Постанова

від 20.11.2019 по справі 640/4588/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4588/19 Суддя першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Міського наукового інформаційно-аналітичного центру медичної статистики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - Позивач, ФОП ОСОБА_2 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міського наукового інформаційно-аналітичного центру медичної статистики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Відповідач, МНІАЦМС) про:

- визнати протиправними дії МНІАЦМС щодо надання неповної та неправдивої інформації на запит фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 01.03.2019 року;

- зобов`язання МНІАЦМС повторно розглянути запит фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 01.03.2019 року і надати на нього відповідь згідно вимог Закону України Про доступ до публічної інформації .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що не можна вважати інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію. Крім того, зазначив, що хоча Відповідач зобов`язаний володіти інформацією, щодо якої зроблено запит Позивачем, однак у межах спірних правовідносин не є предметом оскарження дій МНІАЦМС щодо реалізації приписів наказу від 16.06.2017 року №272, яким передбачено останнім видачу бланків тимчасової непрацездатності. Поряд з цим, суд підкреслив, що запитувана інформація за своєю суттю не є публічною, порядок доступу до неї регулюється законодавством у сфері звернень громадян, а тому відсутні порушення прав ФОП ОСОБА_2 на отримання публічної інформації.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, висновок суду про неналежність запитуваної інформації до публічної є безпідставним, оскільки ґрунтується на довільному тлумаченні положень Закону України Про доступ до публічної інформації , по-друге, інформація про порядок та умови надання послуг мала бути наявною у Відповідача задовго до подання запиту, що свідчить про відсутність необхідності створювати нову інформацію, по-третє, твердження суду про те, що право Позивача на доступ до публічної інформації не порушено, не відповідає обставинам справи, по-четверте, з огляду на предмет спору суд безпідставно розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, по-п`яте, судове рішення не відповідає вимогам ч. 4 ст. 246 КАС України щодо обґрунтованості, по-шосте, неподання Відповідачем відзиву на позов унеможливлює твердження суду про те, що останнім доведено правомірність своїх дій, по-сьоме, судом було продемонстроване упереджене ставлення до Відповідача.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.11.2019 року.

У відзиві на апеляційну скаргу Відповідач просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що незгода зі змістом наданої відповіді не може бути свідченням надання недостовірної інформації. Зазначає, що надання відповіді на звернення Позивача, яке не містить у собі ознак запиту про надання публічної інформації, не порушує приписи Закону України Про доступ до публічної інформації . Окремо наголошує на ненаданні ФОП ОСОБА_2 доказів порушення його прав внаслідок отримання відповіді від МНІАЦМС іншого, ніж бажаного ним, змісту. Також вказує, що питання, висвітлені у запиті Позивача, за своїм змістом потребують надання юридичної консультації, а не відповіді на запит.

У судовому засіданні Позивач доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_2 01.03.2019 року звернувся до МНІАЦМС із запитом на отримання публічної інформації, в якому просив повідомити: 1) перелік та умови отримання послуг, що надаються Міським науковим інформаційно-аналітичним центром медичної статистики щодо видачі бланків листків тимчасової непрацездатності, отриманих у порядку централізованого постачання за рахунок коштів державного бюджету, приватним закладам охорони здоров`я; 2) посилання на загальнодоступні друковані та/або електронні інформаційні джерела, в яких оприлюднено форми і зразки документів, а також правила їх заповнювання, що використовуються для видачі бланків листків тимчасової непрацездатності, отриманих у порядку централізованого постачання за рахунок коштів державного бюджету, приватним закладам охорони здоров`я; 3) у разі відсутності оприлюднених матеріалів по суті даного запиту, надати копії відповідних документів, у якості додатків до відповіді на цей запит (а.с. 7).

За результатами розгляду вказаного запиту, Відповідачем листом від 07.03.2019 року №40/01.1-02.08/2 надано відповідь, у якій зазначено:

- Міський науковий інформаційно-аналітичний центр медичної статистики на підставі наказу Департаменту охорони здоров`я від 08.08.2018 року №823 визначений закладом отримувачем листків непрацездатності та не надає послуг щодо видачі бланків листків непрацездатності закладам охорони здоров`я;

- видача та розподіл бланків листків непрацездатності регулюється наказом Міністерства охорони здоров`я України від 12.04.2016 року №345 Про організацію контролю за цільовим використанням коштів державного бюджету , з урахуванням наказів Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 року №455 Про затвердження інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян , від 09.11.2008 року №189 Про затвердження Положення про експертизу тимчасової непрацездатності ; заклади охорони здоров`я приватної форми власності, у яких виникла необхідність видачі бланків листків непрацездатності, звертаються до Департаменту охорони здоров`я з листом довільної форми з проханням включити їх потребу в бланках на наступний бюджетний рік;

- включення потреби Позивача у бланках на 2019 рік можливе лише після внесення змін до відповідних наказів Міністерства охорони здоров`я України, які регулюють порядок видачі бланків листків непрацездатності закладами охорони здоров`я, проведення експертизи тимчасової непрацездатності та обов`язкового визначення чіткого механізму отримання бланків фізичними особами-підприємцями;

- з метою вирішення даного питання запропоновано звернутись за роз`ясненнями до Міністерства охорони здоров`я України (а.с. 11-12).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 1, 3, 5, 12, 13, 14, 20, 21, 22 Закону України Про доступ до публічної інформації , прийшов до висновку, що за своїм змістом заява ФОП ОСОБА_2 не стосується публічної інформації, а відтак право останнього на її отримання МНІАЦМС не порушено.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Закон України Про доступ до публічної інформації (далі - Закон) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Приписи ч. 1 ст. 10 Закону визначають, що кожна особа має право: 1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом; 2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; 3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону; 4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів; 5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.

Частиною 3 вказаної статті Закону закріплено, що розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані: 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; 3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; 4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Положення ст. 12 Закону визначають, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що основною ознакою публічної інформації є те, що остання має бути вже створеною на момент отримання розпорядником інформації відповідного запиту. Створення ж нової інформації за наслідками розгляду відповідного звернення особи вказує на те, що дані правовідносини не виникають з приводу отримання публічної інформації. Викладене дає підстави погодитися з твердженням Окружного адміністративного суду міста Києва про те, що запитувана ФОП ОСОБА_2 інформація в його запиті від 01.03.2019 року не належить до публічної, адже потребує створення.

Крім того, відповідно до п. 1 наказу Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.06.2017 року №272 Про заходи щодо організації забезпечення та контролю за обігом бланків листків тимчасової непрацездатності МНІАЦМС визначено уповноваженим на отримання бланків листків тимчасової непрацездатності шляхом централізованого постачання за рахунок коштів державного бюджету, зберігання, видачу закладам охорони здоров`я та контроль їх обігу.

При цьому, пунктами 2.3, 2.4 вказаного наказу директору МНІАЦМС приписано: забезпечити видачу бланків в заклади охорони здоров`я, які розташовані на території міста Києва, в межах заявлених потреб з урахуванням наявних залишків бланків та їх фактичного використання; видачу бланків, отриманих у порядку централізованого постачання за рахунок коштів державного бюджету, приватним закладам охорони здоров`я пропорційно заявленій потребі, після відшкодування ними вартості виготовлених бланків у дохід державного бюджету.

Викладене, у свою чергу, свідчить, що Відповідач не надає послуг щодо видачі бланків листків непрацездатності закладам охорони здоров`я, адже здійснює лише видачу таких бланків після відшкодування їх вартості у дохід бюджету. Відтак, викладені у листі від 07.03.2019 року №40/01.1-02.08/2 твердження МНІАЦМС про те, що останній не надає послуг щодо видачі бланків листків непрацездатності закладам охорони здоров`я, відповідають обставинам справи. Таким чином, зазначити перелік та умови отримання послуг з видачі бланків листків тимчасової непрацездатності приватним закладам охорони здоров`я, які МНІАЦМС не надаються в силу положень чинного законодавства, останній не мав можливості.

Водночас, попри викладене, у відповідь на запит ФОП ОСОБА_2. МНІАЦМС надав роз`яснення щодо нормативних актів, якими регламентується порядок отримання та використання бланків листок непрацездатності , закуплених у централізованому порядку за кошти Державного бюджету України на 2018 рік по квоті на місто Київ, а також порядок видачі та розподілу бланків листків непрацездатності. Окремо Відповідач вказав на порядок звернення закладів охорони здоров`я приватної форми власності, в яких виникає необхідність видачі бланків листків непрацездатності, а також зауважив на неможливості включення потреби ФОП ОСОБА_2 у бланках на 2019 рік з огляду на відсутність механізму отримання таких бланків фізичними особами-підприємцями.

Зі змісту п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону випливає, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Вимоги до запиту про надання публічної інформації, а також підстави для відмови в його задоволенні регламентовані положеннями ст. ст. 19, 22 Закону відповідно.

Отже, у межах встановленого Законом п`ятиденного строку Відповідачем було надано відповідь на лист Позивача від 01.03.2019 року. При цьому, на переконання судової колегії, надання такої відповіді у визначений Законом строк не дає підстави для безумовного висновку про те, що правовідносини, які виникли, стосуються саме права особи на доступ до публічної інформації. Сама ж по собі незгода зі змістом такої відповіді, яка за своєю суттю відповідає на порушені у зверненні ФОП ОСОБА_2 питання, не може бути підставою для задоволення даного адміністративного позову у межах заявлених позовних вимог.

Посилання Апелянта на безпідставність розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи судовою колегією оцінюється критично, оскільки можливість розгляду даної категорії справ саме у такому порядку випливає зі змісту п. п. 2, 10 ч. 6 ст. 12 та ч. 5 ст. 262 КАС України, а також відсутності клопотання ФОП ОСОБА_2. про розгляд справи за його участі.

Твердження Позивача про те, що, по-перше, судове рішення не відповідає вимогам ч. 4 ст. 246 КАС України щодо обґрунтованості, по-друге, неподання Відповідачем відзиву на позов унеможливлює твердження суду про те, що останнім доведено правомірність своїх дій, по-третє, судом було продемонстроване упереджене ставлення до Відповідача, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи, рішення суду першої інстанції містить мотиви його прийняття, а доведеність МНІАЦМС правомірності своїх дій випливає зі змісту наданої ФОП ОСОБА_2 відповіді.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено 20 листопада 2019 року.