Постанова

від 01.11.2019 по справі 904/3074/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 904/3074/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К М. (головуючого), Жукова С.В., Пєскова В.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстарлайн Інкорпорейтед"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2019

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2019

у справі №904/3074/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета РС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстарлайн Інкорпорейтед"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету

спору - Фізичної особи-підприємця Курко Владислава Миколайовича

про стягнення коштів у розмірі 208 376,93 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТА РС" (далі - ТзОВ "ПЛАНЕТА РС", позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСТАРЛАЙН ІНКОРПОРЕЙТЕД" (далі - ТОВ "УКРСТАРЛАЙН ІНКОРПОРЕЙТЕД", відповідача) грошових коштів у сумі 208 376,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами відсутні договірні відносини, а тому відповідач має повернути сплачені позивачем кошти у розмірі 208 376,93 грн.

Позивач просив задовольнити позов, посилаючись на норми ст.ст. 16, 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами обставини

У червні 2018 року між сторонами велися перемовини про поставку відповідачем позивачеві оцинкованого рулону в кількості 6 т.

За твердженням позивача, сторонами погоджено поставку товару словацького виробництва, на підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи два рахунки на оплату товару №375 від 05.06.2018, у одному з яких зазначено: товар - оцинкований рулон 1000х1.0мм Словаччина, 5.73 т сума з ПДВ 198 999,97 грн, у іншому: товар - оцинкований рулон 1000х1.0мм Словаччина, кількість 6 т, сума з ПДВ 208 376,93 грн. В обох рахунках постачальником зазначено відповідача, однак рахунки без підпису відповідальної особи і без печатки підприємства. За даними позивача, ці рахунки йому надійшли від відповідача електронною поштою і він сплатив відповідачеві за товар 208376,93 грн платіжними дорученнями від 05.06.2018.

Відповідач наполягав на тому, що виробника товару сторони не обумовлювали і за усною домовленістю сторін відповідач виставив рахунок №375 від 05.06.2018, у якому зазначено товар: рулон оцинк. 1мм L- 1000мм, кількість 6 т, сума з ПДВ 210 045,60 грн. Копію рахунку з підписом відповідальної особи, скріпленим печаткою підприємства, відповідач додав до матеріалів справи. Після укладення усного договору з позивачем, відповідач уклав усний договір з перевізником - ФОП Курко В.М.

07.06.2018 відповідач передав, а водій ФОП Курко В.М. - Корнійчук Артем Іванович , прийняв до перевезення рулон оцинкований 1 мм L-1000мм у кількості 5,395 т на загальну суму 188 866,01 грн з ПДВ, що на переконання відповідача підтверджується копією товарно-транспортної накладної №1 від 07.06.2018.

Після цього водій ФОП Курко В.М. - Корнійчук А.І. доставив вказаний товар позивачеві за адресою - АДРЕСА_1 .

Позивач стверджував, що відмовився від прийняття товару, оскільки товар поставлений йому без будь-яких документів, зокрема - товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, документів на підтвердження якості, що й стало підставою для виклику позивачем поліції.

Відповідно до висновку експерта Херсонської Торговельно-промислової палати від 08.06.2018 №ВЭ-234, поставлений позивачеві рулон оцинкований виробництва ПАТ "Запоріжсталь" і за об`ємами меншими, ніж зазначено в усіх рахунках, наданих відповідачем позивачеві.

Позивач звернувся до відповідача з листом №4 від 13.06.2018, у якому повідомив, що перерахував кошти за оцинкований рулон 1000х1,0 мм, Словаччина, за рахунком №375 від 05.06.2018, який надійшов від відповідача на електронну адресу позивача 05.06.2018. Однак, оплачений позивачем товар, відповідач не поставив, а тому у зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач вимагав до 15.06.2018 повернути кошти у сумі 208376,93 грн на рахунок позивача.

Листом №5 від 14.06.2018 позивач повідомив відповідача про те, що станом на 14.06.2018 він не отримав оцинкований рулон 1000х1,0 мм, Словаччина, кількість 6 тон, за рахунком №375 від 05.06.2018. Автомобіль, який здійснював доставку товару позивачеві, був без супроводжуючих документів, водієм не представлено ніяких документів на товар (ТТН, видаткова накладна, сертифікат якості), з яких можливо було б встановити, що товар поставлений відповідачем. Оскільки супроводжуючі документи відсутні, позивач викликав поліцію та представника ТПП для з`ясування обставин, що це за товар та ким поставлений. Було зафіксовано, що товар, який перебуває в автомобілі виробництва ПАТ "Запоріжсталь". Також, позивач не може встановити, що цей товар, поставлений відповідачем, тому він вимагав до 15.06.2018 повернути кошти в сумі 208376,93 грн на рахунок позивача.

Оскільки звернення позивача були залишені відповідачем без належного реагування, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду і з посиланням на відсутність між сторонами договірних відносини та на підставі ст. 1212 ЦК України просив стягнути з відповідача сплачені кошти.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2019 у справі №904/3074/18 позов задоволено. Стягнуто з ТзОВ "Укрстарлайн Інкорпорейтед" на користь ТзОВ "Планета РС" 208376,93 грн безпідставно одержаних коштів та 3125,65грн судового збору.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з відсутності доказів досягнення сторонами згоди щодо предмету поставки та доказів здійснення поставки товару позивачеві, а також відсутності заперечень у сторін щодо факту сплати позивачем на користь відповідача спірної суми коштів.

Твердження відповідача про те, що у позивача на зберіганні перебуває оцинкований рулон відповідача, суд першої інстанції відхилив, зазначивши про те, що питання повернення цього рулону має вирішуватися з урахуванням кримінального провадження, відкритого за зверненням позивача.

4. Короткий зміст та постанови суду апеляційної інстанції

Центральний апеляційний господарський суд постановою від 10.06.2019 залишив без змін рішення місцевого господарського суду, погодившись з висновком суду про недосягнення сторонами згоди щодо істотної умови договору поставки, а саме його предмета - рулону оцинкованого, за сподіваннями відповідача - виробництва Словакії, а за переконанням позивача - виробництва України. Внаслідок цього різного тлумачення сторони і не дійшли згоди щодо наявності/відсутності факту поставки товару.

Суд апеляційної інстанції відхилив посилання відповідача на Товарно-транспортну накладну №1 від 07.06.2018, оскільки вона могла б бути додатковим документальним свідченням реальності здійснення господарської операції з поставки товару, але за умови підписання її позивачем, що у даному випадку зроблено не було.

Також суд зазначив про те, що оскільки надані сторонами докази свідчать про недосягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору, відтак договір не можна вважати укладеним в розумінні ч.1 ст. 638 ЦК України.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі ТзОВ "УКРСТАРЛАЙН ІНКОРПОРЕЙТЕД" просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2019 у справі №904/3074/18, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаржник стверджує, що суди невірно застосували норми матеріального права, а саме ст. ст. 11, 682, 684, 689, 690, 1212 ЦК України та ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди дійшли суперечливих висновків щодо усного договору, укладеного між сторонами, та встановили факт поставки товару, але при цьому зазначили, що належні докази поставки відсутні.

Скаржник вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про наявність факту безпідставного отримання майна, оскільки між сторонами було укладено усний договір в порядку ст. ст. 641, 642 ЦК України, а тому правовідносини, які виникли між сторонами, носять договірний характер, за яким фактично відбулася оплата та постачання товару. Правовідносини сторін та спір, який виник, має регулюватися положеннями про зобов`язальне право, а не ст. 1212 ЦК України.

6. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ПЛАНЕТА РС" просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на безпідставність та непідтвердженість належними доказами викладених у касаційній скарзі доводів, які не спростовують законні та обґрунтовані рішення судів попередніх інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст. 509 ЦК України, ч.1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч.3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Норми ст. 181 ГК України передбачають можливість укладення господарських договорів як у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, так і у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як встановлено судами, між сторонами велися перемовини про здійснення відповідачем поставки товару (оцинкованого рулону в кількості 6 т виробництва Словакії) позивачу.

Виходячи зі змісту ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України, договір поставки передбачає виникнення у однієї сторони (продавця/постачальника) зобов`язання з передачі (поставки) у встановлений строк (строки) товару іншій стороні (покупцю), яка в свою чергу зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суди попередніх інстанцій на підставі наданих сторонами пояснень та доказів встановили, що договір поставки не може вважатися укладеним, оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, зокрема по предмету договору (щодо виробника товару).

Так, в матеріалах справи наявні надані позивачем копії рахунку №375 від 05.06.2018 вказано різну кількість товару (рулон оцинкований) та різну вартість, а також відсутній підпис уповноваженої особи відповідача й відбиток печатки підприємства. В наданій відповідачем копії рахунку №375 від 05.06.2018 вказано вартість товару, яка відрізняється від вартості, зазначеної у наданих позивачем копіях рахунку №375 від 05.06.2018, а також відсутні відомості про виробника товару. При цьому позивач наполягає, що саме надані ним копії рахунку відповідач виставив на оплату за усною угодою. Аналогічної позиції притримується відповідач, але відносно наданої ним копії рахунку. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження одержання позивачем від відповідача рахунку з визначенням країни виробника товару або доказів направлення (вручення) відповідачем рахунку позивачу, в якому не зазначалася країна виробника товару.

Посилання скаржника на те, що ним було зареєстровано податкову накладну за фактом вищевказаної господарської операції не може свідчити про досягнення сторонами згоди стосовно такої істотної умови договору, як його предмет.

Аргументи скаржника про те, що сторонами було укладено договір в порядку ст. ст. 641-642 ЦК України, а спір, який виник між сторонами, повинен регулюватись положеннями про зобов`язальне право, спростовується наявними у справі трьома рахунками на поставку товару, які різняться як за кількістю товару і його ціною, так і за визначенням виробника товару, що свідченням про відсутність погодження сторонами у належній формі істотних умов договору, а відтак договір не може вважатися укладеним.

Апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що передумовою для визнання зобов`язань між сторонами договірними є встановлення факту виникнення цих зобов`язань саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Водночас сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору.

За відсутності доказів поставки товару та визнання сторонами факту сплати позивачем спірної суми грошових коштів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставне набуття відповідачем перерахованих позивачем коштів.

Посилання скаржника на Фототаблицю Акта експертизи Вe-234 від 08.06.2018, як на доказ здійснення поставки товару позивачеві, на відхиляються колегією суддів, оскільки факт передачі товару покупцю та набуття права власності на нього може бути підтверджений первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема видатковими накладними. Однак відповідні документи на підтвердження поставки відповідачем товару позивачу суду не надано. При цьому у висновку експерта №Ве-234 від 08.06.2018 зазначено про те, що оцинкований рулон, який досліджувався, мав маркування виробника - "Запоріжсталь", натомість позивач стверджує про те, що попередньо погоджувалася поставка оцинкованого рулону виробництва Словакії, що підтверджується відомостями в наданих позивачем копіях рахунків за товар.

Решта доводів касаційної скарги наведеного не спростовують та в більшій мірі повторюють доводи апеляційної скарги, яким була надана належна правова оцінка судом апеляційної інстанції.

Отже, до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню норми не зобов`язального права, а ст. 1212 ЦК України, яка визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

При цьому, майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Так, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13, від 02.09.2014 у справі №910/1620/13, постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №926/1851/17.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, зокрема щодо відсутності між сторонами у даній справі договірних відносин та проведення позивачем оплати за товар, який ним не було отримано, суди дійшли правильного висновку про те, що спірні кошти набуто відповідачем за відсутності відповідної правової підстави, а тому вони мають бути повернуті позивачеві на підставі ст. 1212 ЦК України.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Під час касаційного розгляду Верховним Судом не встановлено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ТзОВ "Укрстарлайн Інкорпорейтед" та залишення без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2019 у даній справі.

Відповідно до ч.3 ст. 332 ГПК України виконання (дія) оскаржених судових рішень має бути поновлено.

8. Судові витрати

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстарлайн Інкорпорейтед" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2019 у справі №904/3074/18 залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2019 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2019 у справі №904/3074/18.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Пєсков В.Г.