернулось до Київської міської адміністрації щодо оформлення земельної ділянки.

04.01.2018 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) у відповідь на лист позивача від 30.11.2018 № 08-04-16/8794 повідомив, що для оформлення ПАТ НАСК ОРАНТА права користування частиною земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:144:0003), Міністерство фінансів України має надати нотаріально посвідчену згоду на поділ цієї земельної ділянки.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 30.11.2018 № 08-04-16/8793 щодо надання згоди на поділ земельної ділянки за адресою: вул . Причальна, 5-а у Дарницькому районі міста Києва. Міністерство фінансів України своїм листом від 03.01.2018 повідомило, що не вбачає підстав для погодження наданого ПАТ НАСК ОРАНТА варіанту плану поділу спірної земельної ділянки на запропонованих умовах.

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вирішуючи питання щодо наявності у позивача права на поділ земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:90:144:0003 згідно з планом поділу земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Причальна, 5-А , з подальшим оформленням права користування земельною ділянкою площею 0,1483 га, без погодження Міністерства фінансів України, суд виходить з такого.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 ЗК України та 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

За приписами частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Положеннями статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах їхніх територій передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 6 ст. 122 ЗК України).

Вказане свідчить про те, що з моменту набуття ПАТ НАСК ОРАНТА у власність нежитлової будівлі, розташованої на земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:90:144:0003, до позивача перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщена ця будівля. Однак, з аналізу положень статей 116, 123, 124 та 125 ЗК України, можна зробити висновок, що в даному випадку право користування земельною ділянкою не переходить до позивача автоматично, а має бути оформлене та зареєстроване з дотриманням вимог законодавства. Передача в оренду ПАТ НАСК ОРАНТА частини земельної ділянки може бути здійснена після виділення цієї частини в окрему земельну та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Відповідно до ч. 6 ст. 79 1 ЗК України, формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

За приписами статті 56 Закону України технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає, зокрема, нотаріально посвідчену згоду на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

Здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Отже, повнота панування власника над річчю означає можливість здійснення з цією річчю будь-яких дій.

Виходячи з вагомості права власності поряд з іншими цивільним правами законом встановлена його непорушність (ч. 1 ст. 321 ЦК України). Відповідно до цієї ж норми закону ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України).

Таким чином, позитивний аспект права власності означає можливість реалізації прав на річ (майно) без участі всіх інших осіб, а негативний - усунення всіх інших осіб від речі і захист її від всіх цих осіб.

Отже, право власності в суб`єктивному значенні - це передбачене і гарантоване закон право конкретного суб`єкта-власника здійснити володіння, користування, розпорядження та інші правомочності щодо належного йому майна на свій розсуд і з будь-якою метою. Суб`єктивне право власності має абсолютний характер. Це означає, що власникові протистоїть необмежена і безпосередньо невизначена кількість осіб, яким забороняється порушувати таке суб`єктивне право та створювати перешкоди у його здійсненні.

Для власника значущим є право на власні дії, які характеризуються як:

- пряме та безпосереднє панування над річчю;

- виключне панування особи на річчю;

- абсолютність влади, яка надається покладанням обов`язку пасивного утримання інших осіб від здійснення дій щодо речі.

Нерухомим майном, у розумінні законодавства України (Закон України Про іпотеку від 05.06.2003, № 898-IV) є земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці і невід`ємно пов`язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Фактор невід`ємності об`єкта від земельної ділянки зумовлює законодавчі вимоги до умов здійснення власником своїх правомочностей. Зокрема, наявність кадастрового номеру земельної ділянки є умовою реалізації такої компетенції власника як розпорядження майном (ч. 2 ст. 377 ЦК України, ст. 18 Закону України Про іпотеку ). За відсутності оформленого права на земельну ділянку власник об`єкта, що на ній розташована, позбавлений можливості повноцінного права прямого і безпосереднього панування на річчю, яке, у такому випадку, залежить від дій третіх осіб (в цьому випадку - від дії відповідача щодо надання згоди на поділ).

Фактично, за наявності встановленого законом права на земельну ділянку, поставивши оформлення цього права в залежність від суб`єктивного рішення третьої особи, нівельовано абсолютність влади власника.

У зв`язку з цим слід звернутися до рішень Європейського суду з прав людини, практика якого є джерелом права (ст. 17 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-IV), зокрема визначеному цими рішеннями поняттю майно .

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції зазначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція майна в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у національному праві: певні інші права та інтереси, які становлять активи, також можуть вважатися правом власності , а відтак і майном . Щоб вирішити питання щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції до конкретної справи слід з`ясувати, чи надають обставини справи в цілому позивачу право на самостійний інтерес, який захищається цією статтею.

У розумінні Європейського суду з прав людини, визнаються майном правомірні очікування , якими є певні економічні інтереси.

Суд вважає, що очікування позивача, як власника об`єкта, що знаходиться на земельній ділянці, оформлення наданого законом права користування цією земельною ділянкою, є правом очікування як складової його права власності на майно. Не забезпечення реальності права очікування завдяки формальним, а не об`єктивним причинам, є втручанням у суб`єктивне право власності, яке як, зазначено вище, має абсолютний характер

Враховуючи зазначене вище, безпідставна відмова відповідача надати нотаріально посвідчену згоду на поділ земельної ділянки не тільки порушує право позивача на оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля, що знаходиться у власності позивача, а й порушує його права як власника нерухомого майна - нежитлової будівлі (літера А ) загальною площею 519,4 кв. м, що знаходиться за адресою вул. Причальна, буд. 5, м. Київ .

Суд вважає необґрунтованим твердження відповідача, що позивач не наділений правом замовляти технічну документацію із землеустрою щодо поділу спірної земельної ділянки, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про землеустрій замовниками документації із землеустрою (в тому числі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок) можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

З аналізу положень статті 120 ЗК України та ст. 26 Закону України Про землеустрій суд приходить до висновку, що для правовідносин, які виникли між сторонами у цій справі спеціальними є норми статті 120 ЗК України, оскільки саме вони регулюють перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю або споруду.

Рішення суду, як правозахисний акт, повинно носити ефективний характер. Суд погоджується, що обраний позивачем спосіб захисту як визнання права на поділ земельної ділянки без погодження Міністерства фінансів України, забезпечує реальність захисту прав позивача як особи власника майна.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта до Міністерства фінансів України задовольнити повністю.

Визнати право публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта на поділ земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:90:144:0003 згідно з планом поділу земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Причальна, 5-А , з подальшим оформленням права користування (оренда) земельною ділянкою площею 0,1483 га, без погодження Міністерства фінансів України.

Стягнути з Міністерства фінансів України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, код 00013480) на користь публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта (вул. Здолбунівська, 7-д, м. Київ, 02081, код 00034186) 1921 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст рішення складено 15.11.2019.

Суддя С. А. Ковтун