Ухвала

від 19.11.2019 по справі 17/37

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 17/37

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.11.2019 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., розглянувши матеріали заяви Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (вих. № 45587 від 31.10.2019; вх.№ 21621/19 від 04.11.2019) про видачу дублікату наказу по справі

за позовом: Управління ПФУ в Коломийському районі, м. Коломия

до відповідача : Підприємства КВК №41, вул. Привокзальна 6, с. Товмачик, Коломийського району

про стягнення 155037,30 грн

ВСТАНОВИВ:

04.11.2019, через канцелярію Господарського суду Івано-Франківської області, надійшла заява Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (вих. № 45587 від 31.10.2019) в якій заявник просить суд видати дублікат судового наказу від 17.04.2003 № 5998 по справі № 17/37 року виданого Господарським судом Івано-Франківської області про стягнення з Коломийської ВК № 41, 155037,30 грн боргу на користь Пенсійного фонду України.

Дослідивши подану заяву, суд вбачає підстави для її задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається із змісту заяви, 17.04.2003 Господарським судом Івано-Франківської області видано наказ №5998 на виконання рішення Господарського суду від 27.03.2003, по справі №17/37, яким вирішено стягнути з Підприємства КВК №41 на користь управління Пенсійного фонду 155037,30 грн заборгованості по сплаті збору на обов`язкове державне пенсійне страхування та пені.

Наказ дійсний для пред`явлення державному виконавцю в 3-місячний термін з моменту прийняття рішення.

Даний наказ був переданий на виконання у строк встановлений для пред`явлення до виконання та протягом 2003-2018 років постійно перебував на виконанні. Протягом цього періоду за даним наказом виконавчою службою фактично стягнуто 87098 грн.

20.12.2018 винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу в порядку п.9 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження (копія додається). Повернення виконавчого документу стягувачу з підстав передбачених ст.37 Закону, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Проте під час передачі постанови про повернення виконавчого документа стягувачу було втрачено оригінал виконавчого документу про, що свідчить Акт від 28.01.2019 №1 складений начальником адміністративно-господарського відділу управління Пенсійного фонду України (копія додається). Відповідно до якого встановлено, що під час приймання від Коломийського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області вхідної кореспонденції було виявлено відсутність прикріпленого до постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 20.12.2018 ВП№56917049 оригіналу наказу Господарського суду Івано-Франківської області №5998 від 17.04.2003 про стягнення з Підприємства КВК №41 боргу в сумі 155037,30 грн.

Станом на 01.10.2019 залишок боргу за даним виконавчим документом становить 67139,30 грн. Видача дублікату наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань. Натомість відсутність оригіналу наказу унеможливлює виконання рішення суду, яке є обов`язкове до виконання на всій території України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст. 327 ГПК України).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Судом встановлено, виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від від 27.03.2003 по справі №17/37 не відбулось у повному обсязі, оригінал наказу №5998 від 17.04.2003 втрачений , у зв`язку з чим заявник позбавлений можливості повторно пред`явити його для примусового виконання до органів виконавчої служби.

Відповідно до п.п. 19.4 п. 19 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Відповідно до ст.12 Закону України Про виконавче провадження строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. Так 20.12.2018 винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу в порядку п.9 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження. Повернення виконавчого документу стягувачу з підстав передбачених ст.37 Закону, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Таким чином строк пред`явлення до виконання (три місяці) фактично не був пропущений стягувачем до втрати оригіналу виконавчого документу.

ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 24/234.

Позивач звернувся до суду із заявою про видачу дубліката наказу із дотриманням строків і порядку, передбаченому вимогами ГПК України.

За таких обставин, заява про видачу дублікату наказу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 234, 326, 327, п. 19.4. перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (вих. № 45587 від 31.10.2019) про видачу дублікату наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 17.04.2003 № 5998 у справі № 17/38 задоволити.

Видати дублікат наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 17.04.2003 №5998.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л. М. Неверовська