Рішення

від 06.11.2019 по справі 300/1480/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2019 р. справа № 300/1480/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панікара І.В.,

за участю секретаря судового засідання: Подольської Т.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

09.07.2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області (надалі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій.

Позивач, зіславшись, зокрема, на норми Закону СРСР від 12.07.1967 року "Про загальний військовий обов`язок" та Постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР "Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сім`ям" від 17 січня 1983 року №59-27, а також положення діючого законодавства України, вказав на протиправнвсть бездіяльності відповідача щодо неврахування йому до стажу роботи на посаді судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області періоду проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан та лікування в військовому шпиталі за період 1987-1989 р.р. у пільговому обчисленні - 1 місяць за 3 місяці. Окрім того, зіславшись на положення Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, вказав на неповне зарахування йому відповідачем стажу на посаді судді - періоду роботи в 2005-2010 р.р. на посаді начальника територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області, зокрема, його частини - 3 роки, 00 місяців, 00 днів.

З урахуванням викладеного, позивач просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Тисменицького районного суду Івано-Франківської області щодо неврахування йому до стажу роботи на посаді судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області періоду проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан та лікування в військовому шпиталі у пільговому обчисленні - 1 місяць за 3 місяці та невірного зарахування йому стажу на посаді судді періоду роботи на посаді начальника територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області.

2) зобов`язати Тисменицький районний суд Івано-Франківської області зарахувати йому до стажу роботи на посаді судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області, що дає йому право на відставку та на одержання щомісячної доплати за вислугу років до посадового окладу:

- строку проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан та лікування в шпиталі на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, що в перерахунку складає 46 місяців та 3 дні військова служба, 5 місяців та 9 днів - лікування в військовому шпиталі, що в сукупності складає 51 місяць та 12 днів (чотири роки три місяці та дванадцять днів);

- період роботи на посаді начальника територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області з 26.10.2005 року по 02.03.2010 року, що складає 52 місяця та 4 дні (4 роки 4 місяці та 4 дні).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

28.10.2019 року ухвалою суду залучено до участі у справі Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Головуючий по справі суддя Панікар І.В. з 05.08.2019 року по 04.10.2019 року перебував у відпустці та з 07.10.2019 по 11.10.2019 року у службовому відрядженні, у зв`язку з чим, 60-денний строк розгляду справи продовжено.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Третя особа 04.11.2019 року на адресу суду направила "відзив на позов", який в силу процесуальних особливостей визначених КАС України, суд враховує як письмові пояснення.

За змістом вказаних письмових пояснень, третя особа вказала про наявність підстав для зарахування до стажу судді роботи на оремих посадах, що також дає право на одержання надбавки до посадового окладу судді за вислугу років, якщо така особа обрана суддею до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року за № 2453-VI. Водночас, на думку третьої особи, період проходження строкової служби на території Демократичної Республіки Афганістан зараховується на пільгових умовах виключно для призначення пенсії, однак до стажу державної служби та стажу роботи, що дає право на одержання надбавок до посадового окладу - виключно на загальних умовах.

Представник відповідача в судові засідання від 28.10.2019 та 07.11.2019 не з`явився, хоча про час, дату та місце його проведення належним чином повідомлений. Жодних заяв та клопотань щодо причин своєї неявки на адресу суду не направив.

Позивач та представник третьої особи на адресу суду надіслали клопотання щодо можливості розгляду справи за їх відсутності.

За вказаних обставин, керуючись положеннями частини 9 статті 205 КАС України, 07.11.2019 суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.

Відповідно до вимог частини 6статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Позивач з 04 листопада 1987 року по 15 лютого 1989 року (тобто, 15 місяців 11 днів), проходив строкову військову службу в Демократичній Республіці Афганістан, а з 05 березня 1989 року по 28 квітня 1989 року проходив лікування в 340 Окружному військовому шпиталі ім. П.Ф. Боровського в м. Ташкент Узбекська РСР в/ч 11801 (тобто, 1 місяць 23 дні), що в сукупності складає 17 місяців 3 дні і підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 , виданим 09 квітня 1987 року Галицьким районним військовим комісаріатом Івано-Франківської області, посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , посвідченням інваліда війни серії НОМЕР_3 , довідкою Калуського районного військового комісаріату від 28.09.1989 року та свідоцтвом про хворобу від 29.04.1989 року (а.с. 15-35).

Указом Президента України "Про призначення суддів" від 22.01.2010 року №59/2010 позивач був призначений на посаду судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області строком на п`ять років.

Відповідно до Указу Президента України від 28.09.2017 року №295/17 «Про призначення суддів" позивача призначено на посаду судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області безстроково.

03.05.2019 позивач звернувся до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області із заявою щодо зарахування до стажу на посаді судді, що дає право на одержання щомісячної доплати за вислугу років до посадового окладу, а також, дає право на відставку, періоду проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан з 04 листопада 1987 року по 15 лютого 1989 року (тобто, 15 місяців 11 днів) та періоду лікування з 05 березня 1989 року по 28 квітня 1989 року у 340 Окружному військовому шпиталі ім. П.Ф. Боровського в м. Ташкент Узбекська РСР в/ч 11801 (тобто, 1 місяць 23 дні), що в сукупності складає 17 місяців 3 дні на пільгових умовах - 1 місяць служби за - 3 місяці, що в перерахунку складає 46 місяців 3 дні - військової служби, та 5 місяців 9 днів лікування в військовому шпиталі, що в сукупності складає 51 місяць 12 днів (4 роки 3 місяці 12 днів).

01.07.2019 позивач одержав відповідь від відповідача - Тисменицького районного суду Івано-Франківської області, за результатами розгляду власного звернення від 03.05.2019 року, в якому зазначається, що підстав для перерахунку стажу немає, із посиланням на лист- роз`яснення Державної судової адміністрації України (а.с. 12-14).

Не погоджуючись із позицією відповідача зі спірних питань, позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин):Законами України: "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI(далі -ЗУ № 2453-VI), "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-XII (далі - ЗУ № 2862-XII), "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - ЗУ № 1788-XII), "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - ЗУ № 2232-XIІ), "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 pоку № 2262-XII (далі - ЗУ № 2262-XII), "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - ЗУ № 3551-XII), "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (далі - ЗУ №3723-XII), "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - ЗУ №1402-VIII); Положенням про призначення і виплату щомісячного грошового утримання працюючим суддям, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 24 липня 2009 року №81, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 листопада 2009 року за №1065/17081 (далі - Положення), Постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" від 12 вересня 1991 року № 1545-XII (далі - Постанова № 1545-XII),Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення стажу державної служби" від 3 травня 1994 року № 283(далі - Постанова № 283), Постановою Кабінету Міністрів України "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 8 лютого 1994 року № 63 (далі - Постанова № 63),Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року № 393(далі - Постанова № 393), Постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР "Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сім`ям" від 17 січня 1983 року №59-27 (далі - Постанова № 59-27), Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 "Про затвердження Порядку обчислення державної служби".

Так, згідно з частиною 1статті 126 Конституції України однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), а в майбутньому - статусу судді у відставці, право якого на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

Статтею 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно достатті 135 Закону №1402-VIIІ, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини 5статті 135 Закону України №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років за наявності відповідного стажу роботи.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Відповідно до частини 1статті 131 ЗУ №2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Пунктом 11 Розділу ХІІІЗУ № 2453-VIпередбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Так, частиною 6статті 44 ЗУ №2862-XII встановлено, що для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.

Згідно статті 57 ЗУ №1788-XII військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Частиною 1статті 2 ЗУ №2232-XIІ передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх:

- страхового стажу;

-стажу роботи;

-стажу роботи за спеціальністю;

-а також до стажу державної служби.

Також, відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283, до стажу державної служби включається, також, час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

Пунктом 2 частини 1статті 6 ЗУ №3551-XII встановлено, що учасниками бойових дій визнаються, в тому числі, учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року №63, бойові дії в Афганістані, під час яких йому надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ колишнього СРСР, проходили в період із квітня 1978 року по грудень 1989 року.

Відповідно до статті 17-1 Закону України №2262-XII, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці 1 пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, в тому числі, участь у бойових діях у воєнний час.

Крім того, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до вислуги років зараховується, в тому числі, дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється в порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року №1545-ХІІ, до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Згідно з підпунктом "а" пункту 1 Постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СССР від 17 січня 1983 року №59-27, передбачено зараховування до вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за три місяці час служби на території Демократичної Республіки Афганістан військовослужбовцям, які прослужили встановлений строк служби в цій країні, а тим, хто отримав поранення, контузії, каліцтво або захворювання, - незалежно від строку служби, і час безперервного перебування у зв`язку із цим на лікуванні в лікувальних закладах.

Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується, також, час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з Указом Президента України від 29 серпня 2002 року «Про Державну судову адміністрацію» була створена Державна судова адміністрація України та її територіальні управління. Відповідно до Положення про державну судову адміністрацію України частина повноважень Міністерства юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях щодо судової системи перейшли до Державної судової адміністрації України та її територіальних управлінь. Згідно з Положенням, чинним на час перебування позивача на посаді начальника територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області, ДСА України здійснювала організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи, брала участь у формуванні судів загальної юрисдикції, забезпечувала умови для підвищення кваліфікації суддів та працівників апаратів судів, готувала матеріали щодо призначення, обрання та звільнення суддів, формувала кадровий резерв на посади суддів, голів і заступників голів судів та ін. Тобто, Державна судова адміністрація України та її територіальні управління стали правонаступником Міністерства юстиції та підвідомчих йому органах на місцях у повноваженнях, що стосуються судової системи.

На підставі встановлених судом обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов до наступних висновків.

Оскільки Спільною постановою Центрального Комітету КПРС та Ради Міністрів СРСР від 17 січня 1983 р. № 59-27 «Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сім`ям» було передбачено зараховувати до вислуги років для призначення пенсії один місяць служби за три місяці час служби на території Демократичної Республіки Афганістан військовослужбовцям, які прослужили встановлений строк служби в цій країні, а тим, хто отримав поранення, контузії, каліцтво або захворювання, незалежно від строку служби, і час безперервного перебування у зв`язку з цим на лікуванні в лікувальних закладах, а позивач брав участь в бойових діях в складі діючої армії в Демократичній Республіці Афганістан у період, нормативно визначений періодом бойових дій в Афганістані, що дає йому право на зарахування до стажу роботи на посаді судді на пільгових умовах періоду проходження військової служби 1 місяць служби за 3 місяці участі у бойових діях.

При цьому слід зазначити, що на час прийняття зазначеної постанови такої форми соціального забезпечення суддів, як щомісячне довічне грошове утримання в СРСР не існувало, відповідно питання про зарахування періоду перебування на військовій службі до спеціального трудового стажу суддів і про пільгове (кратне) обчислення цього періоду для призначення їм щомісячного довічного грошового утримання у законодавчому порядку врегульовано не було.

Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

У частині 1 статті 2 Закону від 25 березня 1992 р. № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» зазначено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Як встановлено судом, позивач призначений на посаду судді до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI.

Відповідно законодавства, що діяло на день набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів", до стажу роботи на посаді судді зараховувався час проходження військової служби та визначений порядок та умови його обчислення, в тому числі, передбачено зараховування до вислуги років для призначення пенсії військовослужбовцям одного місяця служби за три місяці часу служби на території Демократичної Республіки Афганістан у період бойових дій.

Внаслідок чого, визначений законодавством, що діяло на день набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів", порядок та умови зарахування до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків військової служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям, - застосовується для обчислення строків військової служби, яка входить до стажу роботи на посаді судді.

Законодавчо визначених обмежень для застосування зазначеного порядку та умов для обчислення строків військової служби, пов`язаних, зокрема з тим, що військова служба входить до стажу роботи на посаді судді, не встановлено.

Таким чином, позиція відповідача, викладена у відповіді від 01.07.2019 року №02-02/711/2019 про те, що постанова Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. №283 не передбачає зарахування вислуги років в 3-х кратному обчисленні терміну проходження служби в Демократичній Республіці Афганістан, є необґрунтованою, та такою, що звужує зміст статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-XII, оскільки спірні правовідносини, в тому числі зарахування вислуги років в 3-х кратному пільговому обчисленні терміну проходження служби в Демократичній Республіці Афганістан, врегульовано іншим, вищенаведеним законодавством, що діяло на день набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

З урахуванням вищенаведеного, суд зазначає, що вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до вислуги років в 3-х кратному обчисленні терміну проходження строкової служби в Демократичній Республіці Афганістан в період з 04 листопада 1987 року по 15 лютого 1989 року (тобто, 15 місяців 11 днів) та періоду лікування з 05 березня 1989 року по 28 квітня 1989 року у 340 Окружному військовому шпиталі ім. П.Ф. Боровського в м. Ташкент Узбекська РСР в/ч 11801 (тобто, 1 місяць 23 дні), на пільгових умовах - 1 місяць служби за - 3 місяці, що в сукупності складає 51 місяць12 днів (4 роки 3 місяці 12 днів), на одержання щомісячної доплати за вислугу років до посадового окладу та зобов`язання зарахувати до стажу роботи за спеціальністю, який дає право на відставку - є правомірними, а обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, - доведеними.

Окрім того, враховуючи, що відповідно до Указу Президента України від 29 серпня 2002 року «Про Державну судову адміністрацію» Державна судова адміністрація України та її територіальні управління стали правонаступником Міністерства юстиції та підвідомчих йому органах на місцях у повноваженнях, що стосуються судової системи, а відповідно до положень частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право позивачу на відставку та одержання щомісячної доплати за вислугу років, входить і період роботи на посадах у зазначеній установі, то період роботи позивача на посаді начальника територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області, з 26.10.2005 року по 02.03.2010 року (чотири роки чотири місяці та чотири дні) слід обгрунтовано визнати таким, що підлягає до зарахування позивачу до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку.

Урішеннях Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України(конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) та від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України(конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV" Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) наголошено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання, і така незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюється на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці.

Конституційний Суд України вказав, що звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього СРСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.

Таким чином, зменшення розміру доплати за вислугу років та, відповідно, розміру суддівської винагороди, внаслідок зміни порядку розрахунку стажу роботи судді, необхідного для виплати щомісячної доплати за вислугу років є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією України та Законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

У відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання розподілу судових витрат окремого вирішення судовим рішенням не потребує.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Визнати протиправною бездіяльність Тисменицького районного суду Івано-Франківської області щодо неврахування ОСОБА_1 до стажу на посаді судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області періоду проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан та лікування в військовому шпиталі у пільговому обчисленні, з розрахунку 1 місяць за 3 місяці та не зарахування йому до стажу на посаді судді повного періоду роботи на посаді начальника територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області.

Зобов`язати Тисменицький районний суд Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області, що дає йому право на відставку та на одержання щомісячної доплати за вислугу років до посадового окладу:

- строк проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан та лікування в шпиталі на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, що в перерахунку складає 46 місяців та 3 дні військової служби, 5 місяців та 9 днів - лікування в військовому шпиталі;

- період роботи на посаді начальника територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області з 26.10.2005 року по 02.03.2010 року, що складає 52 місяця та 4 дні (чотири роки чотири місяці та чотири дні).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 );

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області (вул. Незалежності, буд. 150, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 02896667);

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області (вул. Грюнвальдська, буд. 11, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 26289647).

Суддя Панікар І.В.

Рішення складене в повному обсязі 18 листопада 2019 р., з урахуванням строку перебування судді у службовому відряджені в період з 11.11.2019 року по 15.11.2019 року.