Постанова

від 14.11.2019 по справі 925/597/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2019 р. Справа№ 925/597/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Онищенко І.П. за довіреністю від 06.06.2019;

від відповідача: Геращенко М.В. за довіреністю від 19.12.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "КРАТОС" та акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії управління магістральних газопроводів "ЧЕРКАСИТРАНСГАЗ"

на рішення господарського суду Черкаської області від 01.04.2019 (повний текст рішення складений 04.04.2019)

у справі №925/597/18 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії управління магістральних газопроводів "ЧЕРКАСИТРАНСГАЗ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "КРАТОС"

про стягнення 340 346,38 грн. штрафних санкцій,

УСТАНОВИВ:

У червні 2018 року акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії управління магістральних газопроводів "ЧЕРКАСИТРАНСГАЗ" (далі - позивач) звернулось у господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "КРАТОС" (далі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій в розмірі 572 277,83 грн. за прострочення виконання зобов`язань згідно договору про закупівлю робіт №1611000855 від 28.11.2016р., у тому числі: 441762,65 грн. пені та 130 515,18 грн. штрафу.

У процесі розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 340 346,38 грн., в тому числі: 219 815,41 грн. пені та 120 530,97 грн. штрафу.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що прострочення виконання зобов`язань відповідача за договором відбулось виключно у зв`язку зі зміною специфікації та номенклатури замовленого обладнання та простроченням оплати здійснених поставок, тому, враховуючи відсутність вини відповідача, відсутні правові підстави для стягнення з нього штрафних санкцій. Також відповідач просив застосувати приписи ст. 233 ГК України та зменшити розмір санкцій.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01 квітня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "КРАТОС" на користь акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії управління магістральних газопроводів "ЧЕРКАСИТРАНСГАЗ" 170173,19 грн. санкцій.

У решті вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "КРАТОС" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки у порушенні строків поставки та виконання робіт відсутня вина відповідача, що виключає можливість стягнення штрафних санкцій, а позивач продовжує порушувати умови договору та не сплачує існуючу заборгованість за поставлений товар і виконані роботи.

Також не погодившись з прийнятим рішенням суду, акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії управління магістральних газопроводів "ЧЕРКАСИТРАНСГАЗ" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині зменшення розміру штрафних санкцій на 50% та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідачем не доведено належними доказами обставин, необхідних для застосування зменшення розміру неустойки на 50%, а нарахована позивачем сума неустойки по відношенню до вартості прострочення у відсотковому співвідношенні є незначною та свідчить про її співмірність, справедливість та відповідність вимогам діючого законодавства; позивач є збитковим підприємством, здійснює суспільно-важливу і стратегічну функцію, а зменшення неустойки порушує баланс інтересів сторін.

До апеляційної скарги позивачем додано додатковий доказ, а саме, копію Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2018 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на зазначені приписи ГПК України, апеляційним господарським судом не приймається додатково поданий позивачем доказ - Звіт про фінансові результати, оскільки позивач не обґрунтував неможливість подання вказаного доказу суду першої інстанції.

Розгляд апеляційних скарг позивача та відповідача було об`єднано у одне провадження.

Позивач, у відзиві на апеляційну скаргу відповідача, заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що відповідач порушив встановлені договором строки поставки і виконання робіт, що є підставою для застосування передбаченої договором відповідальності.

За клопотанням представників сторін у судовому засіданні оголошувалась перерва з 19 вересня по 15 жовтня 2019 року, з 15 по 24 жовтня 2019 року та з 24 жовтня по 14 листопада 2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу позивача, просив її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечив.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу відповідача, просив її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційні скарги позивача і відповідача, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 28 листопада 2016 року між відповідачем, як підрядником, та позивачем, як замовником, був укладений договір про закупівлю робіт №1611000855 (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик власними та залученими силами і засобами виконати відповідно до умов цього договору встановлення газового обладнання (ремонт пунктів вимірювання витрат газу на ГРС Барського ЛВУМГ Вінницька область) лот №2 Ремонт пункту вимірювання витрат газу на ГРС Вишневчик , а замовник зобов`язується на умовах договору прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Договір укладено за результатами проведених публічних торгів із закупівлі відповідних робіт за державні кошти, переможцем яких стало ТОВ "Виробничо-інвестиційна компанія "КРАТОС".

Згідно з п. 3.1 Договору ціна цього договору становить 7306495,63грн., у тому числі ПДВ (20%) - 1 217 749,27 грн., згідно з договірною ціною (додаток №3), яка є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.2 Договору ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

У п. 5.1 Договору сторони дійшли згоди про те, що строк виконання робіт - з моменту укладення договору встановлений до 30.10.2017, згідно з календарним графіком виконання робіт (додаток №5), який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 5.2 Договору строк поставки устаткування - до 31.08.2017.

У п. 11.1 Договору сторони дійшли згоди про те, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за їх порушення, яке мало місце під час дії договору.

У Додатку №5 до Договору "Календарний графік виконання робіт" сторонами погоджені строки виконання відповідачем робіт та поставки обладнання за Договором, а саме: виконати роботи з розробки та погодження проектної документації - до кінця травня 2017р.; виконати будівельно-монтажні роботи до кінця жовтня 2017р.; здійснити постачання обладнання до кінця серпня 2017р.

У подальшому, листом від 28.04.2017 за вих. №4350/18 позивач звернувся до відповідача з проханням знайти можливість надання знижки за укладеними між ними договорами про закупівлю робіт від 28.11.2016 №1611000854, від 28.11.2016 №1611000855, від 28.11.2016 №1611000856 та від 23.01.2017 №1701000905.

Листом від 09.08.2017 відповідач запропонував позивачу внести зміни у передбачений договором перелік обладнання і замінити його відповідними аналогами з метою здешевлення вартості робіт на 25 000,00грн.

Позивач прийняв вказану пропозицію відповідача та 30.08.2017 сторони уклали Додаткову угоду №1, якою внесли до Договору відповідні зміни щодо заміни обладнання і зменшення вартості робіт на 25000,00 грн.

Крім того, вказаною угодою в новій редакції викладено, зокрема, п.1.3: "Перелік обладнання, що постачається за договором, визначається згідно "Специфікації на постачання обладнання" (Додаток №2-а), що є невід`ємним додатком до договору", а також доповнено Договір додатками №1-а - Локальний кошторис, № 2-а - Специфікація обладнання, № 3-а - Договірна ціна, а відповідні додатки №1, №2 та №3 які були підписані разом з Договором вирішено вважати такими, що втратили чинність.

Строки виконання робіт та поставки устаткування (календарні графіки виконання робіт), передбачені Договором, сторони не змінили.

Відповідач поставив обладнання на загальну суму 6 596 999,60 грн. після визначеної в Договорі дати, згідно видаткової накладної від 21.09.2017 №1 на суму 5 417 000,00 грн. із простроченням 20 календарних днів та згідно видаткової накладної від 25.04.2018 №3 на суму 1 179 999,60 грн. із простроченням на 236 календарних днів.

Претензією від 24.10.2017 за вих.№2301ВИХ-17-958 позивач вимагав у відповідача сплатити пеню та штраф за порушення договірних зобов`язань з поставки устаткування в сумі 254 659,95 грн.

У листі від 25.10.2017 за вих. №1710/042 відповідач запропонував позивачу внести зміни у договори про закупівлю робіт у частині збільшення терміну поставки, посилаючись на те, що зміна обладнання, яка відбулась на підставі додаткових угод від 30.08.2017, передбачає витрати часу на проведення комплексу заходів щодо внесення змін до кошторисної та проектної документації, а також здійснення замовлення виробнику заміненого обладнання.

Позивач у відповіді від 07.11.2017 за №2301ВИХ-17-1078 на зазначений лист вказав, що розгляд питання правомірності продовження строків виконання робіт вимагає дослідження фактичної та дійсної наявності документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження.

Листом від 30.11.2017 №1711/015 відповідач запропонував позивачу укласти додаткові угоди про внесення змін до договорів про закупівлю робіт від 28.11.2016 №1611000854, від 28.11.2016 №1611000855, від 28.11.2016 №1611000856 та від 23.01.2017 №1701000905 стосовно встановлення нових строків виконання робіт, поставки устаткування (календарних графіків виконання робіт) (при цьому у тексті додаткової угоди до договору №1611000855 була допущена описка та помилково зазначений номер 1611000853 ).

Позивач листом від 18.12.2017 №2301ВИХ-17-1382 відхилив пропозиції відповідача щодо внесення змін до договорів про закупівлю робіт від 28.11.2016 №1611000854, від 28.11.2016 №1611000855, від 28.11.2016 №1611000856 та від 23.01.2017 №1701000905 щодо встановлення нових строків виконання робіт, поставки устаткування (календарних графіків виконання робіт).

Претензією від 02.02.2018р. вих.№2301ВИХ-18-180 позивач вимагав у відповідача сплатити пеню та штраф за порушення договірних зобов`язань з поставки устаткування в сумі 490 544,23 грн.

Відповідач вказану суму штрафу позивачу не сплатив, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом та просив суд стягнути з відповідача 572 277,83 грн., в тому числі: 441 762,65 грн. пені, 130515,18грн. штрафу.

Провадження у даній справі зупинялось до набрання законної сили рішенням суду у справі №925/1689/17, предметом розгляду якої було внесення змін до договорів про закупівлю робіт від 28.11.2016 №1611000854, від 28.11.2016 №1611000855, від 28.11.2016 №1611000856 та від 23.01.2017 №1701000905, укладених між позивачем і відповідачем.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2018 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 12 грудня 2018 року, було задоволено позов ТОВ "ВІК "Кратос" та внесено з 01.12.2017 зміни до чотирьох договорів, у тому числі у договір про закупівлю робіт від 28.11.2016р. №1611000855.

Вказаною постановою, зокрема, викладено наступні пункти в такій редакції:

п. 5.1. "Строк виконання робіт - з моменту укладання договору до 31.05.2018, згідно з календарним графіком виконання робіт (Додаток № 5-а), який є невід`ємною частиною договору";

п. 5.2. "Строк поставки устаткування - до 31.12.2017";

п. 11.1. "Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.07.2018. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору";

п. 13.5. викладено в наступній редакції: "Додаток № 5-а - Календарний графік виконання робіт".

5.2. Припинено дію додатку №5 "Календарний графік виконання робіт".

5.3. Викладено календарний графік робіт в редакції додатку №-5-а до договору про закупівлю робіт від 28.11.2016р. №1611000855, згідно з яким:

складання, погодження та затвердження технічного завдання (ТЗ) на розробку проектної документації на стадії "Робочий проект" (РП) виконується протягом листопада - грудня 2016р.;

розробка та погодження проектної документації виконується протягом грудня 2016р. - травня 2017р.;

проведення експертизи проектної документації виконується протягом лютого - липня 2017р.;

поставка обладнання виконується протягом липня - грудня 2017р.

За приписами ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Судове рішення у справі №925/1689/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Кратос" до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" про внесення змін до договорів набрало законної сили у встановленому чинним законодавством порядку, а відтак, умови Договору змінено.

З огляду на вказані обставини вірним є висновок суду першої інстанції про те, що строк поставки устаткування по Договору - до 31.12.2017, а строк виконання робіт - до 31.05.2018.

Враховуючи вказане судове рішення, позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач просив стягнути з відповідача 340 346,38 грн., в тому числі: 219 815,41 грн. пені та 120530,97грн. штрафу.

За наслідками розгляду спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач порушив встановлені договором строки поставки та виконання робіт, що є підставою для стягнення штрафних санкцій, однак вважав за можливе зменшити на 50% розмір заявленої до стягнення неустойки, у зв`язку із чим задовольнив позов частково.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору про закупівлю робіт від 28.11.2016 №1611000855, який за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки поєднує в собі елементи договору підряду та договору поставки, отже, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання положеннями Господарського кодексу України (далі - ГК України), Цивільного Кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, був обов`язковим для сторін.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога щодо стягнення штрафних санкцій, застосованих у зв`язку із порушенням строків поставки обладнання та виконання робіт.

Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що 21.09.2017, тобто, в межах строку поставки, на виконання умов договору, відповідач поставив позивачу обладнання, загальною вартістю 5 417 000,00 грн.

У порушення строку виконання договірних зобов`язань 25.04.2018 відповідачем було поставлено обладнання на суму 1 179 999,60 грн., і позивач вказує, що поставка цього обладнання відбулась із простроченням на 114 календарних днів.

Відповідно до п. 4.1 Договору Позивач зобов`язаний був здійснити оплату вказаної поставки протягом 60-ти календарних днів, однак, позивач допустив прострочення оплати отриманого від відповідача обладнання, яке залишається не оплаченим.

Відповідачем вчасно виконані будівельно-монтажні роботи на суму 33981,48 грн. згідно з Актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за грудень, який підписаний 29.12.2017р.

У порушення строку виконання договірних зобов`язань відповідачем виконані роботи вартістю 541 871,44 грн. після визначеної договором дати згідно Акту приймання виконаних робіт №1 за листопад 2018 року, який підписаний 02.11.2018р., з них вартістю: 63 698,35 грн. проектні роботи із простроченням на 519 календарних дні; 478 173,09 грн. будівельно-монтажні роботи із простроченням на 154 календарних дні.

Зменшення вартості фактично виконаних відповідачем будівельно-монтажних робіт за Договором складає 108 650,11 грн.

Крім того, позивачем була прострочена оплата виконаних робіт загальною вартістю 33 981,48 грн., які були прийняті 29.12.2017р. (строк оплати не пізніше 01.03.2018р.), яка залишається не оплаченою.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

В силу ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов`язку з виконання проектних робіт, поставки обладнання та виконання будівельно-монтажних робіт у встановлений Договором строк, є підстави для застосування встановленої Договором та законодавством відповідальності.

Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення строків виконання зобов`язань підрядник сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт (обладнання), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від вказаної суми.

На підставі вказаних положень Договору позивачем нараховані відповідачу 219 815,41 грн. пені та 120 530,97 грн. штрафу з простроченої суми за період прострочення з 01.06.2017 по 01.11.2018 включно, які він просив стягнути з відповідача.

При цьому посилання відповідача на те, що прострочення виконання ним своїх зобов`язань за спірним договором відбулось виключно у зв`язку з прострочення позивачем оплати вчасно поставленого обладнання та виконаних робіт, що свідчить про відсутність вини відповідача у порушенні строків поставки та виключає можливість стягнення з нього штрафних санкцій за спірним договором, апеляційним господарським судом відхиляються, оскільки у договорі відсутні умови, які б ставили в залежність виконання відповідачем своїх обов`язків від проведення позивачем розрахунків.

Апеляційний господарський суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу та пені, та про правильність розрахунку позивачем вказаних позовних вимог.

У той же час, відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом наведених норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, оцінивши зазначені відповідачем доводи, викладені у відзиві на позовну заяву щодо зменшення суми нарахованих позивачем штрафних санкцій та наданих на його обґрунтування доказів, те що термін прострочення виконання зобов`язання не є надмірно великим, доказів понесення збитків позивачем у спірних правовідносинах матеріли справи не містять, в той час матеріалами справи підтверджується прострочення кредитора у розрахунках з боржником (виконавцем робіт).

Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесені до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак, не є правильним застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Враховуючи, що при зменшенні розміру штрафних санкцій позивач не несе значних негативних наслідків в своїй господарській діяльності та стягнення штрафних санкцій з відповідача на користь позивача є справедливою компенсацією несвоєчасної поставки обладнання та виконання робіт відповідачем за замовленням позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення позивачем пені та штрафу до 50% та стягнення з відповідача на користь позивача 170173,19 грн. грн. пені та штрафу, а тому юридично вірно задовольнив позовні вимоги частково, у вказаній сумі.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Бруманеску проти Румунії" дійшов висновку про те, що принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права, і для того, щоб судове рішення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно, щоб воно було розумно передбачуваним. Отже, забезпечення єдності судової практики є нічим іншим, як реалізацією принципу правової визначеності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Редакція газети "Правоє дело" та Штекель проти України" зазначено, що в рішенні національного суду є можливим посилання на рішення українських судів, у яких останні схильні до відповідного тлумачення законодавчих положень, котрими врегульовані подібні відносини, або в яких був загальний підхід у таких справах (п.56), та, що відповідне тлумачення або загальних підхід національних судів у таких справах має впливати на прийняття рішення в подібних відносинах.

Апеляційним господарським судом, з огляду на зазначену практику Європейського суду з прав людини, при розгляді даної справи врахований загальний підхід щодо стягнення неустойки та можливості її зменшення, викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року у справі №925/560/18, предметом розгляду якої був аналогічний спір між цими ж сторонами, що й у даній справі, по договору про закупівлю робіт від 28.11.2016 №1611000854.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянтів по суті їх скарг в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Черкаської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "КРАТОС" та акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії управління магістральних газопроводів "ЧЕРКАСИТРАНСГАЗ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 01 квітня 2019 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20.11.2019.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

М.Л. Яковлєв