Рішення

від 22.10.2019 по справі 826/16076/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 жовтня 2019 року № 826/16076/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Адвансед Трейдінг Солюшнс

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Гаврилюк М.В.,

від відповідача: Перепелюк О.В.,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Адвансед Трейдінг Солюшнс (далі - позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.11.2017 №2682615147, №2672615147, №2692615147.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що викладені в акті висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки базуються лише на припущеннях, що суперечить вимогам Податкового кодексу України та інших норм законодавства, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентами є реальними, що підтверджується належним чином оформленою первинною документацією, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2018 у даній справі, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 позов задоволено.

Постановою Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 02.07.2019 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2019 прийнято адміністративну справу до провадження, вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Здійснивши підготовку справи до судового розгляду ухвалою суду від 01.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, зазначених у долученому до матеріалів справи відзиві на позовну заяву, в якому зазначив, у якому представник відповідача наголосив на тому, що за встановленими операціями з контрагентами позивача лише формувались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами операцій, чим створювалась видимість реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого стало отримання ТОВ Адвансед Трейдінг Солюшнс необґрунтованої податкової вигоди, з огляду на що, встановлені перевіркою порушення платника податків свідчать про необґрунтованість позовних вимог та про відсутність підстав для їх задоволення.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову повністю.

В матеріалах справи міститься відповідь на відзив, в якому представником позивача зазначено, що жодний з доводів позовної заяви не спростований відповідачем, зокрема, що господарські операції позивача, які перевірялися, обумовлені розумними економічними причинами та здійснені з метою отримання матеріальної вигоди, що підтверджується належними доказами.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, на підставі направлення №832/26-15-14-07-02 від 21.09.2017, виданого Головним управлінням ДФС у м. Києві, головним державним ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління по взаємодії з правоохоронними та іншими органами Державної фіскальної служби у м. Києві, радником податкової та митної справи III рангу Нестеренко Яною Миколаївною , відповідно до п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 23.08.2017 у справі №755/7227/17, що винесена під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32017100040000029, внесеного до ЄРДР від 15.05.2017 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України, на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві №9350 від 18.09.2017, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Адвансед Трейдінг Солюшнс (код ЄДРПОУ 38129075) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ Перший будівельний Мегаполіс (код ЄДРПОУ 41007602), ТОВ Вессанс (код ЄДРПОУ 40691712) за період з 29.03.2012 по 23.08.2017, за результатами якої складено акт від 04.10.2017 №150/26-15-14-07-02-10/38129075.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю Адвансед Трейдінг Солюшнс :

- п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за І півріччя 2017 року на загальну суму 315 502,00 грн., та завищено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування за І півріччя 2017 року на загальну суму 2 873 200,00 грн.;

- п.198.1 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 177 511,00 грн., в т. ч. за січень 2017 року в сумі 159 971,00 грн., за лютий 2017 в сумі 17 540,00 грн.

Контролюючий орган дійшов висновку про те, що господарські операції між ТОВ Адвансед Трейдінг Солюшнс та його контрагентами ТОВ Перший будівельний Мегаполіс , ТОВ Вессанс не мали реального характеру, а надані документи первинного бухгалтерського обліку не підтверджують правильності визначених товариством податкових зобов`язань за наслідками здійснення цих операцій.

Не погоджуючись із висновками акту від 04.10.2017 №150/26-15-14-07-02-10/38129075 позивачем подано заперечення на зазначений акт від 18.10.2017 №1310/1.

За результатом розгляду заперечень позивача, листом від 27.10.2017 №33981/10/26-15-14-07-02-15 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило, що висновки акту перевірки від 04.10.2017 №150/26-15-14-07-02-10/38129075 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Адвансед Трейдінг Солюшнс (код 38129075) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Перший будівельний Мегаполіс (код 41007602), ТОВ Вессанс (код 40691712) за період з 29.03.2012 по 23.08.2017 - залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.11.2017:

- №2672615147, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 266 266,50 грн., з яких 177 511,00 грн. за основним зобов`язанням та 88 755,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №2692615147, яким завищено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування за І півріччя 2017 року на загальну суму 2 873 200,00 грн.;

- №2682615147, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 473 253,00 грн., з яких 315 502,00 грн. за основним зобов`язанням та 157 751,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

За наслідками процедури адміністративного оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень від 01.11.2017 №2682615147, №2672615147, №2692615147 Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 28.11.2017 №27867/6199-99-11-01-01-25, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи протиправними та таким, що порушують його законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За правилами пункту 75. 1. статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Статтею 78 цього Кодексу визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

В силу вимог підпункту 78.1.11. пункту 1 цієї статті документальна позапланова перевірка здійснюється внаслідок отримання винесеного відповідно до закону судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки.

Судом встановлено, що підставою для проведення документальної перевірки позивача була ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 23 серпня 2017 року, якою призначено позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ Адвансед Трейдінг Солюшнс по проведеним фінансово-господарським операціям щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Перший Будівельний Мегаполіс та ТОВ Вессанс за весь період взаємовідносин.

Однак, ухвалою від 10.10.2018 Київський апеляційний суд скасував ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 23.08.2017 про призначення перевірки ТОВ Адвансед Трейдінг Солюшнс .

Водночас, Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 02.07.2019 звернув увагу, що суди попередніх інстанцій помилково вважали, що скасування апеляційним судом ухвали слідчого судді про проведення перевірки ТОВ Адвансед Трейдінг Солюшнс є самостійною та достатньою підставою для скасування оскаржуваних повідомлень-рішень, прийнятих у порядку, встановленому законом.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що оскільки податкова перевірка проводилась на виконання ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 23.08.2017, чинної на час проведення перевірки, то Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Тому Колегія суддів Касаційного адміністративного суду зазначила, що суду під час нового розгляду справи необхідно дослідити питання чи мали місце порушення податкового законодавства, які зазначені в акті перевірки в якості підстав для визначення грошового зобов`язання.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Розділу V Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.1 вказаної статті передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, у тому числі, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зареєстрована та підписана уповноваженою особою.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996).

Згідно із ст.1 Закону №996 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Пунктом 2 ст.3 Закону №996 передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.2 ст.9 даного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: "назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції .

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 №88, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що у періоді, що перевірявся між ТОВ Вессанс (Постачальник) та ТОВ Адвансед Трейдінг Солюшнс (Покупець) укладено договір поставки від 15.01.2017 №1501, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується протягом терміну дії цього договору передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язуються прийняти та оплатити цей твар для подальшого використання у підприємницькій діяльності.

Пунктом 2 підпунктами 2.3 Договору визначено, що поставка (передача у власність) товару в рамках і на підставі цього Договору здійснюється окремими партіями.

Згідно підпункту 2.4 пункту 2 Договору кількість, асортимент, номенклатура, реквізити вантажоотримувачів, строк, а також інші умови поставок відповідної партії, визначаються у поданих Покупцем заявках.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Договору, якість товару, який поставляється покупцеві, повинна відповідати вимогам Державних стандартів (ДСТУ) та/або Технічних умов (ТУ), які діють на території України, що підтверджується паспортом якості виробника та/або сертифікатом відповідності (для товару, яка підлягає сертифікації), що надаються Покупцю у разі необхідності, та/або на вимогу Покупця.

Підпунктом 3.3 пункту 3 Договору передбачено, що фактичний об`єм товару, що поставляється, вказується у відповідній податковій накладній.

Відповідно до п.4.5 даного Договору Покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України - гривні на поточний рахунок Постачальника, вказаний в пункті 11 даного договору, протягом 90-та календарних днів з моменту отримання товару.

В підтвердження виконання умов цього Договору позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних від 17.01.2017 №№21 - №26 на загальну суму 4 486 122,69 грн.

Зазначені первинні документи також надавались позивачем до перевірки контролюючому органу по взаємовідносинам з ТОВ Вессанс .

На виконання умов вказаного договору ТОВ Вессанс поставило ТОВ Адвансед Трейдінг Солюшнс товари: блоки газобетонні Aeroc D400-2,5 375/200/600 паз-гребінь, блоки газобетоні D400-2,5 400/200/600 глад, прокат плоский полімерне покриття RAL 3005 MAT, блоки газобетоні D400-2,5 300/200/600 глад,, прокат плоский полімерне покриття RAL 3009 MAT, прокат плоский полімерне покриття RAL 3005 MAT, сталь оцинкована, пофарбована.

Як зазначено в акті перевірки, відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних, з моменту реєстрації ТОВ Вессанс платником ПДВ до 31.01.2017 на адресу товариства відбувалась реєстрація податкових накладних з номенклатурою накладних (свіжі овочі та фрукти, кондиціонери, взуття в асортименті, рушники, м`ясо в асортименті тощо) відмінною від номенклатури в податкових накладних виписаних на адресу ТОВ Адвансед Трейдінг Солюшнс (блоки газобетоні, сталь оцинкована тощо).

При дослідженні ланцюга постачання перевіряючими встановлено нереальність продажу послуг з номенклатурою, відмінною від номенклатури попередньо придбаних послуг.

Розрахунки між підприємствами не здійснювалися.

Вище наведені операції відображено позивачем в бухгалтерському обліку наступним чином:

Дт по рахунку 281 Товари на складі - Кт - по рахунку 642 Розрахунки на обов`язковим платежами - 3 738 435,59 грн.;

Дт по рахунку 642 Розрахунки за обов`язковими платежами - Кт - по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками - 747 687,11 грн.;

Дт по рахунку 902 Собівартість реалізованих товарів - Кт - по рахунку 281 Товари на складі - 3 738 435,59 грн.

Між тим, згідно картки рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками станом на 31.07.2017 наявна кредиторська заборгованість ТОВ Адвансед Трейдінг Солюшнс перед ТОВ Вессанс у сумі 4 486 122,69 грн.

Проаналізувавши надані документи, суд зазначає, що вказані видаткові накладні підписані невідомими особами, оскільки в графах: від постачальника отримав (ла) зазначено лише підписи та відтиски печаток ТОВ Вессанс і ТОВ Адвансед Трейдінг Солюшнс , посада і прізвище особи, яка відповідальна за здійснення господарської операції і правильність її оформлення або інші дані, які дають змогу ідентифікувати особу, що брала учать у здійсненні господарської операції, відсутні.

Крім того, до перевірки та до матеріалів справи не надано актів прийому-передачі товарів, які б підтверджували факт передачі товару, місце його передачі тощо.

Тобто, видаткові накладні надані ТОВ Адвансед Трейдінг Солюшнс до перевірки, оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України.

Окрім того, з акту перевірки вбачається, що відповідно бази даних ДФС стосовно ТОВ Вессанс (код ЄДРПОУ 40691712) встановлені наступні відомості:

- місце обліку - Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області;

- основний вид діяльності - 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля;

- інформація щодо наявності основних засобів відсутня, у зв`язку з неподанням декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 та 2017 рік до ДПІ за місцем обліку;

- остання звітність з податку на додану вартість подана за лютий 2017 року, яка має статус не визнано як податкові звітність .

- придбання товарно-матеріальних цінностей (блоки газобетоні, сталь оцинкована тощо) за межами та на території України у ТОВ Вессанс відсутнє.

Відповідно до підпункту 5.1 пункту 5 Договору від 15.01.2017 №1501, ТОВ Вессанс як постачальник, зобов`язаний передати товар на умовах постачання DDP Україна (Інкотермс 2010). Термін DDP передбачає максимальний обсяг обов`язків продавця. Тобто, продавець несе усі витрати та ризики, пов`язані з доставкою товару.

З акту перевірки вбачається, що податковим органом під час перевірки встановлено аналізом ЄРПН, що за період 01.01.2017 по 31.01.2017 по контрагенту ТОВ Вессанс відсутня будь-яка інформація стосовно придбання послуг з транспортування, навантаження/розвантаження, наявність яких могла б бути допоміжною для ТОВ Вессанс для виконання взятих зобов`язань по Договору від 15.01.2017 №1501 перед ТОВ Адвансед Трейдінг Солюшнс .

Таким чином, за результатами аналізу ЄРПН ТОВ Адвансед Трейдінг Солюшнс встановлено документальне оформлення господарської операції по ланцюгу взаємовідносин за відсутністю факту її реального здійснення, оскільки відсутнє реальне джерело походження (введення в обіг при первинному продажі від контрагента ТОВ Вессанс ) ідентифікованого товару (блоки газобетоні, сталь оцинкована тощо) на які позивач від свого контрагента ТОВ Вессанс отримало первинні документи, які вплинули на задекларовані ТОВ Адвансед Трейдінг Солюшнс показники звітності з податку на додану вартість за період з 01.01.2017 по 31.01.2017.

Отже, за результатами аналізу даних податкової звітності неможливо встановити наявність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів необхідних для ведення господарської діяльності, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб`єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Також, згідно Реєстру облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва ІС Податковий блок , ТОВ Вессанс внесено до реєстру суб`єктів фіктивного підприємництва.

У перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини із ТОВ Перший Будівельний Мегаполіс на підставі договору поставки від 06.01.2017 №234, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується протягом терміну дії цього договору передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язуються прийняти та оплатити за цей товар для подальшого використання у підприємницькій діяльності.

Пунктом 2 підпунктами 2.3 Договору визначено, що поставка (передача у власність) товару в рамках і на підставі цього Договору здійснюється окремими партіями.

Згідно підпункту 2.4 пункту 2 Договору кількість, асортимент, номенклатура, реквізити вантажоотримувачів, строк, а також інші умови поставок відповідної партії, визначаються у поданих Покупцем заявках.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Договору, якість товару, який поставляється покупцеві, повинна відповідати вимогам Державних стандартів (ДСТУ) та/або Технічних умов (ТУ), які діють на території України, що підтверджується паспортом якості виробника та/або сертифікатом відповідності (для товару, яка підлягає сертифікації), що надаються Покупцю у разі необхідності, та/або на вимогу Покупця.

Підпунктом 3.3 пункту 3 Договору передбачено, що фактичний об`єм товару, що поставляється ,вказується у відповідній податковій накладній.

Відповідно до п.4.5 даного Договору Покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України - гривні на поточний рахунок Постачальника, вказаний в пункті 11 даного договору, протягом 90-та календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно підпункту 5.1 пункту 5 Договору від 06.01.2017 №234, ТОВ Перший Будівельний Мегаполіс як постачальник, зобов`язаний передати товар на умовах постачання DDP Україна Інкотермс 2010 - Delivered Duty Raid ( Поставка з оплатою мита ) відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс в редакції 2010.

В підтвердження виконання умов цього Договору позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних від 06.01.2017 №5 - 6 на загальну суму 1 065 065,00 грн.

Зазначені первинні документи також надавались позивачем до перевірки контролюючому органу по взаємовідносинам з ТОВ Перший Будівельний Мегаполіс .

На виконання умов вказаного договору ТОВ Перший Будівельний Мегаполіс поставило ТОВ Адвансед Трейдінг Солюшнс товари: блоки газобетоні Aeroc D300-2,5 400/200/600 гладкий, рулон з покриттям 0,43*1250 RAL 8017.

Як зазначено в акті перевірки, відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних, з моменту реєстрації ТОВ Перший Будівельний Мегаполіс платником ПДВ до 31.01.2017 на адресу товариства відбувалась реєстрація податкових накладних з номенклатурою накладних (обробка даних та видача сертифікату відкритого ключа, оселедець, хек тушка, скумбрія, аргентина, мідії, тощо) відмінною від номенклатури в податкових накладних виписаних на адресу ТОВ Адвансед Трейдінг Солюшнс (блоки газобетоні, сталь оцинкована тощо).

При дослідженні ланцюга постачання перевіряючими встановлено нереальність продажу послуг з номенклатурою, відмінною від номенклатури попередньо придбаних послуг.

Розрахунки між підприємствами не здійснювалися.

Вище наведені операції відображено позивачем в бухгалтерському обліку наступним чином:

Дт по рахунку 281 Товари на складі - Кт - по рахунку 643 Розрахунки на обов`язковим платежами - 887 554, 50 грн.;

Дт по рахунку 643 Розрахунки за обов`язковими платежами - Кт - по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками - 177 510,90 грн.;

Дт по рахунку 902 Собівартість реалізованих товарів - Кт - по рахунку 281 Товари на складі - 887 554, 50 грн.

Між тим, згідно картки рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками станом на 31.07.2017 наявна кредиторська заборгованість ТОВ Адвансед Трейдінг Солюшнс перед ТОВ Перший Будівельний Мегаполіс у сумі 1 06 065,40 грн.

Проаналізувавши надані документи, суд зазначає, що вказані видаткові накладні підписані невідомими особами, оскільки в графах: від постачальника отримав (ла) стоять лише підписи та відтиски печаток ТОВ Перший Будівельний Мегаполіс і ТОВ Адвансед Трейдінг Солюшнс , посада і прізвище особи, яка відповідальна за здійснення господарської операції і правильність її оформлення або інші дані, які дають змогу ідентифікувати особу, що брала учать у здійсненні господарської операції, відсутні.

Тобто, видаткові накладні надані ТОВ Адвансед Трейдінг Солюшнс до перевірки, оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України.

Більш того, суд зазначає, що в порушення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України ТОВ Адвансед Трейдінг Солюшнс не надано до перевірки документи, що підтверджують приймання- передачу товарно-матеріальних цінностей (блоки газобетоні, рулон з покриттям тощо) отриманих від ТОВ Перший Будівельний Мегаполіс , також документів визначених статтею А.8 Докази поставки, транспорті документи або еквівалентні електронні повідомлення правил Інкотермс (в редакції 2010 року) на умовах DDP, а саме делівері-ордер і/або транспортний документ (залізничну, автотранспортну накладну, або транспортні документи змішаного перевезення), ані під час перевірки, ані до суду позивачем не було надано.

При перевезенні вантажу автотранспортом у внутрішньому сполученні у водія юридичної чи фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, обов`язково має бути товарно-транспортна накладна.

Окрім того, з акту перевірки вбачається, що відповідно до бази даних ДФС стосовно ТОВ Перший Будівельний Мегаполіс (код ЄДРПОУ 41007602) встановлені наступні відомості:

- місце обліку - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві;

- основний вид діяльності - 46.90 - організація будівництва будівель;

- інформація щодо наявності основних засобів відсутня, у зв`язку з неподанням декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 та 2017 рік до ДПІ за місцем обліку;

- остання звітність з податку на додану вартість подана за лютий 2017 року, яка має статус не визнано як податкові звітність .

- придбання товарно-матеріальних цінностей (блоки газобетоні, рулон з покриттям тощо) за межами та на території України у ТОВ Перший Будівельний Мегаполіс відсутнє.

- фінансовий звіт за 2017 рік ТОВ Перший Будівельний Мегаполіс не подано.

- остання звітність з податку на додану вартість за січень 2017 року, статус не взнано як податкова звітність

Таким чином, відповідно до даних, що містяться в інформаційній системі Єдиний реєстр податкових накладних , за період 01.01.2017 по 31.01.2017 по контрагенту ТОВ Перший Будівельний Мегаполіс відсутня будь-яка інформація стосовно придбання послуг з транспортування, навантаження/розвантаження, наявність яких могла б бути допоміжною для ТОВ Перший Будівельний Мегаполіс для виконання взятих зобов`язань по Договору від 06.01.2017 №234 перед ТОВ Адвансед Трейдінг Солюшнс .

Суд звертає увагу, що зазначені документи позивачем не надано і до суду, що позбавляє можливості перевірити походження, поставку та реалізацію вказаного товару.

У контексті викладеного суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які надавали б підстави вважати, що ці послуги безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю позивача.

У контексті викладеного суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які надавали б підстави вважати, що ці послуги безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Також суд звертає увагу, що згідно договору поставки від 15.01.2017 №1501 в реквізитах даного договору вказаний лише розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 ТОВ Адвансед Трейдінг Солюшнс (Покупець) відкритого в ПАТ Укрсиббанк МФО 35100, а розрахункового рахунку (Постачальника) ТОВ Вессанс не зазначено, як і на видаткових накладних, тобто встановити реальність оплати наданих послуг не вбачається можливим.

Відкриття рахунків у банках здійснюється відповідно до пункту 1.5 р.І Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, зареєстрованої Постановою НБУ від 12 листопада 2013 року № 492. Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 1.13 р.1 Банк зобов`язаний у встановленому законодавством України порядку надіслати повідомлення до відповідного контролюючого органу про відкриття або закриття поточного/вкладного (депозитного) рахунку клієнта.

Банк має право проводити видаткові операції за рахунком клієнта, який відповідно до законодавства України зобов`язаний сплачувати податки і збори, провадить незалежну професійну діяльність, починаючи з дати отримання банком повідомлення контролюючого органу про взяття рахунку на облік у контролюючих органах або з дати, визначеної як дата взяття на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою згідно з абз.2 п.69.3 статті 69 Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що відповідно до статті 69 Податкового кодексу України банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (резидентам і нерезидентам) незалежно від організаційно - правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за наявності документів, виданих контролюючими органами, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах, або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для осіб, взяття на облік яких у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ) чи інформації з цього реєстру, отриманої банком відповідно до закону, із зазначенням даних про взяття на облік в контролюючих органах як платника податків.

Банки та інші фінансові установи зобов`язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка (п.69.1, п.69.2).

Зважаючи на вищевикладене, Банк надає інформацію клієнту про реквізити рахунку тільки після відкриття рахунку в автоматизованій банківській системі на підставі отриманих від клієнта документів для відкриття рахунку та проведення ідентифікації та верифікації клієнта. При цьому, видаткові операції по рахунку клієнта здійснюються тільки після повідомлення Банком контролюючого органу.

Позивачем жодних пояснень щодо вказаних розбіжностей надано не було.

Отже, подані ТОВ Адвансед Трейдінг Солюшнс первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій.

Спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагентів позивача свідчить про нереальність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з податковим органом, що всі ознаки, як окремо, так і в сукупності дають підстави вважати, про неможливість реального виконання оформлених господарських операцій ТОВ Адвансед Трейдінг Солюшнс .

Таким чином, первинні документи ТОВ Адвансед Трейдінг Солюшнс, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту та формування фінансового результату, не посвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг), а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду (адміністративне провадження №К/9901/4919/17від 06.06.2018.

Суд наголошує, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Така правова позиція також наводиться в постановах Верховного суду України від 14.06.2016 у справі №21-1318а/16, від 22.11.2016 у справі №826/11397/14.

До того ж, суд враховує, що в той час як податковий орган посилається на відсутність у контрагента позивача необхідних для виконання спірних операцій, основних засобів, необхідних для вчинення дій, що становлять під сумнів зміст відповідних операцій. Позивачем таких доказів до матеріалів справи додано не було та доводи податкового органу в цій частині не спростовано.

При цьому, суд наголошує, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагентів як добросовісних партнерів, що гарантують виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Разом з тим, висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача.

В обґрунтування нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом відповідач посилається на отриманий вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 27.08.2018 у справі №755/9751/18 за фактом фіктивного підприємництва (ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України), протокол допиту директора, головного бухгалтера та засновника ТОВ Перший Будівельний Мегаполіс в одній особі ОСОБА_2 , який під час дачі показів зазначив, що він в січні 2017 року, в денний час доби, перебуваючи у місті Києві, поблизу Дарницької площі, на майданчику ресторану МакДональдс, який розташований за адресою: м. Київ проспект Гагаріна 2а, у зв`язку з тяжким матеріальним становищем, усвідомлюючи, що його дії будуть мати злочинний характер, з метою отримання грошової винагороди в розмірі 500 грн., вступив у змову з невстановленою слідством особою, дії якої були направлені на досягнення злочинного умислу, а саме: внесення в документи, які подаються для проведення реєстрації юридичної особи, а саме: ТОВ Перший будівельний мегаполіс (код ЄДРПОУ 41007602) завідомо неправдивих відомостей та з подальшим використанням статутних та реєстраційних даних з метою ведення незаконної фінансово-господарської діяльності.

Так, ОСОБА_2 , реалізовуючи злочинний умисел, направлений на внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, надав копію паспорту НОМЕР_2 , виданого Дарницьким РВ ГУДМС України в м. Києві 26.11.2015, копію реєстраційного номера облікової карти податків НОМЕР_3 , невстановленій досудовим розслідуванням особі, яка на підставі цих документів виготовила невстановленій досудовим розслідуванням особі, яка на підставі цих документів виготовила Протокол №2 Загальних зборів учасників ТОВ Перший будівельний мегаполіс від 17.01.2017 та на підставі модельного статуту ОСОБА_2 зазначений учасником Товариства.

Таким чином, ОСОБА_2 , вчинив всі необхідні дії щодо державної реєстрації суб`єкта господарської діяльності та відповідно, став засновником та керівником юридичної особи ТОВ Перший будівельний мегаполіс шляхом подачі державному реєстратору документів, в яких містилися завідомо неправдиві відомості та які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Так, після проведення державної реєстрації, ОСОБА_2. отримав фактичне право на керівництво фінансово-господарською діяльністю ТОВ Перший будівельний мегаполіс , але не мав наміру на його використання, оскільки зареєстрував вказане підприємство на прохання невстановленої особи та за грошову винагороду підписав документи, які стали підставою для проведення державної реєстрації ТОВ Перший будівельний мегаполіс .

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 27.08.2018 визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 205-1 КК України та призначено йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі. Вирок суду набрав законної сили 27.09.2018.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 72 КАС України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглядаючи подібні категорії справ (постанова від 05.03.2012 справа № 21-421а11 та від 22.09.2015), висновки щодо застосування норм права, викладених в них мають обов`язково бути враховані, зазначила, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного суду України від 17.11.2015 у справі 2а/3264/11/1070, Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах дійшла висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Дана правова позиція також підтримана Верховним Судом, зокрема, у постанові від 06.02.2018 у справі 816/2134/16.

Відтак, з урахуванням того, що Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 27.08.2018, визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України та встановлено обставини, щодо створення ним фіктивного підприємства, яким є ТОВ Перший будівельний мегаполіс , суд дійшов висновку, що подані на підтвердження господарських відносин з ТОВ Перший будівельний мегаполіс , документи не мають статусу первинних та не можуть підтвердити вказані господарські відносини, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірність формування спірних сум податкових вигод.

З огляду на викладене, фіктивність операцій, між позивачем та ТОВ Перший будівельний мегаполіс , вже встановлено Вироком суду від 27.08.2018, а тому господарські операції між позивачем та ТОВ Перший будівельний мегаполіс , не знайшли свого підтвердження, а документи не мають статусу первинних та не можуть підтвердити вказані господарські відносини, відтак і віднесення сум ПДВ по вказаним господарським операціям до податкового кредиту є безпідставним.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до приписів статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд вважає висновки податкового органу, зроблені під час перевірки позивача доведеними та правомірними.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини "Булвес АД проти Болгарії", де зазначено, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, "обачний" платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової "добросовісності" за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат).

Також, суд зауважує, що концепція "наявності ділової мети" передбачає, що господарська операція має містити економічний сенс для підприємства і бути доцільною з погляду її проведення. Тобто навіть якщо операцію оформлено належним чином і є докази реальності її здійснення, проте причина здійснення такої операції не є економічно обґрунтованою для бізнесу, платник податків не має права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат і податкового кредиту.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 у справі №816/4226/13-а ухвалив, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди. Окрім того, Верховний Суд додав, що здійснення позивачем як суб`єктом господарювання дій, які є нетиповими для певного виду діяльності або можуть не у повній мірі відповідати цільовому призначенню отриманих кредитних ресурсів, не може однозначно свідчити про невідповідність таких дій цілям господарської діяльності.

Тобто, здійснення реальних господарських операцій - не єдина передумова отримання податкового ефекту від здійснення господарської операції.

Також, Верховний Суд у постановах від 20.02.2018 у справі №809/117/13-а, від 22.03.2018 у справі №815/3666/16 та від 10.04.2018 у справі №815/24/17 дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв`язку із вказаним, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Також, у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №815/3666/16 суд вказав, що надані позивачем документи, а саме податкові накладні, видаткові накладні та рахунки-фактури, видані від імені контрагентів, та докази перерахування Товариством грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки відповідачем надані докази того, що контрагенти не виконували та об`єктивно не мали можливості виконати поставку на адресу позивача.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

У відповідності до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною другою статті 74 КАС України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Натомість позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Адвансед Трейдінг Солюшинс (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 7-А, офіс 36, код ЄДРПОУ 38129075) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.11.2019 року.

Суддя В.П. Шулежко