Постанова

від 20.11.2019 по справі 580/2084/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2084/19 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В,

Аліменка В.О.

за участю секретаря судового засідання: Лещенко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Хлистунівської сільської ради, про визнання протиправним та скасувати рішення і зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, оформлене наказом від 19.04.2019 № 23-1214/14-19-СГ про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області за межами населеного пункту;

- зобов`язати Хлистунівську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського Черкаської області за межами населеного пункту;

- зобов`язати Хлистунівську сільську раду надати звіт про виконання судового рішення не пізніше 30 днів з дня набрання рішення законної сили.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 19.04.2019 № 23-1214/14-19-СГ.

У задоволенні вимог іншої частини позову відмовлено .

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що для забезпечення ефективного поновлення прав позивача необхідно зобов`язати Хлистунівську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою.

19 листопада 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Хлистунівської сільської ради, в якому відповідач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою від 11.04.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського району.

03.05.2018 позивачу листом № 1914/0/95-18 Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надано відповідь про те, що вирішення порушеного позивачем питання не є можливим, оскільки Хлистунівська сільська рада заперечує проти надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 .

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 по справі №2340/3686/18, яке набрало законної сили:

визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо відмови, оформленої листом від 03.05.2018 № 1914/0/95-18, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області за межами населеного пункту ОСОБА_1 .

зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 11.04.2018 вх. К-3196/0/94-18 та прийняти рішення про надання або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Після набрання законної сили вказаного вище рішення суду відповідачем було повторно розглянуто клопотання ОСОБА_1 .

За наслідками повторного розгляду відповідачем було прийнято оскаржуване рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, оформлене наказом від 19.04.2019 № 23-1214/14-19-СГ про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Вважаючи, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, від 19.04.2019 № 23-1214/14-19-СГ ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки є протиправним та необґрунтованим, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив частково та зазначив, що відповідач протиправно відмовив позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, однак позовна вимога щодо зобов`язання Хлистунівської сільської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою не підлягає до задоволення, оскільки заява до відповідної сільської ради про надання позивачу земельної ділянки у власність не надходила.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку

Передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (стаття 123 ЗК України ).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Водночас, згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому, документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач при зверненні до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, подав всі необхідні та належні документи, що відповідає вимогам ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17, від 27 березня 2018 у справі №463/3375/15-а.

Таким чином, підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.

Виходячи з аналізу вищевказаних законодавчих положень у їх системному зв`язку, колегія суддів дійшла висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності відмови позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та скасування відповідного наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 19.04.2019 № 23-1214/14-19-СГ, з огляду на те, що підстави для відмови, передбачені статтею 118 ЗК України були відсутні.

В той же час, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання Хлистунівської сільської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського Черкаської області за межами населеного пункту, суд першої інстанції зазначив, що у даному випадку відсутні правові підстави для такого зобов`язання, оскільки позивач не звертався до сільської ради із відповідною заявою.

Апелянт в свою чергу вказує, що ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, тому ефективним засобом для належного захисту його прав є зобов`язання Хлистунівської сільської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Так, як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18 червня 2019 року було передано у комунальну власність Хлистунівській сільській раді ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1194,4379 га згідно з актом приймання-передачі (а.с. 44).

Станом на 23.07.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 71203888000:02:001:0914 зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та є комунальною власністю Хлистунівської сільської ради (а.с. 57).

Таким чином, з 18.07.2019 року повноваження щодо розпорядження вказаною ділянкою у Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області відсутні, оскільки розпорядження землями територіальних громад на підставі ст. 12 Земельного кодексу України є повноваженнями сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Як вже було зазначено вище, згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Колегія суддів наголошує, що в матеріалах справи відсутні, а апелянтом не надано доказів звернення ОСОБА_1 до Хлистунівської сільської ради із відповідною заявою у порядку статті 118 Земельного кодексу України, оскільки з 18.07.2019 бажана земельна ділянка є комунальною власність Хлистунівської сільської ради.

У відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача Хлистунівської сільської ради Кірсанова Н.І. також наголосила, що ОСОБА_1 не звертався у встановленому законодавством порядку до Хлистунівської сільської ради щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Так, заява ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області за межами населеного пункту була подана тільки до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України №21-1115во10 від 10 квітня 2012 року, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Отже, під час розгляду справи адміністративної юрисдикції, позивач повинен зазначити, які саме його права або законні інтереси на момент звернення до суду порушено рішенням та діями суб`єкта владних повноважень (аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України К/800/30785/13 від 01 жовтня 2013 року).

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У Рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечатьКонституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

При цьому особа на власний розсуд визначає чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки саме цієї особи у сфері публічно-правових відносин.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства.

Поряд з цим, згідно з рішенням Верховного Суду від 19 березня 2018 року у справі № 9901/414/18, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, причому, захист прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто, передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Так, в апеляційній скарзі позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а саме зобов`язати Хлистунівську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського Черкаської області за межами населеного пункту.

В той же час, позивач не надає жодних доказів звернення у встановленому законом порядку до Хлистунівської сільської ради для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зобов`язання Хлистунівської сільської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського Черкаської області за межами населеного пункту, з огляду на те, що позивач не звертався до Хлистунівської сільської ради із відповідною заявою у порядку, встановленому Земельним кодексом, та не отримував рішення за наслідком розгляду відповідної заяви.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року.

Відповідно до частини першої ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Хлистунівської сільської ради, про визнання протиправним та скасувати рішення і зобов`язання вчинити дії.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 20.11.2019.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

В.О. Аліменко