Постанова

від 14.04.2020 по справі 507/192/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 507/192/19-ц

провадження № 61-22782св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство Науково-виробниче підприємство Агро-Ритм ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Приватного підприємства Науково-виробниче підприємство Агро-Ритм на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 04 квітня 2019 року у складі судді Вужиловського О. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства Науково-Виробниче Підприємство Агро-Ритм (далі - ПП НВП Агро-Ритм ) про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, зобов`язання повернути земельні ділянки та правовстановлюючі документи на них, стягнення майнових збитків та відшкодування моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є власником двох земельних ділянок на території Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області.У 2014 та 2015 роках, у зв`язку з тим, що він проживає на значній відстані від місця розташування земельних ділянок і неможливості їх самостійного обробітку, він вирішив передати їх в оренду відповідачу. Представник відповідача надав йому для підписання договори, які він підписав. Згідно з цими договорами орендна плата складала 20 000,00 грн та 25 000,00 грн на рік. Копії договорів йому не передали, а документи на земельні ділянки залишились у відповідача, який до цього часу не повернув їх. Він написав розписки про отримання вказаних сум. У наступні роки йому орендну плату не виплачували, він звернувся до відповідача і дізнався, що відповідач вважає, що сплатив орендну плату в зазначених сумах за 49 років оренди. При укладанні вказаних договорів ніяких умов договорів він з відповідачем не обговорював. Позивач вважав що вказана орендна плата є щорічною. Отримавши копію договору та порахувавши оренду плату, відповідач зрозумів, що розмір орендної плати складає близько 408,00 грн та 510,00 грн відповідно, що суперечить законодавству. Укладаючи договір оренди на 49 років він допустив помилку. Вказані договори оренди земельних ділянок є кабальними, такими, що суперечать законодавству, відповідач фактично намагався придбати вказані земельні ділянки, змусивши скласти заповіт на його ім`я, хоча існує мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати договори оренди земельних ділянок, укладених між ним та відповідачем недійсними, зобов`язати відповідача повернути належні йому земельні ділянки, стягнути на його користь матеріальні збитки у сумі 26 404,44 грн, яка полягає в неотриманих доходах від оренди земельної ділянки, стягнути з відповідача на його користь 50 000,00 грн у рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди, яка виразилась у моральних переживаннях, погіршенню стану здоров`я через неправомірні дії відповідача щодо його земельних ділянок.

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 04 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 вересня 2014 року № 16, укладений між ПП НВП Агро-Ритм та ОСОБА_1 . Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 11 жовтня 2015 року, укладений 11 жовтня 2015 року між ПП НВП Агро-Ритм та ОСОБА_1 Зобов`язано ПП НВП Агро-Ритм повернути ОСОБА_1 належні йому земельні ділянки площею 3,51 га та площею 3,562 га, що розташовані на території Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що форма розрахунку та розмір орендної плати у договорах є такою, що істотно порушує права орендодавця. За цих умов договорів, заздалегідь передбачено, що орендна плата є значно нижче орендної плати встановленої законодавством - 3 % від нормативної вартості землі, тобто розмір орендної плати фактично не визначено, що є суттєвим порушенням істотних умов статті 15 Закону України Про оренду землі . Вказані обставини свідчать про відсутність у договорах істотної умови щодо орендної плати, яка суттєво порушує права позивача, як власника земельних ділянок, на отримання належної плати за користування його майном.

Постановою Одеського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що розписки підтверджують факт отримання позивачем грошових коштів у сумі 20 000,00 грн та 25 000,00 грн, проте вказані розписки не можуть свідчити про досягнення сторонами всіх істотних умов договору та відповідності договору чинному законодавству. В оспорюваних договорах оренди земельних ділянок чітко не визначено розмір орендної плати, порядок та строки її сплати. Крім того, визначений розмір орендної плати є значно нижчим від встановленого законодавством, тобто оспорюванні договори оренди землі суперечать законодавству, а саме Указу Президента України Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок і земельних часток (паїв) від 02 лютого 2002 року № 92/2002, що відповідно до статті 203 ЦК України, є підставою для визнання правочину недійсним.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У грудні 2019 року ПП НВП Агро-Ритм подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 04 квітня 2019року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що розмір орендної плати визначений договорами та сплачений позивачу, що підтверджується відповідними розписками. Суд помилково розглянув справу як малозначну. Порушення судом норм процесуального права призвело до неможливості заявити про застосування строку позовної даності. Верховний Суд визначив, що Указ Президента № 92/2002 носить рекомендаційний характер та не зумовлює обов`язковість його застосування. Позивач при зверненні до суду із позовом не в повному обсязі сплатив судовий збір.

У лютому 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що нечіткість, двозначність в орендній платі та періодичності її оплати фактично складає умисний обман однією стороною договору другої. Крім того, сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви є правильним. Ціна позовних вимог не перевищує 900 000,00 грн, а отже, суд першої інстанції мав право розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Обставини встановлені судами

На підставі витягів із Державного земельного кадастру від 19 серпня 2016 року, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, площею 3,51 га, кадастровий номер 5123380600:01:005:0242, та площею 3,562 га, кадастровий номер 5123380600:01:004:0113, на території Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області.

Із копії реєстраційної справи, а саме з договору оренди землі від 01 вересня 2014 року № 16, укладеного між ОСОБА_1 та ПП НВП Агро-Ритм убачається, що ОСОБА_1 передав в оренду належну йому земельну ділянку площею 3,51 га, кадастровий номер 5123380600:01:005:0242, на території Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області ПП НВП Агро-Ритм строком на 49 років. Земельна ділянка передана ПП НВП Агро-Ритм згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 01 вересня 2014 року.

Сторони погодили виплату орендної плати одноразово, 25 000,00 грн , зазначивши нормативно грошову оцінку земельної ділянки 67 426 грн.

Право оренди ПП НВП Агро-Ритм зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 22525762 від 02 липня 2015 року, про що свідчить інформаційна довідка із вказаного реєстру за № 162183882 від 04 квітня 2019 року.

Відповідно до розписки, написаної власноручно ОСОБА_1 від 05 вересня 2014 року, він отримав від відповідача 25 000,00 грн, у якості орендної плати за оренду земельної ділянки, згідно з договором від 01 вересня 2014 року № 16.

Відповідно до копії реєстраційної справи, а саме з договору оренди землі від 16 липня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП НВП Агро-Ритм убачається, що ОСОБА_1 передав в оренду належну йому земельну ділянку площею 3,562 га, кадастровий номер 5123380600:01:004:0113, на території Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області ПП НВП Агро-Ритм строком на 49 років. Земельна ділянка передана ПП НВП Агро-Ритм згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 11 жовтня 2015 року. Сторони погодили виплату орендної плати одноразово, 20 000,00 грн, не менше 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки , зазначивши нормативно грошову оцінку земельної ділянки 81 012,03 грн.

Право оренди ПП НВП Агро-Ритм зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 25496694 від 22 жовтня 2015 року, про що свідчить інформаційна довідка із вказаного реєстру за № 162183032 від 04 квітня 2019 року.

Відповідно до розписки, підписаної власноручно ОСОБА_1 від серпня 2013 року, він отримав від відповідача 20 000,00 грн, у якості орендної плати за оренду земельної ділянки, згідно з договором від 01 серпня 2013 року № 3.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі , у редакції від 11 серпня 2013 року, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із статтею 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов`язань сторін, порядок страхування об`єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об`єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Вимогами статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, другою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що договором оренди земельної ділянки від 01 вересня 2014 року № 16, укладеним між ОСОБА_1 та ПП НВП Агро-Ритм , та договором оренди від 16 липня 2015 року, орендна плата за 49 років користування землею вноситься одноразово у розмірі 20 000,00 грн та 25 000,00 грн відповідно, що становить 408,16 грн та 510,20 грн на рік, а сам розмір орендної плати за умовами договору не підлягає перегляду, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про визнання недійсними оспорюваних договорів, оскільки такий розмір орендної плати є незаконним, таким, що суперечить Закону України Про оренду землі , ПК України і Закону України Про оцінку земель , що свідчить про невідповідність договорів вимогам статті 15 Закону України Про оренду землі . Інші положення цих договорів шляхом тлумачення також не дають підстав дійти розуміння такої істотної умови як розмір орендної плати. Обов`язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку, що договори оренди земельних ділянок є недійсними, оскільки у договорах відсутня одна із істотних умов - розмір орендної плати, який виходячи із положень цих договорів не відповідає вимогам законодавства, порушує права власника земельних ділянок на отримання орендної плати.

Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні договорів.

Твердження заявника про те, що розмір орендної плати визначений договорами та сплачений позивачу, що підтверджується відповідними розписками, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки отримання позивачем грошових коштів не оспорюється, разом з тим, такий розмір орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення площами 3,502 га та 3,51 га за 49 років оренди у розмірі 20 000,00 грн та 25 000,00 грн, є таким, що не відповідає вимогам закону.

Доводи заявника про те, що суд помилково розглянув справу як малозначну, і саме порушення норм процесуального права призвело до неможливості заявити про застосування строку позовної даності, є безпідставними, оскільки ПП НВП Агро-Ритм неправильно тлумачить норми процесуального права, адже ціна цього позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Крім того, у суді першої інстанції проводився розгляд справи за участю сторін, де був присутнім представник відповідача - Пілюк Р. В. який не був позбавлений можливості заявляти таке клопотання (а. с. 75-76).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі; враховуючи правомірний правовий результат вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Науково-виробниче підприємство Агро-Ритм залишити без задоволення.

Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 04 квітня 2019року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик