Постанова

від 13.11.2019 по справі 310/245/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 310/245/15-ц

провадження № 61-24159св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Бердянська місцева прокуратура Запорізької області в інтересах держави,

відповідачі: Бердянська міська рада Запорізької області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану представником ОСОБА_5 , на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 лютого 2016 року у складі судді Полянчука Б. І. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 29 червня 2016 року у складі колегії суддів: Спаса О. В., Онищенка Е. А., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

14 січня 2015 року Бердянський місцевий прокурор Запорізької області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Бердянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта, зобов`язання здійснити дії.

Позов мотивовано тим, що проведеною прокурорською перевіркою встановлено, що згідно з пунктом 5.12 рішення Бердянської міської ради Запорізької області сімдесят дев`ятої сесії V скликання від 25 лютого 2010 року № 41 Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1 га по АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_3 видано державний акт.

Бердянська міська рада Запорізької області під час прийняття вищевказаного рішення порушила вимоги земельного, водного та містобудівного законодавства, спірна земельна ділянка розташована на території Бердянської коси Запорізької області у прибережній захисній смузі Азовського моря та належить до земель водного фонду, а тому не може бути передана у приватну власність особі, що є порушенням статей 58, 59, 60 ЗК України та статей 88, 90 ВК України.

Відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 05 липня 2013 року ОСОБА_3 відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Посилаючись на зазначені обставини, прокурор просив суд: визнати незаконними та скасувати пункт 5.12 рішення Бердянської міської ради Запорізької області від 25 лютого 2010 року № 41 Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ; визнати недійсним державний акт на право власності серії ЯК № 911815 на земельну ділянку площею 0,01га, виданий на ім`я ОСОБА_3 для ведення індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_1 , витребувати з незаконного володіння ОСОБА_5 та ОСОБА_2 спірну земельну ділянку та передати її територіальній громаді міста Бердянська Запорізької області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 лютого 2016 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункт 5.12 рішення Бердянської міської ради Запорізької області від 25 лютого 2010 року № 41 Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок . Визнано недійсним державний акт на право власності серії ЯК № 911815 на земельну ділянку площею 0,1 га, виданий на ім`я ОСОБА_3 для ведення індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_1 . Витребувано з володіння ОСОБА_5 та ОСОБА_2 земельну ділянку вартістю 94 240,00 грн площею 0,1 га, кадастровий номер 2310400000:07:002:0096 по АДРЕСА_1 та передано її територіальній громаді міста Бердянська Запорізької області.

Рішення міськрайонного суду мотивовано тим, що передача у власність ОСОБА_3 земельної ділянки на підставі пункту 5.12 рішення Бердянської міської ради Запорізької області від 25 лютого 2010 року № 41 відбулася з порушенням норм Земельного та Водного кодексів України, а тому оскаржуваний пункт 5.12 вказаного рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Крім того, підлягає скасуванню державний акт на право приватної власності на спірну земельну ділянку, який було видано ОСОБА_3 без належної правової підстави, а земельна ділянка витребуванню з володіння ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь територіального громади міста Бердянська Запорізької області з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 29 червня 2016 року рішення Бердянського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками міськрайонного суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2016 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу в якій просить суд скасувати рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 29 червня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що допущені Бердянської міською радою Запорізької області порушення процедури передачі земельної ділянки у власність первісному набувачу не можуть бути підставою для витребування цієї земельної ділянки у добросовісного набувача ОСОБА_5

Справу розглянуто за позовом прокурора, який не наділений правом звернення до суду, не вказано орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції.

Бердянською міською радою Запорізької області під час прийняття рішення про надання у власність спірної земельної ділянки була врахована затверджена рішенням Бердянської міської ради Запорізької області 40-метрова прибережна захисна смуга, що існувала на час затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому судові рішення ґрунтуються на припущеннях.

Судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Не застосовано до спірних правовідносин, передбачений статтею 257 ЦК України, трирічний строк позовної давності, про застосування якого просили відповідачі у справі.

У травні 2017 року Бердянська місцева прокуратура Запорізької області подала до суду заперечення на касаційну скаргу у якому зазначила, що рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, відповідає встановленим у справі обставинам є законним та обґрунтованим, доводи касаційної скарги на правильність судових рішень не впливають.

Рух справи

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

У червні 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Розпорядженням від 06 червня 2019 року № 652/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-24159св18 призначено повторний автоматизований перерозподіл.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу Курило В. П.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що згідно з пунктами 5, 5.12 рішення Бердянської міської ради Запорізької області від 25 лютого 2010 року № 41 затверджено проект відведення земельної ділянки та передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації.

На підставі зазначеного вище рішення ОСОБА_3 був виданий державний акт на право власності серії ЯК № 911815 на зазначену вище земельну ділянку.

Відповідно до генерального плану міста Бердянська Запорізької області, що затверджений рішенням 68 сесії Бердянської міської ради V скликання від 25 червня 2009 року № 8 земельна ділянка, що розташована по АДРЕСА_1 , розташована частково на території зелених насаджень спеціального призначення та частково на території, передбаченій для створення магістралі загальноміського значення, що поєднує собою Пролетарський проспект, вулицю Курортну та вулицю Макарова.

Згідно з ситуаційною схемою відстань від земельної ділянки по вулиці Курортна, 110-е у місті Бердянську до урізу води заливу Азовського моря складає 503,5 м.

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 08 травня 2013 року Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, зазначена вище земельна ділянка знаходиться в межах двокілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря та відповідно до проектних рішень генерального плану розвитку міста зазначена земельна ділянка не запланована для індивідуального дачного будівництва, проект відведення затверджений без розробки містобудівного обґрунтування об`єкту, не встановлені містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки. Крім того будівництво нових дачних районів в міських населених пунктах, згідно п. 3.39 ДБН Планування і забудова міських і сільських поселень не допускається.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор не зазначив конкретного органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави.

Згідно з абзацами першим, другим частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

На час виникнення спірних правовідносин - 2010 рік і до 2011 року центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, тобто уповноваженим державним органом у сфері земельних відносин, був Державний комітет України по земельних ресурсах (далі - Держкомзем України), Положення про який затверджено указом Президента України від 14 серпня 2000 року № 970/2000.

Згідно з пунктом 3 цього Положення основними завданнями Держкомзему України є:

- підготовка пропозицій щодо формування державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання, охорони та моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру та забезпечення її реалізації;

- координація проведення земельної реформи в Україні;

- здійснення державного контролю за використанням та охороною земель;

- організація і забезпечення ведення державного земельного кадастру, здійснення землеустрою;

- розроблення та участь у реалізації державних, галузевих і регіональних програм з питань регулювання земельних відносин, раціонального використання, охорони та моніторингу земель, відновлення родючості грунтів, ведення державного земельного кадастру.

Згідно з підпунктом 7 пункту 4 Положення Держкомзем України відповідно до покладених на нього завдань здійснює в межах своїх повноважень державний контроль за додержанням земельного законодавства, в тому числі встановленого порядку вилучення і надання земельних ділянок, режиму використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення та умов надання, власниками земельних ділянок і землекористувачами.

У пункті 14 вказаного Положення зазначено, що Держкомзем України є юридичною особою.

Управління (відділ) Держкомзему в районі (далі - управління (відділ)) є територіальним органом Держкомзему, підзвітним та підконтрольним Держкомзему та відповідно Республіканському комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, головному управлінню Держкомзему в області, як передбачено у пункті 1 Положення про управління (відділ) Держкомзему в районі, затвердженого наказом Держкомзему від 17 червня 2008 року № 123, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 липня 2008 року за № 625/15316.

На підставі Указу Президента України від 13 квітня 2011 року № 459/2011 створено Державну інспекцію сільського господарства України як центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно з Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 459/2011 (далі - Положення про Держсільгоспінспекцію) Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Суд апеляційної інстанції на вказане уваги не звернув та не врахував, що всупереч зазначеним нормам права, прокурор, пред`являючи позов в інтересах держави, не зазначивши державний орган, в інтересах якого ним пред`явлений позов, хоча такий орган існує, оскільки Держсільгоспінспекція здійснює державний нагляд (контроль) щодо дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, зокрема, щодо дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Крім того, відповідно до пунктів 29, 34 Висновку № 3 (2008) Консультативної ради європейських прокурорів про Роль прокуратури за межами сфери кримінального права , прийнятого ССРЕ на 3-му пленарному засіданні (Страсбург, 15-17 жовтня 2008 року), сьогодні діяльність прокурорських служб за межами кримінального права визначається, насамперед, потребою суспільства у належному захисті прав людини та державних інтересів. У демократичній державі прокурори можуть мати, а можуть і не мати повноваження за межами сфери кримінального права. CCPE закликає Держави-учасниці, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, забезпечити реалізацію цих функцій у відповідності з такими принципами: b.) дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають також характеризуватися чесністю та неупередженістю; c.) ці функції реалізуються від імені суспільства та у державних інтересах з метою забезпечення застосування права із дотриманням основних прав та свобод у межах компетенції, наданої прокурорам за законом, Конвенцією та прецедентним правом Суду; f.) діючи за межами сфери кримінального права, прокурори мають користуватися тими ж правами і обов`язками, як будь-яка інша сторона, і не повинні мати привілейоване становище у ході судових проваджень (рівність сторін позову).

Крім того, 12 грудня 2015 року Бердянська міська рада Запорізької області звернулася до суду із заявою в якій просила застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову (а. с. 136, т. 1).

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто в основу конструкції частини першої статті 261 ЦК України покладено принцип єдності (одинності) суб`єкта, чиї права порушено.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що у випадку, коли законодавець вживає вислови свої цивільні права , цивільні права особи , здійснення права , він має на увазі право, яке належить одній особі, право однієї особи, а не декількох осіб, якщо інше прямо не зазначено у тексті відповідної норми.

Тому при тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, довідалася, могла довідатися або зобов`язана була довідатися особа, яка є носієм цього права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження по захисту цього права, тобто прокурор.

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути і прокурор, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності частина перша статті 261 ЦК України не містить.

Відповідно до частини сьомої статті 261 ЦК України винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені частиною першою статті 46 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції), відповідно до якої прокурор має процесуальні права й обов`язки особи, в інтересах якої він діє, за винятком права укладати мирову угоду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що на позови прокурора, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа, яка наділена повноваженнями власника чи користувача земельної ділянки з правом розпорядження нею, довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Тобто як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, початок перебігу позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа (власник, володілець, користувач, розпорядник) довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу, то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме цей орган, а не прокурор, оскільки законом не передбачено жодних виключень щодо застосування правила, передбаченого частиною першою статті 261 ЦК України. Не наведено й інших законів щодо можливості відліку позовної давності з моменту, коли прокурор дізнався про порушення прав держави.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд не звернув уваги, що прокурор не зазначив у позові державний орган, в інтересах якого пред`явив позов, а також не перевірив доводи відповідача щодо застосування строку давності.

Власником земельної ділянки, про порушення права на яку пред`явив позов прокурор, є держава, яка відповідно до вимог статті 13 Конституції України та статті 91 ЗК України зобов`язана не використовувати право власності на шкоду людині і суспільству, тому вона не лише мала право, але і зобов`язана була довідатися як про порушення своїх прав, так і про особу, яка їх порушила.

Отже, апеляційний суд не врахував зазначені норми закону.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За викладених обставин ухвалу апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану представником ОСОБА_5 , задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 29 червня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун В. П. Курило