Постанова

від 06.02.2020 по справі 905/1647/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2020 р. Справа № 905/1647/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І.В. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

без виклику та повідомлення учасників справи

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ (вх. № 3691 Д/2-5)

на рішення господарського суду Донецької області від 11.11.2019 у справі № 905/1647/19 (суддя Говорун О.В., повний текст рішення складено та підписано 18.11.2019)

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Альянс Плюс", м. Краматорськ

про стягнення заборгованості у розмірі 26 133,19 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2019 Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Альянс Плюс" про стягнення заборгованості за кредитним договором №Б/Н від 11.03.2011 в розмірі 26133,19 грн. з яких: 2321,34 грн. - заборгованість за кредитом, 6308,63 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 13801,82 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 3701,40 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем договору банківського обслуговування.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.11.2019 у справі № 905/1647/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Альянс Плюс" на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитом у розмірі 2321,34 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 170,64 грн. В задоволенні інших вимог відмовлено.

Позивач з рішенням суду першої інстанції частково не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Донецької області від 11.11.2019 у справі № 905/1647/19 в частині відмови у стягненні суми скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову. В іншій частині рішення залишити без змін. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком, а саме по собі посилання на неознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин.

Також зазначає, що з урахуванням положень статті 49 Закону "Про банки і банківську діяльність", статей 1048 та 1054 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд при встановленні факту того, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Донецької області від 11.11.2019 у справі № 905/1647/19 та повідомлено сторони, що розгляд зазначеної скарги буде здійснюватись у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.

Розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши в межах вимог апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали та встановлено судом першої інстанції, 11.03.2011 відповідач звернувся до позивача із заявою про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підпису.

Згідно з даними зазначеної заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування (далі - договір).

На підтвердження зазначених вище обставин, позивач надав копії відповідної заяви, довідку про розмір встановлених кредитних лімітів та витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" .

Відповідно до довідки позивача про розміри встановлених кредитних лімітів №08.7.0.0.0/190821110550 від 21.08.2019, відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 , а саме: 11.03.2011 - 1000 грн, 20.01.2012 - 4000 грн, 04.02.2013 - 5000 грн, 04.03.2013- 17000 грн, 01.03.2014 - 17000 грн, 02.03.2014 - 0 грн, 20.05.2014 - 10000 грн та 20.06.2014 - 0 грн (а.с.28).

Позивач свої зобов`язання за договором щодо надання відповідачу грошових коштів виконав, що підтверджується банківськими виписками по рахункам відповідача.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що подання відповідачем до банку заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підпису, свідчить про те, що він приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" та уклав з позивачем кредитний договір. Позивач свої зобов`язання за договором щодо надання відповідачу грошових коштів виконав, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 17000,00 грн., проте відповідач свої договірні зобов`язання належним чином не виконав, оскільки не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості, у зв`язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 26133,19 грн., яка складається з 6308,63 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 13801,82 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 3701,40 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом.

Місцевий господарський суд, частково задовольняючи позов, виходив з того, що :

- згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача станом на 06.08.2019 становить 26133,19 грн і складається із: заборгованості за кредитом - 2321,34 грн, заборгованості за процентами за користування кредитними коштами - 6308,63 грн, заборгованості по комісії за користування кредитом - 3701,40 грн, нарахованої пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором - 13801,82 грн (а.с.29-32). На час прийняття рішення у справі відповідачем доказів оплати позивачу заборгованості за кредитом не надано. Таким чином, за висновком місцевого господарського суду, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 2321,34 грн є обґрунтованими та доведеними доказами, що містяться в матеріалах справи та такими, що підлягають задоволенню;

- умови та розмір нарахування процентів за користування відповідачем грошовими коштами, а також умови про нарахування та розмір пені і комісії містяться лише в наданому позивачем витягу з Умов та правил надання банківських послуг. Підписана відповідачем заява про відкриття поточного рахунку не містить ані умов, ані розміру нарахування процентів, пені та комісії. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України другий контрагент лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений, що має бути підтверджено відповідними доказами, оскільки в іншому випадку неможливо встановити до яких саме умов приєдналась особа підписуючи договір приєднання. За таких обставин, позивачем не надано підтверджень, що, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг боржник ознайомився та погодився саме з тією редакцією Умов, яка надана позивачем, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії та сплати неустойки (пені, штрафів) саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядках нарахування. Витяг з Умов та правил не містить підпису боржника (ані фізичного, ані цифрового), а тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому (або іншому) вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованість по комісії за користування кредитом та пені за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже зазначалося, позивач свої зобов`язання за договором щодо надання відповідачу грошових коштів виконав, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 17000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахункам відповідача.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача станом на 06.08.2019 становить 26133,19 грн і складається із: заборгованості за кредитом - 2321,34 грн, заборгованості за процентами за користування кредитними коштами - 6308,63 грн, заборгованості по комісії за користування кредитом - 3701,40 грн, нарахованої пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором - 13801,82 грн (а.с.29-32).

В матеріалах справи відсутні жодні докази сплати відповідачем заборгованості за наданим йому кредитом.

Отже колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 2321,34 грн.

Відповідно до статті 1056-1 Цивільного кодексу України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до розділу 3.18.4 Умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов`язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п.3.18.4.1.1.4 Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Пунктом 3.18.4.4. Умов визначений розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1-го числа кожного місяця.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 3.18.2.3.4. Умов, Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі.

Згідно з п.3.18.5.1. Умов, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п.3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до п. 3.18.1.17 Умов, при перерахуванні клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки або пластикові картки, утримувачем яких є сам власник поточного рахунку або пов`язані з ним фізичні особи (за виключенням зарахувань заробітної плати), із суми кожного проведеного за рахунок кредитного ліміту перерахувань, стягується комісійна винагорода у розмірі 3% від суми перерахувань.

Згідно з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання має бути виконано.

Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань, передбаченої п.3.18.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано Клієнтом (п.3.18.5.4 Умов).

Пунктом 3.18.6.1 Умов встановлено, що обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов`язань сторонами.

Як було правильно встановлено господарським судом першої інстанції, умови та розмір нарахування процентів за користування відповідачем грошовими коштами, як і умови про нарахування та розмір пені і комісії містяться лише в наданому позивачем витягу з Умов та правил надання банківських послуг, тоді як підписана відповідачем заява про відкриття поточного рахунку не містить ані умов, ані розміру нарахування процентів, пені та комісії.

За змістом статей 626, 628 зазначеного Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 633 Цивільного кодексу України встановлено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець. У правовідносинах щодо надання банківського кредиту умови договору приєднання розробляються банком, у даній справі таким банком є АТ КБ ПриватБанк (позивач у справі).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, ці умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим АТ КБ ПриватБанк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 Цивільного кодексу України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Разом з тим, Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача - АТ КБ ПриватБанк ( www.privatbank.ua ), не можуть бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

За таких обставин та без надання підтверджень про конкретні запропоновані Клієнту Умови та правила банківських послуг, за відсутності в Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий Банком Витяг з Умов та правил банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з Клієнтом кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.12.2019 у справі № 876/42/19.

Таким чином, позивачем не надано доказів того, що відповідач, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, ознайомився та погодився саме з тією редакцією умов, яка надана позивачем, як не надано і доказів того, що зазначені документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії та сплати неустойки (пені, штрафів) саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядках нарахування.

До того ж Витяг з Умов та правил, на який посилається позивач, не містить підпису боржника ані фізичного, ані цифрового, а тому його не можна вважати частиною кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень , лежить саме на неї.

Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов`язковими ознаками, як: допустимість, относимість, достовірність.

Так, відповідно до статі 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначене поняття допустимість доказів , яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Отже позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що сторони обумовили у письмовому (або іншому) вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості по комісії за користування кредитом та пені за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором.

Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком, а саме по собі посилання на неознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин.

Також зазначає, що з урахуванням положень статті 49 Закону "Про банки і банківську діяльність", статей 1048 та 1054 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд при встановленні факту того, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту.

Однак колегія суддів вважає такі доводи необгрунтованими, оскільки місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні не зазначалося про факт неукладення сторонами кредитного договору в цілому, а мова йшла лише про те, що позивач не довів факту укладення договору в частині конкретного розміру процентів, конкретного розміру заборгованості по комісії за користування кредитом та конкретного розміру пені за несвоєчасність виконання зобов`язання, що унеможливлює задоволення позову про стягнення саме тих сум процентів, комісії та пені, які просить стягнути у позовній заяві позивач.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Оскільки апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 11.11.2019 у справі № 905/1647/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 06.02.2020

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль