Постанова

від 19.02.2020 по справі 300/1480/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 300/1480/19 пров. № А/857/128/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Большакової О.О., Качмара В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І.,

представника позивача Шкурлатовської Г.І.,

представника третьої особи Дулебко В.В.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року у справі № 300/1480/19 (рішення ухвалено в м. Івано-Франківську, головуючий суддя Панікар І.В., повний текст рішення складено 18.11.2019) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 09.07.2019 звернувся в суд із адміністративним позовом до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області, третя особа Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Тисменицького районного суду Івано-Франківської області щодо неврахування ОСОБА_1 до стажу на посаді судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області періоду проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан та лікування в військовому шпиталі у пільговому обчисленні, з розрахунку 1 місяць за 3 місяці та не зарахування йому до стажу на посаді судді повного періоду роботи на посаді начальника територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області;

-зобов`язати Тисменицький районний суд Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області, що дає йому право на відставку та на одержання щомісячної доплати за вислугу років до посадового окладу: - строк проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан та лікування в шпиталі на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, що в перерахунку складає 46 місяців та 3 дні військової служби, 5 місяців та 9 днів - лікування в військовому шпиталі; - період роботи на посаді начальника територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області з 26.10.2005 року по 02.03.2010 року, що складає 52 місяця та 4 дні (чотири роки чотири місяці та чотири дні).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Тисменицького районного суду Івано-Франківської області щодо неврахування ОСОБА_1 до стажу на посаді судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області періоду проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан та лікування в військовому шпиталі у пільговому обчисленні, з розрахунку 1 місяць за 3 місяці та не зарахування йому до стажу на посаді судді повного періоду роботи на посаді начальника територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області. Зобов`язано Тисменицький районний суд Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області, що дає йому право на відставку та на одержання щомісячної доплати за вислугу років до посадового окладу: - строк проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан та лікування в шпиталі на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, що в перерахунку складає 46 місяців та 3 дні військової служби, 5 місяців та 9 днів - лікування в військовому шпиталі; - період роботи на посаді начальника територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області з 26.10.2005 року по 02.03.2010 року, що складає 52 місяця та 4 дні (чотири роки чотири місяці та чотири дні).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Територіальне управління ДСА України в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Скаржник не погоджується із посиланням суду першої інстанції у своєму рішенні на те, щоб зарахувати позивачу до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та одержання щомісячної доплати за вислугу років період роботи на посаді начальника територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, не згідна , що Судова адміністрація України є правонаступником Міністерства юстиції та підвідомчих йому органах на місцях у повноваженнях, що стосуються судової системи ( Указ Президента України від 29.08.2002 «Про Державну судову адміністрацію» ).

Також, вказує, що обчислення стажу державної служби, який до 07.07.2010 міг бути зарахований до стажу роботи судді, здійснювався, зокрема, відповідно до ЗУ від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1994 № 283. Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку до стажу державної служби включався також час військової служби у Збройних силах та інших військових формуваннях. Згідно із законодавством, яке визначає статус учасників бойових дій на території Демократичної Республіки Афганістан, проходження служби на зазначеній території зараховується на пільгових умовах до вислуги років для призначення пенсії. Враховуючи викладене, період проходження строкової служби на території Демократичної Республіки Афганістан зараховується до стажу державної служби та відповідно стажу роботи, який дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років на загальних умовах, тому підстав для перерахунку стажу немає.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив вимоги наведені в апеляційній скарзі та просив залишити її без задоволення.

У судовому засіданні представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник третьої особи - Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області у судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що позивач з 04 листопада 1987 року по 15 лютого 1989 року (тобто, 15 місяців 11 днів), проходив строкову військову службу в Демократичній Республіці Афганістан, а з 05 березня 1989 року по 28 квітня 1989 року проходив лікування в 340 Окружному військовому шпиталі ім. П.Ф. Боровського в м. Ташкент Узбекська РСР в/ч 11801 (тобто, 1 місяць 23 дні), що в сукупності складає 17 місяців 3 дні.

Вказане підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 , виданим 09 квітня 1987 року Галицьким районним військовим комісаріатом Івано-Франківської області, посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , посвідченням інваліда війни серії НОМЕР_3 , довідкою Калуського районного військового комісаріату від 28.09.1989 року та свідоцтвом про хворобу від 29.04.1989 року (а.с. 15-35).

З 26.10.2005 по 02.03.2010 працював на посаді начальника Територіального управління державної судової адміністрації в Івано-Франківській області.

Указом Президента України "Про призначення суддів" від 22.01.2010 №59/2010 позивач був призначений на посаду судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області строком на п`ять років і почав виконувати свої обов`зки з 03.03.2010.

Відповідно до Указу Президента України від 28.09.2017 №295/17 Про призначення суддів" позивача призначено на посаду судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області безстроково.

03.05.2019 позивач звернувся до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області із заявою щодо зарахування до стажу на посаді судді, що дає право на одержання щомісячної доплати за вислугу років до посадового окладу, а також, дає право на відставку, періоду проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан з 04 листопада 1987 року по 15 лютого 1989 року (тобто, 15 місяців 11 днів) та періоду лікування з 05 березня 1989 року по 28 квітня 1989 року у 340 Окружному військовому шпиталі ім. П.Ф. Боровського в м. Ташкент Узбекська РСР в/ч 11801 (тобто, 1 місяць 23 дні), що в сукупності складає 17 місяців 3 дні на пільгових умовах - 1 місяць служби за 3 місяці, що в перерахунку складає 46 місяців 3 дні - військової служби, та 5 місяців 9 днів лікування в військовому шпиталі, що в сукупності складає 51 місяць 12 днів (4 роки 3 місяці 12 днів).

01.07.2019 позивач одержав відповідь від відповідача - Тисменицького районного суду Івано-Франківської області, за результатами розгляду власного звернення від 03.05.2019, в якому вказано, що підстав для перерахунку стажу немає, із посиланням на лист - роз`яснення Державної судової адміністрації України (а.с. 12-14).

Не погоджуючись із позицією відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову. При цьому, зазначив, що відповідно до положень частини четвертої статті 43 Закону України Про статус суддів зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XII Про внесення змін і доповнень до Закону України Про статус суддів, до стажу роботи, що дає право позивачу на відставку та одержання щомісячної доплати за вислугу років, входить і період роботи на посадах у зазначеній установі, то період роботи позивача на посаді начальника територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області, з 26.10.2005 по 02.03.2010 (чотири роки чотири місяці та чотири дні) підлягають до зарахування позивачу до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку.

Крім того, ст. 57 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям. Відтак військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку та лікування під час її проходження у військовому шпиталі також підлягає зарахуванню позивачу до стажу на посаді судді з розрахунку 1 місяць за 3 місяці, що дає право на одержання доплати за вислугу років та права на відставку.

Виходячи з вищевказаних нормативних актів, суд першої інстанції визнав протиправну бездіяльність відповідача і зобов`язав його зарахувати позивачу вказані спірні періоди (пільгове зарахування військової служби і перебування в шпиталі та роботу на посаді начальника Територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області) до стажу роботи на посаді судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області, що дає йому право, як на одержання щомісячної доплати за вислугу років до посадового окладу, так і до права на відставку.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про таке зарахування і вважає, що зарахування цих періодів роботи позивача до стажу на посаді судді слід виокремити у зв`язку з різним їх правовим регулюванням:

- періоди роботи (робота на посадах), що дають право на щомісячну доплату до посадового окладу за вислугу років;

- періоди роботи (робота на посадах), що дають право на відставку.

Стосовно періодів роботи (робота на посадах), що дають право на щомісячну доплату до посадового окладу за вислугу років суд зазначає наступне.

Статтею 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до статті 135 Закону №1402-VIIІ, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини 5 статті 135 Закону України №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Відповідно до частини 1 статті 131 Закону України №2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Пунктом 11 Розділу ХІІІ ЗУ № 2453-VI передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Частиною 6 статті 44 ЗУ №2862-XII встановлено, що для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.

На підставі вищевказаних нормативних актів, наказом Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2017 року № 02-04/58 «Про встановлення доплати за вислугу років ОСОБА_1 » позивачу, як судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 60 відсотків посадового окладу судді місцевого суду (стаж роботи, що дає право на одержання щомісячної доплати станом на 01.11.2017 становив 25 років).

При цьому, згідно листа Тисменицького районного суду Івано-франківської області від 01.07.2019 №02-02/7011/2019 (а.с. 12-14), до стажу роботи, що дає право на одержання щомісячної доплати судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 зараховано:

-строкова військова служба з 22.05.1987 по 28.04.1989 ( з врахуванням перебування у військовому шпиталі ( а.с.18,37)) ;

-робота на посаді спеціаліста І категорії юридичного відділу Івано - Франківського міськвиконкому з 11.10.1994 по 05.04.1996;

-робота на посаді старшого юрисконсульта юридичного відділу Івано- Франківської обласної державної адміністрації з 05.04.1996 по 31.12.1997;

-робота на посаді консультанта з юридичних питань юридичного відділу секретаріату Івано-Франківської обласної державної адміністрації з 01.01.1998 по 17.10.2004;

-робота на посаді начальника юридичного відділу апарату Івано - Франківської обласної державної адміністрації з 18.10.2004 по 14.05.2005;

-робота на посаді першого заступника начальника головного управління правової роботи та внутрішньої політики - начальник управління правової роботи, взаємодії з правоохоронними органами, оборонної і мобілізаційної роботи облдержадміністрації;

-робота на посаді начальника територіального управління державної судової адміністрації в Івано-Франківській області з 26.10.2005 по 02.03.2010;

-робота на посаді судді Тисменицького районного суду з 03.03.2010 по час видачі цього листа ( 01.07.2019 ) а.с.12-14).

При апеляційному перегляді представник позивача не заперечила врахування цих періодів роботи позивача в стаж для отримання доплати до окладу за вислугу років, а також підтвердила отримання останнім з 01.11.2017 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 60 відсотків посадового окладу.

З вищенаведеного випливає, що робота на посаді начальника територіального управління державної судової адміністрації в Івано-Франківській області за період з 26.10.2005 по 02.03.2010 ОСОБА_1 зарахована до стажу роботи, що дає право на одержання щомісячної надбавки до посадового окладу за вислугу років, тому така вимога на переконання колегії суддів є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Стосовно вимоги позивача про зарахування до стажу на посаді судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області, що дає право на одержання щомісячної надбавки до посадового окладу за вислугу років, періоду проходження ним військової служби в Демократичній Республіці Афганістан та лікування в військовому шпиталі у пільговому обчисленні, з розрахунку 1 місяць за 3 місяці, колегія суддів зазначає наступне.

Основними актами, на підставі яких здійснюється таке регулювання, зокрема, є: Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» № 584/95.

Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави й повинна пов`язуватися не з категорією працівників, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Таку можливість передбачено, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення», постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»), Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» тощо.

Відповідно до статті 1 Указу № 584/95 (у відповідній редакції) до стажу роботи, що давав судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховувались крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

У частині першій статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зазначено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 57 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Згідно зі статтею 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За нормами пункту 1 постанови КМУ № 393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років зараховується, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

До вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці участі в бойових діях у воєнний час (пункт 3 постанови КМУ № 393).

Колегія суддів зазначає, що аналізуючи наведені вище законодавчі та нормативно-правові акти, якими передбачено включення часу служби, зокрема, в Демократичній Республіці Афганістан до стажу роботи працівників певних категорій для реалізації цими особами права на призначення їм різних видів соціальних виплат, якими встановлена ними можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби має пов`язуватися не з категорією працівників чи буквально визначеною в законодавчому акті метою застосування цієї пільги в окремих випадках, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження відповідної військової служби у визначений в законодавчому порядку період часу.

Як видно з матеріалів справи, строкова військова служба позивачу зарахована у календарному обчисленні за період з 22.05.1987 по 28.04.1989.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що внаслідок участі в період строкової військової служби в бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан позивач набув право на пільгове обчислення строку такої служби та не може бути позбавлений цього права (соціальних виплат, зокрема оплати праці) при зарахуванні цієї строкової служби з врахуванням перебування у військовому шпиталі під час військової служби до стажу роботи на посаді судді для доплати за вислугу років.

Такої ж позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.06.2018 у справі №80//517/17.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності визнати протиправною бездіяльність Тисменицького районного суду Івано-Франківської області щодо неврахування ОСОБА_1 до стажу на посаді судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області періоду проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан та лікування в військовому шпиталі у пільговому обчисленні, з розрахунку 1 місяць за 3 місяці та зобов`язати відповідача такий період зарахувати.

З приводу вимоги про зобов`язання Тисменицького районного суду Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області, що дає йому право на відставку строк проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан та лікування в шпиталі на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, що в перерахунку складає 46 місяців та 3 дні військової служби, 5 місяців та 9 днів - лікування в військовому шпиталі, а також період роботи на посаді начальника територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області з 26.10.2005 року по 02.03.2010 року, що складає 52 місяця та 4 дні (чотири роки чотири місяці та чотири дні), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Так, згідно з статтею 126 Конституції України однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), а в майбутньому - статусу судді у відставці, право якого на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

Підставами для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 Конституції України).

Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини 6 статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя.

За результати розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини 6 статті 126 Конституції України, Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення.

Як встановлено судом та підтверджено представником позивача у судовому засіданні ОСОБА_2 із заявою про відставку до Вищої ради правосуддя не звертався. Жодного рішення Вищої ради правосуддя щодо відмови позивачу у задоволенні такої заяви, в тому числі зарахування розглядуваних нами спірних періодів (роботи на посадах) не приймалось.

При цьому, колегія суддів зазначає, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №559/443/17.

За таких обставин, вимога позивача щодо зарахування вищевказаних періодів до стажу роботи на посаді судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області, що дає йому право на відставку є по-перше : передчасною, а по-друге: судовий розгляд такого зарахування можливий з участю Вищої ради правосуддя, до повноважень якої входить звільнення суддів у відставку.

Оскільки позивач із заявою про відставку до Вищої ради правосуддя не звертався, відповідач - Тисменицький районний суд Івано-Франківської області не повноважений вирішувати питання звільнення з посади позивача, а відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області, що дає йому право на відставку строк проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан та лікування в шпиталі на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, що в перерахунку складає 46 місяців та 3 дні військової служби, 5 місяців та 9 днів - лікування в військовому шпиталі, а також період роботи на посаді начальника територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області з 26.10.2005 року по 02.03.2010 року, що складає 52 місяця та 4 дні (чотири роки чотири місяці та чотири дні).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, та прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст. 317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову з наведених вище мотивів.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 313 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року у справі № 300/1480/19 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Тисменицького районного суду Івано-Франківської області щодо неврахування ОСОБА_1 до стажу на посаді судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області періоду проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан та лікування в військовому шпиталі у пільговому обчисленні, з розрахунку 1 місяць за 3 місяці.

Зобов`язати Тисменицький районний суд Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області, що дає йому право на одержання щомісячної доплати за вислугу років до посадового окладу:

- строк проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан та лікування в шпиталі на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, що в перерахунку складає 46 місяців та 3 дні військової служби, 5 місяців та 9 днів - лікування в військовому шпиталі;

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Д. М. Старунський судді О. О. Большакова В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 27.02.2020