Постанова

від 19.11.2019 по справі 2540/2960/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 листопада 2019 року

справа №2540/2960/18

адміністративне провадження №К/9901/29473/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Валентина"

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року у складі суддів Ключковича В.Ю., Кузьменка В.В., Лічевецького І.О.

у справі №2540/2960/18

за позовом Приватного підприємства "Валентина"

до Головного управління ДФС у Чернігівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2018 року Приватне підприємство "Валентина" (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 квітня 2018 року №0039311205/698, яким за порушення термінів подання Звіту про суми податкових пільг до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 170,00 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

17 жовтня 2018 року Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням позов Підприємства задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2018 року №0039311205/698, з мотивів відсутності підстав для подання позивачем Звіту про суми податкових пільг, оскільки він не здійснює операцій з постачання товарів, що є об`єктами оподаткування податком на додану вартість, звільнених від оподаткування або оподатковуваних за нульовою ставкою та не застосовує спеціальний режим оподаткування в галузі сільського господарства, не є сільськогосподарським підприємством.

16 січня 2019 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову Підприємству, з мотивів того, що застосування позивачем зниженої ставки податку на додану вартість у розмірі 7% є податковою пільгою, відтак наявні підстави для подання Звіту про суми податкових пільг, а тому податковий орган правомірно застосував штраф шляхом прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.

У жовтні 2019 року позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову цього суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Доводить, що ставка податку на додану вартість у розмірі 7 % не може вважатися заниженою чи пільговою, тому у позивача відсутні підстави для подання Звіту про суми податкових пільг, відтак податкове повідомлення рішення про накладення на позивача штрафу є протиправним.

30 жовтня 2019 року Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребував справу №2540/2960/18 з Чернігівського окружного адміністративного суду.

08 листопада 2019 року справа №2540/2960/18 надійшла на адресу Верховного Суду.

Від податкового органу до Суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач просить залишити скаргу без задоволення, судові рішення без змін.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що посадовою особою податкового органу проведено камеральну перевірку Приватного підприємства "Валентина" про неподання (несвоєчасного подання) Звіту про суми податкових пільг за звітний податковий період 9 місяців 2017 року, за результатами якої складено акт від 30.03.2018 № 475/25-01-12-05-22/21393699 (далі - акт перевірки).

23.04.2018 керівником податкового органу на підставі акта перевірки та згідно з пунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України за порушення позивачем підпункту 16.1.6 пункту 16.1 статті 16, пункту 30.6 статті 30 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення №0039311205/698, яким застосовано штраф у розмірі 170,00 грн за порушення термінів подання Звіту про суми податкових пільг.

Оцінюючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій застосували положення пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті Податкового кодексу України.

Пунктом 30.2 статті 30 Податкового кодексу України визначено, що підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Відповідно до пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по операціях з:

постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні;

постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно з пунктом 194.1 статті 194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства за висновком суду апеляційної інстанції зумовив висновок про те, що оскільки пунктом 194.1 статті 194 Податкового кодексу України ставка податку на додану вартість у розмірі 20% визначена як основна, тому ставка в 7% є зниженою.

Як установили суди попередніх інстанцій, відповідно до даних податкових декларацій з податку на додану вартість за січень-вересень 2017 року, поданих позивачем, в них відображені операції, що оподатковуються за ставкою 7%. Вказаний факт зазначений в акті перевірки, встановлений судами попередніх інстанцій та не є спірним між сторонами.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що застосування позивачем зниженої ставки податку на додану вартість у розмірі 7% є податковою пільгою, тобто звільненням від оподаткування (частковим звільненням) у порівнянні із основною ставкою податку на додану вартість у розмірі 20%.

Згідно з підпунктом 16.1.6. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв`язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб`єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку).

Відповідно до Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1233 на виконання положень пункту 30.6 статті 30 Податкового кодексу України, він є обов`язковим для виконання суб`єктами господарювання, які відповідно до Податкового кодексу України не сплачують податки та збори до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг (далі - Порядок № 1233).

Пунктом 2 цього Порядку визначено, що суб`єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв`язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг (далі - звіт) за формою згідно з додатком, який відповідно до пункту 3 Порядку подається суб`єктом господарювання за три, шість, дев`ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли суб`єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається.

Пунктом 8 вказаного Порядку визначено, що податкові пільги визначаються за операціями з постачання товарів та/або послуг, що є об`єктами обкладення податком на додану вартість і відповідно до Податкового кодексу України та міжнародних договорів України, ратифікованих Верховною Радою України, звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою, а також тих, до яких застосовані спеціальні режими оподаткування в галузі сільського господарства.

У межах спірних відносин позивачем не наданий Звіт про суми податкових пільг за 9 місяців 2017 року, за умови здійснення у цей період операцій які оподатковуються із застосуванням зниженої ставки податку на додану вартість у розмірі 7%.

У Звіті про суми податкових пільг за формою затвердженою Додатком до Порядку, зазначаються, зокрема код пільги згідно з довідником пільг.

Довідником №84/1 податкових пільг, який затверджений в. о. Голови ДФС Украйни 27 вересня 2017 року визначено, що є втратами доходів бюджету станом на 01.10.2017 (чинним на час виникнення спірних правовідносин), серед інших передбачені податкові пільги з податку на додану вартість, зокрема, за кодом 14060508 , за кодом 14060509.

Доводи позивача в касаційній скарзі, що Довідник податкових пільг є внутрішнім документом ДФС, який не затверджений в законодавчому порядку, тому не породжує для платників правових наслідків, є обґрунтованими. Довідник дійсно не є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, не є джерелом права в розумінні положень статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, разом із тим, це є допоміжним, інформаційним документом складеним з метою надання допомоги платникам податку при складанні та поданні Звіту.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що знижена ставка податку на додану вартість у розмірі 7%, якою оподатковуються операції з постачання на митній території України лікарських засобів відповідно до підпункту в пункту 191.1 статті 193 Податкового кодексу України, є податковою пільгою. Оскільки позивач застосовує пільгову ставку, він зобов`язаний подавати Звіт про суми податкових пільг відповідно до положень Порядку № 1233.

Суд формує правову позицію, за якою встановлені статтею 193 Податкового кодексу України відмінні від загального (20%) розміри ставки податку на додану вартість (тобто 7%, 0%), як і звільнення від такого оподаткування можна розцінювати як вид пільгового режиму оподаткування.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд визнає, що судом апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Валентина" залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року у справі №2540/2960/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Васильєва

В. П. Юрченко