Рішення

від 11.11.2019 по справі 193/1516/18

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/1516/18

Провадження №2/193/100/19

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

11 листопада 2019 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого: судді - Кащук Д.А.,

за участі секретаря -Ратушній В.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача Омельченко Ю .А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Софіївського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "ЛАЙТМ", третя особа - Софіївська районна державна адміністрація про визнання недійсним договорів оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Софіївського районного суду Дніпропетровської області з вищезазначеною позовною заявою, в якій зазначає, що позивач є власником двох земельних ділянок ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,7317 га., кадастровий номер 1225285200:01:049:0001 та 8,0345 га, кадастровий номер 1225285200:01:063:0016 на території Вакулівської об`єднаної територіальної громади Софіївського району Дніпропетровської області. Вищевказані земельні ділянки позивачці дістались у спадщину від померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька - ОСОБА_3 . За життя останнього земельні паї знаходились в оренді ТОВ Агро-Лайт на підставі договорів оренди укладених 12 січня 2009 року та зареєстровані 13 березня 2009 року Софіївським відділом Дніпропетровської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України про, що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040913300332 та відповідно за № 040913300333. Строк дії договорів 5 років, тобто до 13 березня 2014 року включно.

З моменту смерті покійного батька земельні ділянки (паї), продовжували обробляти спочатку ТОВ Агро-Лайт , пізніше ФГ Лайтм , орендна плата сплачувалась вчасно.

Приблизно 10 вересня 2018 року позивач звернулась до представників ФГ "Лайтм" з метою повідомити останніх про бажання одноосібно обробляти свої земельні ділянки, в тім невідома їй жінка в офісі підприємства повідомила, що це не можливо, так як є діючі договори оренди, які нібито вона підписала з відповідачем. Після чого надала дві копії договорів оренди. Оглянувши договори позивачкою було встановлено: договір оренди на земельну ділянку площею 2,7317 га було укладено 20 квітня 2016 року, на земельну ділянку площею 8,0345 га 24 квітня 2016 року та зареєстровані 23.05.2016 року. Строк дії договорів 10 років, тобто до 23.05.2026 року включно. В спірних договорах в графі орендодавець від імені позивача стоїть підпис, який їй не належить. У зв`язку з чим вона намагалась вирішити це питання мирно, однак представники ФГ Лайтм відмовились розривати договора добровільно. Фактично про наявність договорів оренди на земельні ділянки (паї), що належать позивачці вона дізналась у вересні 2018 року.

Представник відповідача Омельченко Ю.А . згідно поданого відзиву на позов заперечував проти позовних вимог, пояснюючи що, договори оренди земельної ділянки від 20 квітня 2016 року та від 24 квітня 2016 року пройшли державну реєстрацію у встановленому законодавством порядку і з цього моменту договори почали свою дію, по-друге договірні зобов`язання з боку ФГ "Лайтм" виконувались належним чином, так в повному обсязі та вчасно сплачувалась ОСОБА_1 орендна плата, а вона в свою чергу отримувала орендну плату, чим позивач вчиняла дії спрямовані на набуття цивільних прав та обов`язків, згідно укладеного договору оренди землі та підтвердила дійсність правочину. Навіть в позові позивач зазначає, що орендна плата сплачувалась вчасно, тобто цим самим позивач визнає орендні відносини з ФГ "Лайтм". Отже, на думку відповідача, позовні вимоги з зазначених в позові підстав не підлягають задоволенню, оскільки договори оренди земельної ділянки від 20 квітня 2016 року та від 24 квітня 2016 року були підписані позивачем за власним волевиявленням, а отримання орендної плати засвідчило те, що її дії підтвердили дійсність договору.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 з`явилася, просила суд задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Заперечення відповідача про те, що вона отримувала орендну плату, а отже те, що отримання орендної плати засвідчило, що дії позивача підтвердили дійсність договору, вважає безпідставними, оскільки після смерті батька в 2009 році нею був укладений в грудні 2011 року договір оренди земельної ділянки строком на 7 років, по якому вона отримувала орендну плату в натуральній формі. Стверджує, що вказаний договір їй відповідач на руки не надав, його складання та реєстрацією займався відповідач самостійно, вона тільки підписала його, і по ньому отримувала орендну плату в натуральній формі. Про договори від 20 квітня 2016 року та від 24 квітня 2016 року вона дізналась випадково, коли повідомила у вересні 2018 року відповідача про бажання самостійно обробляти належні їй на праві власності земельні ділянки.

Представник позивача ОСОБА_5 до суду не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв та клопотань до суду не надходило.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, підтримує подані заперечення та просить в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи Єремєєв А.В. просив справу розглянути без їх участі та без фіксування технічними засобами.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення учасників цивільного процесу, оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовані та підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно державного акту серії ЯМ № 486357 належить на праві власності земельна ділянка - площею 2,7317 га, кадастровий номер 1225285200:01:049:0001, яка розташована на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, що встановлено з копії державного акту (а.с.9).

Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно державного акту серії ЯМ № 486358 належить на праві власності земельна ділянка - площею 8,0345 га, кадастровий номер 1225285200:01:063:0016, яка розташована на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, що встановлено з копії державного акту (а.с.8).

20 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ФГ "Лайтм" було укладено договір оренди, згідно якого ОСОБА_1 передала належну їй на праві власності згідно державного акту ЯМ №486357 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 2,7317 га в оренду позивачу на визначених умовах, договір зареєстрований 23 травня 2016 року . Під час реєстрації державним реєстратором зазначений кадастровий номер земельної ділянки - 1225285200:01:049:0001, що відповідає земельній ділянці площею 2,7317 га, що встановлено з договору оренди земельної ділянки (а.с.18-19), акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду по договору оренди земельної ділянки (а.с.20).

24 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ФГ "Лайтм" було укладено договір оренди, згідно якого ОСОБА_1 передала належну їй на праві власності згідно державного акту ЯМ №486358 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 8,0345 га в оренду позивачу на визначених умовах, договір зареєстрований 23 травня 2016 року . Під час реєстрації державним реєстратором зазначений кадастровий номер земельної ділянки - 1225285200:01:063:0016, що відповідає земельній ділянці площею 8,0345 га, що встановлено з договору оренди земельної ділянки (а.с.21-23).

В силу положення ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. ст. 13, 14, 19 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це письмова угода сторін про взаємні зобов`язання, відповідно до яких орендодавець за плату (розмір якої передбачається умовами договору, які не можуть суперечити законам України) передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання в обумовлений договором строк.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України).

Ч. 1 ст. 14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України).

Згідно ч. 1ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, в тому числі встановлених ч. З ст. 203 ЦК України про те, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 рокуоспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Пунктом 5 вищезазаначеної Постанови передбачено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно п. 1 ч. ст.9 ЗаконуУкраїни" Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.

Згідно п.п. 3, 6 ч.1 ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, до кола повноважень державного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження, а також встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно тощо.

Положеннями ч. 1ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди;орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями ст. ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі" передбачалось, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

В силу ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є не додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №931-19 Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20 травня 2019 року підпис від імені ОСОБА_1 в Договорі оренди земельної ділянки б/н від 20.04.2016 року, в графі "Орендодавець" (згідно якого передається в оренду ділянка площею 2,7317 га., кадастровий номер 1225285200:01:049:0001), що укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Лайтм" та в акті приймання передачі об`єкта оренди від 20.04.2016 року по земельній ділянці площею 2,7317 га., кадастровий номер 1225285200:01:049:0001 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.126-135).

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №931-19 Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20 травня 2019 року підпис від імені ОСОБА_1 в Договорі оренди земельної ділянки б/н від 24.04.2016 року, в графі "Орендодавець" (згідно якого передається в оренду ділянка площею 8,0345 га., кадастровий номер 1225285200:01:063:0016), що укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Лайтм" та в акті приймання передачі об`єкта оренди від 24.04.2016 року по земельній ділянці площею 8,0345 га., кадастровий номер 1225285200:01:063:0016 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.126-135).

Після дослідження даного висновку експертизи, позивач ОСОБА_1 також підтвердила даний факт, що вона вказані договіра не підписувала, а представник відповідача ніяких зауважень чи пояснень з приводу даного висновку, не надав.

Таким чином, судом встановлено, що підпис у спірних договорів оренди земельної ділянки від 20.04.2016 року та 24 квітня 2016 року позивачеві не належать, про що остання і зазначала в своєму позові. Будь-яких доручень іншій особі з повноваженнями на підписання даних договорів від її імені, вона нікому не надавала і не надано таких повноважень відповідачу.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди земельної ділянки.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За правилами п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року №161-XIV.

Згідно зі ст.13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

На підставі ч.1 ст.14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі.

За змістом ст.ст.18, 20 Закону України Про оренду землі укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору, а вільне волевиявлення особи на вчинення правочину є обов`язковою умовою його дійсності. Набрання чинності договором оренди законодавець пов`язує із виникненням у орендаря права оренди після державної реєстрації такого договору в установленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)(ст.215 ЦК України). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України).

В п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 ЦК України).

Отже, судом встановлено, що позивач вищевказані договора оренди земельної ділянки від 20 квітня 2016 року та 24 квітня 2016 року не підписувала і відповідно не було вільного волевиявлення позивача на укладення цих договорів.

З врахуванням викладеного, суд вважає за необхідне визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 20.04.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Лайтм" на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 2,7317 га, кадастровий номер 1225285200:01:049:0001, яка розташована на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області та належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серіїх ЯМ № 486357 від 29.12.2012 року, в зв`язку з його підписом не позивачем.

З врахуванням викладеного, суд вважає за необхідне визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 24.04.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Лайтм" на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 8,0345 га, кадастровий номер 1225285200:01:063:0016, яка розташована на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області та належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серіїх ЯМ № 486358 від 29.12.2012 року, в зв`язку з його підписом не позивачем.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Тобто, державна реєстрація це не підстава набуття права оренди земельної ділянки, а засвідчення державою вже набутого права оренди, яке виникло на підставі договору оренди землі, при цьому, факт реєстрації права оренди земельної ділянки є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення права оренди, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права оренди, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Отже, оскільки реєстрація є похідною дією від виникнення права оренди земельної ділянки, тому відсутність реєстрації при поновленні договору оренди не припиняє набуття такого права в цілому.

Зазначені висновки суду відповідають позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 20 лютого 2019 по справі № 917/410/18.

Відповідно до ст. 27 ЗУ "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

За змістом ч. 2 ст. 24 ЗУ "Про оренду землі" орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою;

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Відповідно до ч.2 ст.26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Пунктами 2.3 та 2.6 вказаного Порядку передбачено, що для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, що посвідчують його особу.

Враховуючи вищезазначене, оскаржуваний договір має бути визнаний недійсним, а оскільки вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди, є похідною від спору щодо відповідного майнового права, суд скасовує рішення про державну реєстрацію цього права.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

За змістом п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, повязаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати повязані із проведенням експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи витрати ОСОБА_1 , повязані із проведенням судової почеркознавчої експертизи у справі згідно акту №931-19 здачі-приймання висновку судового експерта №931-19 складають 6782,40 гривень.

З огляду на наведене, суд вважає за потрібне стягнути з Фермерського господарства "ЛАЙТМ" (код ОКПО 34124655) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 - 6782,40 грн судових витрат, повязаних із проведенням експертизи.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 202, 203, 215, 216, 626, 651 ЦК України, ст..ст. 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фермерського господарства "ЛАЙТМ", третя особа - Софіївська районна державна адміністрація про визнання недійсним договорів оренди земельної ділянки та скасування їх державної реєстрації - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 20 квітня 2016 року площею 2,7317 га, кадастровий номер 1225285200:01:049:0001, укладеного між ФГ "ЛАЙТМ" та ОСОБА_1 , зареєстрований 23 травня 2016 року.

Визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 24 квітня 2016 року площею 8,0345 га, кадастровий номер 1225285200:01:063:0016 укладеного між ФГ "ЛАЙТМ" та ОСОБА_1 та зареєстрований 23 травня 2016 року.

Стягнути з позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 на користь держави за дві вимоги немайнового характеру, судовий збір у розмірі 1409,60 (одна тисяча чотириста дев`ять гривень шістдесят копійок).

Стягнути з Фермерського господарства "ЛАЙТМ" (код ОКПО 34124655) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2819,20 грн..

Стягнути з Фермерського господарства "ЛАЙТМ" (код ОКПО 34124655) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 6782,40 (шість тисяч сімсот вісімдесят дві гривні сорок копійок) грн. витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області.

Повний текст рішення суду виготовлено 18 листопада 2019 року.

Суддя: Кащук Д.А.