Рішення

від 05.11.2019 по справі 173/980/19

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/980/19

Провадження №2/173/753/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.

При секретареві - Рудовій Л.В

За участю: представника відповідача - Недашковської О.А

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ХІМТЕК-ПЛАСТ про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, -

ВСТАНОВИВ:

11.04.2019 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1 , з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки до відповідачів ТОВ ХІМТЕК-ПЛАСТ

07.05.2019 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області позовна заява залишена без руху в зв`язку з виявленими судом недоліками, несплатою судового збору за позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди.

20.05.2019 року позивачем усунені виявлені судом недоліки, подана заява про зменшення позовних вимог.

22.05.2019 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні з викликом сторін на 14.08.2019 року.

11.07.2019 року відповідачем наданий відзив на позовну заяву.

23.07.2019 оку позивачем надана відповідь на відзив.

24.07.2019 року відповідачем надані заперечення на відповідь на відзив.

14.08.2019 року відповідачем подана заява про застосування строку позовної давності

14.08.2019 року розгляд справи відкладений в зв`язку з неявкою позивача в судове засідання. Справа призначена до розгляду на 08.10.2019 року.

07.10.2019 року від позивача надійшла заява про розгляд справи у її відсутність.

08.10.2019 року в судовому засіданні оголошена перерва справа призначена до розгляду на 05.11.2019 року.

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

05.11.2019 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить: стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу пов`язаного із затримкою видачі трудової книжки в сумі 73149 грн. 44 коп. без урахування утримання обов`язкових платежів та податків до бюджету, за весь час вимушеного прогулу, пов`язаного із затримкою видачі трудової книжки серії НОМЕР_1 з вини роботодавця, у період з 01.08.2012 року по 22 березня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: наказом № 69-к від 18 травня 2012 року її прийняли на роботу в ТОВ ХІМТЕК-ПЛАСТ ткачем в зміну А .

Наказом № 17-АК від 31.07.2012 року її звільнили за прогули, визначивши останній день роботи 09.07.2012 року. Наказ про звільнення їй своєчасно не видали.

На момент прийому на роботу і звільнення вона мала прізвище ОСОБА_1 . Після одруження її прізвище змінене на ОСОБА_1.

Фактично трудову книжку серія НОМЕР_1 відповідач надіслав їй поштою 13.03.2019 року, яку вона отримала у листоноші 22.03.3019 року, що підтверджується конвертом рекомендованого листа штрих код 5170002031753.

Відповідач протиправно затримав видачу її трудової книжки у період з 01.08.2012 року по 22.03.2019 року, що дорівнює 1664 робочим дням, які є для неї вимушеним прогулом, оскільки без трудової книжки вона не мала можливості влаштуватись на роботу, не мала засобів для існування, позичала гроші на прожиття.

Вина відповідача у затримці видачі трудової книжки полягає в тому, що відповідач не направив їй поштове повідомлення з вказівкою про необхідність отримання трудової книжки в день видачі наказу про звільнення, або надання нею письмової згоди щодо пересилки їй трудової книжки поштою.

Направлення звільненому робітникові, якого у день звільнення не було на роботі, повідомлення про необхідність отримати трудову книжку або дати дозвіл на її пересилання є обов`язком, а не правом роботодавця, а відповідач даний обов`язок не виконав, що й стало підставою звернення до суду.

В судове засідання позивач не з`явилась, подавши заяву про розгляд справи у її відсутність, згідно якої позовні вимоги підтримує в повному об`ємі.

Відповідач: представник ТОВ ХІМТЕК-ПЛАСТ в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала. При цьому пояснила, що позивач дійсно працювала на даному підприємстві. Проте пропрацювала зовсім незначний період часу, так як на роботу була прийнята 18 травня 2012 року, а 10 липня 2012 року позивачка на роботу не вийшла без повідомлення причин своєї відсутності. Так як позивач не повідомила роботодавця про причини своєї відсутності вона була звільнення з роботи за прогули наказом № 17-АК від 31 липня 2012 року. Позивачка не оскаржує причину свого звільнення, тим самим визнає її законність. Також позивачка не оскаржує проведеного з нею розрахунку. При цьому з часу коли позивачка перестала виходити на роботу представники товариства намагались зв`язатись з нею та встановити причину її відсутності на робочому місці, але позивачка за вказаним нею контактним телефоном не відповідала. Крім того працівники товариства неодноразово виходили з адресою, яку позивачка вказала, як місце свого проживання, при прийнятті на роботу, але позивача вдома не було і двері ніхто не відчиняв. Крім того позивачці направлялись листи з проханням пояснити причину відсутності на роботі, але відповіді на них отримано не було. Після цього позивачка була звільнена з роботи за прогули. Видати трудову книжку позивачці в день звільнення товариство не мало можливості оскільки позивача не було на роботі в цей день, про що було складено акт. Направити позивачці трудову книжку поштою товариство також не мало можливості, оскільки не було її письмової згоди на пересилання її трудової книжки поштою. До 02.03.2019 року ТОВ ХІМТЕК-ПЛАСТ не отримував від позивачки письмових звернень з приводу надіслання їй трудової книжки поштою, також позивачка особисто не зверталась до товариства з метою отримання трудової книжки. Після отримання від позивачки у березні 2019 року листа з проханням надіслати їй трудову книжку поштою, трудова книжка була направлена позивачці. Таким чином вини товариства у затримці видачі позивачці трудової книжки немає. Крім того позивачка пропустила строк позовної давності. Оскільки наказ про звільнення позивачки був направлений їй у 2012 році і у позовній заяві і інших заявах позивачки позивачем чітко вказана підстава її звільнення, що свідчить про отримання позивачкою кореспонденції і про її обізнаність зі звільненням. Навіть після направлення позивачкою заяви про видачу трудової книжки від 29.06.2018 року позивачем пропущений тримісячний строк, передбачений законом для звернення із позовом до суду. Тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, заслухавши учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносин

Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , відповідно до наказу № 69-к від 18 травня 2012 року була прийнята на роботу в ТОВ ХІМТЕК-ПЛАСТ ткачем в зміну А .

Наказом № 17-АК від 31.07.2012 року позивач звільнена з роботи в ТОВ ХІМТЕК-ПЛАСТ за прогули за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин, що підтверджується записами в трудовій книжці і копіями наказів про прийом на роботу і про звільнення з роботи. Підстави звільнення з роботи позивачем не оскаржуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України - Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно заявлених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з моменту звільнення і до 22.03.2019 року в зв`язку з невидачею їй відповідачем трудової книжки.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України - Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як встановлено в судовому засіданні позивач була звільнена з роботи 31.07.2012 року за п.4 ст. 40 КЗпП України, тобто за прогули , що підтверджується копією наказу про звільнення. Таким чином 31.07.2012 року є останнім робочим днем позивача і у цей день позивач повинна була знаходитись на робочому місці протягом всього робочого дня. Проте за доводами представника відповідача позивач, починаючи з 10 липня і по день звільнення на роботу не виходила і про причини своєї неявки на роботу не повідомляла, що підтверджується наданими відповідачем актами і доповідними записками про відсутність позивача на робочому місці. Доказів того, що в день звільнення позивач була на роботі, позивачем не надано. Таким чином в день звільнення відповідач не мав можливості видати позивачці трудову книжку, із-за відсутності останньої на робочому місці.

Відповідно до ч. 5,6,7 п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників - Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Відповідно до ч.1, 2 п. 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників - Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника

До позовної заяви позивачем надані дві заяви датовані 04.08.2012 року і 20.08.2012 року на ім`я директора ОО Химтек-пласт з проханням направити позивачеві її трудову книжку поштою за місцем її проживання в с. Миколаївка. Проте доказів того, що дані заяви були направлені відповідачеві чи вручені позивачем особисто не надано, так як до позовної заяви не додано не лише поштового повідомлення про вручення кореспонденції ( даних заяв відповідачеві), а навіть опису вкладення до конверту, також на заявах відсутні позначки прийняття відповідачем даних заяв. Крім того взагалі існує сумнів того, що дані заяви адресовані саме відповідачеві, так як в заяві зазначено Директору ОО Химтек-пласт , адреса не зазначена, і чи є ОО Химтек-пласт відповідачем викликає сумніви, так як навіть при зазначенні відповідача російською мовою, заяви повинні були бути подані ООО Химтек-пласт , а не ОО Химтек-пласт .

В подальшому протягом тривалого періоду часу позивач будь-яких звернень відповідачу не надсилала і особисто не вручала, так як будь-яких доказів іншого суду не надано.

Наступне звернення позивача до ТОВ ХІМТЕК-ПЛАСТ позивач адресує лише 29.06.2018 року. До заяви доданий чек про приймання поштової кореспонденції і копія поштового повідомлення, що свідчить про те. що дане звернення позивачем відправлялось на адресу відповідача. Проте дане поштове відправлення відповідачем отримане не було і повернулось позивачеві з відміткою за закінченням строку .

Наступне звернення позивача до відповідача датоване 26.02.2019 року, яке отримане відповідачем і позивачеві направлена трудова книжка та інші документи, які вона прохала.

Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України - У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

За змістом даної правової норми власник або уповноважений ним орган повинен відшкодувати робітникові середній заробіток за час вимушеного прогулу лише при наявності його вини у затримці видачі трудової книжки.

Проте з наведеного вище суд не вбачає вини відповідача у затримці видачі позивачеві трудової книжки, оскільки в день звільнення позивач не була присутня на робочому місці і відповідач не мав можливості видати позивачці належним чином оформлену трудову книжку.

Заяви позивача про направлення їй трудової книжки за адресою її реєстрації датовані 2012 роком суд оцінює критично за наведеними вище підставами.

В позовній заяві позивачка не навела які самі обставини перешкоджали їй звернутись особисто до відповідача і отримати трудову книжку, а в жодне із призначених судових зсідань позивач не з`явилась і пояснень суду з цього приводу суду не надала.

На належним чином оформлене звернення позивачки від 26.02.2019 року, яке отримане відповідачем, позивачці була направлена трудова книжка за вказаною нею повною адресою. Таким чином суд не вбачає вини відповідача у несвоєчасній видачі позивачці трудової книжки.

Звернення позивачки направлене відповідачеві у червні місяці 2018 року, повернулось за закінченням строк у зберігання, тобто не з причин відмови відповідача від отримання і доказів того, що після повернення даної заяви позивачці, остання знову (повторно) направила його відповідачеві суду не надано.

Вину відповідача у невидачі позиваці трудової книжки остання обґрунтовує тим, що відповідач не направив їй поштового повідомлення про необхідність отримання трудової книжки. Проте з даними доводами позивачки суд не погоджується. Так як відповідачем надані докази про направлення позивачці цінного пакету з описом вкладення, в якому зазначене і прохання з`явитись для отримання трудової книжки, яке направлене позивачці 31.07.2019 року за адресами: АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 . Відповідно до наданого позивачем повідомлення УКРПОШТИ від 16.09.2019 року № 39-С-02-201908271009/2187 щодо неможливості підтвердження відправлень на її адресу поштової кореспонденції відповідача від 31.07.2012 року вбачається, що таку інформацію УКРПОШТА не змогла надати позивачеві не зв`язку з тим, що таких відправлень не було (не відправлялось), а в зв`язку з закінченням строку зберігання відповідної документації.

Надані позивачем листи ТОВ Дніпровський автобусний завод , і СФГ Зоря не можуть бути підтвердженням того, що позивач не могла влаштуватись на роботу за відсутності трудової книжки, оскільки в даних листах перераховані, які документи повинна надати позивач для працевлаштування. Проте в даних листах не зазначено, що позивачеві відмовлено у працевлаштуванні із-за відсутності у неї трудової книжки.

Крім того будь-яких інших доказів того, що позивач намагалась влаштуватись на роботу, зареєструватись в центрі зайнятості, зареєструватись як приватний підприємець тощо , за період з вересня 2012 року по 2019 рік позивачем не надано. Дана обставина розцінюється судом як така, що позивачка весь цей період не вирішувала питання щодо свого працевлаштування. Крім того будь-яких перешкод для позивача особисто отримати трудову книжку у відповідача судом не встановлено.

Виходячи з вищевикладеного суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки судом не встановлена вина відповідача у невидачі позивачеві трудової книжки в день звільнення.

Суд також погоджується із доводами відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності. Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України - Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Поданий позивачем позов не є позовом про звільнення, оскільки позивачка не оскаржує підставу звільнення і не ставить вимогу про поновлення її на роботі.

Таким чином до правовідносин, що виникли застосовується тримісячний строк позовної давності. В поданому позові позивач не заперечує того, що їй було відомо про її звільнення ще в 2012 році, але в 2012 році позивач не зверталась до суду для вирішення спору, що виник. Так як в поданій позовній заяві позивач стверджує, що з аналогічним позовом до відповідача ТОВ ХІМТЕК-ПЛАСТ вона не зверталась. Визначення позивачем початку перебігу строку позовної давності днем отримання нею трудової книжки у до даного спору не можу бути застосованим. Оскільки як вже зазначалось вище позивачем поданий позов не про звільнення, а про виплату середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки і перебіг строку позовної давності в даному випадку визначається днем, коли позивач довідалась про порушення свого права. А про факт невидачі трудової книжки позивачеві було відомо ще з 2012 року, оскільки вона припинила трудові відносини з ТОВ ХІМТЕК-ПЛАСТ і трудової книжки на руках не мала

Проте, так як судом ухвалюється рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи із фактичних обставин, тобто відсутності вини відповідача, у затримці видачі позивачеві трудової книжки, пропуск позивачем строку позовної давності, як підстава для відмови у задоволенні позовних вимог судом не застосовується.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки судом ухвалюється рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір з відповідача не стягується і судові витрати відносяться на рахунок держави, оскільки позивач звільнена від сплати с удовго збору відповідно до ст.. 5 ЗУ По судовий збір .

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ХІМТЕК-ПЛАСТ (ЄДРПОУ 35932603, юридична адреса: вул. Промислова, 25 м. Вільногірськ Дніпропетровської області, 51700) середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, пов`язаного із затримкою видачі трудової книжки з вини роботодавця у період з 01 серпня 2012 року по 22 березня 2019 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Відповідно до п. 15.5 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України апеляційна скарга подається через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із редакцією Цього кодексу

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 16.11.2019 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Зареєстроване: 18.11.2019 року

Оприлюднене: 18.11.2019 року

Дата набрання законної сили: 17.12.2019 року