Рішення

від 24.10.2019 по справі 179/2269/17

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/2269/17

2/179/41/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2019 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Бондар О.В.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи - Магдалинівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Новопетрівська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи - Магдалинівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Новопетрівська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання заповіту недійсним.

З урахуванням уточнень, позивач посилався на те, що 02 липня 2001 року між ним та ОСОБА_5 було укладено у простій письмовій формі договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 5,230 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщеної на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, що належала їй на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія IV-ДП №111265 від 01.06.2001 року.

За продаж вказаної земельної ділянки ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_4 35 000 гривень, про що власноручно написала розписку від 02.07.2001 року.

Однак не дивлячись на укладення договору купівлі-продажу та обов`язок продавця нотаріально посвідчити вказану угоду, ОСОБА_5 15.12.2004 року склала заповіт у якому зазначила, що заповідає вказану земельну ділянку ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

Не знаючи про факт складання заповіту ОСОБА_4 звернувся до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з позовом про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання за ним права власності на земельну ділянку.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 29.08.2014 року у справі №179/1662/14-ц позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволеніповністю. Рішення суду набрало законної сили, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1222385000:02:001:0793, право власності зареєстровано за ОСОБА_4 .

Після цього, апеляційний суд на підставі поданої скарги поновив правонаступнику ОСОБА_2 строки на апеляційне оскарження та скасував прийняте місцевим судом рішення.

Оригінальний текст заповіту ОСОБА_5 знаходиться в матеріалах спадкової справи, завірена копія якої була залучена до матеріалів цивільної справи ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.12.2015 року, про що було зроблено відповідний запис в журналі судового засідання.

Саме з цього часу, позивач отримав достовірну інформацію про порушення своїх прав. З огляду на це вважає, що саме з цієї дати має обраховуватися і строк позовної давності для пред`явлення цього позову.

ОСОБА_5 підписавши договір купівлі-продажу, одержавши за це грошові кошти та здійснивши розпорядження нами на власний розсуд, взяла на себе зобов`язання щодо передачі вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_4 , а тому права вільно розпоряджатися нею більше не мала.

Позивач посилається на те, що заповіт не містить інформації про номер та дату рішення органу місцевого самоврядування на підставі якого діяла відповідна посадова особа, не містить заповіт і відомостей про попередження заповідача про наслідки вчинюваних ним дій, а також про зміст і значення проекту заповіту, місце проживання спадкоємця взагалі не зазначено, а зроблені в тексті заповіту виправлення номеру статті Цивільного кодексу УРСР (який на момент складання документу вже втратив чинність) зі ст. 535 на ст. 1241 належним чином не засвідчені, що є порушенням вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25.08.1994 року №22/5.

З огляду на наведене, позивач вважає, що заповіт ОСОБА_5 від 15.12.2004 року в частині розпорядження земельною ділянкою суперечить вимогам законодавства та є нікчемним.

На підставі наведеного, позивач звертається до суду та прохає визнати заповіт ОСОБА_5 від 15.12.2004 року, згідно якого відбулося розпорядження земельною ділянкою загальною площею 5,230 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщеної на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, що належала їй на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія IV-ДП №111265 від 01.06.2001 року та якій в подальшому було присвоєно кадастровий номер 1222385000:02:001:0793.

Представник позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні відповідач та представник відповідача заперечили проти позову, зазначивши, що із позовними вимогами про визнання заповіту недійсним може звернутися лише особа, права та інтереси якої порушено заповітом, а саме спадкоємці. Рішення суду, яким визнано право власності на земельну ділянку, що належала ОСОБА_5 скасовано та рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2017 року, яке набрало законної сили 29 березня 2018 року за позивачем визнано право власності в порядку спадкування за заповітом. Відповідач зазначив, що строк позовної давності щодо подання вказаного позову сплив.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, надавши до суду заяви, в яких прохали розглянути справу без їхньої участі.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає в задоволенні позовних вимог слід відмовити за наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що у власності ОСОБА_5 перебувала земельна ділянка загальною площею 5,230 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщеної на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, що належала їй на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія IV-ДП № 111265 від 01.06.2001 року (а. с. 6-7).

Відповідно до заповіту від 15 грудня 2004 року ОСОБА_5 все своє майно: житловий будинок з господарськими спорудами, земельну ділянку площею 5,23 га, що знаходиться на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, і належить їй на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія IV-ДП № 111265 від 01.06.2001 року заповіла ОСОБА_2 (а. с. 23-24).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 32).

Частиною 4 ст. 81 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 29.08.2014 року , яким за позивачем визнано право власності на земельну ділянку площею 5,23 га , що належала ОСОБА_5 (а. с. 14-16) скасоване рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2015 року.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2017 року, яке набрало законної сили 29 березня 2018 року за позивачем визнано право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку загальною площею 5,230 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщену на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, що належала ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія IV-ДП № 111265 від 01.06.2001 року (а. с. 180).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1, 2 статті 1235, ч. 1 ст. 1236 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Згідно ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім

секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не доведено та судом не встановлено, що при складенні оспорюваного заповіту було порушено права позивача та не було вільного волевиявлення заповідача, що є обов`язковими обставинами його оспорювання.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 р. № 14 Про судове рішення встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд має встановити обґрунтованість чи безпідставність позовних вимог, належним чином мотивувати свої висновки. Так, у випадку обґрунтованості позовних вимог, суд може відмовити у їх задоволенні у зв`язку з пропуском строку позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не застосовує наслідки пропуску позовної давності.

Наслідки спливу позовної давності до позовних вимог щодо визнання недійсним заповіту суд не застосовує, оскільки під час судового розгляду встановлено, що позивачем не доведено порушення його прав, яке є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, тому суд відмовляє у задоволенні таких вимог з інших підстав не пов`язаних із позовною давністю.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10-13, 81, 263-265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи - Магдалинівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Новопетрівська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04 листопада 2019 року.

Суддя Т.А.Ковальчук