Рішення

від 11.11.2019 по справі 926/2038/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року Справа № 926/2038/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Жесар»

до відповідача Чернівецької міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1 - Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Чернівецькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 2 - Міністерство культури України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Фізична особа - підприємець Аністратенко Сергій Васильович

про визнання недійсними рішень Чернівецької міської ради

Суддя О. Г. Проскурняк

Секретар судового засідання І. В. Циганчук

Представники:

Від позивача - не з`явився.

Від відповідача - Баланецький О.Д., довіреність 01/02-05/1174 від 06 травня 2016 року.

Від третьої особи 1 - Балицька С.С., довіреність № 0-24-0.71-5/62-19 від 09 січня 2019 року.

Від третьої особи 2 - не з`явився.

Від третьої особи 3 - Дрищенюк М.М., ордер ЧЦ №27865 від 10 грудня 2018 року.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Жесар» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до відповідача Чернівецької міської ради про визнання недійсним рішень Чернівецької міської ради.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідно до пункту 9 з підпунктом 9.1. рішення Чернівецької міської ради від 26 квітня 2018 року №1255 «Про затвердження проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення фізичними особами, визнання такими, що втратили чинність, та внесення змін до окремих пунктів рішень з цих питань» та про визнання недійсним пункту 16.2 рішення Чернівецької міської ради від 06 листопада 2018 року №1487, яким внесено зміни в пункт 9.1. рішення міської ради від 26 квітня 2018 року №1255.

Так, позивач посилається на те, що ФОП Аністратенку Сергію Васильовичу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки по вул. 28 Червня, 42, площею 0,1063 га. для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

Далі позивач зазначає, що відповідно до пункту 9 рішення Чернівецької міської ради від 26 квітня 2018 року №1255 «Про затвердження проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення фізичними особами, визнання такими, що втратили чинність, та внесення змін до окремих пунктів рішень з цих питань» ФОП Аністратенку Сергію Васильовичу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою вул. 28 Червня, 42, площею 0,1063 га.

При цьому, позивач стверджує, що вищевказана земельна ділянка межує із земельною ділянкою ТзОВ «Жесар» , яка належить останньому на праві оренди та на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва позивача, а відтак, відновлення меж земельної ділянки, в натурі (на місцевості) за адресою вул. 28 Червня, 42, площею 0,1063 га. може вплинути на конфігурацію суміжної земельної ділянки, якою користується ТОВ «Жесар» , а тому просить суд визнати недійсними означені рішення Чернівецької міської ради.

Окрім того, позивач вказує, що спірні рішення Чернівецької міської ради прийняті без дотримання, передбаченої законом порядку, а саме без належного погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих на території пам`яток культурної спадщини національного значення, їх охоронних зон та охоронюваних археологічних територіях із Міністерством культури України, як центрального органу виконавчої влади.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 листопада 2018 року, господарську справу № 926/2038/18 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27 листопада 2018 року відкрито провадження по справі № 926/2038/18 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12 грудня 2018 року.

Ухвалою суду від 12 грудня 2018 року відкладено підготовче засідання на 14 січня 2019 року.

20 грудня 2019 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.

Згідно вказаного відзиву, Чернівецька міська рада вважає позовну заяву безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення, з огляду на те, що спірні рішення органу місцевого самоврядування прийняті у звязку із необхідністю приведення у відповідність цільового призначення землі до її використання, оскільки відомості у Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності№ 96645135 від 07 вересня 2017 року відрізняються від договору оренди землі № 10721 від 19 лютого 2018 року.

Далі відповідач вказує, що земельна ділянка ТзОВ «Жесар» є сформованою, а тому виключає формування іншої (нової) межі з сусіднім землекористувачем - ОСОБА_1 С ОСОБА_2 В.

Окрім того, відповідач посилається на те, що позивач не може виступати стороною у спорах по даній категорії справ.

14 січня 2019 року адвокат третьої особи - ФОП Аністратенко С.В. надав суду письмові пояснення на позовну заяву.

Згідно вказаних письмових пояснень ФОП Аністратенко С,В. просить суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що рішення Чернівецької міської ради, на думку третьої особи, є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню.

Крім того, третя особа вказує, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів у підтвердження своїх позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 14 січня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; в підготовчому засіданні оголошено перерву в розгляді справи до 01 лютого 2019 року.

Ухвалою суду від 01 лютого 2019 року залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Чернівецькій області; Міністерство культури України; зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 926/1305/18.

04 березня 2019 року, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області звернулось до суду із письмовими поясненнями на позовну заяву.

Згідно вказаних письмових пояснень, Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області зазначає, що в ході проведення позапланової перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки позивача встановлено факт самовільного зайняття ФОП Аністратенко С.В, частини земельної ділянки позивача.

19 квітня 2019 року, через канцелярію господарського суду надійшли письмові пояснення третьої особи - Міністерства культури України.

Згідно вказаних пояснень, Міністерство культури України посилається на те, що земельна ділянка відповідача знаходиться в зоні охорони всесвітньої культурної спадщини Юнеско та в комплексній охоронній зоні Центрального історичного ареалу м. Чернівці, а відтак намір здійснити роботи по відновленню чи новому будівництву, які можуть вплинути на цінність об`єкта всесвітньої спадщини необхідно узгоджувати з Міністерством культури України та інформуванням Комітету всесвітньої спадщини Юнеско. Так, Міністерство культури України, в своїх письмових поясненнях вказує, що до останнього не надходило жодних заяв, щодо погодження проектів землеустрою, а тому просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 01 липня 2019 року поновлено провадження у справі; призначено підготовче засідання 08 липня 2019 року.

Ухвалою суду від 08 липня 2019 року відкладено підготовче засідання на 18 вересня 2019 року.

В судовому засіданні 18 вересня 2019 року оголошено перерву в розгляді справи в підготовчому провадженні до 24 вересня 2019 року.

Ухвалою суду від 24 вересня 2019 року закрито підготовче провадження у справі № 926/2038/18 та призначено справу до розгляду по суті на 08 жовтня 2019 року.

В судовому засіданні 08 жовтня 2019 року оголошено перерву в розгляді справи по суті до 25 жовтня 2019 року.

В судовому засіданні 25 жовтня 2019 року оголошено перерву в розгляді справи по суті до 07 листопада 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 28 жовтня 2019 року призначено розгляд справи по суті на 11 листопада 2019 року у зв`язку із перебуванням судді Проскурняка О.Г. у відрядженні 07 листопада 2019 року.

Позивач та третя особа - Міністерство культури України явку належних представників в судове засідання 11 листопада 2019 року не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про місце, час та дату судового засідання.

Згідно частини 1 статті 202 ГПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник відповідача у судовому засіданні 11 листопада 2019 року проти задоволення позову заперечив, з підстав вказаних у відзиві на позов.

Адвокат третьої особи - ФОП Аністратенко С.В. у судовому засіданні 11 листопада 2019 року проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав вказаних у поясненнях на позовну заяву.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні 11 листопада 2019 року відповідно до статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд

ВСТАНОВИВ:

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» закріплено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону України «Про оренду землі» , орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Рішенням Чернівецької міськради від 24 квітня 2008 року № 562 КП «Роса Буковини» передано в оренду земельну ділянку площею 0,0863 га по вул. 28 Червня, 44 у м. Чернівцях для обслуговування будівель згідно з матеріалами інвентаризації земель терміном до 01 травня 2018 року.

На підставі зазначеного рішення 09.06.2008 між Чернівецькою міськрадою (орендодавець) та КП «Роса Буковини» (орендар) укладено договір оренди землі № 4919, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0863 га, яка знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. 28 Червня, 44.

Зазначений договір зареєстровано в Чернівецькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 18.08.2008 за № НОМЕР_1 .

Судами також установлено, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Жесар» є правонаступником КП «Роса Буковини» .

06 червня 2017 року між Чернівецькою міськрадою (орендодавець) і ТОВ «Жесар» (орендар) укладено додатковий договір № 4/4919 до договору оренди землі від 09 червня 2008 року № 4919 щодо земельної ділянки площею 0,0863 га, кадастровий номер 7310136300:05:001:0019, яка знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. 28 Червня, 44, за змістом якого на підставі заяви орендаря та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.03.2017 № 1002364067 в преамбулі договору замінено КП «Роса Буковини» на ТОВ «Жесар» .

Рішенням Господарського суду Чернівецької області по справі № 926/1305/18 від 14 січня 2019 року, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23 травня 2019 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 вересня 2019 року, визнано договір оренди землі від 09 червня 2008 року № 4919 поновленим, а додатковий договір № 5/4919 до договору оренди землі - укладеним на умовах, визначених додатковим договором № 5/4919 у редакції, наведеній у резолютивній частині рішення.

Відповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України , а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99р. у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 2 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності установлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Згідно частини 4, 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Відповідно до пункту 2.6. постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» - не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Так, як вбачається із рішення Господарського суду Чернівецької області по справі № 926/1305/18, що набрало законної сили, договір оренди землі від 09 червня 2008 року № 4919, укладений між Чернівецькою міською радою та ТзОВ «Жесар» , щодо оренди земельної ділянки (кадастровий номер 7310136300:05:001:0019), яка знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. 28 Червня, 44 є поновленим та діючим.

Доказів визнання недійсним чи розірвання вказаного договору оренди землі суду не надано.

Поряд з цим, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, рішенням Чернівецької міської ради VII скликання від 26 грудня 2017 року № 1062 надано ОСОБА_3 земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 . 28 Червня, АДРЕСА_2 , площею 0,1063га (кадастровий номер 7310136300:05:001:0009) в оренду на 5 (п`ять) років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі код 03.07 (для обслуговування будівель).

В подальшому, між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі № 10721 від 19 лютого 2018 року, щодо оренди земельної ділянки (кадастровий номер 7310136300:05:001:0009), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , 42.

Доказів визнання недійсним чи розірвання вказаного договору оренди землі суду не надано.

Відповідно до розділу 5 вказаного договору оренди землі, цільове призначення земельної ділянки відповідно до категорії земель: землі для будівництва і обслуговування будівель торгівлі (код 03.07). Мета використання земельної ділянки: для обслуговування будівель. Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням: існують. Згідно з наказом Міністерства культури і туризму України від 16.06.2007 р. №661/0/16-07 «Про затвердження коригування історико-архітектурного плану і зон охорони та режимів використання історичних ареалів м. Чернівців» земельна ділянка за адресою вул. 28 Червня, 42, площею 0,1063 га. знаходиться в межах комплексної охоронної зони центрального історичного ареалу міста Чернівців.

Окрім того, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №96645135 від 07 вересня 2017 року, відповідачу на праві власності належить об`єкт нерухомого майна (незавершене будівництво житлового багатоквартирного будинку із об`єктами соцкультпобуту), що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , 42.

Відповідно до містобудівної документації «Коригування історико-архітектурного опорного плану і проекту зон охорони пам`яток та визначення меж і режимів використання історичних ареалів м. Чернівців» , затвердженої рішенням Чернівецької міської ради №252 від 28 лютого 2007 року та наказом Міністерства культури і туризму України №661/0/1607 від 16 червня 2007 року, будівля на вул. 28 Червня, 42 знаходиться в межах комплексної охоронної зони Центрального історичного ареалу м. Чернівців, а також в межах буферної зони пам`ятки культури спадщини, занесеної до Списку всесвітньої спадщини Юнеско.

Згідно статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» , зоною охорони пам`яток є встановлювані навколо пам`ятки охоронні зони, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.

Відповідно до статтей 32, 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Згідно зі статтями 53, 54 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Згідно із підпунктом «г» частини першої статті 150 Земельного кодексу України визначено, що землі історико - культурного призначення відносяться до особливо цінних земель.

Рішенням Чернівецької міської ради «Про затвердження проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення фізичним особам, визнання такими, що втратили чинність, та внесення змін до окремих пунктів рішень з цих питань» від 26 квітня 2018 року за № 1255 був прийнятий наступний пункт з підпунктом: пункт 9, яким вирішено надати ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою вул.28 Червня, 42 площею 0,1063 га (кадастровий номер 7310136300:05:001:0009); підпункт 9.1, яким надано ОСОБА_3 дозвіл на зміну цільового призначення орендованої ділянки за адресою вул.28 Червня, 42 площею 0,1063 га (кадастровий номер 7310136300:05:001:0009) для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку .

Частиною 7 статті 20 Земельного кодексу України унормовано, що зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 186 Земельного кодексу України, до повноважень Міністерства культури України, як центрального органу виконавчої влади, належить погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих на території пам`яток культурної спадщини національного значення, їх охоронних зон та охоронюваних археологічних територіях.

Однак, як вбачається із письмових пояснень Міністерства культури України, до останнього, всупереч вищевказаних законодавчих норм, не надходило жодних заяв, щодо погодження проектів землеустрою.

В подальшому, 17 травня 2018 року, Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області звернулось до Чернівецької міської ради із клопотанням №176-ДК/0022/КВ/06/01-18 в якому вказало міській раді, що рішення № 1255 від 26 квітня 2018 року видано з порушенням вимог статті 20 Земельного кодексу України.

06 листопада 2018 року рішенням Чернівецької міської ради №1487 «Про надання фізичним та юридичним особам дозволів та затвердження проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок і внесення змін до окремих пунктів рішень з цих питань» (пункт 16.2) вирішено внести зміни до пункту 9.1 рішення міської ради від 26.04.2018р. №1255 в частині надання ОСОБА_3 дозволу на зміну цільового призначення орендованої земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 . 28 Червня, 42, площею 0,1063 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, замінивши слова: «дозвіл на зміну цільового призначення на слова та цифри «дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (код 02.10)» .

Відповідно до частини 1 статті 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Згідно частини 2 статті 20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

При цьому, як вбачається із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 145767231 від 01 лютого 2019 року, цільове призначення земельної ділянки (кадастровий номер 7310136300:05:001:0009), що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. 28 Червня, 42 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (код 02.10).

Так, судом встановлено, що цільове призначення земельної ділянки по вул. 28 Червня, 42 - змінено, на підставі оскаржуваних рішень Чернівецької міської ради.

Крім того, цільове призначення земельної ділянки згідно внесених змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (код 02.10) не відповідає цільовому призначенню, передбаченому у рішенні Чернівецької міської ради про надання земельної ділянки в оренду та договору оренди землі, а саме: землі для будівництва і обслуговування будівель торгівлі (код 03.07).

Відповідно до частини 5 статті 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім, земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Статтею 39 Земельного кодексу України унормовано, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Згідно частини 1 статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Як вбачається із Генерального плану м. Чернівці (затвердженого рішенням 48 сесії міської ради 6 скликання №1171 від 27 березня 2014 року), земельна ділянка за кадастровим номером 7310136300:05:001:0009 площею 0,1063га., яка розташована за адресою: м. Чернівці, вул. 28 Червня, 42 відноситься до території громадських установ, а згідно схеми зонування території знаходиться в зоні Г-1 зона загальноміського центру, виділена, для забезпечення правових умов використання земельних ділянок і будівництва нерухомості з широким спектром ділових, громадських, культурних, обслуговуючих і комерційних видів використання переважно регіонального і загальноміського, значення.

Так, використання земельної ділянки, яка надана за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07) не передбачає використання земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури призначення (код 02.10) в межах категорії земель житлової та громадської забудови.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території, забороняється.

Таким чином, розташування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури в зоні Г-1 не передбачено.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Враховуючи вищевикладене, підпункт 9.1. пункту 9 рішення міської ради від 26.04.2018 р. №1255, яким ОСОБА_3 надано дозвіл на зміну цільового призначення земельної ділянки по вул.28 Червня, 42 площею 0,1063 га (кадастровий номер 7310136300:05:001:0009) під будівництво та обслуговування багатоквартирного житлового будинку та пункт 16.2. рішення міської ради від 06.11.2018р. №1487, яким внесено зміни до пункту 9.1 рішення міської ради від 26.04.2018 р. №1255 замінивши слова «дозвіл на зміну цільового призначення» на слова та цифри «дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (код 02.10)» прийняті без урахування Генерального плану та зонування.

Окрім того, відповідачем при прийнятті оспорюваних рішень не дотримано порядку, стосовно належного погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих на території пам`яток культурної спадщини національного значення, їх охоронних зон та охоронюваних археологічних територіях із Міністерством культури України, як центрального органу виконавчої влади.

Стосовно посилання відповідача на те, що позивач не може бути стороною по справі, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (аналогічна норма права закріплена в статті 20 Господарського кодексу України).

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.

Статтею 21 Цивільного кодексу України унормовано, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Частиною 1 статті 155 Земельного кодексу України унормовано, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відтак, системний аналіз положень указаних норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

Оскільки, земельні ділянки позивача та ФОП Аністратенка С.В. є суміжними та знаходяться в межах комплексної охоронної зони Центрального історичного ареалу м. Чернівців та в межах буферної зони пам`ятки культури спадщини, занесеної до Списку всесвітньої спадщини Юнеско, а тому неправомірна зміна цільового призначення безпосередньо стосується прав позивача та впливає на обов`язки щодо подальшого використання земельної ділянки та перебування останньої в статусі комплексної охоронної зони Центрального історичного ареалу м. Чернівців та в межах буферної зони пам`ятки культури спадщини, занесеної до Списку всесвітньої спадщини Юнеско.

Крім того, суд звертає увагу сторін на наступне.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Європейський суд з прав людини у пункті 58 рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене, встановивши фактичні обставини справи, розглянувши подані докази, надавши оцінку аргументам сторін та застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, позов задовольнити.

Судові витрати, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 194, 196, 219. 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним пункт 9 з підпунктом 9.1. рішення Чернівецької міської ради від 26.04.2018 року № 1255 «Про затвердження проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення фізичним особам, визнання такими, що втратили чинність, та внесення змін до окремих пунктів рішень з цих питань» , яким ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою вул. 28 Червня, 42, площею 0,1063 га. (кадастровий номер 7310136300:05:001:0009) та надано ОСОБА_3 дозвіл на зміну цільового призначення ділянки орендованої земельної ділянки за адресою вул. 28 Червня, 42 площею 0,1063 га. (кадастровий номер 7310136300:05:001:0009) для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку;

3. Визнати недійсним пункт 16.2 рішення Чернівецької міської ради від 06.11.2018 року № 1487, яким внесено зміни до пункту 9.1. рішення Чернівецької міської ради від 26.04.2018 року № 1255 в частині надання ОСОБА_3 дозволу на зміну цільового призначення орендованої земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 . 28 Червня, 42, площею 0,1063 га. для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, замінивши слова «дозвіл на зміну цільового призначення» на слова та цифри «дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (код 02.10)»

4. Стягнути з Чернівецької міської ради (58000, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 36068147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Жесар» (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. 28 Червня, 44, код ЄДРПОУ 31396594) - 3 524,00 судового збору.

Повний текст рішення складено та підписано - 21 листопада 2019 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк