Постанова

від 14.11.2019 по справі 807/190/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2019 року

Київ

справа № 807/190/16

адміністративне провадження № К/9901/15023/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Енергетичної митниці ДФС на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року (суддя Андрійцьо В.Д.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року (колегія у складі суддів: Онишкевича Т.В., Попка Я.С, Іщук Л.П.) у справі № 807/190/16 (№ 876/4735/16) за позовом Іноземного підприємства Петро Карбо Хем-Мукачево до Енергетичної митниці ДФС, митного поста Куп`янськ-енергетичний Енергетичної митниці ДФС, третя особа Державна казначейська служба України про скасування рішення та стягнення збитків, -

ВСТАНОВИВ :

Іноземне підприємство Петро Карбо Хем-Мукачево (надалі позивач, Підприємство) звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом (з урахуванням уточнення) до митного поста Куп`янськ-енергетичний Енергетичної митниці ДФС, Енергетичної митниці ДФС, третя особа Державна казначейська служба України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, стягнення безпідставно стягнутих коштів при розмитнені товару.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10 лютого 2016 року представник позивача надав до Митного посту Куп`янськ-енергетичний Енергетичної митниці ДФС України митну декларацію з підтверджуючими документами для митного оформлення та пропуску і випуску задекларованого товару комерційного призначення придбаного у іноземної компанії Республіки Угорщина. Представник митного поста отримавши митну декларацію з підтверджуючими документами про вартість придбаного товару та попередню оплату за придбаний товар, безпідставно та необґрунтовано видав картку про відмову у прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також прийняв рішення про коригування митної вартості товарів не навівши належних та переконливих підстав, які б вказували на законність його дій.

Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 26 травня 2016 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення про коригування митної вартості товарів. Визнав протиправною та скасував картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Присудив позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці ДФС України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 17 734 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 листопада 2016 року скасував постанову суду першої інстанції у частині вирішення питання про розподіл судових витрат та прийняв у цій частині нову. Присудив за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці ДФС на користь позивача 2 756 грн сплаченого судового збору. У решті постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, с доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач у якості підтвердження митної вартості товарів надав необхідні та достатні документи при митному оформлені товару. У свою чергу відповідачем не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Енергетична митниця ДФС подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що між позивачем та Компанією InterNational Business Gaz Kft. (Продавець) укладено договір № PCCM-INBGas-23/10 від 23 жовтня 2015 року куплі-продажу вуглеводневого газу (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару).

Згідно даного договору позивачем на митну територію України ввезений товар, який згідно інвойсу від 8 лютого 2016 року №2016/00019 постачався за ціною 185 EUR/т.

Для здійснення митного оформлення товару 10 лютого 2016 року позивачем до митного поста Куп`янськ-енергетичний Енергетичної митниці ДФС подано митну декларацію з підтверджуючими документами про митне оформлення та пропуску і випуску задекларованого товару комерційного призначення по формі МД-2 №903060000/2016/000658 довідковий № 4274 (згідно графи 7 ВМД), відповідно до якої заявлена митна вартість товарів у розмірі 1 090 461,93 гривень.

Згідно графи 43 МД №903060000/2016/000658 декларантом зазначено метод визначення митної вартості за ціною угоди (перший метод), передбачений статтею 58 Митного кодексу України.

Разом з митною декларацією позивач подав митному органу наступні документи: накладні УМВС, розрахунки ціни (калькуляція), рахунок-фактура (інвойс), зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту), договір про надання послуг митного брокера, сертифікати відповідності (орган із сертифікації), інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару, інші некласифіковані документи, копію митної декларації країни відправлення.

Митний орган дійшов висновку, що документи, які були надані до митного оформлення, містять розбіжності.

Для підтвердження митної вартості витребувані наступні документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На письмову вимогу митного органу ДФС Митного посту Куп`янськ-енергетичний позивачем направлено відповідь про відмову в наданні витребовуваних документів з тих підстав, що таких документів у нього, як декларанта, не було і не могло бути, а також таких документів не було і в ІП Петро Карбо Хем-Мукачево . Зазначив, що для митного оформлення придбаного товару, митному органу надано договір між ІП Петро Карбо Хем-Мукачево та іноземною компанією Республіки Угорщина (InterNational Business Gaz Kft.), яка продала газ ІП Петро Карбо Хем-Мукачево попередньо придбавши його у виробника товару (ООО Газенергосєть Брянск Росія), про що свідчили документи, які надала сторона іноземної компанії Республіки Угорщина (InterNational Business Gaz Kft.).

Енергетичною митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 10 лютого 2016 року №903060000/2016/000008/1, у зв`язку з тим, що декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості.

У зв`язку з коригуванням митної вартості товарів видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10 лютого 2016 року №903060000/2016/00004.

Частиною другою статті 53 Митного кодексу України, передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Суди попередніх інстанцій встановили, що декларантом для митного контролю та митного оформлення товару з метою підтвердження заявленої митної вартості, зокрема, митному органу були подані такі документи:

договір купівлі-продажу № PCCM-INBGas-23/10 від 23.10.2015 року;

додаток №АЗ від 21.01.2016 року;

рахунок-фактуру № 2016/00019 від 08.02.2016 року;

накладні УМВС № 21054860, 21054896, 21054926, 21054947, 21054965, 21054965 від 06.02.2016 року;

розрахунки ціни № 160205-0001, 160205- 0002, 160205-0003, 160205-0004, 160205-0005, 160205-0006 від 05.02.2016 року;

договір про надання послуг митного брокера №01/10-2014 від 01.10.2014 року;

сертифікати відповідності, інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару, паспорти якості;

копію митної декларація країни відправника № 10006110/060216/0001984 від 06.02.2016 року;

копію митної декларації № 903060000.2016.000658 від 10.02.2016 року.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що надані документи є достатніми для підтвердження належним чином митної вартості вказаного товару, що імпортується на митну територію України, яка визначена декларантом за основним методом - за ціною договору. Подані декларантом документи не містили розбіжностей та ознак підробки, у них були наявні усі необхідні числові значення для визначення митної вартості товару за ціною договору.

Митний орган зазначає, що підставою для обґрунтованого сумніву в митній вартості товару стало те, що вартість товару у рахунку-фактурі № 2016/00019 від 8 лютого 2016 року складає 185 євро/т, а в митній декларації країни відправника № 10006110/060216/0001984 від 6 лютого 2016 року вартість товару складає 201,38 євро/т.

Проте, судами попередніх інстанцій даний факт, який має суттєве значення, не перевірено та не надано оцінку вказаному доводу митного органу.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції не досліджено строки оплати товару, встановлені договором, факт оплати (чи не оплати) товару станом як на час митного оформлення так і на час розгляду справи, суму оплати, якщо оплата відбулась.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відсутність платіжних доручень на оплату товару може свідчити лише про наявність відповідної заборгованості, що не вказує на заниження декларантом його митної вартості, а отже не може само по собі слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару та прийняття рішення про коригування митної вартості.

Проте, факт оплати може слугувати доказом правильності визначення митної вартості товару позивачем.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій не надали оцінку жодному доводу митного органу, не дослідили наявні в матеріалах справи докази в сукупності та не встановили обставини справи, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу митного органу, вважає висновки суду першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.

Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Енергетичної митниці ДФС задовольнити частково.

2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року у справі № 807/190/16 (№ 876/4735/16) скасувати, справу направити на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду