Рішення

від 14.11.2019 по справі 323/4064/18

ОРІХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 323/4064/18

Провадження № 2/323/20/19

РІШЕННЯ

іменем УКРАЇНИ

14.11.2019 м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі

головуючого - судді Фісун Н.В.,

секретаря - Сабліній А.А.,

за участю

представника позивача - адвоката Піскарьова А.О.,

представника відповідача - адвоката Склярова О.Е.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Тавріда та ОСОБА_3 , про стягненню боргу за договором поруки,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась із позовом до ОСОБА_2 , яким просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 010/02-2/87 від 16.04.2008 року станом на момент звернення до суду (20.12.2018 року) у розмірі 307347,28 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач послалась на те, що за умовами Договору поруки № 010/02-2/87/2 від 16.04.2008 року, укладеного між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та відповідачем (надалі - Договір поруки ), останній є поручителем та, відповідно, солідарним боржником за зобов`язаннями, що виникли з Кредитного договору № 010/02-2/87 від 16.04.2008 року, укладеного між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ Агрофірма Тавріда (надалі - Кредитний договір ). За умовами Кредитного договору ТОВ Агрофірма Тавріда отримало від ПАТ Райффайзен Банк Аваль кредит на суму 70000,00 доларів США строком до 15.04.2009 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами за ставкою 13,5%річних. ТОВ Агрофірма Тавріда належним чином зобов`язання за Кредитним договором не виконувало, у зв`язку з чим до Кредитного договору неодноразово вносились зміни щодо графіку та кінцевого строку повернення кредитних коштів та процентів за користування ними, однак й змінені зобов`язання належним чином виконані не були. В подальшому, на підставі Договору відступлення права вимоги від 24.10.2017 року, ПАТ Райффайзен Банк Аваль відступив право вимоги за Кредитним договором та договорами забезпечення (за Договором поруки в тому числі), на користь ПАТ Комерційний індустріальний банк , який, у свою чергу, передав права вимоги за Кредитним договором та договорами забезпечення в порядку договору факторингу на користь ТОВ Фінансова компанія Централ Сервіс . Після цього, у зв`язку з виконанням позивачем зобов`язань за Кредитним договором , право вимоги за ним та за договорами забезпечення перейшли до позивача та підставі Договору про заміну кредитора у зв`язку з його виконанням третьою особою від 24.11.2017 року, укладеного між позивачем та ТОВ Фінансова компанія Централ Сервіс . Про кожний випадок відступлення права вимоги відповідач, як поручитель, повідомлявся належним чином. Боржник за Кредитним договором , ТОВ Агрофірма Тавріда , свої зобов`язання не виконало, у зв`язку з чим заборгованість станом на 20.12.2018 року, за розрахунками позивача, складає 307347,28 грн., або 11021,53 доларів США за офіційним курсом гривні. Оскільки відповідач, як поручитель, в силу ст. 554 ЦК України відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, позивач має право вимоги як до боржника та всіх поручителів одночасно, так і до кожного з поручителів окремо. Таким чином, на думку позивача, відповідач несе солідарне зобов`язання за Кредитним договором .

Ухвалою суду від 14.02.2019 року було відкрито провадження у справі, а розгляд справи призначений в порядку загального позовного провадження.

В ході підготовчого провадження судом в порядку виконання приписів ч. 2 ст. 197 ЦПК України був отриманий письмовий відзив відповідача на позов, а також за клопотанням відповідача та його представника, адвоката Склярова О.Е., залучені до участі у справі як треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ Агрофірма Тавріда як боржник за Кредитним договором та ОСОБА_3 як інший поручитель за виконання зобов`язань за Кредитним договором на підставі Договору поруки № 010/02-2/87/1 від 16.04.2008 року. Також за клопотанням сторони відповідача судом були витребувані у позивача, ПАТ Райффайзен Банк Аваль , ПАТ Комерційний індустріальний банк та ТОВ Фінансова компанія Централ Фінанс оригінали договорів, на підставі яких право вимоги за Кредитним договором та Договором поруки перейшло до позивача, а також з архіву Оріхівського районного суду Запорізької області була витребувана справа № 323/2639/15-ц за позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ТОВ Агрофірма Тавріда , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Кредитним договором .

У письмовому відзиві на позов представник відповідача адвокат Скляров О.Е. позовні вимоги не визнав, пославшись на те, що факт припинення зобов`язань за Договором поруки ще у 2013 році був встановлений Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 15.04.2016 року у справі № 323/2639/15-ц за позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ТОВ Агрофірма Тавріда , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Кредитним договором , яким (Рішенням) у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за Кредитним договором з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як поручителів було відмовлено. Крім того, Договір поруки , на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, відповідач взагалі не підписував, що може бути доведене шляхом проведення відповідної почеркознавчої експертизи.

Письмової відповіді на відзив від позивача не надійшло.

Ухвалою суду від 19.06.2019 року підготовче провадження у справі було закрите, справу призначено до судового розгляду.

Під час судового розгляду представник позивача адвокат Піскарьов А.О. позов підтримав, пославшись на факти та норми права, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача адвокат Скляров О.Е. проти позову заперечував, пославшись на факти та норми права, викладені у письмовому відзиві на позов.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, в судове засідання повторно не з`явились, повідомлялись належним чином у судовому порядку, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши надані ними докази та заперечення проти них встановив такі обставини.

16.04.2008 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є ПАТ Райффайзен Банк Аваль , та ТОВ Агрофірма Тавріда було укладено Кредитний договір № 010/02-2/87 (невідновлювальна кредитна лінія). За умовами цього Кредитного договору Банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 70 000 доларів США із сплатою 13,5% річних. Кредит надається позичальнику строком до 15.04.2009 року.

15 січня 2009 року між позивачем та відповідачем ТОВ Агрофірма Тавріда було укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору , відповідно до умов якої позичальник зобов`язався спрямовувати всю виручку від реалізації сільськогосподарської продукції врожаю 2008 року на погашення кредиту.

02 березня 2009 року між позивачем та відповідачем ТОВ Агрофірма Тавріда було укладено додаткову угоду №2 до Кредитного договору , відповідно до умов якої строк погашення кредитного договору продовжено до 30 жовтня 2009 року та встановлений новий графік погашення кредиту.

30 червня 2009 року між позивачем та відповідачем ТОВ Агрофірма Тавріда було укладено додаткову угоду №3 до Кредитного договору , відповідно до умов якої встановлений новий графік погашення кредиту.

24 вересня 2009 року між позивачем та відповідачем ТОВ Агрофірма Тавріда було укладено додаткову угоду №4 до Кредитного договору , відповідно до умов якої строк погашення кредитного договору продовжено до 29 жовтня 2010 року та встановлений новий графік погашення кредиту.

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором одночасно з ним, 16.04.2008 року, між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 010/02-2/87/1, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ТОВ Агрофірма Тавріда взятих на себе зобов`язань, що витікають з Кредитного договору № 010/02-2/87 від 16.04.2008 року, а саме: повернути кредит у розмірі 70000,00 дол. США; сплатити проценти за користування кредитними коштами, комісійну винагороду, неустойку, штраф, пеню в строки та у випадках, передбачених кредитним договором.

Поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.2.1 Договору поруки).

Пунктом 4.1 Договору поруки сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та втрачає свою дію з моменту закінчення забезпеченого ним зобов`язання.

Також порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Аналогічний Договір поруки за № 010/02-2/87/2 того ж дня було укладено і з відповідачем ОСОБА_2 .

У зв`язку із внесенням змін до Кредитного договору зміни до Договору поруки не вносились.

Свої зобов`язання за Кредитним договором ТОВ Агрофірма Тавріда належним чином не виконало, у зв`язку з чим ПАТ Райффайзен Банк Аваль у листопаді 2014 р. направив вимогу про повернення кредиту (вих. № 114-16-0-00/6-3118) позичальнику і поручителям, в тому числі й відповідачу ОСОБА_2

Вказана вимога виконана не була.

У серпні 2015 року ПАТ Райффайзен Банк Аваль звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ Агрофірма Тавріда , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення солідарно заборгованості за Кредитним договором станом на 07.08.2015 року у розмірі 20291,32 доларів США основної суми кредиту, 9940,67 доларів США процентів за користування кредитом та 168098,44 грн. пені.

Зазначені обставини встановлені Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 15.04.2016 року у справі № 323/2639/15-ц за позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ТОВ Агрофірма Тавріда , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Кредитним договором , яке (Рішення) в касаційному порядку не оскаржувалось й набрало законної сили з моменту ухвалення.

Згаданим Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 15.04.2016 року у справі № 323/2639/15-ц у задоволенні позову ПАТ Райффайзен Банк Аваль до поручителів ОСОБА_3 і ОСОБА_2 було відмовлено з посланням на те, що їх зобов`язання за Договорами поруки № 010/02-2/87/1 та № 010/02-2/87/2 від 16.04.2008 року припинились відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України зі спливом трирічного строку звернення з відповідною вимогою до поручителя, встановленого у п. 4.1 Договору поруки.

Такий трирічний строк звернення з вимогою до поручителя мав обчислюватись, починаючи з 29.10.2010 року (кінцевого терміну повернення кредиту), та сплинув, відповідно, 29.10.2013 року.

Оскільки кредитор звернувся з відповідним позовом до суду лише у 2015 році, його позовні вимоги не підлягали задоволенню.

В частині вимог до ТОВ Агрофірма Тавріда про стягнення заборгованості за Кредитним договором провадження у справі було закрите через порушення правил підсудності.

24.11.2017 року між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ПАТ Комерційний індустріальний банк був укладений Договір відступлення права вимоги, відповідно до п. п. 2.1, 2.2, 2.6, 2.7, 3.1, 3.2 якого з моменту сплати новим кредитором прав вимоги первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув права вимоги за Кредитним договором та Договорами поруки № № 010/02-2/87/1 та № 010/02-2/87/2 від 16.04.2008 року, а розмір заборгованості станом на 24.11.2017 року за Кредитним договором був визначений на рівні 11021,53 доларів США основної суми кредиту, 16237,37 доларів США процентів за користування кредитом та 959,802,23 грн. пені. (додаток № 1 до Договору відступлення права вимоги). З укладенням цього Договору оригінал Договору поруки був переданий до ПАТ Комерційний індустріальний банк разом з іншими договорами, що підтверджується Додатком № 4 до Договору відступлення права вимоги.

В той же день, 24.11.2017 року, між ПАТ Комерційний індустріальний банк та ТОВ Фінансова компанія Централ Фінанс був укладений Договір факторингу, за умовами якого права вимоги за Кредитним договором та Договорами поруки № № 010/02-2/87/1 та № 010/02-2/87/2 від 16.04.2008 року перейшло до ТОВ Фінансова компанія Централ Фінанс , якому були передані оригінали Кредитного договору, додаткових угод до нього та договорів поруки, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі.

Крім того, в той же день, 24.11.2017 року, між ТОВ Фінансова компанія Централ Фінанс та позивачем ОСОБА_1 був укладений Договір про заміну кредитора в зобов`язанні у зв`язку з його виконанням третьою особою (надалі - Договір про заміну кредитора ).

За змістом п. 3 Договору про заміну кредитора , позивач, яка діє в інтересах позичальника (ТОВ Агрофірма Тавріда ), до моменту підписання цього Договору в рахунок погашення заборгованості позичальника за Кредитним договором сплатила на користь ТОВ Фінансова компанія Централ Фінанс суму грошових коштів в розмірі 6000,00 грн., здійснивши відповідне виконання обов`язків позичальника за Кредитним договором.

Пунктами 4 та 6 Договору про заміну кредитора його сторони передбачили, що у зв`язку з виконанням позивачем зобов`язань позичальника за Кредитним договором ТОВ Фінансова компанія Централ Фінанс , як первісний кредитор, шляхом підписання цього Договору, відступило на користь позивача всі наявні права вимоги за Кредитним договором і Договорами поруки , а позивач набула статусу нового кредитора за вказаними договорами. В момент укладення Договору про заміну кредитора ТОВ Фінансова компанія Централ Фінанс втрачає всі права та обов`язки кредитора за Кредитним договором , у зв`язку з чим не має жодних претензій до позивача та позичальника з приводу виконання Кредитного договору .

У пунктах 9.1 та 9.2 Договору про заміну кредитора сторони узгодили, позивач гарантує і підтверджує первісному кредитору те, що укладення цього Договору не порушує прав та охоронюваних законом інтересів будь-яких осіб, і не суперечить вимогам чинного законодавства, а також що позичальник не заперечує проти виконання позивачем його зобов`язань за Кредитним договором .

Відповідно до п. 11 Договору про заміну кредитора сторони домовились про те, що в Додатку № 1 до цього Договору (за його наявності) перелічені всі судові справи та виконавчі провадження, пов`язані з Кредитним договором та Договорами поруки.

Проаналізувавши норми права та правові висновки Верховного Суду, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Частиною 8 ст. 82 ЦПК України передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Ані позивач, ані відповідач, ані треті особи у цій справі не оспорювали і не спростували обставини, встановлені Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 15.04.2016 року у справі № 323/2639/15-ц за позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ТОВ Агрофірма Тавріда , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Кредитним договором , в тому числі обставини, пов`язані з кінцевим строком повернення кредиту за цим Договором, а також обставини, пов`язані з припиненням зобов`язання за Договором поруки та наслідками цього.

Відтак, в силу наведених вище норм ст. 82 ЦПК України суд вважає доведеним і встановленим те, що кінцевий строк повернення кредиту за Кредитним договором сплинув 29.10.2010 року, а внаслідок того, що первісний кредитор не пред`явив вимогу до відповідача протягом трьох років після цієї дати, як це було передбачено п. 4.1 Договору поруки , зобов`язання відповідача з поруки за виконання боржником зобов`язань за Кредитним договором припинились зі спливом цього трирічного строку.

Відповідний висновок, викладений в Рішенні апеляційного суду Запорізької області від 15.04.2016 року у справі № 323/2639/15-ц, під час розгляду цієї справи учасниками не спростований, а також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постановах від 10 вересня 2014 року у справі № 6-28цс14, від 18 липня 2012 року у справі № 6-78цс12, у справі 6-263цс15 від 23.09.2015 року, 6-1348цс15 тощо. Аналогічну правову позицію висловила й Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 року у справі № 1411/3467/12.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, факт подальшого відступлення прав вимоги за Кредитним договором та Договором поруки на користь наступних кредиторів жодним чином не породив будь-яких зобов`язань для відповідача, оскільки порука відповідача припинилась задовго до такого відступлення, а відповідальність за наслідки цього перед новим кредитором несе новий кредитор, як це передбачено у ст. 519 ЦК України.

Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного суду у постановах від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16 та від 31.10.2018 року у справі № 465/646/11, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

Беручи до уваги зазначену правову позицію Верховного Суду, яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України є обов`язковою для врахування, суд приходить до висновку, що Договір про заміну кредитора , на який позивач посилається як на підставу виникнення у неї прав кредитора за Кредитним договором та Договором поруки , є нікчемним, оскільки укладений з порушенням вимог ст. ст. ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України щодо суб`єктного складу кредитного договору.

Не спростовує цього висновку й той факт, що зазначений Договір іменований сторонами як Договір про заміну кредитора в зобов`язанні у зв`язку з його виконанням третьою особою , що випливає з такого.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 512 ЦК України виконання обов`язку боржника третьою особою може бути підставою для заміни кредитора у зобов`язанні. Однак ця норма підлягає застосуванню у нерозривному зв`язку з правилами виконання обов`язку боржника третьою особою, що встановлені у ст. 528 ЦК України.

Так, статтею 528 ЦК України передбачено, що виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою (ч. 1). У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам (ч. 2). Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов`язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу (ч. 3).

З наведеного випливає, що за загальним правилом обов`язок боржника може бути виконаний третьою особою лише за волевиявленням самого боржника. Виключенням є правило, встановлене у ч. 3 ст. 528 ЦК України, і лише у такому випадку відбувається заміна кредитора у зобов`язанні - в силу самого факту виконання третьою особою обов`язку боржника.

Позивач не надала жодного доказу як на підтвердження того, що при укладанні Договору про заміну кредитора вона діяла за згодою чи дорученням боржника ТОВ Агрофірма Тавріда , так і на підтвердження повного виконання нею зобов`язань боржника за Кредитним договором .

Навпаки, за змістом п. 3 Договору про заміну кредитора , позивач сплатила на користь ТОВ Фінансова компанія Централ Фінанс лише 6000,00 грн., тоді як сума неповернутого кредиту за Кредитним договором станом на 24.11.2017 року складала 11021,53 доларів США.

З наведеного випливає, що за своєю правовою природою Договір про заміну кредитора має всі ознаки договору факторингу, визначені у ст. 1077 ЦК України, коли одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Однак при укладенні цього Договору позивач діяла не як суб`єкт підприємницької діяльності, що також означає порушення вимог закону щодо суб`єктного складу й договору факторингу, встановлених статтею 1079 ЦК України, і також вказує на нікчемність (недійсність) Договору про заміну кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не має права вимоги за Кредитним договором і Договором поруки та, відповідно, її позовні вимоги є незаконними.

Водночас суд відхиляє й доводи сторони відповідача щодо того, відповідач ніби-то не підписував Договір поруки.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач та його представник не надали оригінального примірника Договору поруки, що унеможливило проведення відповідної почеркознавчої експертизи. Не надали такого примірника й інші учасники справи, в тому числі в порядку витребування судом доказів.

З огляду на це, перевірити істинність стверджень відповідача та його представника в цій частині не виявилось можливим з причин, які не залежать від суду. До того ж, такі доводи відповідача є взаємовиключними по відношенню до інших його доводів про те, що він погоджується з висновками апеляційного суду Запорізької області у Рішенні від 14.04.2016 року у справі № 323/2639/15-ц щодо припинення його зобов`язань за Договором поруки, оскільки такий висновок виключає недійсність згаданого договору .

У судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про визнання недопустимими письмові докази, а саме Договір поруки за № 010/02-2/87/2 та Договір факторингу від 24 листопада 2017 року, так як позивачем не надані оригіналу даних доказів.

При дослідженні письмових доказів, суд не ставить під сумнів відповідність вказаних письмових доказів. За клопотанням представника відповідача була витребувано з архіву Оріхівського районного суду Запорізької області цивільну справу № 323/2639/15-ц за позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ТОВ Агрофірма Тавріда , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, в якій знаходилися копії Договору поруки за № 010/02-2/87/2 та Договору поруки за № 010/02-2/87/1 завірені належним чином, а саме Запорізькою обласною дирекцією Райфазен Банк Аваль .

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на те, що відповідач не подав зустрічного позову про визнання Договору поруки недійсним з підстав не підписання його відповідачем, - встановлені судом обставини відсутності у позивача права вимоги за Кредитним договором та припинення зобов`язань за Договором поруки є достатніми для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст.141 ЦПК України- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, на підставі ст. ст. 512, 559, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 81, 82, 84, 19, 141, 176, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Тавріда та ОСОБА_3 , про стягненню боргу за договором поруки, - відмовити .

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 13.00 год. 18 листопада 2019 року, встановити відповідачу п`ятиденний строк після ухвалення рішення суду для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат

.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХIII Перехідних Положень ЦПК України в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення виготовлено 18 листопада 2019 року.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області Н.В. Фісун