Рішення

від 05.11.2019 по справі 464/3135/19

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/3135/19

пр.№ 2/464/1281/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.11.2019 року

Сихівський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Теслюка Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Чуби Т.І.,

представників позивача Гудими В.О., Колеснік Л.І . ,

представника відповідача ОСОБА_6.,

представника третьої особи Паращич В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Міністерства оборони України до ОСОБА_2 , треті особи: Приватне підприємство Компанія Динамік , Концерн Військторгсервіс , Фонд державного майна України, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

позивач Міністерство оборони України, в інтересах якого діє представник Синиця І.В., звернулось в суд із позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить витребувати з незаконного володіння відповідача у власність держави в особі Міністерства оборони України об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 582442646101, а саме нежитлові приміщення торгово-промислового комплексу №2 площею 166 м? за адресою: АДРЕСА_3; витребувати з незаконного володіння відповідача у власність держави в особі Міністерства оборони України об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 582558946101, а саме нежитлові приміщення торгово-промислового комплексу №2 площею 165,2 м? за адресою: АДРЕСА_3 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у незаконному володінні відповідача ОСОБА_2 перебувають вказані об`єкти нерухомого майна, які утворились внаслідок поділу об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером НОМЕР_1 - нежитлові приміщення торгово-промислового комплексу №2 площею 331,2 м? за адресою: АДРЕСА_3 . Даний об`єкт нерухомого майна витребовано від попереднього незаконного володільця - приватного підприємства Компанія Динамік у власність держави в особі Міністерства оборони України відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 24.12.2014 р. у справі №914/2691/13, яка набрала законної сили. Вказаною постановою встановлено, що спірне майно перебуває у власності держави в особі Міністерства оборони України, а відчуження відбулося з порушенням закону при вчиненні правочину. Так, ПП Компанія Динамік придбала дане майно у суб`єкта господарювання Концерну Військторгсервіс , який не відноситься до державних органів, а також на момент здійснення правочину було відсутнє дійсне рішення суб`єкта управління державним майном, погоджене з Фондом державного майна України на відчуження безпосередньо суб`єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, що в силу ст. 215 ЦК України, є підставою для визнання спірного правочину недійсним, як такого, що суперечить актам цивільного законодавства та відсутності у продавця необхідного обсягу цивільної дієздатності. На виконання вказаної постанови, Господарський суд Львівської області видав наказ від 26.01.2015 р., який перебував на виконанні у Сихівському відділі державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції. 04.05.2015 р. Сихівським відділом державної виконавчої служби виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.6 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження , у зв`язку з тим, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень спірне майно належить ОСОБА_2 . Так, дійсно 11.02.2015 р. спірне майно перейшло у власність ОСОБА_2 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, засвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Петелькою І.В. за №312. 03.02.2015 р. був укладений договір позики грошових коштів за №248, згідно якого розмір основного зобов`язання іпотекодавця ПП Компанія Динамік перед іпотекодержателем ОСОБА_2 становить 600 000 грн. строком виконання до 10.02.2015 р. Для забезпечення виконання вказаного зобов`язання, 03.02.2015 р. був укладений договір іпотеки №249. Отже, після винесення вищевказаної постанови Вищого господарського суду України від 24.12.2014 р., не маючи законних підстав, ПП Компанія Динамік здійснило відчуження спірного майна на користь ОСОБА_2 Зазначає, що постанова Вищого господарського суду України від 24.12.2014 р. оприлюднена 30.12.2014 р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень та відповідає вимогам доступності, чіткості та передбачуваності, а відтак, укладаючи 03.02.2015 р. договір іпотеки №249, ОСОБА_2 міг бути обізнаний про права позивача, як титульного володільця нерухомого майна, факт його вибуття з володіння держави поза її волею, щодо незаконності володіння спірним майном ПП Компанія Динамік та про наявність спору щодо вказаного майна. Із врахуванням наведеного, вважає, що ОСОБА_2 є недобросовісним набувачем, про що також свідчить те, що 11.02.2015 р., тобто наступного дня після закінчення договору позики та іпотеки, переоформлено таке майно на нього. Окрім цього, ОСОБА_2 вже через 12 днів, а саме 23.02.2015 р. подав заяву до Львівського міського управління юстиції про поділ об`єкта нерухомого майна, на підставі якої було закрито об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером НОМЕР_1 , та одночасно проведено реєстрацію двох окремих об`єктів нерухомого майна з відкриттям розділів за реєстраційними номерами: 58244266101, нежитлові приміщення площею 166 м? за адресою: АДРЕСА_3 ; НОМЕР_2 , нежитлові приміщення площею 165,2 м? за адресою: АДРЕСА_3 . У подальшому, ОСОБА_2 , як володілець двох об`єктів, 26.02.2015 р. уклав з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 окремі договори іпотеки для забезпечення виконання зобов`язання за договорами позики, заставним майном яких є спірне майно. Іпотека за вказаними договорами не припинена, хоча строк дії іпотеки мав сплинути ще в березні та квітні 2015 р., відповідно обтяження на спірні об`єкти нерухомості не знято. Такі дії ОСОБА_2 свідчать про недобросовісність набувача, оскільки ним у найкоротші строки (23 дні) вчинялись дії по виведенню спірного майна із власності держави та незаконного заволодіння даним майном. Зазначає, що заступник військового прокурора Західного регіону України звертався до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому просив витребувати із незаконного володіння відповідача приміщення торгово-побутового комплексу №2 загальною площею 331,2 м?, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , однак, дізнавшись про поділ вказаного об`єкта нерухомості, прокурором було подано клопотання про залишення без розгляду даного позову. Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 10.06.2016 р. позовну заяву залишено без розгляду. Із врахуванням наведеного, із покликанням на ст. 387 ЦК України, якою передбачено витребування майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, просить позов задовольнити.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 10.06.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Окрім цього, ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 10.06.2019 р. задоволено заяву Міністерства оборони України про забезпечення позову та застосовано заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 582442646101 - нежитлові приміщення торгово-промислового комплексу №2 площею 166 м? за адресою: АДРЕСА_3 та об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 582558946101 - нежитлові приміщення торгово-промислового комплексу №2 площею 165,2 м? за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом заборони відчуження в будь-який спосіб та проведення будь-яких реєстраційних дій відносно вказаного нерухомого майна.

Від Концерну Військторгсервіс , в особі генерального директора О.Байди, 27.06.2019 р. надійшла заява, про залучення Концерну Військторгсервіс в якості третьої особи із самостійними вимогами та подано позовну заяву про витребування майна із чужого незаконного володіння, а саме просив: витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 у власність держави в особі Міністерства оборони України до господарського відання Концерну Військторгсервіс об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 582442646101, а саме нежитлові приміщення торгово-промислового комплексу №2 площею 166 м? за адресою: АДРЕСА_3 ; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 у власність держави в особі Міністерства оборони України до господарського відання Концерну Військторгсервіс об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 582558946101, а саме нежитлові приміщення торгово-промислового комплексу №2 площею 165,2 м? за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 10.07.2019 р. вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків такої.

Від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 02.07.2019 р. надійшов відзив на позов Міністерства оборони України, у якому просить відмовити у його задоволенні, з огляду на те, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем майна, оскільки йому стало відомо про існування постанови Вищого господарського суду України від 24.12.2014 р. лише із змісту позовної заяви Першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про витребування майна та зобов`язання вчинити дії від 24.06.2015 р., яка перебувала у провадженні Сихівського районного суду м.Львова. Оскільки ОСОБА_2 станом на момент набуття права власності - 11.02.2015 р., не було відомо і не могло бути відомо про постанову суду, оскільки він не був учасником справи, яка перебувала у Вищому господарському суді України, він не може вважатись недобросовісним набувачем майна. Також не свідчать про недобросовісність набуття права власності дії ОСОБА_2 щодо переоформлення ним права власності на предмет іпотеки на наступний день після невиконання умов договору позики, оскільки такі є надуманими припущеннями та не мають будь-якого доказового значення. Також зазначає, що жодним чином не вказує на недобросовісність поведінки ОСОБА_2 поділ спірного майна на два об`єкти, оскільки такий поділ не позбавляє можливості та не усуває правові підстави для витребування майна. Щодо тверджень позивача про виведення державного майна відповідачем, зазначає, що з моменту залишення без розгляду позовної заяви прокурора і скасування заходів забезпечення даного позову у справі №464/5069/15-ц пройшло три роки. Протягом цього часу ОСОБА_2 не відчужив спірне майно та не вчиняв будь-яких дій, які б вказували на виведення нерухомого майна із державної власності. Відтак зазначає, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем майна та в даному випадку не підлягає застосуванню ст. 387 ЦК України. Із покликанням на ч. 2 ст. 388 ЦК України, представник зазначає, що обов`язковими умовами для витребування майна у добросовісного набувача є такі обставини: майно вибуло із володіння власника не з його волі; майно вибуло із володіння особи, якій власник передав майно у володіння, не з її волі. Разом з тим, власником спірного майна з 2000 р. було Міністерство оборони України. Задовго до укладення договору купівлі-продажу від 05.12.2011 р. спірне нерухоме майно передано Концерну Військторгсервіс у володіння на праві господарського відання. Окрім цього, у відповідь на адвокатський запит, 16.03.2016 р. Департамент державної власності Міністерства оборони України повідомив про те, що на момент відчуження майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , Концерн Військторгсервіс фактично володів та користувався на праві господарського відання вказаним об`єктом нерухомості. Таким чином позивач на момент укладення Концерном Військторгсервіс договору купівлі-продажу від 05.12.2011 р., спірним нерухомим майном не володів, таке майно було передано у володіння Концерну Військторгсервіс за відповідним рішенням, тобто за власною волею. В свою чергу, Концерн Військторгсервіс також відчужив спірне майно за власною волею, зважаючи на передачу майна на публічні торги, підписання протоколу про результати торгів та укладення договору купівлі-продажу, а відтак підстави для витребування спірного майна у ОСОБА_2 , як добросовісного набувача, відсутні. Окрім цього, представник зазначає щодо неналежно обраного способу захисту порушеного права.

Разом із відзивом на позов представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , 02.07.2019 р. подав заяву про застосування позовної давності, у якій представник просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності та у зв`язку з наведеним відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заяви покликається на те, що оскільки Цивільним кодексом України чи іншими актами цивільного законодавства не встановлено спеціального строку позовної давності, а між сторонами відсутні будь-які домовленості щодо іншої тривалості строку позовної давності, до заявлених вимог застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки. Зазначає, що початком перебігу такого строку є отримання Міністерством оборони України постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 04.05.2015 р., у відповідності до якої позивачу стало відомо про те, що спірне майно належить відповідачу ОСОБА_2 . Окрім цього, 24.06.2015 р. першим заступником військового прокурора Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України було пред`явлено у Сихівський районний суд м.Львова позов до ОСОБА_2 про витребування майна (нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ) та зобов`язання вчинити дії. Відтак Міністерству оборони України з моменту отримання позовної заяви прокурора вдруге стало відомо про перехід права власності на спірне майно до ОСОБА_2 Більше того, в ході судового розгляду даної справи, ним, як представником ОСОБА_2 , було долучено до матеріалів справи копії свідоцтв про право власності на майно, подано заперечення на позов та надано пояснення про те, що спірне майно за адресою: АДРЕСА_3 , було розділено на два окремі об`єкти нерухомого майна площею 166 м? та 165,2 м?. Вказана інформація була надана представником відповідача у судовому засіданні 30.10.2015 р., у якому був присутній представник Міністерства оборони України, а відтак саме 30.10.2015 р. Міністерством оборони України безпосередньо і у повному обсязі отримано всю необхідну інформацію про обставини порушення свого права. Оскільки позивач Міністерство оборони України направив на адресу суду позовну заяву поза межами трирічного строку позовної давності - 06.06.2019 р., тобто через три роки і сім місяців, на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України, просить відмовити у задоволенні позову.

Від представника третьої особи Фонду державного майна України Федорчука О.В. 10.07.2019 р. надійшли письмові пояснення, у яких представник просить задовольнити позов Міністерства оборони України до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння, справу розглядати без участі третьої особи - Фонду державного майна України. У письмових поясненнях представник зазначає, що Вищим господарським судом України у постанові від 24.12.2014 р. у справі №914/2631/13 встановлено, що відчуження спірного майна було здійснено за відсутності рішення суб`єкта управління державним майном, погодженого з Фондом державного майна України, а відтак зазначене є підставою для визнання спірного правочину недійсним, як такого, що суперечить актам цивільного законодавства та відсутності у продавця необхідного обсягу цивільної дієздатності. Також зазначає, що у діях посадових осіб ПП Компанія Динамік наявні ознаки складу злочину, передбаченого ст. 382 КК України, а саме умисне невиконання постанови суду, яка набрала законної сили, або перешкоджання її виконанню.

Від представника позивача Міністерства оборони України Ємельяненко О.М. 17.07.2019 р. надійшли письмові заперечення на заяву представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 про застосування строків позовної давності. Представник вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивач звернувся із позовом в межах строку позовної давності, а міркування представника відповідача щодо його пропуску є надуманими та безпідставними. Так, 10.06.2016 р. залишено без розгляду позов першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі позивачів Міноборони, Концерну Військторгсервіс до ОСОБА_2 про витребування майна та зобов`язання вчинити дії за заявою прокурора. Підставою даного позову була неправомірна передача 11.02.2015 р. ПП Компанія Динамік у власність ОСОБА_2 спірного майна за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому, клопотання прокурора про залишення позовної заяви без розгляду було обумовлене тим, що спірне нерухоме майно, як об`єкт власності відсутній, оскільки такий розділено на кілька частин, кожна з яких зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за окремими реєстраційними номерами та становить новий об`єкт власності. У зв`язку з наведеним зазначає, що у відповідності до ст. 264 ЦК України строк позовної заяви є перерваним та повинен обчислюватися заново, починаючи із 10.06.2016 р. Позивачем Міністерством оборони України, починаючи з 10.06.2016 р. проводилась робота щодо встановлення осіб порушників прав оборонного відомства, збір відповідних доказів, а також підготовка самої позовної заяви, тому позивач звернувся в межах строку позовної давності - 07.06.2019 р.

Від представника третьої особи Концерну Військторгсервіс Байди О. 17.07.2019 р. також надійшли письмові заперечення на заяву представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 про застосування строків позовної давності із покликанням на аналогічні обставини справи та нормативно-правові акти, зокрема вважає, що строк позовної давності у даному випадку позивачем не пропущений. Окрім цього, представник зазначає, що у справах про захист речових прав власника нерухомого майна строки позовної давності не застосовуються. Просить відмовити у задоволенні заяви про застосування позовної давності.

Також від представника позивача Міністерства оборони України Ємельяненко О.М. 17.07.2019 р. надійшла відповідь на відзив на позовну заяву ОСОБА_2 Представник вважає відзив необґрунтованим, безпідставним та таким, що не спростовує доводів, наведених у позовній заяві Міністерства оборони України, зокрема вважає ОСОБА_2 недобросовісним набувачем майна, оскільки він знав чи міг знати під час заволодіння спірним майном, що особа ПП Компанія Динамік не мала права відчужувати вищевказане майно.

Ухвалою суду від 19.07.2019 р. прийнято до розгляду позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, Концерну Військторгсервіс до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Фонд державного майна України, Приватне підприємство Компанія Динамік , Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння; об`єднано дану цивільну справу із цивільною справою за позовом Міністерства оборони України до ОСОБА_2 , треті особи: Приватне підприємство Компанія Динамік , Концерн Військторгсервіс , Фонд державного майна, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння та присвоєно номер справи № 464/3135/19 (пров.№2/464/1281/19).

Від представника третьої особи Приватного підприємства Компанія Динамік в особі керівника Кривоноса В.Г., 26.07.2019 р. надійшли письмові пояснення щодо позову Міністерства оборони України, у яких просить відмовити у задоволенні такого у зв`язку із необґрунтованістю, безпідставністю та поданням із пропуском строків позовної давності. Представник зазначає, що позивачем не враховано той факт, що постановою Вищого господарського суду України стягнуто із Концерну Військторгсервіс на користь ПП Компанія Динамік вартість вказаної нерухомості у розмірі 744 836 грн. 40 коп., проте на даний час такі грошові кошти не перераховані, а Міністерством оборони України не забезпечено виконання зобов`язань підконтрольним суб`єктом господарювання. Оскільки держава не зацікавлена повертати підприємству грошові кошти, а ПП Компанія Динамік у свою чергу не зацікавлене у безоплатній передачі майна у державну власність, очевидним був взаємний інтерес сторін у врегулюванні спору. Вказує, що ПП Компанія Динамік зверталось до Міністерства оборони України, Військову прокуратуру Західного регіону та Концерн Військторгсервіс із проханням врегулювати спір мирним шляхом, однак Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України відмовилось укласти мирову угоду. Відтак, витребування спірного нерухомого майна із володіння ОСОБА_2 порушує баланс публічних (інтересів держави) та приватних інтересів (інтересів ОСОБА_2 , ПП Компанія Динамік ), оскільки йде мова про безоплатне повернення майна до державної власності. Такі обставини вказують на загрозу порушення державою в особі Міністерства оборони України вимог ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Витребування майна за описаних умов є непропорційним втручанням держави у мирне володіння майном. Окрім цього, вважає, що позивачем Міністерством оборони України пропущено трирічний строк позовної давності.

Відповідно до ухвали від 10.09.2019 р. закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено таку до судового розгляду.

Від представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, Концерну Військторгсервіс 24.09.2019 р. надійшла заява про залишення без розгляду позовної заяви Концерну Військторгсервіс до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Фонд державного майна України, Приватне підприємство Компанія Динамік , Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння. Ухвалою суду від 24.09.2019 р. дану позовну заяву Концерну Військторгсервіс залишено без розгляду.

У судовому засіданні представники позивача Міністерства оборони України позов підтримали з підстав, що наведені у такому. Надали пояснення, що відповідають змісту позовної заяви, відповіді на відзив, письмових заперечень щодо застосування позовної давності. Окрім цього, представник позивача у судовому засіданні надав пояснення про те, що перебіг позовної давності був перерваним у зв`язку з тим, що у травні 2016 року до Міністерства оборони України звертався ОСОБА_2 та засновник ПП Компанія Динамік із зверненням щодо мирного врегулювання спору та до такого звернення було долучено проект мирової угоди, проте у подальшому мирова угода не була укладеною між сторонами.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 заперечив проти задоволення позовних вимог та надав пояснення, які відповідають змісту відзиву на позов та заяви про застосування позовної давності. Щодо наданих пояснень представника Міністерства оборони України про звернення ОСОБА_2 та ПП Компанія Динамік із проектом мирової угоди, зазначив, що даний факт не перериває строку позовної давності, оскільки ОСОБА_2 не звертався до Міністерства оборони України, а зверталось ПП Компанія Динамік , умови проекту мирової угоди не передбачали витребування майна у ОСОБА_2 та передачу такого у володіння Міністерства оборони України.

Представник третьої особи Концерну Військторгсервіс у судове засідання не з`явився, 07.10.2019 р. надійшла заява генерального директора Концерну Військторгсервіс про розгляд даної справи у відсутності представника, просить позов задовольнити.

Представник третьої особи Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради - Паращич В.П. у вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Представник третьої особи ПП Компанія Динамік , а також треті особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засіданні не з`явились, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із свідоцтвом про право власності від 11 грудня 2000 р., виданим Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради, а також витягом ОКП ЛОР Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки №31428205, державне підприємство Міністерства оборони України Управління торгівлі Західного оперативного командування є власником приміщення торгово-побутового комплексу №2 загальною площею 331,2 м?, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (т.1 а.с.22,23).

5 грудня 2011 року, за результами публічних торгів, концерном Військторгсервіс , в особі начальника філії Управління торгівлі Західного оперативного командування концерну Військторгсервіс Свідерським Г.М . , який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 8 жовтня 2010 року, та приватним підприємством Рекунс укладено договір купівлі-продажу приміщення торгово-побутового комплексу №2, загальною площею 331,2 м? , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 р., договір від 5 грудня 2011 року купівлі-продажу приміщення торгово-промислового комплексу № 2, загальною площею 331,2 м?, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною вартістю 744836,40 грн., укладений концерном Військторгсервіс в особі філії Управління Західного оперативного командування та приватним підприємством Рекунс , визнано недійсним та зобов`язано приватне підприємство Компанія Динамік (правонаступник приватного підприємства Динамік ) повернути це майно до державної власності в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання концерну Військторгсервіс . Вказаною постановою встановлено, що спірне майно перебуває у власності держави в особі Міністерства оборони України, а відчуження відбулося з порушенням ст. 216 ЦК України при вчиненні правочину (т.1 а.с.51-54).

Відповідно до постанови державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Рудницької М.О. від 14.05.2015 р., виконавчий документ Господарського суду Львівської області, а саме наказ №914/2691/13, виданий 26.01.2015 р. на виконання вищезазначеної постанови Вищого господарського суду України, повернуто стягувачу у зв`язку з тим, що приміщення торгово-промислового комплексу №2 загальною площею 331,2 м?, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , належать ОСОБА_2 (т.1 а.с.58).

Згідно із договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 11.02.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Львівської міського нотаріального округу Петелькою І.В., ОСОБА_2 (Іпотекодержатель) прийняв у власність, а Приватне підприємство Компанія Динамік (Іпотекодавець) передало у власність нерухоме майно: приміщення торгово-побутового комплексу №2 загальною площею 331,2 м?, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначене нерухоме майно є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки від 03.02.2015 р., укладеного між вказаними сторонами за реєстровим номером 249 (а.с.т.3 а.с.65).

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №169580190 від 06.06.2019 р., а також реєстраційних справ по вказаному об`єкту нерухомості, які були оглянуті під час розгляду справи, 11.02.2015 року право власності на приміщення торгово-побутового комплексу №2 загальною площею 331,2 м?, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_2 (т.1 а.с.32-48).

Відповідно до розпорядження Сихівської районної адміністрації від 17.02.2015 №57 про перепланування та розподіл нежитлових приміщень у будівлі на АДРЕСА_3 , розглянуто заяву ОСОБА_2 та затверджено висновок міжвідомчої комісії про можливість перепланування та розподіл нежитлових приміщень у будівлі на АДРЕСА_3 згідно з поданими проектними пропозиціями (т.3 а.с.72). Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції 24.02.2015 р. видано ОСОБА_2 свідоцтва про право власності за індексними номерами 34095367 та 34099006, відповідно до яких ОСОБА_2 є власником двох об`єктів нерухомого майна: нежитлових приміщень торгово-промислового комплексу №2 площею 166 м? за адресою: АДРЕСА_3 та нежитлових приміщень торгово-промислового комплексу №2 площею 165,2 м? за адресою: АДРЕСА_3 (т.3 а.с.67, 68).

Таким чином, на даний час об`єкт нерухомості, а саме приміщення торгово-побутового комплексу №2 загальною площею 331,2 м?, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , 105 розділено на два об`єкти нерухомості: із реєстраційним номером 582442646101 - нежитлові приміщення торгово-промислового комплексу №2 площею 166 м? за адресою: АДРЕСА_3 та об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 582558946101 - нежитлові приміщення торгово-промислового комплексу №2 площею 165,2 м? за адресою: АДРЕСА_3 , належать на праві власності відповідачу ОСОБА_2 .

Згідно із ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила, - власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Положення статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15, Верховного Суду від 19 лютого 2018 року у справі № 545/696/16-ц (провадження № 61-7878св18), а тому суди повинні розмежовувати, коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним.

Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів (пункт 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав ).

У пункті 26 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав судам роз`яснено, що, відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі .

Такі висновки викладено в постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 року у справі № 6-117цс12, Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 344/1079/15-ц (провадження № 61-2820св18), від 13 червня 2018 року у справі № 130/2573/16-ц (провадження № 61-10939св18).

Звертаючись до суду з вказаним позовом з підстави, передбаченої п.3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, Міністерство оборони України просить витребувати у відповідача ОСОБА_2 спірне нерухоме майно, як таке, яке вибуло з володіння позивача поза його волею і було придбане відповідачем у ПП Компанія Динамік , яке не мало права на відчуження даного майна.

У силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 р., спірне майно, а саме приміщення торгово-промислового комплексу № 2, загальною площею 331,2 м?, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 перебувають у власності держави в особі Міністерства оборони України, а відчуження таких відбулося з порушенням ст. 216 ЦК України при вчиненні правочину.

Вказані встановлені обставини свідчать про відсутність у діях позивача - Міністерства оборони України, як власника спірних нежитлових приміщень, волі на їх передачу іншій особі, що в свою чергу вказує на можливість витребування вказаного майна від добросовісного набувача.

Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 на момент відчуження спірного майна не знав та не міг знати про те, що ПП Компанія Динамік не має права відчужувати спірне майно, зокрема в Державному реєстрі обтяжень щодо заборони відчуження була відсутня відповідна інформація, а також відповідач ОСОБА_2 не був стороною у вищевказаній господарській справі, відтак доводи представників позивача про те, що ОСОБА_2 є недобросовісним набувачем не заслуговують на увагу.

Розглядаючи заяву про застосування позовної давності, суд приходить до такого висновку.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність (п. 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справі № 362/44/17).

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Такі висновки ґрунтуються на аналізі норм статей 256, 261, 267 ЦК України та статті 45 ЦПК України.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Позивачем Міністерством оборони України подано дану позовну заяву до суду 07.06.2019 р.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у провадженні Сихівського районного суду м.Львова перебувала цивільна справа №464/5069/15-ц за позовом першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції в спірних відносинах: Міністерства оборони України та концерну Військторгсервіс до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Львівської області, про витребування майна та зобов`язання вчинити дії. Відповідно до ухвали суду від 10.06.2016 р. даний позов залишено без розгляду у зв`язку з тим, що прокурор у судовому заявив клопотання про залишення позову без розгляду. Предметом даного позову було витребування нерухомого майна - приміщення торгово-побутового комплексу №2 площею 331,2 м? за адресою: АДРЕСА_3.

Із досліджених в судовому засіданні матеріалів цивільної справи №464/5069/15-ц вбачається, що в ході судового розгляду такої у судовому засіданні 30.10.2015 р., у якому був присутній представник Міністерства оборони України - Смілко В . І., представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 було долучено до матеріалів справи відомості про право власності ОСОБА_2 на вищевказаний об`єкт нерухомості, який був розділений на два об`єкти нерухомого майна, а відтак саме з цього часу позивачу Міністерству оборони України стало відомо про те, що на даний час єдиного об`єкта нерухомого майна приміщення торгово-побутового комплексу №2 площею 331,2 м? за адресою: АДРЕСА_3 не існує (т.1 а.с.156-157, 158). Вказане не оспорюється і представниками позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Доводи представника позивача про те, що строк позовної давності перервався після скерування проекту мирової угоди у зв`язку із визнанням ОСОБА_2 боргу, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2016 р. засновником ПП Компанія Динамік направлено Міністру оборони України звернення із пропозицією укласти мирову угоду із врахуванням наявного між ними спору. Відповідно до проекту мирової угоди, серед іншого, пунктом 2.1.1. передбачено, що спірне майно залишається у власності ОСОБА_2 , а відтак проект такої не передбачав повернення Міністерству оборони України майна - нежитлових приміщень торгово-промислового комплексу №2 площею 166 м? за адресою: АДРЕСА_3 та нежитлових приміщень торгово-промислового комплексу №2 площею 165,2 м? за адресою: АДРЕСА_3 (т.2 а.с.162-163, 164-165). Більше того, відповідач ОСОБА_2 не був стороною у правовідносинах із Міністерством оборони України, концерном Військторгсервіс та не визнавав свого обов`язку щодо повернення майна, відтак твердження представника позивача про переривання строку позовної давності у зв`язку з наведеним, не заслуговують на увагу.

Із врахуванням вищенаведеного, позивач Міністерство оборони України дізнався про порушення свого права 30.10.2015 р., а звернувся до суду із даною позовною заявою лише 07.06.2019 р.

Клопотань про поновлення строку позовної давності представниками позивача не заявлено.

Оскільки позивачем Міністерством оборони України пропущена позовна давність при зверненні до суду, про застосування якої заявлено представником відповідача, а також за відсутності передбачених ч.5 ст.267 ЦК України поважних причин такого пропущення, у задоволенні позову слід відмовити за спливом строку позовної давності.

У відповідності до положень ч. 9 та ч.10 ст. 158 ЦПК України, оскільки суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, вжитті заходи забезпечення позову ухвалою від 10 червня 2019 року слід скасувати, проте такі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 - 265 ЦПК України,

у х в а л и в:

в задоволенні позову Міністерства оборони України до ОСОБА_2 , треті особи: Приватне підприємство Компанія Динамік , Концерн Військторгсервіс , Фонд державного майна, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 10.06.2019 р. у виді накладення арешту на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 582442646101 - нежитлові приміщення торгово-промислового комплексу №2 площею 166 м? за адресою: АДРЕСА_3 та об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 582558946101 - нежитлові приміщення торгово-промислового комплексу №2 площею 165,2 м? за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом заборони відчуження в будь-який спосіб та проведення будь-яких реєстраційних дій відносно вказаного нерухомого майна.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 14.11.2019 р.

Учасники справи:

Позивач: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, м.Київ, пр.Повітрофлотський,6.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_5 .

Третя особа: Приватне підприємство Компанія Динамік , код ЄДРПОУ 35227480, місцезнаходження: Львівська область, Пустомитівський район, с.Зубра, вул.В.Стуса, 35.

Третя особа: Концерн Військторгсервіс , код ЄДРПОУ 33689922, місцезнаходження: м.Київ-151, вул.Молодогвардійська, буд.28-А.

Третя особа: Фонд державного майна України, код ЄДРПОУ 00032945, місцезнаходження: м.Київ, вул.Генерала Алмазова, 18/9.

Третя особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, код ЄДРПОУ 04369699, місцезнаходження: м.Львів, вул.Городоцька, 299.

Третя особа: ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_6 .

Суддя Д.Ю. Теслюк