Постанова

від 20.11.2019 по справі 826/13736/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13736/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Шурка О.І.,

Кузьменка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Укрчайпром на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2019 у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Укрчайпром до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, Прокуратури Київської області, третя особа - Державна казначейська служба України, про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування шкоди, завданої юридичній особі протиправною бездіяльністю органів, що здійснюють досудове розслідування, та органів прокуратури,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство Укрчайпром звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, Прокуратури Київської області, третя особа - Державна казначейська служба України, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка полягає у невиконанні рішень судів, що набрали законної сили, щодо повернення для Приватного підприємства Укрчайпром належного йому майна, вилученого під час обшуків у кримінальних провадженнях № 32015110000000027 та № 32015110000000030, що перебували у провадженнях слідчих ВКР Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області;

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції України в Київській області, яка полягає у невиконанні рішень судів, що набрали законної сили, щодо повернення у кримінальному провадженні № 32015110000000030, яке перебуває у провадженні слідчих Головного управління Національної поліції в Київській області, для повернення Приватному підприємству Укрчайпром належного йому майна, вилученого під час обшуків;

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Прокуратури Київської області, яка полягає у незабезпеченні належного нагляду за додержанням законів органами, що провадять досудове слідство, у кримінальних провадженнях № 32015110000000027 та № 32015110000000030, що призвело до невиконання рішень судів, які набрали законної сили, про повернення для Приватного підприємства Укрчайпром належного йому майна, вилученого під час обшуків у кримінальних провадженнях № 32015110000000027 та № 32015110000000030, що перебували у провадженні слідчих ВКР Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та Головного управління Національної поліції в Київській області;

- стягнути солідарно за рахунок бюджетного фінансування Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, прокуратури Київської області, на користь Приватного підприємства Укрчайпром майнову (матеріальну) шкоду, завдану протиправною бездіяльністю Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області, Головного управління Національної поліції України у Київській області, прокуратурою Київської області, у сумі 13242188,00 грн.;

- зобов`язати Державне казначейство України у встановленому законом порядку в межах відповідних бюджетних призначень на фінансування Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області, Головного Національної поліції в Київській області, прокуратури Київської області, списати кошти у сумі 13242188,00 грн. на користь Приватного підприємства Укрчайпром з рахунків вказаних державних органів - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, прокуратури Київської області, а в разі відсутності у зазначених державних органів відповідних призначень - відшкодувати для Приватного підприємства Укрчайпром за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, кошти у сумі 13242188,00 грн. та перерахувати цю суму на поточний рахунок Приватного підприємства Укрчайпром № НОМЕР_1 в АТ Райффайзен Банк Аваль , місто Київ, МФО 380805.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2019 закрито провадження у справі за позовом Приватного підприємства Укрчайпром до Головного управління Державної фіскальної служби у київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, прокуратури Київської області, третя особа - Державна казначейська служба України, про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування шкоди. Роз`яснено Приватному підприємству Укрчайпром його право на звернення з вказаними позовними вимогами до відповідного суду в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Не погоджуючись із ухвалою про закриття провадження у справі, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представники Головного управління Національної поліції в Київській області, Прокуратури Київської області у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Так, у відповідності до положень частини першої ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, предметом розгляду даної справи є бездіяльність відповідачів щодо неповернення Приватному підприємству Укрчайпром належного йому майна, вилученого під час обшуків у кримінальних провадженнях № 32015110000000027 та № 32015110000000030 та стягнення шкоди завданої такою бездіяльністю.

Так, в рамках кримінальних проваджень № 32015110000000027 та № 32015110000000030, відповідачами було проведено обшуки та вилучено належне позивачу майно.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29.09.2015 накладено арешт на вилучене у позивача майно.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29.10.2015 скасовано ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 29.09.2015 та відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на вилучене у позивача майно.

В подальшому, на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 04.11.2015 здійснено тимчасовий доступ та вилучено продукцію належну позивачу.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29.11.2016 відмовлено у задоволенні скарги представника позивача на дії прокурора щодо винесення постанови про відмову у задоволенні клопотання представника Приватного підприємства Укрчайпром про повернення тимчасово вилученого майна.

Кримінальне провадження № 32015110000000030 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 198, 227 Кримінального кодексу України, скеровані слідчому підрозділу Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області для подальшого досудового розслідування.

Отже, закриваючи провадження справі, суд першої інстанції вказав на те, що, фактично, предметом розгляду даної справи є бездіяльність органів досудового розслідування та прокурора, який здійснював нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, щодо повернення тимчасово вилученого у позивача майна та відшкодування шкоди завданої такою бездіяльністю. Оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами ст. 169 КПК України, не віднесено до юрисдикції адміністративних судів, а компетентним у даному питанні судом є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.

Крім того, суд при прийнятті оскаржуваної ухвали, зауважив, що обґрунтування позовних вимог у даній справі, зводиться до надання оцінки діям з посиланням на норми КПК України, що виходить за межі повноважень суду адміністративної юрисдикції, визначені положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо позовних вимог в частині стягнення на користь позивача майнової (матеріальної) шкоди, завданої протиправною бездіяльністю відповідачів, суд зазначив, що такі позовні вимоги, фактично, є похідними від позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо повернення позивачу майна вилученого під час проведення обшуків.

Також, суд, закриваючи провадження у даній справі, роз`яснив, що позивач має право звернутись з вказаним позовом до відповідного місцевого загального суду в порядку, визначеному КПК України.

Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 53 рішення від 08.04.2010 у справі Меньшакова проти України зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута.

Приписами ч. 2 ст. 55 Конституції України, передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. (ч. 3 ст. 124 Основного Закону)

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України.

Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних/кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, тобто, діяти в межах встановленої компетенції.

Пункти 1 - 3 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративною справою визначають переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; а адміністративним судом - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства. (п. 2 ч. 2 ст. 19 КАС України)

Завданнями кримінального провадження, відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. (ч. 1 ст. 1 КПК України)

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303, 314 - 316 КПК України.

Таким чином, орган дізнання, попереднього слідства, прокуратури, поліції або інших компетентний орган, під час вчинення дій, пов`язаних із досудовим розслідуванням злочинів, зокрема, й при вирішенні питань щодо вилучення/арешт майна в рамках кримінального провадження, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, а й отже, оскарження такої бездіяльності має відбуватися виключно за правилами, встановленими КПК України.

Оскільки, спір у цій справі виник, у зв`язку з протиправною, на переконання позивача, бездіяльністю посадових та службових осіб відповідачів щодо невиконання рішень судів про повернення належного позивачу майна, перевірка правомірності дій/бездіяльності, з огляду на положення п. 2 ч. 2 ст. 19 КАС України, знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду, адже їх оскарження має здійснюватися у порядку, встановленому КПК України, також в частині цього Кодексу, яка регулює питання виконання судових рішень , а не шляхом ініціювання нового судового процесу, суть якого знаходиться поза його межами.

Відповідно до положень Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України; обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; за неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.

Конституційний Суд України вважає, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 № 16-рп/2009).

Обов`язковість виконання рішення суду гарантується встановленням відповідальності за його невиконання.

Отже, суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, ураховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, правильно застосував норми матеріального й процесуального права та обґрунтовано дійшов висновку про непоширення юрисдикції адміністративного суду на позовні вимоги про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, оскільки позовні вимоги не пов`язані з вирішенням публічно-правового спору, то їх позов про відшкодування шкоди, в разі завдання її внаслідок незаконних дій, зокрема, органу досудового розслідування чи прокуратури, може бути подано в порядку цивільного судочинства на підставі ст. 1173 та ч. 6 ст. 1176 Цивільного кодексу України.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 (справа № 826/2004/18).

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що в обгрунтування позову товариством наводяться норми Конституції України щодо обов`язковості судових рішень, а позивач не просить адміністративний суд надати оцінку відповідності дій/бездіяльності відповідачів нормам КПК, оскільки це вже було реалізовано в порядку кримінального судочинства ще до подачі позову, колегія суддів звертає увагу на те, що у разі наявності судового рішення, яке набрало законної сили та яке встановлює зобов`язання вчинити дії (зняти арешт, повернути майно тощо), у такому випадку застосовується відповідних механізм примусового виконання такого судового рішення, а у разі допущення протиправних дій/бездіяльності вже на стадії його виконання, шляхом оскарження бездіяльності/дій/рішень орану, що виконує судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у даній справі не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Згідно з приписами частини першої ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Укрчайпром - залишити без задоволення .

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2019 - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді О.І. Шурко

В.В. Кузьменко

Повний текст постанови складено 20.11.2019.