Рішення

від 11.11.2019 по справі 905/1647/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.11.2019 Справа № 905/1647/19

Суддя - Говорун О.В.

Секретар судового засідання - Коновалова А.І.

Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк".

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Альянс Плюс".

Про стягнення заборгованості у розмірі 26133,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Альянс Плюс" (далі - відповідач) про стягнення 26133,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору банківського обслуговування.

Ухвалою суду від 11.09.2019 вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання.

Учасники розгляду справи були повідомлені належним чином про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

11.03.2011 відповідач звернувся до позивача із заявою про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підпису.

Згідно з вказаної заяви, відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування (далі - договір).

На підтвердження зазначених вище обставин, позивач надав копії відповідної заяви, довідку про розмір встановлених кредитних лімітів та витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" (а.с.17-28).

Відповідно до довідки позивача про розміри встановлених кредитних лімітів №08.7.0.0.0/190821110550 від 21.08.2019, відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 , а саме: 11.03.2011 - 1000 грн, 20.01.2012 - 4000 грн, 04.02.2013 - 5000 грн, 04.03.2013- 17000 грн, 01.03.2014 - 17000 грн, 02.03.2014 - 0 грн, 20.05.2014 - 10000 грн та 20.06.2014 - 0 грн (а.с.28).

Позивач свої зобов`язання за договором щодо надання відповідачу грошових коштів виконав, що підтверджується банківськими виписками по рахункам відповідача (а.с.33-36).

Відповідно до частин 1,2 статті 207 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача станом на 06.08.2019 становить 26133,19 грн і складається із: заборгованості за кредитом - 2321,34 грн, заборгованості за процентами за користування кредитними коштами - 6308,63 грн, заборгованості по комісії за користування кредитом - 3701,40 грн, нарахованої пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором - 13801,82 грн (а.с.29-32).

На час прийняття рішення у справі, відповідачем доказів оплати позивачу заборгованості за кредитом не надано.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 2321,34 грн обґрунтованими та доведеними доказами, що містяться в матеріалах справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованість по комісії за користування кредитом та пені за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором суд зазначає наступне.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до розділу 3.18.4 Умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов`язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п.3.18.4.1.1.4 Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Пунктом 3.18.4.4. Умов визначений розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1-го числа кожного місяця.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 3.18.2.3.4. Умов, Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі.

Згідно з п.3.18.5.1. Умов, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п.3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до п. 3.18.1.17 Умов, при перерахуванні клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки або пластикові картки, утримувачем яких є сам власник поточного рахунку або пов`язані з ним фізичні особи (за виключенням зарахувань заробітної плати), із суми кожного проведеного за рахунок кредитного ліміту перерахувань, стягується комісійна винагорода у розмірі 3% від суми перерахувань.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання має бути виконано.

Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань, передбаченої п.3.18.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано Клієнтом (п.3.18.5.4 Умов).

Пунктом 3.18.6.1 Умов встановлено, що обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов`язань сторонами.

Таким чином, умови та розмір нарахування процентів за користування відповідачем грошовими коштами, а також умови про нарахування та розмір пені і комісії містяться лише в наданому позивачем витягу з Умов та правил надання банківських послуг. Підписана відповідачем заява про відкриття поточного рахунку не містить ані умов, ані розміру нарахування процентів, пені та комісії.

За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений, що має бути підтверджено відповідними доказами, оскільки в іншому випадку неможливо встановити до яких саме умов приєдналась особа підписуючи договір приєднання.

За таких обставин, позивачем не надано підтверджень, що, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг боржник ознайомився та погодився саме з тією редакцією Умов, яка надана позивачем, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії та сплати неустойки (пені, штрафів) саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядках нарахування. Витяг з Умов та правил не містить підпису боржника (ані фізичного, ані цифрового), а тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому (або іншому) вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03.07.2019, справа №342/180/17.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованість по комісії за користування кредитом та пені за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною другою згаданої статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу.

Відсутність відзиву чи будь-яких заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог не звільняє суд від здійснення оцінки доказів поданих позивачем з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. В іншому випадку це свідчило б про недосягнення завдання господарського судочинства при вирішенні спору судом.

Діюче законодавство не звільняє позивача довести ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог, навіть у разі відсутності заперечень відповідача та неподання ним будь-яких доказів на спростування доводів позивача. Зазначене, відповідно до ч.3 ст. 13 ГПК України, є складовою принципу змагальності сторін.

Відповідно до ст.129 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Альянс Плюс" (84318, Донецька область, м.Краматорськ, смт. Біленське, вул.Підгірна, б.298А, ідентифікаційний код юридичної особи - 35443104) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, б.1Д, ідентифікаційний код юридичної особи - 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 2321 (дві тисячі триста двадцять одна) грн 34 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 170 (сто сімдесят) грн 64 коп.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається в порядку встановленому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п.п.17.5) п.п.17 п.1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.11.2019.

Суддя О.В. Говорун