Рішення

від 19.11.2019 по справі 910/9257/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.11.2019Справа № 910/9257/19 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еталон"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вінігретта"

про зобов`язання погасити заборгованість на суму 137 463,76 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еталон" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Вінігретта" про зобов`язання погасити заборгованість на суму 137 463,76 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 140319/1 від 14.03.2019 року не виконав умови договору, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

05.08.2019 до канцелярії суду позивач подав клопотання з доданими документами.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.08.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

27.08.2019 року до канцелярії суду позивачем подано заяву з доданими документами та заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "Вінігретта" погасити заборгованість на суму 123 724,98 грн.

17.09.2019 року до канцелярії суду позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "Вінігретта" погасити заборгованість на суму 123 724,98 грн.

Відповідно до п.2 ч.2 статті 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

19.09.2019 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позов, в якому просить суд поновити пропущений з поважних причин строк для подання відзиву на позовну заяву та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Щодо доданого до письмового відзиву на позовну заяву клопотання відповідача про поновлення строку на подачу відзиву, судом враховано, що прострочення становить короткий термін, з огляду на що, керуючись приписами ст. 119 ГПК України, поновлює відповідачу процесуальний строк для подачі письмового відзиву на позовну заяву та приймає поданий відзив до розгляду.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

14.03.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Еталон" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Вінігретта" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №140319/1.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1 договору, продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти та оплатити його вартість.

Ціна товару зазначається сторонами у видаткових накладних на кожну партію товару (п.2.1 договору).

Згідно з п.3.1 договору, доставка товару здійснюється партіями в строки та в кількості, узгоджених сторонами.

Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється на складі продавця (п.3.3 договору).

Відповідно до п.3.4 договору право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту приймання товару покупцем та підписання видаткових накладних.

Покупець здійснює оплату за поставлений товар на умовах попередньої оплати (п.4.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №23 від 28.02.2019 року на суму 269 520,00 грн. на яблуко фуджі 1 сорт у кількості - 20 000 кг.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінігретта" 04.03.2019 року сплачено на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еталон" 50 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №397 від 04.03.2019 року з призначенням платежу: предоплата за яблуко фуджі 1 сорт зг. рах. № 23 від 28.02.19р. .

Відповідно до видаткової накладної №288 від 14.03.2019 року (договір №140319/1 від 14.02.2019) позивачем поставлено відповідачу яблуко фуджі 1 сорт у кількості 18 980,5 кг на загальну суму 255 781,22 грн.

Суд зазначає, що у вищезазначеній накладній зазначено, що товар мав отримати ОСОБА_3 за довіреністю №2 від 14.03.2019 року, проте отримав ОСОБА_4

Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінігретта" видано довіреність №2 від 14.03.2019 року на ім`я ОСОБА_3 на отримання від товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еталон" цінностей за рахунком №23 від 28.02.2019 року, а саме яблуко фуджі 1 сорт у кількості 20 000,00 кг.

Суд звертає увагу на те, що саме довіреність №2 від 14.03.2019 року не містить підпису та відбитку печатки відповідача.

З товарно-транспортної накладної №710 від 14.03.2019 року вбачається, що ОСОБА_4 є водій/експедитор, який отримав від позивача товар на підставі видаткової накладної №288 від 14.03.2019. Вантажоодержувачем зазначено товариство з обмеженою відповідальністю "Вінігретта".

Відповідно до платіжного доручення №404 від 14.03.2019 року відповідач перерахував позивачу 219 520,00 грн. з призначенням платежу: оплата за яблуко фуджі 1 сорт зг. рах. № 23 від 28.02.19р .

Суд звертає увагу на те, що ні на видатковій накладній №288 від 14.03.2019 року, ні на довіреності №2 від 14.03.2019 року ні на товарно-транспортній накладній №710 від 14.03.2019 року не мітиться печатка відповідача .

Проте, як зазначено сторонами позивачем відповідачу поставлено товар на суму 255 781,22 грн. та відповідачем здійснено оплату в розмірі 269 520,00 грн.

Тобто, переплата становить 13 738,78 грн.

Факт вищезазначеної поставки та оплати відповідачем у відзиві на позов не заперечується.

В подальшому, позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №47 від 09.04.2019 року на суму 137 463,76 грн. щодо поставки яблук фуджі 1 сорт у кількості 18 328,5 кг.

Відповідно до видаткової накладної №480 від 09.04.2019 року позивач поставив відповідачу товар, а саме яблуко фуджі 1 сорт у кількості 18 328,5 кг на загальну суму 137 463,76 грн.

Вищезазначена накладна від імені відповідача підписана ОСОБА_3 на підставі довіреності №3 від 09.04.2019 року.

Так, з наявної довіреності №3 від 09.04.2019 року виданої товариством з обмеженою відповідальністю "Вінігретта" вбачається, що вона видана ОСОБА_3 на отримання від товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еталон" цінностей, а саме яблуко фуджі 1 сорт у кількості 18 328,50 кг. На даній довіреності наявні підпис та відтиск печатки відповідача.

Крім того, відповідно до ч.2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що видаткова накладна у разі належного її оформлення та відповідності вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним обліковим документом, який фіксує та підтверджує господарську операцію і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар .

Аналогічну позицію наведено у постанові від 18.02.2015р. Вищого господарського суду України у справі №910/20628/14.

Згідно з п.3.1 договору, доставка товару здійснюється партіями в строки та в кількості, узгоджених сторонами.

Транспорті витрати, пов`язані з доставкою товару від продавця до покупця, оплачує покупець

Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється на складі продавця (п.3.3 договору).

Відповідно до п.3.4 договору право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту приймання товару покупцем та підписання видаткових накладних .

Частиною 1 статті 668 ЦК України передбачено, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з вищезазначеним посилання відповідача щодо неточностей у заповненні ТТН №857 від 09.04.2019 року не приймаються судом до уваги.

Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.4.1 договору покупець здійснює оплату за поставлений товар на умовах попередньої оплати.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором купівлі-продажу №140319/1 від 14.03.2019 року у відповідача перед позивачем в сумі 123 724,98 грн. (137 463,76 грн. - 13 738,78 грн. (переплата)) належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен із доводів сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вінігретта" (02002, м. Київ, вулиця Чернігівська, будинок 51, код ЄДРПОУ 41389248) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еталон" (23332, Вінницька область, с. Тростянець, вул.. Жовтнева, 60, код ЄДРПОУ 34020957) основний борг в розмірі 123 724 (сто двадцять три тисячі сімсот двадцять чотири) грн. 98 коп. та судовий збір в розмірі 1 855 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят п`ять) грн. 87 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий