Ухвала

від 19.12.2019 по справі 640/4588/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 грудня 2019 року

Київ

справа №640/4588/19

адміністративне провадження №К/9901/34760/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Калашнікової О.В.,

перевіривши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року у справі №640/4588/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Міського наукового інформаційно-аналітичного центру медичної статистики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії Міського наукового інформаційно-аналітичного центру медичної статистики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо надання неповної та неправдивої інформації на запит позивача від 01 березня 2019 року;

- зобов`язати Міський науково інформаційно-аналітичний центр медичної статистики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно розглянути його запит від 01 березня 2019 року та надати на нього відповідь згідно вимог Закону України Про доступ до публічної інформації .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2019 року відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас, пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми Кодексу обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У свою чергу, за змістом пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи стосовно оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Разом з тим, у касаційній скарзі позивач зазначає, що ця справа має виняткове значення для нього та становить значний суспільний інтерес.

Проте, Суд звертає увагу, що вжите національним законодавцем словосполучення значний суспільний інтерес необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Однак, скаржник не навів конкретних фактів наявності значного суспільного інтересу саме до цієї конкретної справи, а лише висловив припущення щодо можливої зацікавленості окремих осіб.

Також з матеріалів касаційної скарги не вбачається виняткового випадку й того, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу.

Отже, скаржник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи. Застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.

Виходячи з аналізу доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах а - в пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року у справі №640/4588/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Міського наукового інформаційно-аналітичного центру медичної статистики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

О.В. Калашнікова ,

Судді Верховного Суду