Рішення

від 06.11.2019 по справі 915/1517/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року Справа № 915/1517/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: Рогак В.А. - ордер серії ВЛ №00016760 від 27.05.2019;

представника відповідача: Супрун Т.О. - дов. №475/02.02.01-22/02.06/19 від 14.02.2019;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Кристина»

(43024, Волинська обл., м.Луцьк, просп.Соборності, буд.43; ідент.код 30333381;

адреса представника - адвоката Рогак В.А.: 01042, м.Київ, вул.Академіка Філатова,

буд.22/8, оф.113),

до відповідача : Миколаївської міської ради

(54000, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 26565573),

про : поновлення договору оренди землі та визнання укладеною у редакції позивача додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради.

Згідно заяви від 26.07.2019 (вх. №12529/19 від 29.07.2019):

- поновлення Договору оренди землі №9288 від 21.06.2013 з урахуванням Договору про зміни №239-15 від 01.10.2015, на строк п`ять років на тих самих умовах, в редакції Додаткової угоди запропонованої позивачем;

- визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради №51/18 від 20.03.2019 Про відмову у продовженні оренди земельної ділянки приватному підприємству «Виробничо-комерційна фірма «Кристина» в Інгульському районі м.Миколаєва ,-

в с т а н о в и в:

31.05.2019 Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Кристина звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради, в якій просить суд: 1) поновити договір оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 21.06.2013 за №9288 з урахуванням договору про зміни №239-15 від 01.10.2015 на строк 5 років на тих самих умовах, в редакції додаткової угоди, запропонованої позивачем; 2) визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської міської ради №51/18 від 20.03.2019 Про відмову у продовженні оренди земельної ділянки Приватному підприємству Виробничо-комерційна фірма Кристина в Інгульському районі м.Миколаєва .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що рішенням Миколаївської міської ради від 10.10.2006 №6/47 було відведено ПП ВКФ Кристина в оренду земельну ділянку загальною площею 1,67 га для реконструкції скверу з розміщенням зупинкового комплексу, дитячого майданчику та торговельно-розважального комплексу по вказаній вище адресі (кадастровий номер ділянки 4810136900:02:036:0002). Відповідно до умов укладеного між сторонами Договору оренди землі №9288 від 21.06.2013, з урахуванням положень Договору про зміни №239-15 від 01.10.2015, ПП ВКФ Кристина звернулося із заявою від 07.05.2018 року №000332 до міської ради щодо поновлення дії договору, термін дії якого закінчується 10.11.2018, на яку жодної відповіді, в тому числі й заперечень щодо продовження строку дії договору міською радою не надано.

Позивач вказує, що лише у кінці квітня 2019 року йому стало випадково відомо про існування рішення Миколаївської міської ради №51/18 від 20.03.2019, яким ПП ВКФ Кристина відмовлено у продовженні оренди земельної ділянки; спірний договір оренди визнано припиненим, зобов`язано підприємство повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі.

Позивач стверджує, що таке рішення органу місцевого самоврядування є незаконним та прийнятим всупереч ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі , у зв`язку з чим підлягає скасуванню, оскільки після закінчення договору оренди ПП ВКФ Кристина продовжило користуватись земельною ділянкою, сплачувати визначені договором платежі, крім того, протягом місяця після закінчення строку дії договору (до 10.12.2018) від орендодавця не надійшло листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, тому, посилаючись на приписи ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі позивач вважає, що договір оренди землі №9288 від 21.06.2013 з урахуванням положень договору про зміни №239-15 від 01.10.2015 є автоматично поновленим на тих самих умовах та той самий строк.

Ухвалою суду від 05.06.2019 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 20.06.2019 у даній справі відкрито провадження. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач заперечує проти задоволення позову та вказує, що з заявою про поновлення договору оренди землі на новий строк позивач звернувся до закінчення дії такого договору в порядку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами на підставі ч.ч.1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі", а не на підставі ч.6 ст.33 вказаного Закону, як зазначається ПП ВКФ Кристина в позові. Позивачем не надано доказів того, що він звертався до міської ради після закінчення дії договору оренди із пропозицією про укладення додаткової угоди про поновлення такого договору на тих самих умовах і на той самий строк на підставі ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" із додаванням відповідної додаткової угоди. До того ж, міською радою було відмовлено в укладанні додаткової угоди з уповноваженою особою, а тому в задоволенні позовної вимоги щодо поновлення договору оренди слід відмовити.

Відповідач також вказує, що орендар реалізував своє переважне право на поновлення договору оренди землі саме на підставі та в порядку передбачених ч.ч.1-5 ст.33 Закону України Про оренду землі , у зв`язку з чим міською радою було розглянуто заяву позивача про поновлення договору оренди землі та прийнято рішення від 20.03.2019 №51/18, відповідно до вимог Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі , яким відмовлено орендарю в укладанні додаткової угоди з уповноваженою особою. Відповідач вважає, що рішення міської ради від 20.03.2019 №51/18 прийняте ним на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Прийняття рішення міською радою про продовження або відмову в продовженні строку оренди землі в порядку передбаченому Регламентом ММР VII скликання, затвердженого рішенням міської ради від 28.01.2016 №2/5 потребує значного часу, що унеможливлює розгляд міською радою звернення про поновлення договору оренди землі в місячний строк, визначений Законом України Про оренду землі . На момент прийняття відповідачем спірного рішення, позивач не звертався з заявою про укладення додаткової угоди на підставі ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі , тому відповідна додаткова угода про продовження дії договору оренди землі на тих самих умовах з уповноваженою особою на підставі вказаної частини ст.33 України Про оренду землі не була укладена.

У підготовчому засіданні 09.07.2019 судом оголошувалась перерва до 06.08.2019.

29.07.2019 за вх.№12529/19 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій останній просить суд: 1) поновити Договір оренди землі №9288 від 21.06.2013 з урахуванням Договору про зміни №239-15 від 01.10.2015, на строк п`ять років на тих самих умовах, в редакції Додаткової угоди запропонованої позивачем; 2) визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської міської ради №51/18 від 20.03.2019 Про відмову у продовженні оренди земельної ділянки приватному підприємству «Виробничо-комерційна фірма «Кристина» в Інгульському районі м.Миколаєва .

Враховуючи, що відповідно до ч.3 ст.46 ГПК України, позивач скористався своїм правом змінити предмет позову, судом розглядаються позовні вимоги викладені в заяві позивача за вх.№12529/19 від 29.07.2019.

Ухвалою від 14.08.2018 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та призначив розгляд справи на 29.08.2019 у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відрядженні.

29.08.2019 підготовче засідання відкладалось на 12.09.2019 в зв`язку з неявкою позивача.

Ухвалою суду від 12.09.2019 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.10.2019.

У судовому засіданні 15.10.2019 оголошено перерву до 06.11.2019.

В ході розгляду справи представники сторін підтримали висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 06.11.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Між Миколаївською міською радою, як орендодавцем (відповідач у справі), та Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Кристина» , як орендарем (позивач у справі), був укладений договір оренди землі (а.с.27, 28), який зареєстровано у Миколаївській міській раді 21.06.2013 за №9288 (далі - Договір), відповідно до умов якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 20.12.2012 за №23/47 продовжує орендарю оренду земельної ділянки для закінчення реконструкції скверу з розміщення зупинкового комплексу, дитячого майданчика та торговельно-розважального комплексу по Херсонському шосе між вулицями Генерала Свиридова, 7 Поздовжньою та Скульптора Ізмалкова (Ленінський район) (п.1.1 Договору).

Відповідно до умов п.п.2.1-2.3 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 16700 кв.м (за функціональним призначенням - землі іншого призначення), без права передачі її в суборенду (кадастровий №4810136900:02:036:0002). Земельна ділянка вільна від забудови. Об`єктом оренди є тільки земельна ділянка.

Умовами п.3.1 Договору його учасники погодили, що договір діє до 10.11.2013. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору оренди землі. Підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця.

Згідно з положеннями пункту 4.1 Договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі.

В подальшому між сторонами був укладений договір про зміни до договору оренди землі №9288 від 21.06.2013, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 01.10.2015 за №239-15 (а.с.32,33) (далі - Договір №239-15), відповідно до умов якого на підставі рішення Миколаївської міської ради від 15.09.2015 за №49/30 щодо продовження строку оренди в спірний договір оренди внесено зміни, виклавши текст договору в іншій редакції, зокрема:

Миколаївська міська рада на підставі рішення від 15.09.2015 за №49/30 продовжує орендарю оренду земельної ділянки для закінчення реконструкції скверу з розміщення зупинкового комплексу, дитячого майданчика та торговельно-розважального комплексу по Херсонському шосе між вулицями Генерала Свиридова, 7 Поздовжньою та Скульптора Ізмалкова (Ленінський район) (п.1.1 Договору в редакції Договору №239-15).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 16700 кв.м (за функціональним призначенням - землі іншого призначення), без права передачі її в суборенду (кадастровий №4810136900:02:036:0002, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 93462648101). Земельна ділянка вільна від забудови. Об`єктом оренди є тільки земельна ділянка (п.п.2.1-2.3 Договору в редакції Договору №239-15).

Дію договору продовжено з 10.11.2013 до 10.11.2018. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за шість місяців до спливу строку цього договору оренди землі. Підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця (п.3.1 Договору в редакції Договору №239-15).

05.05.2018 позивач направив цінним листом з описом вкладення до Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради заву про поновлення спірного договору оренди земельної ділянки (а.с.39,40), яка отримана відповідачем 07.05.2018 (а.с.41).

Розглянувши звернення позивача, наявну земельно-кадастрову інформацію, рекомендацію постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології, звернення громадських організацій АвтоЄвроСила та Бузький гард Миколаїв , Миколаївська міська рада рішенням №51/18 від 20.03.2019 (а.с.35) відмовила позивачу у продовженні оренди спірної земельної ділянки; договір оренди землі №9288 від 21.06.2013 визнала припиненим та зобов`язала позивача повернути міській раді земельну ділянку за актом прийому-передачі.

Позивач стверджує, що таке рішення органу місцевого самоврядування є незаконним та прийнятим всупереч ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі , у зв`язку з чим підлягає скасуванню, оскільки після закінчення договору оренди ПП ВКФ Кристина продовжило користуватись земельною ділянкою, сплачувати визначені договором платежі, крім того, протягом місяця після закінчення строку дії договору (до 10.12.2018) від орендодавця не надійшло листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, тому, посилаючись на приписи ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі позивач вважає, що договір оренди землі №9288 від 21.06.2013 з урахуванням положень договору про зміни №239-15 від 01.10.2015 є автоматично поновленим на тих самих умовах та той самий строк.

У зв`язку з цим позивач звернувся до суду із відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою-п`ятою цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди , орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди .

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду містяться у постановах від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц (провадження №14-65цс18) та від 05.06.2019 у справі №709/433/17 (провадження №14-169цс19), постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 (провадження №6-219цс14 та №6-10цс15) та від 18.03.2015 (провадження №6-3цс15 і №6-4цс15).

Такий висновок відповідає вимогам абзаців 6-8 статті 33 Закону № 161-XIV, зі змісту яких вбачається, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору, то необхідно у випадку поновлення договору оренди землі в обов`язковому порядку укласти протягом місяця додаткову угоду із уповноваженим керівником органу виконавчої влади без прийняття органом виконавчої влади рішення про поновлення договору оренди землі щодо земель державної власності.

При цьому, якщо ж орендар, маючи на меті реалізацію свого переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, ініціював перед орендодавцем питання про таке поновлення, скориставшись правовим механізмом ч.ч.1-5 ст.33 Закону України Про оренду землі , то частина 6 вказаної статті не може бути застосована до таких правовідносин, оскільки не передбачає звернення орендаря до орендодавця до закінчення терміну дії договору.

Однак, за будь-яких обставин, в обов`язковому порядку продовження чи поновлення договору оренди землі відбувається за укладення сторонами додаткової угоди. При цьому повноваження керівника органу виконавчої влади, уповноваженого підписувати додаткову угоду до договору оренди землі підтверджуються рішенням цього органу і не виникають автоматично при зайнятті відповідної посади.

Як встановлено судом, позивач, посилаючись на бажання скористатися своїм переважним правом, передбаченим ст.33 Закону України Про оренду землі , виявив намір продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки, про що свідчить подана ним, до закінчення строку дії договору оренди, заява від 05.05.2018 скерована цінним листом до Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради.

Поряд з цим, суд зазначає, що тексту додаткової угоди про поновлення договору оренди спірної земельної ділянка, яка, за твердженням позивача, разом з заявою 05.05.2018 направлялась до Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, останнім до позовної заяви не долучено та під час розгляду справи суду не надано, що унеможливлює встановлення судом автентичності тексту додаткової угоди , викладеної позивачем в резолютивній частині позову, з текстом додаткової угоди, яку позивач, за його твердженням, направляв відповідачу разом із заявою про поновлення договору оренди від 05.05.2018.

Слід також зазначити, що посилаючись на порушення відповідачем ч.6 ст.33 Закону №161-XIV, позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача після спливу одного місяця після закінчення строку дії договору із заявою про укладання додаткової угоди із уповноваженим керівником органу виконавчої влади, а також, у разі відмови відповідача від підписання такої додаткової угоди, доказів звернення з відповідним позовом до суду.

Позовна заява була подана позивачем вже після винесення відповідачем спірного рішення №51/18 від 20.03.2019 про відмову позивачу у продовженні оренди спірної земельної ділянки, тобто вже за наявності заперечень орендодавця проти продовження орендних правовідносин.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає, що позивачем не доведено у встановленому законом порядку дотримання процедури реалізації свого права на поновлення договору оренди землі.

Звернувшись до суду з позовом, позивач зазначає, що його переважне право на поновлення договору оренди землі порушено орендодавцем оспореним у справі рішенням міської ради №51/18 від 20.03.2019.

Позивач в обґрунтування своїх вимог стверджує, що дане рішення органу місцевого самоврядування є незаконним та прийнятим всупереч ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі , у зв`язку з чим підлягає скасуванню, оскільки після закінчення договору оренди ПП ВКФ Кристина продовжило користуватись земельною ділянкою, сплачувати визначені договором платежі, крім того, протягом місяця після закінчення строку дії договору (до 10.12.2018) від орендодавця не надійшло листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, тому, посилаючись на приписи ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі позивач вважає, що договір оренди землі №9288 від 21.06.2013 з урахуванням положень договору про зміни №239-15 від 01.10.2015 є автоматично поновленим на тих самих умовах та той самий строк.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначеними Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Поряд з цим, розглянувши звернення позивача, наявну земельно-кадастрову інформацію, рекомендацію постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології, звернення громадських організацій АвтоЄвроСила та Бузький гард Миколаїв , Миколаївська міська рада рішенням №51/18 від 20.03.2019 відмовила позивачу у продовженні оренди спірної земельної ділянки, договір оренди землі №9288 від 21.06.2013 визнала припиненим, зобов`язала позивача повернути міській раді земельну ділянку за актом прийому-передачі.

За таких обставин суд констатує, що орендодавець у встановлений законом спосіб, тобто рішенням міської ради, виразив свою волю відносно поновлення спірного договору, тобто як відповідальний власник землі, діяв в порядку та у спосіб, передбачений законодавчими актами та в межах повноважень, встановлених Конституцією України та законами України.

Стосовно твердження про порушення переважного перед іншими особами права позивача на укладення договору оренди щодо спірної земельної ділянки, то таке Миколаївською міською радою в даному випадку не може бути порушено. Розпорядження земельними ділянками комунальної власності, зокрема, надання їх в оренду фізичним та юридичним особам і поновлення договорів оренди, є правом органу місцевого самоврядування, реалізація якого відбувається через повноваження, встановлені законодавчими актами. При цьому, на противагу переважному праву орендаря діє ціла низка статей законів на захист права власника, зокрема, в даному випадку ст.319 ЦК України, відповідно до якої власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ця та інші статті дозволяють власнику майна відмовитися від подальшої передачі його в оренду після спливу строку договору оренди та використовувати своє майно у власних потребах. Це рішення повинно бути доведено до орендаря, після чого переважне право орендаря припиняється.

Такої позиції дотримується й Верховний Суд у постанові від 18.01.2018 по справі №910/12017/17.

Оскільки радою про своє рішення позивач був повідомлений у встановленому порядку, жодних рішень щодо подальшої передачі її в користування будь-яким особам радою не приймалось, інший субєкт-орендар, з яким міська рада вступила у договірні відносини щодо цієї ділянки, відсутній, то твердження позивача про порушення його переважного права є безпідставним.

У відповідності до ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Наведене свідчить про те, що передумовою для визнання недійсним акта (рішення) є як невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, так і порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

У випадку, коли судом не встановлено порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, це є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постанові від 08.12.2015 по справі №908/917/14.

Таким чином, на підставі поданих сторонами доказів судом встановлено, що доводи позивача не знаходять свого підтвердження та спростовуються наявними у справі доказами та висновками суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір підлягає покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 18.11.2019 року.

Суддя М.В. Мавродієва