Постанова

від 14.11.2019 по справі 820/10867/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2019 року

Київ

справа № 820/10867/15

адміністративне провадження № К/9901/29027/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровському районі на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 01.02.2016 (суддя: Панченко О.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 (колегія у складі суддів: Катунов В.В., Ральченко І.М., Бершов Г.Є.) у справі № 820/10867/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Оніка Плюс" доДержавної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровському районі, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області прозобов`язання вчинити певні дії та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оніка Плюс" звернулося до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- скасувати податкові повідомлення - рішення від 24.06.2015 №0001522204, №0001512204;

- зобов`язати ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відновити суми податкового кредиту та зобов`язань ТОВ "Оніка Плюс" (код за ЄДРПОУ 39461309) в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України" податковий Блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті №1954/04-65-22-03/39461309 від 09.06.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю підстав для проведення документальної позапланової перевірки позивача. Викладені в акті судження інспекції є помилковими, адже не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2016 залишено без розгляду позовні вимоги в частині скасування рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області №0055591702 від 08.12.2015 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2016 позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2016 в частині зобов`язання Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відновити суми податкового кредиту та зобов`язань ТОВ "Оніка Плюс" (код за ЄДРПОУ 39461309) в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України" податковий Блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті №1954/04-65-22-03/39461309 від 09.06.2015, та прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні цієї частини адміністративного позову відмовлено.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2016 залишено без змін.

Задовольняючи позовну вимогу про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.06.2015 №0001522204 та №0001512204, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, встановивши реальність проведення господарських операцій позивача з його контрагентами - ПП "Еталон", ТОВ "Нафтакомпані", ТОВ "Капітал Х".

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заперечення або відзив на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі наказу ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська №395 від 26.05.2015 (де на час проведення перевірки перебувало підприємство позивача), відповідачем - ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Оніка Плюс" щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків ПП "Еталон" (код ЄДРПОУ 25524885) за період січень 2015 року, ТОВ "Нафтакомпані" (код ЄДРПОУ 37391261) за період лютий 2015 року, ТОВ "Капітал Х" (код ЄДРПОУ 37365100) за період березень 2015 року.

Результати перевірки оформлені актом №1954/04-65-22-03/39461309 від 09.06.2015, згідно висновків якого позивачем - ТОВ "Оніка Плюс", порушено:

1) п.180.1 ст.180, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями - відсутність реальності здійснення господарських операцій ТОВ "Оніка Плюс", а саме встановлено відсутність об`єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ "Оніка Плюс" операцій з придбання товарів та нафтопродуктів по ланцюгу постачання від ПП "Еталон" в січні 2015 року, ТОВ "Нафтакомпані" в лютому 2015 року. ТОВ "Капітал Х" в березні 2015 року;

2) п.180.1 ст.180, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2 ст.198 - відсутність реальності здійснення господарських операцій ТОВ "Оніка Плюс", а саме встановлено відсутність об`єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ "Оніка Плюс" операцій з реалізації товару по ланцюгу: ПП "Еталон" в січні 2015 року, ТОВ "Нафтакомпані" в лютому 2015 року, ТОВ "Капітал Х" в березні 2015 року;

3) п.187.1 ст.187, п. 198.1, 198.2 ст. 198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від`ємного значення (р.26) у сумі 2967956,0 грн.; завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду (р.19) у сумі 608738 грн.; заниження податку на додану вартість за березень 2015 року в сумі 4027743 грн.

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 24.06.2015:

- №0001512204, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 5034678,75 грн., з них за основним платежем 4027743 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1006935,75 грн.;

- №0001522204, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3576694,00 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 16.01.2015 між ТОВ "Оніка Плюс" та Приватним підприємством "Еталон" укладено договір поставки №100/01-15, відповідно до умов якого постачальник (ПП "Еталон") зобов`язаний поставити та передати у власність покупцеві (ТОВ "Оніка Плюс") товари в асортименті, упаковці та по цінам, що узгоджені сторонами, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Поставка товару зі складу постачальника на склад покупця здійснюється силами та за рахунок постачальника. Поставка здійснюється на умовах, визначених у заявці на поставку товару в розумінні термінів Інкотермс в редакції 2000 року. Якщо інше не вказано у заявці (специфікації), поставка виконується на умовах DDP (склад покупця).

Згідно специфікацій до договору №100/01-15 від 16.01.2015 - умови поставки DDP (склад покупця), відповідно Інкотермс 2010 року.

Номенклатуру, кількість та ціну товару уточнено в специфікаціях до договору №100/01-15 від 16.01.2015.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а саме: видатковими накладними, зворотними накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

З пояснень представника позивача встановлено, що розрахунок по договору поставки №100/01-15 від 16.01.2015 у січні 2015 року не здійснювався, у зв`язку з цим у позивача виникла кредиторська заборгованість на суму 1042356,58 грн., яка існує і на теперішній час.

Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, судовим розглядом не виявлено.

Також між ТОВ "Оніка Плюс" та ТОВ "Нафтакомпані" були укладені договори поставки нафтопродуктів: №НК-0048 від 01.02.2015, №НК-0098 від 11.02.2015, №НК-0123 від 13.02.2015, №НК-0199 від 23.02.2015, №НК-0268 від 26.02.2015. Відповідно до пункту 1.1 вказаних договорів постачальник (ТОВ "Нафтакомпані") зобов`язується передати у власність покупця (ТОВ "Оніка Плюс") нафтопродукти, а покупець прийняти та оплатити товар.

На виконання умов договорів сторонами укладені додаткові угоди, в яких уточнено номенклатуру, кількість, якість та ціну товару.

З метою повідомлення позивача про місцезнаходження товару та виконання постачальником своєї частини договорів ТОВ "Нафтакомпані" складено та надіслано на адресу ТОВ "Оніка Плюс" листи №197/02/15-Н від 01.02.2015, №198/02/15-Н від 11.02.2015, №199/02/15-Н від 13.02.2015, №200/02/15-Н від 23.02.2015, №201/02/15-Н від 26.02.2015, в яких зазначено, що придбаний товар знаходиться на зберіганні в ПАТ "Дніпронафтопродукт" та може бути отриманий в будь-який час протягом дії договорів.

На підтвердження виконання вищевказаних договорів позивачем надано акти приймання-передачі нафтопродуктів.

Розрахунок ТОВ "Оніка Плюс" з ТОВ "Нафтакомпані" у лютому 2015 року за вищевказаними договорами не здійснювався, у зв`язку із чим у позивача виникла кредиторська заборгованість, яка існує на час звернення до суду.

Зберігання нафтопродуктів здійснювалося ПАТ "Дніпронафтопродукт" на підставі договору зберігання №4498 від 05.01.2015 з ТОВ "Оніка Плюс".

Транспортування нафтопродуктів здійснювалося за допомогою транспортних засобів контрагентів позивача, а саме: ТОВ "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс" на підставі договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом №33 від 12.01.2015; ТОВ "Дніпронафтопродукт" на підставі договору на перевезення вантажним автомобільним транспортом №4543 від 15.01.2015; ТОВ "Днєпротрансойл" на підставі договору на перевезення вантажним автомобільним транспортом №4560 від 15.01.2015.

Реальність вчинення договорів підтверджується актами здачі-прийомки виконаних робіт №АР-0000145 від 28.02.2015, №02212 від 28.02.2015, №029 від 28.02.2015 та товаро-транспортними накладними.

Єдиною підставою для прийняття контролюючим органом висновків, висвітлених в акті перевірки №1954/04-65-22-03/39461309 від 09.06.2015, про нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Оніка Плюс" та ТОВ "Нафтакомпані" стала інформація податкового органу про наявність розбіжності даних АІС "Податковий блок" за лютий 20115 року, наданих підприємствами, а також відсутність фінансово-господарської діяльності ТОВ "Нафтакомпані" з іншими контрагентами.

Окрім того, між ТОВ "Оніка Плюс" та ТОВ "Капітал Х" у березні 2015 року укладено договори поставки нафтопродуктів: №КХ-0037 від 01.03.2015, №КХ-0114 від 12.03.2015, №КХ-0168 від 20.03.2015. Відповідно до пункту 1.1 вказаних договорів постачальник (ТОВ "Капітал Х") зобов`язується передати у власність покупця (ТОВ "Оніка Плюс") нафтопродукти, а покупець прийняти та оплатити товар.

На виконання умов договорів сторонами укладені додаткові угоди, в яких уточнено номенклатуру, кількість, якість та ціну товару.

З метою повідомлення позивача про місцезнаходження товару та виконання постачальником своєї частини договорів ТОВ "Капітал Х" складено та надіслано на адресу ТОВ "Оніка Плюс" листи №163/03-КХ від 01.03.2015, №164/03-КХ від 12.03.2015, №165/03-КХ від 20.03.2015, в яких зазначено, що придбаний товар знаходиться на зберіганні в ПАТ "Дніпронафтопродукт" та може бути отриманий в будь-який час протягом дії договорів.

На підтвердження виконання вищевказаних договорів позивачем надано суду акти приймання-передачі нафтопродуктів.

Розрахунок ТОВ "Оніка Плюс" з ТОВ "Капітал Х" у березні 2015 року за вищевказаними договорами не здійснювався, у зв`язку із чим у позивача виникла кредиторська заборгованість, яка існує на час звернення до суду.

Зберігання нафтопродуктів здійснювалося ПАТ "Дніпронафтопродукт" на підставі договору зберігання №4498 від 05.01.2015 з ТОВ "Оніка Плюс". На підтвердження виконання договору зберігання сторонами складались акти приймання-передачі наданих послуг №03159 від 31.03.2015, протокол узгодження ціни від 31.03.2015, акти прийому та зняття зі зберігання нафтопродуктів.

Транспортування нафтопродуктів здійснювалося за допомогою транспортних засобів контрагентів позивача, а саме: ТОВ "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс" на підставі договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом №33 від 12.01.2015; ТОВ "Дніпронафтопродукт" на підставі договору на перевезення вантажним автомобільним транспортом №4543 від 15.01.2015; ТОВ "Днєпротрансойл" на підставі договору на перевезення вантажним автомобільним транспортом №4560 від 15.01.2015.

Реальність вчинення договорів підтверджується актами здачі-прийомки виконаних робіт №АР-0000220 від 31.03.2015, №03104 від 31.03.2015, №0311 від 31.03.2015 та товаро-транспортними накладними.

Зважаючи на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, касаційний суд вважає їх висновки передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, вирішуючи спір по суті та посилаючись на положення Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , суди дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Також правильними є висновки, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит витрати та доходи не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою. А факт нікчемності правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст. ст. 203, 215, 228, Цивільного кодексу України, має бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Разом з тим, поза увагою судів залишено те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, наступають не за умови підтвердження вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг належним чином оформленими первинними документами, а лише у разі реального (фактичного) вчинення таких операцій.

Тобто, під умовою документального підтвердження операції повинна розумітись не наявність первинних документів, а можливість на підставі таких документів зробити висновок про те, що фактично витрати понесені, а рух активів відбувся.

Відповідно з метою підтвердження реальності спірних господарських операцій, судам попередніх інстанцій необхідно дослідити не лише наявність або відсутність відповідних первинних документів, але й їх форму та зміст, фактичне здійснення оподатковуваних операцій позивача з контрагентами.

Між тим, суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи даний спір, жодних висновків щодо достовірності чи не достовірності даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, не робили, а лише перелічивши їх обмежилися висновками про їх наявність.

Фактично суди обмежилися наведенням переліку доказів дублюючих акт перевірки з наданням іншої юридичної оцінки. При цьому, з судових рішень не вбачається наведення будь-яких обґрунтованих мотивів, виходячи з яких була надана інша правова оцінка обставинам, які були покладені в основу акта перевірки.

Звертається увага, якщо суд вважає достатньою деталізацію операції в первинному документі, особливо у випадку встановлення протилежного в ході перевірки, є необхідність робити конкретні посилання на документи, які на думку суду не є дефектними, а не обмежуватись загальними висловлюваннями.

Оцінка судом доказів на своїм внутрішнім переконанням не означає допустимості їх необґрунтованої оцінки, при якій змістовно тотожні обставини отримують діаметрально протилежне тлумачення, без зазначення належних причин для цього.

Так податковий орган не лише в акті перевірки, але під час розгляду спору в судах першої та апеляційної інстанцій, вказував на дефектність товарно-транспортних накладних, внаслідок чого ставив під сумнів фактичне відвантаження товару.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій вказаним доводам правової оцінки взагалі не надали, не встановили чи відповідають вони дійсності, а відтак ці обставини фактичного перевезення товару підлягають дослідженню при новому розгляді справи, зокрема слід співставити дані щодо дат передачі нафтопродуктів та поставок по ланцюгу постачання. З?ясувати місцезнаходження резервуарів нафтобаз, в яких зберігались нафтопродукти та з яких здійснювалась поставка, а також чи відповідає період часу, зазначений в товарно-транспортних накладних, реально можливому часу поставки, враховуючи віддаленість пунктів навантаження та розвантаження. Після чого, встановити чи підтверджується товарно-транспортними накладними факт переміщення нафтопродуктів поза межі нафтобаз.

Наведене дає підстави стверджувати про неповноту встановлення судами всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що також вказує на не підтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.

Зважаючи на викладене, касаційний суд не може погодитись або спростувати, як висновки та доводи податкового органу, так і перевірити висновки судів попередніх інстанцій, оскільки дослідження та відсутність належної оцінки доказів, виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судового акта.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровському районі задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 скасувати, а справи направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду