Постанова

від 13.02.2020 по справі 300/1559/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 рокуСправа № 300/1559/19 пров. № 857/13504/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача - Качмара В.Я.,

суддів - Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання - Пильо І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року (суддя Микитюк Р.В., рішення ухвалене о 12/42 год, м.Івано-Франківськ, повний текст складено 7 листопада 2019 року) у справі за позовом Приватного підприємства АГРО-ВІТА до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року Приватне підприємство АГРО ВІТА (далі - ПП) звернулося до суду із позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - Головне управління) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.06.2019 №№0005111411, 0005121411 (далі - ППР №№0005111411, 0005121411 відповідно).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішення, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги вказує на те, що контролюючим органом встановлено відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, позивачем не підтверджено правомірність включення сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) до складу податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями шляхом надання належним чином оформлених первинних документів. Відповідач посилається на відсутність у контрагента необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з контрагентами. На думку суду, первинні документи в повній мірі відображають зміст, обсяги та вартісні показники господарських операцій позивача. Натомість, відповідач не довів суду обґрунтованості висновку про не підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом позивача, як це зазначено в акті перевірки.

Такі висновки суду першої інстанції, відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПП зареєстровано Галицькою районною державною адміністрацією 24.05.2004, з 27.05.2004 перебуває на податковому обліку у відповідача. Основним видом його діяльності є: КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; також здійснює діяльність у сфері Допоміжна діяльність у рослинництві (Код КВЕД 01.61); Неспеціалізована оптова торгівля Код КВЕД 46.90.

На підставі акта від 03.06.2019 №487/09-19-14-11/33008127 документальної планової виїзної перевірки ПП з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 (далі - Акт) було встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого занижено ПДВ всього в сумі 270976 грн, в т. ч. за період: січень, жовтень-листопад 2017 року - 1092 грн, 78327 грн, 69800 грн відповідно, січень-лютий, жовтень 2018 року - 14057 грн, 31343грн, 76357 грн відповідно;

- пункту 120-1.2 статті 120, пунктів 201.1, 201.10, 201.16 статті 201 ПК, в результаті чого встановлено факт нереєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН, Реєстр відповідно) податкових накладних, виписаних на контрагента Товариство з обмеженою відповідальністю Оліяр (далі - ТОВ) загальна сума ПДВ яких становить 95299,13 грн (а.с.17-43).

26.06.2019 Головним управлінням на підставі Акта прийнято ППР:

№0005111411, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 338720 грн (основне зобов`язання 270976 грн, штрафні (фінансові) санкції 67744 грн);

№0005121411, яким за відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку передбаченого статтею 201 ПК застосовано штраф у розмірі 47649,57 грн (а.с.15-16).

Вважаючи вказані ППР протиправними та такими, що підлягають скасуванню позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Так, за змістом Акта в основу ППР №0005111411 включені наступні виявлені під час перевірки порушення, а саме: за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 ПП задекларувало ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 255188 грн. Перевіркою повноти нарахування ПДВ за вказаний вище період встановлено його заниження в сумі 270976 грн (основне зобов`язання згідно ППР №0005111411), в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в пунктах 3.1.2.1.2 Акта, зокрема:

перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ, не підтверджені зареєстрованими в Реєстрі податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних на загальну суму 14898 грн, а саме: квітень: 2017 року в сумі 14897,52 грн (Товариство з обмеженою відповідальністю Український дистрибуційний центр (далі - ТОВ-1), розбіжності за липень 2016 року).

На наявність вказаного порушення відповідач зазначав, як в апеляційній скарзі, так і у відзиві на позов, в межах розгляду справи в суді першої інстанції.

Проте, вказані доводи не були перевірені судом та на час судового розгляду справи в суді першої інстанції не спростовані позивачем.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено наданими ПП документами на вимогу суду під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду податкова накладна від 02.07.2016 №17 на суму ПДВ 14897,52 грн по операції позивача з ТОВ зареєстрована та відображається в ЄРПН, що підтверджується витягом з особистого електронного кабінету ПП про реєстрацію такої податкової накладної.

Тому доводи скаржника та висновки Акта щодо завищення ПП податкового кредиту за квітень 2017 року в сумі 14898 грн є безпідставними.

Щодо висновків наведених у Акті про неможливість позивача реального здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю СТАТУС-ТРЕЙД (далі - ТОВ-2) в частині придбання вапняково-аміачної селітри (далі - ВАС), то необхідно зазначити наступне.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з ПДВ є факт реального здійснення операцій з придбання товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як підтверджено матеріалами справи, між позивачем та ТОВ-2 укладено договори поставки від 06.03.2018 №СТТОР57/18, від 09.02.2018 №СТТОР39/18 (а.с.70-73).

У відповідності до умов зазначених договорів, ТОВ-1 зобов`язувалось поставляти позивачу ВАС. Постачальник зобов`язувався за власний рахунок забезпечити завантаження ВАС на транспортний засіб. ВАС вважається прийнятим по кількості та якості згідно супровідних документів. Постачальник на вимогу покупця зобов`язаний надіслати документ, що засвідчує якість товару.

На виконання умов цих договорів ТОВ-1 здійснило три поставки, а саме: поставка від 04.04.2018 на суму 197100 грн, відповідно до видаткової накладної від 04.04.2018№СТТОР476; поставка від 23.03.2019 на суму 197100 грн, відповідно до видаткової накладної від цієї ж дати №СТТОР416; поставка від 01.03.2019 на суму 252000 грн, відповідно до видаткової накладної №РН-0301004.

За результатами здійснення наведених вище господарських операцій, позивачем зареєстровано податкову накладну від 15.02.2018 №9; податкову накладну від 23.02.2018 №11, податкову накладну від 14.03.2018 №7.

Позивач приймав ВАС по наведених вище видаткових накладних та в подальшому використовував у своїй господарській діяльності, зокрема для того, щоб підживлювати сільськогосподарські культури, які виробляє.

Зазначений факт підтверджується записами бухгалтерського обліку, які відображаються у наступних оборотно-сальдових відомостях:

оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 рахунку, з аналізу якого вбачається прихід ВАС позивача від ТОВ-2; оборотно-сальдова відомість рахунку 23, з аналізу якого вбачається списання ВАС для підживлення ґрунтів, що є витратами операційної діяльності.

Також факт списання ВАС з рахунку 23 з метою підживлення ґрунтів, підтверджується наказом директора позивача від 31.05.2018 №1 та актами списання товарів від 31.05.2018 №№24, 25 (а.с.74-87).

Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку що позивачем здійснювалась реальна господарська діяльність по купівлі ВАС, яка спрямована для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, про що свідчать наведені документально підтверджені обставини.

Щодо посилань контролюючого органу про те, що до перевірки не представлено документів щодо походження товару, реалізованого в адресу ПП, а саме сертифікатів якості (відповідності) на отримання товару, які б підтверджували його якість та походження, а також не представлення документів щодо підтвердження операцій з транспортування товару, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних відносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Відсутність ж товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Вказаний висновок узгоджується із позицією Верховного Суду щодо подібних правовідносин, що наведена у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №804/4787/16.

Стосовно викладених в Акті обставин про те, що згідно Єдиного реєстру судових рішень в провадженні ОВС десятого СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві перебуває досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за №32018100100000111 від 09.08.2018 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених частинами першими статті 212-1, 205 Кримінального кодексу України (далі - КК). Досудовим розслідуванням виявлено, що невстановленими особами протягом 2018 року здійснено створення (придбання) суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) ТОВ-2 (41115387)…з метою прикриття незаконної господарської діяльності; в провадженні СВ Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області перебуває досудове розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №420172510110000248 від 18.10.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 191 КК, суд апеляційної інстанції погоджується із позицією позивача згідно якої на час розгляду даної адміністративної справи не існує жодного обвинувального вироку суду в межах вищеозначених кримінальних проваджень, а тому брати такі доводи до уваги немає підстав.

В свою чергу, формальне посилання фіскального органу на існування досудового розслідування, що має місце в даному випадку, в межах кримінального провадження не може бути підставою для висновків щодо нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Наведений висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 27 січня 2020 року у справі №2040/5325/18.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав на безпідставність висновків контролюючого органу викладених у Акті щодо завищення ПП податкового кредиту у відносинах із ТОВ-2 на суму 107700 грн.

Щодо порушення позивачем вимог підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК, яке полягало в тому, що ПП в декларації з ПДВ за червень 2017 року не відображено коригування податкового кредиту в сторону зменшення на 21588 грн на підставі зареєстрованого в ЄРПН розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 27.06.2017 №3 (далі - Розрахунок коригування №3), сума ПДВ 21588,26 грн до податкової накладної від 12.10.2016 №4 (далі - ПН №4), ПДВ 21588,25 отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОТОЛОКА (далі - ТОВ-3), то необхідно зазначити наступне.

Пунктом 192.1 статті 192 ПК передбачено, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

За змістом підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Як видно із долучених позивачем в суді апеляційної інстанції документів, а саме податкової декларації з ПДВ від 17.11.2016 (за жовтень 2016 року), розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) від 17.11.2016, ПН №4 коригування податкового кредиту у Розрахунку коригування №3 не відображено, оскільки податковий кредит за ПН №4 у сумі 21588 грн у ній не відображався, тому у ПП була відсутня необхідність коригування податкового кредиту на зазначену суму.

Щодо висновків у Акті про те, що позивачем не відображено у податковій звітності наступних періодів відомостей про зменшення податкового кредиту на суму 3211 грн згідно уточнюючого розрахунку за березень 2017 року від 19.05.2017 №90923284406 та збільшення податкового зобов`язання на 18267 грн за вересень 2017 року відповідно до уточнюючого розрахунку від 20.11.2017 №9244354159, то такі спростовано наданими позивачем документами, а саме: уточненими розрахунками від 19.05.2017, 20.11.2017 №№90923284406, 9244354159 відповідно, розшифровками податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (щодо 3211 грн та щодо 18267 грн) за відповідні періоди 2017 року, що підтверджують відображення на зменшення податкового кредиту на суму 3211 грн та збільшення зобов`язання на суму 18267 грн в уточнюючих податкових деклараціях наступних періодів.

Також не можуть бути взяті до уваги висновки, що зафіксовані в Акті щодо того, що ПП до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ, не підтверджені зареєстрованими податковими накладними в Реєстрі на загальну суму 12199 грн, а саме: за червень 2016 року в сумі 10000 грн (Товариство з обмеженою відповідальністю ВІНАЛ АГРО (далі - ТОВ-4), розбіжності за квітень 2016 року); листопад 2016 року в сумі 2199,42 грн (Товариство з обмеженою відповідальністю ПЛАСТІМЕТ (далі - ТОВ-5), розбіжності за листопад 2016 року.

Як встановлено судом апеляційної інстанції податкова накладна від 24.05.2016 №1/2 на суму ПДВ 10000 грн по операції позивача з ТОВ-4 та податкова накладна від 01.12.2016 №1 по операції позивача з ТОВ-5 зареєстрована та відображається в ЄРПН, що підтверджується витягами з особистого електронного кабінету ПП про реєстрацію таких податкових накладних.

Відтак, доводи контролюючого органу, що наведені в апеляційній скарзі та яким не була надана оцінка судом першої інстанції, щодо того, що ПП до складу податкового кредиту віднесено суми не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН накладними на суму 14898 грн, не відображення податкового кредиту в сторону зменшення на підставі зареєстрованого в ЄРПН Розрахунку коригування №3 на суму 21588, не відображення в звітності уточнюючих розрахунків від 19.05.2017, 20.11.2017 на суму 21478 грн, завищення податкового кредиту на підставі незареєстрованих податкових накладних від ТОВ-3, ТОВ-4 на суму 12199 грн, спростовані наведеними вище обставинами та додатково поданими позивачем документами.

Що стосується господарської операції позивача з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , (далі - ФОП) то судом першої інстанції вірно встановлено наступне.

Так, між позивачем та ФОП укладено договір купівлі-продажу від 10.10.2016 №3 (далі - Договір) згідно умов якого ФОП (Продавець) зобов`язується передати належний товар у власність позивачу (Покупцю). Асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом даного договору визначається у накладних, які оформляються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару (а.с.44-45).

На виконання умов Договору ФОП поставив позивачу зерно сої у кількості 53,719 т на загальну суму 558677,82 грн, що підтверджується видатковою накладною №45 від 13.10.2016 (а.с.46).

У подальшому, придбане раніше у ФОП зерно сої у кількості 53,719 т позивач реалізував Товариству з обмеженою відповідальністю Рентком . Факт подальшої реалізації підтверджується договором поставки від 28.12.2016№28/12/2016-2, видатковою накладною від 25.01.2017 №2, видатковою накладною від 01.02.2017№3, оборотно-сальдовою відомістю позивача по рахунку 361 (а.с.47-55).

Також в матеріалах справи міститься пояснення ФОП щодо походження товару, згідно з яким ОСОБА_1 зазначає, що з метою вирощування зернових культур він 04.03.2016 уклав договір підряду на проведення сільськогосподарських робіт з фермерським господарством Петришин М на земельну ділянку загальною площею 87 га. Оплата здійснена згідно договору від 29.12.2016 на загальну суму 65545,36 грн. Купівлю зерна сої ФОП здійснив 19.05.2016 в Товариства з обмеженою відповідальністю Бучачагрохлібпром згідно накладної №РН-0001433 у кількості 10600 кг на суму 143100 грн. Посів, обробку та збір урожаю сої здійснив ФОП ОСОБА_2 згідно договору про надання послуг від 02.05.2016, а також акту виконаних робіт (а.с.58-69).

Після чого, ФОП вирощену сою реалізував позивачу на підставі Договору.

Вказані обставини відповідачем не спростовані, тому апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про нереальність господарської операції позивача з ФОП ОСОБА_3 , що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірної господарської операції.

Частиною першою-другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно вимог частин третьої-четвертої статті 77 КАС докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частини перша, третя).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції на підставі встановлених в межах апеляційного розгляду справи обставин та додатково поданих документів, а також з урахуванням висновків суду першої інстанції дійшов висновку про підставність позовних вимог ПП щодо визнання протиправним та скасування ППР №0005111411 про збільшення суми грошового зобов`язання щодо сплати ПДВ на 270976 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 67744 грн.

Що стосується ППР №0005121411, згідно якого до позивача застосовано штраф у розмірі 50% від суми ПДВ - 95299,13 грн, підставою для нарахування якого стала відсутність реєстрації податкових накладних у ЄРПН від 10.10.2017 №4 та 11.10.2017 №5 по господарських операціях позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Оліяр-Захід (далі - ТОВ) на 49142,83 грн та 46156,30 грн відповідно, то як вірно встановлено судом першої інстанції таке є безпідставним, оскільки як підтверджено матеріалами справи, зокрема, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2018 року у справі №0940/1693/18, яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 24 вересня 2019 року згідно з яким задоволено позов ПП до Головного управління та Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень №760902/33008127 від 04.06.2018 і №765602/33008127 від 06.06.2018, а також зобов`язання до вчинення дій щодо реєстрації податкових накладних від 10.10.2017 №4 та від 11.10.2017 №5 (а.с.143-145).

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, ППР №0005121411 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За вказаних обставин, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу норм податкового законодавства та матеріалів справи, суд апеляційної інстанції з урахуванням встановленого в межах апеляційного розгляду справи дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 316 КАС встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді М. П. Кушнерик Д. М. Старунський Повне судове рішення складено 17 лютого 2020 року.