Постанова

від 13.11.2019 по справі 507/192/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5458/19

Номер справи місцевого суду: 507/192/19

Головуючий у першій інстанції Вужиловський О. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В.,

з участю секретаря Ткачука В.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне підприємство Науково-Виробниче Підприємство Агро Ритм ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу приватного підприємства Науково-Виробниче Підприємство Агро Ритм на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 04 квітня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Вужиловського О.В., -

встановив:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства Науково-Виробниче Підприємство Агро-Ритм (далі ПП НВП Агро-Ритм ) про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, зобов`язання повернути земельні ділянки та правовстановлюючі документи на них, стягнення матеріальних збитків, відшкодування моральної шкоди, стягнення судових витрат.

У обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що він є власником двох земельних ділянок на території Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області. В 2014 та 2015 роках, в зв`язку з тим, що він проживає на значній відстані від місця розташування земельних ділянок і неможливості їх самостійного обробітку, він вирішив передати їх в оренду відповідачу. Представник відповідача надав йому для підписання договори, які він підписав. Згідно вказаних договорів орендна плата складала 20000 грн. та 25000 грн. на рік. Копії договорів йому не передали, а документи на земельні ділянки залишились у відповідача, який до цього часу не повернув їх. ОСОБА_1 написав розписки про отримання вказаних сум. В наступні роки йому орендну плату не виплачували, він звернувся до відповідача і дізнався, що відповідач вважає, що сплатив орендну плату в зазначених сумах за 49 років оренди. При укладанні вказаних договорів ніяких умов договорів він з відповідачем не обговорював. Позивач вважав що вказана орендна плата є щорічною. Отримавши копію договору та порахувавши оренду плату, відповідач зрозумів, що розмір орендної плати складає близько 408 грн. та 510 грн. відповідно, що суперечить законодавству. Укладаючи договір оренди на 49 років він допустив помилку. Вказані договори оренди земельних ділянок є кабальними, такими, що суперечать законодавству, відповідач фактично намагався придбати вказані земельні ділянки, змусивши скласти заповіт на його ім`я, хоча існує мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення.

На підставі вищевикладеного, просив суд визнати договори оренди земельних ділянок, укладених між ним та відповідачем недійсними, зобов`язати відповідача повернути належні йому земельні ділянки, стягнути на його користь матеріальні збитки в сумі 26404 грн. 44 коп., яка полягає в не отриманих доходах від оренди земельної ділянки, стягнути з відповідача на його користь 50000 грн. в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди, яка виразилась у моральних переживаннях, погіршенню стану здоров`я через неправомірні дії відповідача щодо його земельних ділянок, а також стягнути на його користь з відповідача судові витрати.

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 04 квітня 2019 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № 16 від 01 вересня 2014 року між ПП НВП Агро-Ритм та ОСОБА_1 Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 11 жовтня 2015 року, укладений 11 жовтня 2015 року між ПП НВП Агро-Ритм та ОСОБА_1 Зобов`язано ПП НВП Агро-Ритм повернути ОСОБА_1 належні йому земельні ділянки площею 3,51 га та площею 3,562 га, що розташовані на території Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання повернути йому правовстановлюючі документи, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди відмовлено. Стягнуто з ПП НВП Агро-Ритм на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 7436 грн. 80 коп.

Не погодившись з рішенням суду, ПП НВП Агро-Ритм звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасувати у повному обсязі, та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначив, що розмір орендної плати на пряму залежить від розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок на час укладення оспорюваних договорів, однак відомості про оцінку в матеріалах справи відсутні, а отже висновок про порушення права орендодавця є безпідставним.

У відзиві на апеляційну ОСОБА_1 зазначає, що апелянт не оспорює жодних висновків суду, викладених в рішенні, ні їх суті, ні їх характеру, не коментує застосованих судом законодавчих норм, матеріального права щодо їх дійсності і коментує за своїм розумінням та на свій погляд лише деякі процесуальні норми щодо правильності обрахування ціни позову, суми судового збору, надання правничої допомоги та повноважень адвоката, вважає рішення суду об`єктивним, обґрунтованим та справедливим.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підставі витягів з Державного земельного кадастру від 19.08.2016 року вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, площею 3,51 га, кадастровий номер 5123380600:01:005:0242 та площею 3,562 га, кадастровий номер 5123380600:01:004:0113 на території Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області (а.с. 22-27).

З копії реєстраційної справи, а саме з договору оренди землі № 16 від 01 вересня 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПП НВП Агро-Ритм видно, що ОСОБА_1 передав в оренду належну йому земельну ділянку площею 3,51 га, кадастровий номер 5123380600:01:005:0242 на території Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області ПП НВП Агро-Ритм строком на 49 років. Земельна ділянка була передана ПП НВП Агро-Ритм згідно акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 01.09.2014 року.

З вказаного договору також вбачається, що сторони погодили виплату орендної плати одноразово, 25000 грн. , зазначивши нормативно грошову оцінку земельної ділянки 67426 грн. (а.с. 69-72).

Право оренди ПП НВП Агро-Ритм згідно зазначеного договору було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 22525762 від 02.07.2015 року, про що свідчить інформаційна довідка з вказаного реєстру за № 162183882 від 04.04.2019 року (а.с. 74).

З розписки, написаної власноручно ОСОБА_1 від 05 вересня 2014 року вбачається, що він отримав від відповідача 25000 грн., в якості орендної плати за оренду земельної ділянки, згідно договору № 16 від 01 вересня 2014 року (а.с. 30).

З копії реєстраційної справи, яка долучена до матеріалів справи, а саме з договору оренди землі від 16 липня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП НВП Агро-Ритм вбачається, що ОСОБА_1 передав в оренду належну йому земельну ділянку площею 3,562 га, кадастровий номер 5123380600:01:004:0113 на території Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області ПП НВП Агро-Ритм строком на 49 років. Земельна ділянка була передана ПП НВП Агро-Ритм згідно акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 11.10.2015 року. З вказаного договору також вбачається, що сторони погодила виплату орендної плати одноразово, 20000 грн. вісімдесят тисяч гривень, не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки , зазначивши нормативно грошову оцінку земельної ділянки 81012.03 грн. (а.с. 64-66).

Право оренди ПП НВП Агро-Ритм згідно зазначеного договору було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 25496694 від 22.10.2015 року, про що свідчить інформаційна довідка з вказаного реєстру за № 162183032 від 04.04.2019 року (а.с. 74).

З розписки, підписаної власноручно ОСОБА_1 від серпня 2013 року видно, що він отримав від відповідача 20000 грн., в якості орендної плати за оренду земельної ділянки, згідно договору № 3 від 01 серпня 2013 року (а.с. 31).

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, зобов`язання повернути земельні ділянки та правовстановлюючі документи на них, стягнення матеріальних збитків, відшкодування моральної шкоди, стягнення судових витрат, суд першої інстанції виходив з наступного.

За змістом частини першої статті 203 ЦК України, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За змістом частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність в договорі оренди землі однієї з істотних умов є підставою для визнання договору недійсним відповідно до Закону.

У спорі про визнання недійсним договору оренди землі з підстав відсутності в ньому істотної умови - вартості орендної плати, строків та умов її сплати суд повинен установити, чи дійсно порушуються права орендодавця у зв`язку з відсутністю в договорі таких умов, визначити істотність таких умов, а також з`ясувати, у чому саме полягає порушення законних прав позивача.

Питання оренди землі, форм та розмірів оплати за оренду, її встановлення та зміни, порядку укладення, зміни та припинення договорів оренди тощо регулюють Земельний кодекс України, Закон України Про оренду землі , Указ Президента Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок і земельних часток (паїв) та Постанова Кабміну Про затвердження Типового договору оренди землі .

Згідно ст. 1 Указу Президента України Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок і земельних часток (паїв) від 02 лютого 2002 року № 92/2002 визначено, що плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі встановлюється не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Укладені між сторонами договори оренди земельних ділянок, що належать позивачу, повністю суперечать вимогам чинного законодавства в частині розміру орендної плати, а саме вказаного Указу. Так, відповідно до договору оренди землі від 01.09.2014 року видно, що сторони погодила виплату орендної плати одноразово, 25000грн. , зазначивши нормативно грошову оцінку земельної ділянки 67426 грн. термін дії договору становить 49 років. Таким чином, згідно вказаного договору орендна плата становить 25000 грн. х 49 років = 510 грн. 20 коп., хоча 3% від нормативної грошової оцінки зазначеної в договорі становить 2022 грн. 78 коп., що на 1512 грн. 58 коп. більше від визначеної в договорі, що є істотною умовою для позивача.

Судом вірно зазначено, що відповідно до договору оренди землі від 11.10.2015 року сторони погодили виплату орендної плати одноразово, 20000 грн. , зазначивши нормативно грошову оцінку земельної ділянки 81012 грн. 03 коп. термін дії договору становить 49 років. Таким чином, згідно вказаного договору орендна плата становить 20000 грн. х 49 років = 408 грн. 16 коп., хоча 3% від нормативної грошової оцінки зазначеної в договорі становить 2430 грн. 39 коп., що на 2022 грн. 20 коп. в рік більше від визначеної в договорі, що є істотною умовою для позивача.

У вказаних договорах оренди земельних ділянок, укладених сторонами, зазначено, що строк оренди земельних ділянок становить 49 років, а орендна плата сплачується одноразово в розмірі 20000 грн. та 25000 грн. Однак, не зазначено, що вказана плата є за 49 років чи сплачується щороку. В договорі від 01.09.2014 року зазначено, що орендна плата сплачується з врахуванням індексації. В договорі оренди землі від 11.10.2015 року орендна плата вказана одноразово, 20000 грн. вісімдесят тисяч гривень, не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки .

Даними умовами договору, орендодавець завідомо введений в оману (щодо розміру орендної плати, строків та періодичності її сплати), та позбавлений права отримувати орендну плату, яка відповідає діючому законодавству України, що вказує на відсутність погодження такої істотної умови як орендна плата.

Суд вірно зазначив, що вказана форма розрахунку та розмір орендної плати у даному договорі є такою, що істотно порушує права орендодавця. За даних умов договорів, заздалегідь передбачено, що орендна плата є значно нижче орендної плати встановленої законодавством - 3% від нормативної вартості землі, тобто розмір орендної плати у даному договорі, фактично не визначено, що є суттєвим порушенням істотних умов ст. 15 Закону України Про оренду землі .

Вказані обставини свідчать про відсутність у договорах істотної умови щодо орендної плати, яка суттєво порушує права позивача, як власника земельних ділянок, на отримання належної плати за користування його майном.

Висновки суду про те, що договори необхідно визнати недійсними та зобов`язати відповідача повернути земельні ділянки, обґрунтовані, виходячи з того, що при укладенні оскаржуваних договорів оренди земельних ділянок було допущено істотні порушення щодо визначення та виплати орендної плати, які були встановлені судом, під час розгляду справи.

Судом обґрунтовано не були взяті до уваги доводи відповідача про відсутність підстав для задоволення позову, так як орендна плата була погоджена сторонами і позивач отримав грошові кошти за весь час дії договору, що підтверджується розписками, виходячи з наступного.

Дійсно, наявні розписки підтверджують факт отримання позивачем грошових коштів в сумі 20000 грн. та 25000 грн., однак, вказані розписки не можуть свідчити про досягнення сторонами всіх істотних умов договору та відповідності договору діючому законодавству. В оспорюваних договорах оренди земельних ділянок чітко не визначено розмір орендної плати, порядок та строки її сплати, про що зазначалось вище. Крім того, визначений розмір орендної плати є значно нижчим від встановленого законодавством, тобто оспорюванні договори оренди землі суперечать законодавству, а саме Указу Президента України Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок і земельних часток (паїв) від 02 лютого 2002 року № 92/2002, що відповідно до ст. 203 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги приватного підприємства Науково-Виробниче Підприємство Агро Ритм про те, що розмір орендної плати на пряму залежить від розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок на час укладення оспорюваних договорів, однак відомості про оцінку в матеріалах справи відсутні, а отже висновок про порушення права орендодавця є безпідставним, колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки при укладенні оскаржуваних договорів оренди земельних ділянок були допущені істотні порушення, встановлені на підставі досліджених доказів щодо визначення та виплати орендної плати, які були встановлені судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа Гірвісаарі проти Фінляндії , п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави сума недоплаченого судового збору при подання позову в розмірі 616 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу приватного підприємства Науково-Виробниче Підприємство Агро Ритм - залишити без задоволення.

Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 04 квітня 2019 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі, що недоплачена судового збору в розмірі 616 (шістсот шістнадцять) гривень 60 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 18 листопада 2019 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

С.М. Сегеда

---

Т.В. Цюра