Постанова

від 11.11.2019 по справі 140/1713/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9397/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Судової-Хомюк Н.М.,

Гуляка В.В.,

секретаря судового засідання Цар М.М.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Смокович В.І.), ухвалене у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в м.Луцьку 25 липня 2019 року, повне судове рішення складено 25 липня 2019 року, у справі №140/1713/19 за позовом Приватного підприємства Рівнеавтоторг до Волинської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

24.05.2019 Приватне підприємство Рівнеавтоторг (далі - Підприємство) звернулось в суд з позовом до Волинської митниці ДФС України, просило визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA205110/2019/000444/2 від 26 квітня 2019 року.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року у справі №140/1713/19 позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що декларант (позивач) при здійсненні митного оформлення товару надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу М-S-0-058/19-00141 DE GA AUTO GMBH є першим власником даного транспортного засобу, водночас у вказаному свідоцтві зазначено, що власник свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу може не бути власником транспортного засобу. Суд першої інстанції звернув увагу, що визначення власника транспортного засобу не впливає на числові складові митної вартості товару. Також вказав, що поставка товару відбулась 05 квітня 2019 року, а митне оформлення проведене 15 квітня 2019 року, тобто до внесених змін до Контракту від 25 березня 2019 згідно з Додатковою угодою №2 від 03 травня 2019 року, якою передбачено попередню оплату за товар, тому підстави витребовувати у декларанта платіжні документи були відсутні. Зазначив, що відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів не може бути підставою для коригування митної вартості за умови, що інші подані декларантом документи дають можливість визначити усі складові заявленої до митного оформлення митної вартості товару за обраним методом її визначення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця ДФС України подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що подані до митного оформлення документи містили розбіжності щодо продавця (власника) транспортного засобу. Скаржник вказує, що матеріали справи не містять підтвердження того, що DE GA AUTO GMBH є лише першим власником, а не дійсним власником на момент продажу автомобіля. Скаржник зазначає, що при проведенні митного огляду не виявлено жодних пошкоджень транспортного засобу. Також звертає увагу, що наданий звіт про оцінку не є висновком експерта та не дозволяє встановити звідки оцінювачем взято інформацію щодо ціни транспортного засобу у країні придбання чи провідних країнах експортерах. Вказує, що у графі 33 рішення про коригування митної вартості товару міститься достатньо інформації щодо числового значення скоригованої митницею митної вартості товару.

В судовому засіданні представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції, відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 15.04.2019 Приватне підприємство Рівнеавтоторг здійснювало митне оформлення в режимі імпорту товару - легковий автомобіль марки - BMW, модель - X5 М50d, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , кількість місць, включаючи місце водія - 5, призначений для використання по дорогах загального користування, календарний рік виготовлення - 2019, бувший у використанні.

Для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу Підприємство (декларант) подало до Волинської митниці ДФС митну декларацію UA205100/2019/007014, в якій у графі 42 (ціна товару) визначено митну вартість вказаного автомобіля за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), така яка складає 82000 Євро (а.с.16).

Одночасно із митною декларацією для підтвердження митної вартості товару і обраного методу визначення такого надано наступні документи: рахунок-фактуру від 05.04.019 №190405.23-AST/RVK, товаро-транспортну накладну від 09.04.2019, сертифікат про походження від 10.04.2019, свідоцтво про реєстрацію т/з від 27.02.2019 №FF 671491, контракт від 25.03.2019 №21/19-AS, експортну декларацію від 09.04.2019.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом, Волинською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості № UA205110/2019/000444/2 від 26.04.2019 (а.с.12) та картку відмови №UA205110/2019/00444 (а.с.10-11).

У графі 33 рішення про коригування митної вартості № UA205110/2019/000444/2 від 26.04.2019 зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визначена у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Встановлено, що в технічному паспорті №FF 671491 від 27.02.2019 зазначений власник транспортного засобу - DE GA AUTO GMBH, в рахунку-фактурі №190405.23-AST/RVK від 05.04.019 вказаний ASANTECH SP.ZO.O. Декларант надав звіт про оцінку транспортного засобу, не надав документально підтверджені транспортні (перевізні) документи, переклад документів, поданих до митного оформлення. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митна вартість товару визначена за резервним методом на підставі інформації ЄАІС ДФС. Рівень митної вартості становить 98750 Євро (а.с.55).

Вважаючи вказане рішення неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, Підприємство звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 1, 2 статі 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 статті 54 МК України).

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі : 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту приписів розділу ІІІ ( Митна вартість товарів та методи її визначення ) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що митна вартість транспортного засобу марки BMW, модель - X5 М50d, визначена за основним методом.

У відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі відповідач зазначив, що при митному оформленні транспортного засобу спрацювала система управління ризиками, у зв`язку з чим встановлено, що вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Встановлено, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності, а саме, відповідно до рахунку-фактури від 05.04.2019 №190405.23-AST/RVK продавцем товару (власником) є ASANTECH SP.Z.O.O., ul. Francuska 49/46 Warszawa PL 03-905, а в технічному паспорті № FF 671491 від 27.02.2019 - DE GA AUTO GMBH TRUCHTHARI-ANGER 36.MUNCHЕN.

Крім того, зазначено, що у поданому декларантом звіті про оцінку транспортного засобу від 19.04.2019 №1056/19 міститься інформація про вартість автомобіля з врахуванням технічного стану, а саме вказано відсоток додаткового зменшення ринкової вартості транспортного засобу - 3%, однак при проведенні митного огляду вказаного транспортного засобу пошкоджень виявлено не було.

За таких обставин, скаржник вважав, що МД не могла бути оформлена за основним методом, у зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, митну вартість визначена за резервним методом.

Так, статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частинами 4-5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Системний аналіз наведених правових норм дозволяє зробити висновок, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом з тим, такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 25 березня 2019 року між ПП Рівнеавтоторг (Покупцем) та Компанією ASANTECH Spolka z o.o. (продавцем) укладено контракт №21/19-AS, за умовами якого продавець зобов`язується поставити покупцю, а покупець оплатити, зокрема, автомобілі легкові нові та бувші у використанні. Ціна кожної одиниці товару вказується в інвойсах, які складають невід`ємну частину Контракту. Загальна вартість Контракту складає 4 000 000 Євро. Розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах післяоплати протягом 180 календарних днів з моменту поставки, оплата здійснюється шляхом банківського переказу (а.с.23-27).

На підтвердження заявленої вартості придбаного транспортного засобу декларант надав рахунок-фактуру (інвойс) №190405.23-AST/RVK від 05 квітня 2019 року, однак докази факту оплати вартості придбаного транспортного засобу позивачем як при декларуванні транспортного засобу, так і в подальшому митному органу не надано, до матеріалів справи під час розгляду судом першої та апеляційної інстанції такі не долучено.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до правил Інкотермс 2010 умови доставки DAP передбачають поставку в пункту - означає, що продавець виконав своє зобов`язання по поставці, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. За вказаними умовами продавець: 1) здійснює перевезення товару до погодженого сторонами місця не розвантажуючи товар з транспортного засобу у такому місці; 2) за власний рахунок укладає договір перевезення товару до узгодженого місця призначення; 3) надає покупцю на його прохання, на його ризик та за його рахунок інформацію, необхідну для отримання страхування; 4) якщо необхідно проводить митне очищення товару для експорту; 5) несе всі ризики, пов`язані з доставкою товару в визначене місце. В свою чергу покупець: 1) за власний рахунок та на власний ризик одержує імпортну ліцензію або інший дозвільний документ, виконує усі митні формальності, необхідні для імпорту товару; 2) несе всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту його поставки у визначене місце; 3) надає продавцю, на його прохання, необхідну інформацію для укладення договору страхування; 4) здійснює вивантаження товару в місці призначення, якщо за договором перевезення ці витрати не оплачує продавець.

Згідно з долученими до матеріалів справи документами пробіг ввезеного транспортного засобу становить 27 км, дата виготовлення - 27.02.2019 (менше ніж за два місяці до ввезення на митну територію України).

При цьому, декларантом не надано митному органу документів, які містять відомості про страхування транспортного засобу, платіжних документів, які підтверджують вартість транспортного засобу з врахуванням витрат на перевезення, завантаження, вивантаження та страхування, договорів (угод, контрактів) з третіми особами щодо вказаних послуг.

Крім того, відповідно до вказаного рахунку-фактури продавцем товару (власником) є ASANTECH SP.Z.O.O., ul. Francuska 49/46 Warszawa PL 03-905, а в технічному паспорті № FF 671491 від 27.02.2019 - DE GA AUTO GMBH TRUCHTHARI-ANGER 36.MUNCHЕN. Доказів переходу права власності від DE GA AUTO GMBH TRUCHTHARI-ANGER 36.MUNCHЕN до ASANTECH SP.Z.O.O., ціни придбання за такою угодою суду не надано, що не дає можливості надати оцінку господарській операції цих контрагентів.

В свою чергу, в поданому до митного оформлення контракті від 25.03.2019 №21/19-AS відсутня інформація щодо купівлі-продажу спірного транспортного засобу, в тому числі, щодо ціни придбання, що, на переконання суду апеляційної інстанції, не дає підстави для застосування методу визначення митної вартості ТЗ за ціною договору(контракту).

Слід зауважити, що згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), а тому за досліджуваних судом обставин, поданий позивачем до митного оформлення рахунок-фактура від 05.04.019 №190405.23-AST/RVK не є тим документом, що підтверджував митну вартість ТЗ.

Щодо долученого до матеріалів справи експертної довідки від 19.04.2019, то в такій не зазначено інформації щодо ціни транспортного засобу в країні придбання або в провідних країнах експортерах, а також не можливо встановити походження інформації щодо середньої ціни ввезеного транспортного засобу, а тому така довідка не може бути самодостатнім доказом правильності визначення декларантом митної вартості спірного автомобіля.

До того ж, як зазначено представником позивача в суді апеляційної інстанції та підтверджено долученими до матеріалів справи документами, 16.04.2019 ввезено ідентичний транспортний засіб, однак задекларовано митну вартість такого 84000 Євро.

Зазначені обставини, на переконання суду апеляційної інстанції вказують на наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості, оскільки надані митному органу документи містили розбіжності з приводу особи, яка зазначена власником ввезеного транспортного засобу, а також не підтверджували загальної суми всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваного транспортного засобу продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця, що в свою чергу було правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта та надало митниці, за вищеописаних обставин, право вчиняти послідовні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є саме ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, оскільки декларантом не надано належних документів та не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачу правомірно відмовлено у митному оформленні транспортного засобу за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства.

При цьому, як встановлено з матеріалів справи, прийняттю рішення про коригування передувала процедура консультацій щодо обрання методу визначення митної вартості товару та обмін наявною інформацією, в ході якої митний орган прийшов до обґрунтованого висновку, що митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи не відповідають, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 317, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року у справі №140/1713/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Приватного підприємства Рівнеавтоторг до Волинської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Н. М. Судова-Хомюк В. В. Гуляк Повне судове рішення складено 19.11.2019