Рішення

від 06.11.2019 по справі 480/2404/19

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2019 р. Справа № 480/2404/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,

представника позивача - Кучменко С.В. ,

представника відповідача - Мачула А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/2404/19 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, третя особа: Фермерське господарство "Стеценко Іван Іванович", про визнання протиправним та скасування припису,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фермерське господарство "Стеценко Іван Іванович", в якому просить: визнати протиправним та скасувати припис відповідача від 20 червня 2019 року № 219-ДК/0075Пр/03/01/-19, виданий позивачу, про вжиття заходів щодо усунення порушень вимог земельного законодавства.

Свої вимоги мотивує тим, що земельні ділянки, загальною площею 45,7025 га, які розташовані на території Красненської сільської ради (на даний час - Дубов`язівської селищної ради) Конотопського району Сумської області , використовуються не самовільно, а на законних підставах, оскільки вони були надані його батькові - ОСОБА_2 в постійне користування для ведення фермерського господарства, а в подальшому використовувались фермерським господарством Стеценко Іван Іванович , засновником і головою якого після смерті батька став позивач згідно з оновленими статутними документами. Фермерське господарство вживає заходів для оформлення правовстановлюючих документів на вказані земельні ділянки, для чого в січні 2019 року звернулося до Дубов`язівської селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, проте рішенням сімнадцятої сесії селищної ради сьомого скликання від 12.02.2019р. йому було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання з посиланням на те, що відповідно до вимог ст.ст.134 - 136 Земельного кодексу України земельні ділянки державної та комунальної власності або права на них надаються на конкурентних засадах (земельних торгах). Вважаючи таку відмову незаконною, було подано відповідний позов до Господарського суду Сумської області, який 27.03.2019р. відкрив провадження у справі №920/304/19, а ухвалою від 10.05.2019р. зупинив його до розгляду касаційною інстанцією справи у подібних правовідносинах (№818/746/18). Крім того, позивач зазначає, що припис взагалі виданий неналежному суб`єкту, оскільки землею користується фермерське господарство, а припис адресований йому як фізичній особі.

Ухвалою від 08.07.2019р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

26.07.2019р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.25-27), в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що припис від 20.06.2019р. №219-ДК/0075Пр/03/01/-19 про вжиття заходів щодо усунення порушень вимог земельного законодавства винесений правомірно, оскільки документи, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди спірних земельних ділянок, Фермерським господарством Стеценко Іван Іванович не надавались. Вказує, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини та припиняється зі смертю особи, котрій належало таке право. А, оскільки таке право у фермерського господарства і не виникало, не можна стверджувати про можливість використання ним земельних ділянок на підставі державного акту про надання в постійне користування земельної ділянки, виданого батькові позивача у листопаді 1993 року. Крім того, вказані земельні ділянки передані у комунальну власність відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 06.06.2018р. №18-3858/16-18-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність . У задоволенні позову просить відмовити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, пояснивши, що Фермерське господарство Стеценко Іван Іванович подавало і подає звітність про використання цих земельних ділянок до податкових органів, в яких у графі Документи, які засвідчують право власності (користування) земельними ділянками вказується дата і номер виданого ОСОБА_2 Державного акту на право постійного користування землею від 02.11.1993р. серія СМ 0007, з урахуванням змін від 12.01.1995р. Отже, користувачем цих земельних ділянок є саме Фермерське господарство Стеценко Іван Іванович , а тому оскаржуваний припис винесений неналежній особі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи (а.с.130), в судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, пояснення щодо позову або відзиву не подавалося.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

На підставі наказу Головного Управління Держгеокадастру у Сумській області №219-ДК від 12.06.2019р. проведена позапланова перевірка дотримання вимог земельного законодавства щодо земельних ділянок як об`єктів перевірок площею 11,4929га кадастровий номер 5922055300:08:001:1374, площею 18,2560га кадастровий номер 5922055300:08:001:1353 на території Дубов`язівської селищної ради Конотопського району, площею 2,0 га кадастровий номер 5922087400:04:001:1115, площею 2,0 га кадастровий номер 5922087400:04:001:1117, площею 2,0 га кадастровий номер 5922087400:04:001:1118 на території Салтиківського старостинського округу №1 Конотопського району: площею 18,8909 га - кадастровий номер 5922084900:03:001:0761, площею 14,4025 га, кадастровий номер 5922084900:03:001:0777, площею 9,6 га кадастровий номер 5922084900:03:001:0738, площею 21,7 га, кадастровий номер 5922084900:03:001:0739 на території Красненського старостинського округу №5 Конотопського району.

Під час обстеження відповідно до акту від 18.06.2019р. №219-ДК/59/АО/10/01-19 встановлено, що земельні ділянки, загальною площею 45,7025га, в тому числі: площею 14,4025 га кадастровий номер 5922084900:03:001:0777, площею 9,6 га кадастровий номер 5922084900:03:001:0738 та площею 21,7га кадастровий номер 5922084900:03:001:0739 використовуються ОСОБА_2 шляхом вирощування та обробки сільськогосподарських культур (зернові, соя) (а.с.101-103).

За результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки, згідно з актом від 18.06.2019р. №219-ДК/227АП/09/01-19 відповідач дійшов висновку про порушення ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України внаслідок відсутності документів, що підтверджують право користування земельними ділянками загальною площею 45,7025г (а.с.98-99).

20.06.2019р. винесено припис №219-ДК/0075Пр/03/01/-19 про усунення порушень земельного законодавства шляхом звільнення у 30-денний термін самовільно зайнятих земельних ділянок загальною площею 45,7025 га, в тому числі: площею 14,4025 га кадастровий номер 5922084900:03:001.0777; площею 9,6 га кадастровий номер 5922084900:03:001:0738; площею 21,7га кадастровий номер 5922084900:03:001:0739, які розташовані на території Дубов`язівської селищної ради, або оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки (а.с.9-10).

Позивач, не погоджуючись з прийнятим відповідачем приписом, вважаючи його протиправними та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Вирішуючи спір, щодо заперечень позивача стосовно факту самовільного зайняття фермерським господарством земельних ділянок, оскільки на його думку, останнє правомірно користується вищевказаними земельними ділянками на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 02.11.1993 року, у зв`язку з тим, що позивач вважає, що вказані земельні ділянки були передані його батьку у постійне користування як голові фермерського господарства, та внаслідок зміни голови таке право залишилось за фермерським господарством, суд вважає необхідним відмітити наступне.

Відповідно до ст.1 Закону №963-IV самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.

Статями 125, 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Так, приписами п.1 ч.1 ст.2 Закону №1952-ІV встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що державна реєстрація речових прав є обов`язковою

Згідно з ч. 1 ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту ч. 2 цієї ж статті вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Разом з тим, ОСОБА_2 (батько позивача) за життя відповідно до п. 6 Перехідних положень ЗК України не переоформив право користування земельною ділянкою, що позивачем не заперечується.

Вказане свідчить про використання земельної ділянки ФГ Стенценко Іван Іванович на момент перевірки без достатніх правових підстав.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Тобто набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі ст.ст. 116,118 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування

Відповідно до ст.1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно із ч. 1 ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до ч. 2, ч.3 ст.407 ЦК України (у редакції, чинній на час відкриття спадщини) та ч. 2, ч.3 ст.102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Статтею 1218 цього ж Кодексу встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим, ст.23 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час відкриття спадщини) передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону

Відповідно до ст.19 Закону №973 -ІV до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу

Згідно із ч.1 ст.20 вказаного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право постійного користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Відповідні правові висновки наведені в постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 року у справі № 6-2329цс16.

Також, судом встановлено, що згідно з Державним актом на право постійного користування землею (а.с.11-12) ОСОБА_2 на підставі рішення Красненської сільської Ради народних депутатів Конотопського району Сумської області від 20 липня 1993 року надана у постійне користування земельна ділянка площею 26,7 гектарів, а рішенням другої сесії Конотопської районної ради народних депутатів Сумської області від 12.01.1995р. - надана ще земельна ділянка площею 21,7 га (рілля), при цьому згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с.86) та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.122) Фермерське господарство Стеценко Іван Іванович було зареєстровано 15.11.1993 року, тобто рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_2 (батьку позивача) (а.с.106) було прийнято ще до створення фермерського господарства, а отже вказану земельну ділянку було передано йому як фізичній особі для ведення селянського/фермерського господарства

Таким чином, посилання позивача на наявність Державного акту на право постійного користування землею є безпідставними та необґрунтованими, оскільки вказаний Державний акт на право користування земельною ділянкою було видано батьку позивача - ОСОБА_2 саме як фізичній особі та право користування земельною ділянкою, що виникло на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між власником спірних земельних ділянок та головою ФГ Стеценко Іван Іванович не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі права користування спірними земельними ділянками для сільськогосподарських потреб позивачу як спадкоємцю права користування спірними земельними ділянками.

Отже, у фермерського господарства відсутні передбачені законом підстави для користування такими земельними ділянками.

Більш того, рішенням сімнадцятої сесії Дубов`язівської селищної ради сьомого скликання від 12.02.2019р. (а.с.15) фермерському господарству було відмовлено у задоволенні клопотання про надання земельних ділянок, що ним використовуються, в оренду, з посиланням на те, що відповідно до вимог ст.ст.134 - 136 Земельного кодексу України земельні ділянки державної та комунальної власності або права на них надаються на конкурентних засадах (земельних торгах).

Сплата фермерським господарством відповідних податків не спростовує висновків суду щодо відсутності належних правововстановлюючих документів щодо їх використання.

Водночас, суд погоджується з посиланнями позивача на те, що він не є користувачем вказаних у приписі земельних ділянок.

Зокрема, суд зазначає, що згідно з ч.ч. 1, 2 ст.2 Земельного кодексу земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до ст.187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

В силу положень ст.188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначені Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19 червня 2003 року № 963-IV.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Як передбачено ст.4 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно зі ст.5 вказаного Закону органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів, є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Разом з тим, п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, передбачено, що державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Системний аналіз вказаних положень земельного законодавства дає підстави дійти висновку про те, що ГУ Держгеокадастру у Сумській області наділено повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. При цьому, об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі встановлені статтею 6 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , до яких належить, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині:

- додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

- додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

- ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання.

Відповідно до ст.9 вказаного Закону державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом:

- проведення перевірок;

- розгляду звернень юридичних і фізичних осіб;

- участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель;

- розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель;

- проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Згідно зі ст.10 цього ж Закону державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема:

- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

- давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися посадовими особами Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності. При цьому, порядок проведення перевірки, види та порядок складання документів за наслідками перевірок у даній сфері, як слідує зі змісту статей 9 та 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , визначається іншими нормативно-правовими актами. При цьому, приписи про усунення виявлених порушень мають надаватися лише тим особам, які безпосередньо вчинили порушення вимог земельного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний припис виданий ОСОБА_2 , як порушнику вимог земельного законодавства, який самовільно використовував земельні ділянки на території Дубов`язівської сільської ради.

Водночас, матеріали справи містять докази, якими підтверджуються факти використання земельних ділянок саме Фермерським господарством Стеценко Іван Іванович , зокрема, копіями податкових декларацій, в яких у графі Документи, які засвідчують право власності (користування) земельними ділянками вказано дату і номер виданого ОСОБА_2 (батьку позивача) Державного акту на право постійного користування землею від 02.11.1993 серія СМ 0007, з урахуванням змін 12.01.1995р. (а.с.11-12,37-58).

При цьому, згідно з рішенням Дубовязівської селищної ради Конотопського району Сумської області від 12.02.2019р. (а.с.15) селищна рада вирішила відмовити ФГ Стеценко І. І. у наданні в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності на території ради (Красненського старостинського округу №5), у зв`язку з визначенням на законодавчому рівні можливості набуття суб`єктами господарювання права оренди вільними земельними ділянками лише на конкурсній основі (аукціоні).

Відповідно до розпорядження виконавчого комітету Конотопської районної ради Сумської області від 26.01.1995р. №17 (а.с.104) було вирішено перереєструвати фермерське господарство ОСОБА_2 .

Пунктом 1.2 Статуту ФГ ОСОБА_2 (в новій редакції від 20.12.2018р.) визначено, що одним із його власників (засновників) є ОСОБА_2 , 1983р.н. (а.с.107-108), а пунктом 6 даного Статуту передбачено, що до земель господарства належить: Земельні ділянки, що належать на праві постійного користування/праві власності господарству, як юридичній особі, що посвідчено відповідно Державними актами на право власності на землю/право користування землею, виданими на ім`я голови господарства або за рішенням суду (а.с.115).

З огляду на зазначене, суд погоджується із твердженнями позивача про те, що факт вчинення саме ним порушення земельного законодавства щодо самовільного використання земельних ділянок загальною площею 45,7025 га, є недоведеним, що свідчить про невідповідність оскаржуваного припису критеріям, встановленим ч. 2 ст.2 КАС України, оскільки земельними ділянками на підставі виданого його батькові - ОСОБА_2 Державного акту на право постійного користування землею від 02.11.1993 серія СМ 0007 , з урахуванням змін 12.01.1995р., користується фермерське господарство як юридична особа, а не він, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір в розмірі 768,40грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Сумській області.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, третя особа: Фермерське господарство "Стеценко Іван Іванович", про визнання протиправним та скасування припису - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 20 червня 2019 року № 219-ДК/0075Пр/03/01/-19, виданий ОСОБА_2 , про вжиття заходів щодо усунення порушень вимог земельного законодавства.

Стягнути за раухнок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва,25, код ЄДРПОУ 39765885) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 768грн.40коп (сімсот шістдесят вісім грн. сорок коп.)

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11 листопада 2019 року

Суддя О.О. Осіпова