Постанова

від 02.07.2020 по справі 173/980/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2692/20 Справа № 173/980/19 Суддя у 1-й інстанції - Петрюк Т. М. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2019 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтек-Пласт" про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтек-Пласт" про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.

Позовна заява мотивована тим, що наказом № 69-к від 18.05.2012 року її прийняли на роботу в ТОВ "Хімтек-Пласт" ткачем в зміну А .

Наказом № 17-АК від 31.07.2012 року її звільнили за прогули, визначивши останній день роботи 09.07.2012 року. Наказ про звільнення їй своєчасно не видали.

На момент прийому на роботу і звільнення вона мала прізвище ОСОБА_1 . Після одруження її прізвище змінене на ОСОБА_1 .

Фактично трудову книжку серія НОМЕР_1 відповідач надіслав їй поштою 13.03.2019 року, яку вона отримала у листоноші 22.03.3019 року, що підтверджується конвертом рекомендованого листа, штрих-код 5170002031753.

Зазначала, що відповідач протиправно затримав видачу її трудової книжки у період з 01.08.2012 року по 22.03.2019 року, що дорівнює 1 664 робочим дням, які є для неї вимушеним прогулом, оскільки без трудової книжки вона не мала можливості влаштуватись на роботу, не мала засобів для існування, позичала гроші на прожиття.

Вважала, що вина відповідача у затримці видачі трудової книжки полягає в тому, що відповідач не направив їй поштове повідомлення з вказівкою про необхідність отримання трудової книжки в день видачі наказу про звільнення, або надання нею письмової згоди щодо пересилки їй трудової книжки поштою.

Направлення звільненому робітникові, якого у день звільнення не було на роботі, повідомлення про необхідність отримати трудову книжку або дати дозвіл на її пересилання є обов`язком, а не правом роботодавця, а відповідач даний обов`язок не виконав.

Ураховуючи викладене, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу пов`язаного із затримкою видачі трудової книжки в сумі 73 149,44 грн. без урахування утримання обов`язкових платежів та податків до бюджету, за весь час вимушеного прогулу, пов`язаного із затримкою видачі трудової книжки серії НОМЕР_1 з вини роботодавця, у період з 01.08.2012 року по 22.03.2019 року.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05.11.2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу позивачки - без задоволення.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено, що позивачка ОСОБА_1 (на час прийому і звільнення з роботи ОСОБА_1 ) відповідно до наказу № 69-к від 18.05.2012 року була прийнята на роботу в ТОВ "Хімтек-Пласт" ткачем в зміну А .

Наказом № 17-АК від 31.07.2012 року позивачка звільнена з роботи в ТОВ "Хімтек-Пласт" за п.4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин, що підтверджується записами в трудовій книжці і копіями наказів про прийом на роботу і про звільнення з роботи. Підстави звільнення з роботи позивачем не оскаржуються.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та недоведеності, прийшовши до висновку про відсутність вини відповідача у затримці видачі трудової книжки, оскільки в день звільнення позивачка не була присутня на робочому місці і відповідач не мав можливості видати їй належним чином оформлену трудову книжку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.ч.5,6,7 п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Відповідно до ч.ч.1,2 п.4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що відповідач не направив їй поштового повідомлення про необхідність отримання трудової книжки, колегія суддів не приймає до уваги як безпідставні, оскільки наведене спростовується матеріалами справи.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем надані докази про направлення позивачці цінного пакету з описом вкладення, в якому зазначене також і прохання з`явитись для отримання трудової книжки, яке направлене позивачці 31.07.2019 року за адресами: АДРЕСА_1 . Відповідно до наданого позивачкою повідомлення Укрпошта від 16.09.2019 року № 39-С-02-201908271009/2187 щодо неможливості підтвердження відправлень на її адресу поштової кореспонденції відповідача від 31.07.2012 року вбачається, що таку інформацію Укрпошта не змогла надати позивачці не у зв`язку з тим, що таких відправлень не було (не відправлялось), а саме у зв`язку з закінченням строку зберігання відповідної документації.

Колегією суддів в судовому засіданні 02.07.2020 року були досліджені оригінали поштових описів вкладень від 31.07.2012 року про направлення ТОВ "Хімтек-Пласт" на адресу ОСОБА_1 повідомлення про звільнення з проханням з`явитися для отримання трудової книжки та копії наказу № 17-К від 31.07.2012 року про звільнення.

Зазначені поштові описи вкладень у копіях наявні в матеріалах справи (т.1 а.с.85,86,87) та відповідають дослідженим в судовому засіданні особисто колегією апеляційної інстанції оригіналам з відбитками штампів відправлення датованими 31.07.2012 року. Щодо не надання квитанцій про сплату за поштові відправлення представник відповідача зазначила щодо їх неможливості надати у зв"язку з їх пошкодженням за часом зберігання в архіві, а відповідно до повідомлення Укрпошта від 16.09.2019 року № 39-С-02-201908271009/2187 щодо неможливості підтвердження відправлень на адресу позивача поштової кореспонденції відповідача від 31.07.2012 року вбачається, що таку інформацію Укрпошта не змогла надати саме у зв`язку із закінченням строку зберігання відповідної документації.

Тобто, ТОВ "Хімтек-Пласт" виконав вимоги ч.ч.1,2 п.4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, шляхом направлення в день звільнення поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

А тому, колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про відсутність вини відповідача у затримці видачі трудової книжки, оскільки в день звільнення позивачка не була присутня на робочому місці і відповідач не мав можливості видати їй належним чином оформлену трудову книжку, однак у повній мірі виконав вимоги ч.ч.1,2 п.4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, шляхом направлення в день звільнення поштове повідомлення із вказівкою, у тому числі, про необхідність отримання трудової книжки і таке повідомлення було здійснено у спосіб визначений ст. 47, 116 КЗпП України, п.4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та Порядком пересилання поштових відправлень дійсним на час спірних правовідносин.

Крім того, в судовому засіданні 02.07.2020 року на питання суду про причини, з яких ОСОБА_1 з серпня 2012 року по 2018 рік не вчиняла дій щодо отримання трудової книжки, представник позивачки ОСОБА_4 пояснила, що ОСОБА_1 приходила та зверталася до відповідача, зокрема до майстра та інспектора з відділу кадрів Хижняк, з письмовими заявами, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями таких заяв.

Однак, оригінали заяв представник позивачки суду не надала, клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для їх надання, представник не заявляла, а надані суду копії не містять даних щодо їх отримання відповідачем із зазначенням дати отримання, реєстрації та вхідного номеру.

Крім того, колегією встановлено, що позивача було звільнено за ч.4 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу №17-АК від 31 липня 2012 року за прогули. Позивач починаючи з 10 липня 2012 року і до 31 липня 2012 року без повідомлення відповідача та без наявності поважних причин була відсутня на робочому місті.

Також, судом було встановлено, що на виконання ст. 116 КЗпП України відповідачем було здійснено в день звільнення повний розрахунок з позивачем шляхом перерахунку на картковий рахунок позивача заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 301,12 грн.

Позивачем не оскаржено, а ні наказ про звільнення, а ні розмір розрахунку.

Крім того, матеріалами справи та поясненнями представника позивача підтверджено, що вже з серпня 2012 року позивач намагалась працевлаштуватись на інші роботи.

На питання суду про те, коли достеменно стало відомо ОСОБА_1 про своє звільнення, представник позивачки пояснила і підтвердила, що саме у серпні 2012 року.

Судом неодноразово було роз"яснено право сторін щодо доказування у даній категорії справ, а також щодо дослідження певних обставин та перевірки їх доказами. На питання суду чи будуть клопотання щодо витребування доказів, зокрема журналу реєстрації вхідної/вихідної кореспонденції, журналу реєстрації осіб, які реєструються при вході на підприємство, виклику свідків, а саме працівників відділу кадрів, які могли б підтвердити, що ОСОБА_1 приходила та зверталася до відповідача за заявами про видачу трудової книжки, представник позивачки заявила про відсутність таких клопотань.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Інших доказів, аніж ті, які містяться в матеріалах справи і які були подані сторонами в суді першої інстанції, матеріали справи не містять.

Згідно із частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, які містяться в матеріалах справи, які були досліджені судом першої інстанції і яким була надана оцінка. Нових доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції суду апеляційної інстанції сторонами не було надано.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко