Постанова

від 20.11.2019 по справі 487/8182/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

20.11.19

22-ц/812/1718/19

Справа №487/8182/18

Провадження № 22-ц/812/1718/19

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М .

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 листопада 2019 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Цуркан І.І.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Білоуса О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

Миколаївської обласної комунальної комплексної

дитячо-юнацької спортивної школи

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 серпня 2019 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Бобровою І.В., повний текст якого складено 29 серпня 2019 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Миколаївської обласної комунальної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи про скасування наказу та стягнення заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В

У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Миколаївської обласної комунальної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи (далі - МОККДЮСШ) про скасування наказу та стягнення заробітної плати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що 19 серпня 2016 року він був прийнятий на роботу у МОККДЮСШ на посаду тренера-викладача з тенісу.

Наказом № 165 від 31 жовтня 2018 року на підставі заходів з перевірки роботи тренера-викладача з тенісу ОСОБА_2 у жовтні 2018 р. (складених актів від 8,9,10,12,16,17,18 жовтня ц.р.), невиконання вимог державної програми з тенісу, а саме: не відпрацювання 26 годин на тиждень з групою спеціалізованої підготовки другого року навчання, за які нараховуються 15% за спеціалізацію підвищення ставки заробітної плати та не надання відповідної документації для формування іншої навчальної групи до приведення педнавантаження до 36 годин на тиждень, затверджено з 01 листопада 2018 року наступне педнавантаження на тиждень тренеру-викладачу з тенісу ОСОБА_2 : 20 годин - група базової підготовки більше 3-х років навчання з нараховуванням місячної заробітної плати з 01 листопада 2018 року за 20 годин на тиждень без спеціалізації.

Вважає, що вказаним наказом порушено його законні права та інтереси та суттєво змінено істотні умови праці.

Враховуючи вищенаведене, позивач просив скасувати наказ виданий МОККДЮСШ №165 від 31 жовтня 2018 року; стягнути з відповідача на свою користь заробітну плату з урахуванням раніше визначених часів педнавантаження до вступу в дію спірного наказу.

Рішенням Заводський районний суд м. Миколаєва від 20 серпня 2019 року позов задоволено.

Скасовано наказ в.о. директора Миколаївської обласної комунальної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи від 31 жовтня 2018 року №165.

Стягнуто з Миколаївської обласної комунальної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи на користь ОСОБА_2 заробітну плату з урахуванням раніше визначених часів педагогічного навантаження до вступу в дію спірного наказу у розмірі 34 295,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відбулася зміна істотних умов праці без дотримання вимог ст. 32 КЗпП України, відповідачем порушено трудові права позивача, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про попередження позивача не менш як за два місяці про зміну істотних умов праці в 2018 р., а також надання позивачем згоди на такі зміни та виконання ним роботи, не обумовленої трудовим договором.

Зважаючи на порушення трудових прав позивача, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача різницю між заробітною платою, яка нараховувалася йому за 36 годин педагогічного навантаження та заробітною платою за 20 годин педагогічного навантаження за 9 місяців та 14 днів у сумі 34295 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу.

Мотивуючи доводи якої вказував, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив про його скасування та ухвалення нового судового рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Так, суд першої інстанції не звернув уваги на підстави для зміни педагогічного навантаження, а саме: виявлення факту порушення позивачем навчального процесу та трудової дисципліни з його боку, не зазначено період за який нараховано заборгованість, не вірно проведено розрахунок заборгованості.

Правом на подачу відзиву позивач не скористався.

У суді апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив про її задоволення.

Представник позивача не визнав апеляційну скаргу, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності позивача.

Заслухавши доповідь судді, осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна підлягає частковому задоволенню за таких обставин.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 зазначає, що вказаним наказом істотно змінено умови його праці, а тому відповідно до ч.3 ст.32 КЗпП його необхідно було повідомити про такі зміни непізніше ніж за два місяці. Окрім того, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки у випадку доведення наявності змін в організації виробництва і праці.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено порушення трудових прав ОСОБА_2 , оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про попередження позивача не менш як за два місяці про зміну істотних умов праці в 2018 році, а також надання позивачем згоди на такі зміни та виконання ним роботи, не обумовленої трудовим договором та стягнув з відповідача на користь позивача заробітну плату.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується з наступних підстав.

Право на працю, закріплене у ст.43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У ст.93 КЗпП України надано визначення заробітної платні - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно зі ст.22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Статтею 103 КЗпП України та ч. 2 ст. 29 Закону України Про оплату праці передбачено, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

У своїй діяльності МОККДЮСШ керується статутом закладу, Конституцією України, законом України Про позашкільну освіту , актами Президента України, Положенням про дитячу-юнацьку спортивну школу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада №993, наказами Міністерства освіти та науки, молоді та спорту України, правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно до положення про дитячо-юнацьку спортивну школу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 993 від 5 листопада 2008 року (далі - Положення), дитячо-юнацька спортивна школа є позашкільним навчальним закладом спортивного профілю - закладом фізичної культури і спорту, який забезпечує розвиток здібностей вихованців в обраному виді спорту, визнаному в Україні, створює необхідні умови для гармонійного виховання, фізичного розвитку, повноцінного оздоровлення, змістовного відпочинку і дозвілля дітей та молоді, самореалізації, набуття навичок здорового способу життя, підготовки спортсменів для резервного спорту

За положеннями ч.1 ст.23 Закону України Про позашкільну освіту , трудові відносини в системі позашкільної освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами абз.7 ч.1 ст.1 Закону України Про позашкільну освіту - педагогічне навантаження педагогічних працівників позашкільних навчальних закладів - час, призначений для здійснення навчально-виховного процесу педагогічними працівниками позашкільного навчального закладу ( абз.7 ч.1 цього Закону).

Оплата роботи педагогічних працівників позашкільного закладу здійснюється відповідно до обсягу педагогічного навантаження. Розміри та порядок доплат за інші види педагогічної діяльності визначаються Кабінетом Міністрів України.

Розміри тарифних ставок інших педагогічних працівників закладів позашкільної освіти встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Розподіл педагогічного навантаження у закладі позашкільної освіти здійснюється його керівником.

Педагогічне навантаження педагогічного працівника закладу позашкільної освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності обсягом менше тарифної ставки, передбаченої частиною першою цієї статті, встановлюється тільки за його письмовою згодою.

Перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року можливий у разі зміни кількості годин за окремими навчальними програмами, що передбачається навчальним планом, у разі вибуття або зарахування вихованців, учнів, слухачів закладу позашкільної освіти, мистецької школи протягом навчального року або за письмовою згодою педагогічного працівника з додержанням законодавства України про працю ( абз.1,3,4 ч.1, абз.1,2 ч.2 ст.22 Закону України Про позашкільну освіту ).

Відповідно до п.31 постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. N 433 Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад , обсяг педагогічного навантаження у позашкільному навчальному закладі визначається керівником закладу згідно із законодавством і затверджується для державних і комунальних позашкільних навчальних закладів відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, до сфери управління якого належить цей заклад, для приватних позашкільних навчальних закладів - засновником (власником).

Перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року можливий у разі зміни кількості годин за окремими навчальними програмами, що передбачається навчальним планом, у разі вибуття або зарахування вихованців, учнів, слухачів позашкільного навчального закладу, початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу (школи естетичного виховання) протягом навчального року або за письмовою згодою педагогічного працівника, а також тренера-викладача з додержанням законодавства про працю. Аналогічні положення визначено у п.6.32,6.33 Статуту закладу, п.36 Положення про дитячо-юнацьку спортивну школу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 993 від 5 листопада 2008 року .

Пунктом 35 Положення, встановлено, що обсяг навантаження тренерів-викладачів визначається згідно з тарифікаційним списком, який затверджується в установленому порядку.

Оплата праці тренерів-викладачів здійснюється відповідно до умов, затверджених в установленому порядку Мінмолодьспортом за погодженням з Мінфіном.

Згідно з ч.3 ст. 32 КЗпП України передбачено, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Попереджаючи працівника про таку зміну істотних умов праці, роботодавець має чітко зазначити, які саме істотні умови праці зміняться, оскільки саме конкретизація змін істотних умов праці у попереджені дає змогу працівнику свідомо вирішити для себе питання, чи має він намір продовжувати дію трудового договору з конкретним працедавцем.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , оскільки при зміні систем та розмірів оплати праці у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, введенні нових або зміні діючих умов оплати праці у бік погіршення роботодавець повинен повідомити про це працівника не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що наказом №55-к від 19 серпня 2016 року ОСОБА_2 прийнято до Миколаївської обласної комунальної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи на посаду тренера - викладача з тенісу (а.с.6).

Відповідно до затвердженого розкладу занять та заяви позивача, йому встановлено педагогічне навантаження на 2018-2019 навчальний рік в обсязі 46 год. на тиждень, з яких: 26 годин група СП-2 р.н.- 4 чол., 10 годин група БП-б.3 р.н. - 6 чол. (оплатно) та 10 годин на громадських засадах( а.с.66,67).

Наказом в.о.директора Миколаївської обласної комунальної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи №165 від 31 жовтня 2018 року тренеру-викладачу з тенісу ОСОБА_2 затверджено з 01 листопада 2018 року педагогічне навантаження на тиждень 20 годин - група базової підготовки більше 3 років навчання з нараховуванням місячної заробітної плату з 01 листопада 2018 року за 20 год. на тиждень без спеціалізації (а.с.7).

Обґрунтовуючи підстави для зменшення педагогічного навантаження відповідач посилається на невиконання позивачем вимог державної програми з тенісу, а саме: не відпрацювання 26 годин на тиждень з групою спеціалізованої підготовки другого року навчання, за які нараховується 15% за спеціалізацією підвищення ставки заробітної плати та не надання відповідної документаціях для оформлення іншої навчальної групи для приведення педнавантаження до 36 год на тиждень.

З оспорюваним наказом в.о. директора МДЮСШ позивач ознайомлений 31 жовтня 2018 року, на якому він власноруч написав, що не погоджується з ним.

Питання про те, які саме обставини впливають на зміну істотних умов праці, чинним законодавством не врегульовано, оскільки в ньому відсутній їх вичерпний перелік.

Тлумачення того, що може бути підставою для зміни істотних умов праці наведено у роз`ясненнях абз.3 п.31 Постанови Пленуму Верховного суду України N 9 від 06.11.92 Про практику розгляду судами трудових спорів , відповідно до якого згідно з ч.3 ст.32 КЗпП в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших - допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов`язку поновити працівникові попередні умови праці.

Отже, зменшення педагогічного навантаження тягне за собою зміну режиму роботи тренера- викладача, і як наслідок, відповідне зменшення заробітної плати, що в силу вимог ч. 3 ст. 32 КЗпП України є зміною істотних умов праці. Такий висновок викладено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справі №559/321/16, провадження №14-367цс18.

Таким чином, оспорюваним наказом №165 від 31 жовтня 2018 року змінено істотні умови праці позивача, а отже такі зміни потребували від відповідача завчасного попередження працівника не пізніше, ніж за два місяці.

Із змісту цього наказу не вбачається, що у закладі відбулися зміни в організації праці тренера-викладача ОСОБА_2 , а саме: в зв`язку з вибуттям вихованців з групи, які навчалися у нього (розформування групи шляхом переведення вихованців до іншої групи чи виключення із числа учнів школи, тощо), змінилася кількість годин, що передбачається навчальним планом.

Не надано відповідачем належних та допустимих доказів того, що на час видання оспорюваного наказу відбулися зміни в організації праці позивача і до суду.

Відповідач не погоджуючись з вимогами позову, висновками суду першої інстанції, і у відзиві на позов, і у апеляційній скарзі зазначав проте, що підставою для зміни педнавантаження позивачеві слугувало виявлення фактів порушенням ним навчального процесу та трудової дисципліни, а тому повідомлення про зміну умов праці за два місяці у відповідності до ст.32 КЗпП України є безпідставними.

Колегія суддів констатує, що за обставинами цієї справи, зміна істотних умов трудового договору проведено не у зв`язку зі зміню в організації праці позивача, а як дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни, що суперечить вимогам трудового законодавства, та за такого приходить до висновку про визнання такої зміни істотних умов праці неправомірною.

Виявлені факти порушення трудової дисципліни не є підставою для зміни істотних умов праці (оплати праці) і не є тим, видом стягнення, застосування якого передбачено ст.147 КЗпП України. У суді відповідачем не доведено, що позивач відноситься до категорії працівників, до яких законодавством, статутами, положеннями про дисципліну можуть бути передбачені і інші дисциплінарні стягнення.

А відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченню чинного трудового законодавства.

Оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про попередження позивача не менш як за два місяці про зміну істотних умов праці, позивачем не надано згоду на такі зміни, не доведення відповідачем проведення, на час видання оскаржуваного наказу (не встановлено такого і за час розгляду судом першої інстанції), змін в організації праці позивача, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанцій про порушення відповідачем трудових прав ОСОБА_2 та скасування наказу №165 від 31 жовтня 2018 року.

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність змін істотних умов праці, саме відповідач повинен довести, що зміна таких умов праці відбулася без порушення законодавства про працю.

Зважаючи на те, що позивача не було повідомлено у встановленому ст.32 КЗпП України двомісячний строк про зміну істотних мов праці, оскаржуваний наказ є неправомірним, то з відповідача на користь позивача має бути стягнута заробітна плата за весь період роботи за зміненими істотними умовами праці з 01 листопада 2018 року по день ухвалення судового рішення.

Згідно з довідкою від 06 серпня 2019 року, ОСОБА_2 як тренер - викладач при 36-годинному тижневому навантаженні отримував заробітну плату в розмірі 7920 грн. Заробітна плата при 20 годинному педнавантаженню становила 4361 грн. Різниця заробітної плати при 36 годинному та 20 годинному педнавантаженню становить 3559 грн. (7920 грн. - 4361 грн.) (а.с.115).

За такого, розмір втраченого заробітну за період з 01 листопада 2018 року по 20 серпня 2019 року, а саме 9 місяців та 14 робочих днів становить 34295 грн., які і стягнуті судом першої інстанції.

Вказана сума не є заробітною платою за фактично відпрацьований час за цей період, а є компенсацією втраченого заробітку, в зв`язку з неправомірною зміною істотних умов праці.

Подібний розрахунок приведено за аналогічних обставин у постанові ВП ВС від 28 листопада 2018 року справі №559/321/16, провадження №14-367цс18.

Доводи апеляційної скарги щодо невірного розрахунку заробітної плати, не врахування судом вимог Наказу №2097 від 23 вересня 2005 року про те, що в окремі дні ( місяці) заняття не проводяться з незалежних від тренера-викладача причин (епідемії, несприятливі метеорологічні умови тощо) не заслуговують на увагу, оскільки ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції свого розрахунку втраченого позивачем заробітку, доказів того, що позивач перебував у відпустці (на що є посилання у відзиві на позову та апеляційній скарзі, проте не визнається представником позивача у суді апеляційної інстанції), не проведення занять з незалежних від тренера-викладача причин за цей період (накази, табелі робочого часу, заяви) відповідач не надав.

Наявні в матеріалах справи акти про відсутність позивача у навчальні часи на тренуванні та проведення ним власної підприємницької діяльності стосується періоду з 08 по 18 жовтня 2018 року, і ніякого відношення до стягнення втраченого заробітку після 31 жовтня 2018 року не має.

Посилання в апеляційній скарзі про ненадання судом першої інстанції оцінки наказу МОК КДЮСШ №141-к від 30 листопада 2018 року, яким ОСОБА_2 оголошено догану не заслуговують на увагу, оскільки даний наказ не був предметом спору.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з п. 5 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до п/п. 1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору при поданні позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною-особою підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Звертаючись до суду з даним позовом позивачем заявлено дві вимоги: про скасування наказу (вимога немайнового характеру) та стягнення заробітної плати у сумі 34295 грн.

З врахуванням вищенаведеного, ОСОБА_2 при зверненні до суду з даним позовом повинен був сплатити судовий збір за вимогу про скасування наказу у розмірі 704 грн.80 коп. (1762 х 0.4), але цього не зробив.

Один відсоток від суми, яку просить стягнути позивач, становить 342,95 грн. (34295 грн. х 1%). За такого, зважаючи на вимоги діючого законодавства, мінімальний розмір судового збору за даною вимогою, від сплати якого позивач звільнений, становить 704,80 грн., а не 768.40 як помилково вважав суд першої інстанції.

Оскільки позов ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі, то з відповідача на користь держави належить стягнути 1409 грн. 60 коп. судового збору.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам і ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального права, проте допустився помилки при застосуванні норм процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат слід змінити, а решті це ж рішення залишити без змін, задовольнивши частково апеляційну скаргу відповідача.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Миколаївської обласної комунальної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 20 серпня 2019 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з Миколаївської обласної комунальної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи 1409 (ЄДРПОУ 32189060) (одна тисяча чотириста дев`ять) грн.60 коп. судового збору в дохід держави.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Т.Б. Кушнірова

Повний текст постанови складено 20 листопада 2019 року.