Рішення

від 18.11.2019 по справі 300/1559/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2019 р. Справа № 300/1559/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Микитюка Р.В.

за участю секретаря судового засідання - Костюк О.С.,

представника позивача - Мацух Ю.І.,

представника відповідача - Яремака Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву про розподіл судових витрат на правову допомогу у адміністративній справі за позовом

Приватного підприємства "АГРО ВІТА"

до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

22.07.2019 Приватне підприємство "АГРО-ВІТА" звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005111411 та №0005121411 від 26.06.2019 року.

Рішенням суду від 31.10.2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області №0005111411 та №0005121411 від 26.06.2019 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на користь приватного підприємства "АГРО-ВІТА" сплачений судовий збір в розмірі 7001,81 грн.

07.11.2019 представник Приватного підприємства "АГРО-ВІТА" звернулася до суду з заявою про стягнення з Головного Управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на користь Приватного підприємства "АГРО-ВІТА" судових витрат на правову допомогу в розмірі 37839,62 гривень.

Заява мотивована тим, що в ухваленому рішенні судом не вирішено питання про розподіл судових витрат на правову допомогу.

Представник позивача в судовому засіданні заявлену заяву підтримала.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення заяви позивача заперечив, з підстав письмового заперечення на заяву про розподіл судових витрат. Просив відмовити в постановлені додаткового судового рішення щодо витрат на правову допомогу, оскільки обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами.

Розглянувши в судовому засіданні подану суду заяву про розподіл судових витрат на правову допомогу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази, суд встановив наступне.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 у справі №300/1559/19 у справі за позовом приватного підприємства "АГРО-ВІТА" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005111411 та №0005121411 від 26.06.2019 позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0005111411 та №0005121411 від 26.06.2019 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на користь приватного підприємства "АГРО-ВІТА" сплачений судовий збір в розмірі 7001,81 грн. (а.с.1165-173).

Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 3 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до п.10 ч.3 ст. 2 КАС України, основними засадами адміністративного судочинства є зокрема відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Згідно ч.3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат, враховуються:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз вищенаведених норм, дає суду, підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

Згідно частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ст. 30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі « East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).

На підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу позивачем разом з позовною заявою надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер на надання правової допомоги серії ЛВ №174073.

Разом з заявою про розподіл судових витрат на правову допомогу представником позивача 07.11.2019 подано тільки копію додаткового договору №05/07/19 до договору №17/11/2017-1 від 17.11.2017 про надання правової допомоги, копію акту передачі/приймання наданих послуг №31/10/19 та копії посадочних документів на транспорт. (а.с.178-180).

Суд зазначає, що позивачем та його представником до закінчення судових дебатів у справі не надано договору про надання правової допомоги, копію платіжних доручень про оплату послуг правничої допомоги, розрахунку витрат, квитанцію до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, а також посвідчення про відрядження.

Також представником позивача не наведено поважних причин, з яких докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат, не могли бути подані до закінчення судових дебатів у справі.

У постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені документи мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування таких витрат.

Частиною 1 ст. 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

З огляду на те, що позивачем не наданого належного документального підтвердження витрат на правову допомогу у розмірі 37839,62 грн. та враховуючи що рішення суду не набрало законної сили а отже, висновок про позитивний результат розгляду справи є передчасним, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача витрат, на правову допомогу, слід відмовити.

Керуючись ст.243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви представника позивача про розподіл судових витрат на правову допомогу в адміністративній справі за позовом приватного підприємства "АГРО ВІТА"( код ЄДРПОУ - 33008127, вул. Вербова, 1-А, с. Кінашів, Галицький район, Івано-Франківська область, 77125) до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Микитюк Р.В.