Рішення

від 19.11.2019 по справі 920/758/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.11.2019 Справа № 920/758/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/758/19 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Буринського міського споживчого товариства (вул. Ринкова, буд. 4, м. Буринь, Сумська область, 41700, ідентифікаційний код 01765549),

до відповідача: фізичної особи-підприємця Михайлик Валентини Іванівни ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

про стягнення 4390,61 грн.

представники учасників справи:

позивача (в режимі відеоконференції) - голова правління Місевра С.П.,

відповідача (в режимі відеоконференції) - Михайлик В.І.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою до відповідача, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 4390,61 грн. за договором оренди об`єкта нерухомості від 05.10.2017 № 14, з яких: 2633,32 грн. основна заборгованість, 220,04 грн. 25 % річних за прострочення сплати боргу, 1316,66 грн. 50 % штраф за прострочення платежу більше 30 календарних днів, 220,59 грн. пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті за кожен день прострочення, а також суму судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди об`єкта нерухомості від 05.10.2017 № 14, укладеним між сторонами щодо своєчасного та в передбаченому договором розмірі сплати орендної плати.

Ухвалою суду від 22.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у справі № 920/758/19 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.08.2019.

Ухвалою від 15.08.2019 у справі № 920/758/19 постановлено відкласти підготовче засідання на 10.09.2019.

Відповідач у відзиві на позов б/н від 30.08.2019 (вх. № 7076 від 03.09.2019) проти позову заперечує та зазначає, що вчасно перерахувала позивачу орендну плату та вартість комунальних послуг.

Ухвалою від 10.09.2019 у справі № 920/758/19 постановлено продовжити строк підготовчого провадження до 20.10.2019 та відкласти підготовче засідання на 03.10.2019.

26.09.2019 від позивача до суду надійшов лист № 36 від 24.09.2019, в якому останній зазначає, що відповідач надав позивачу лише копії квитанцій на сплату орендної плати за період з жовтня 2017 року по травень 2018 року, проте зазначений період не входить до позовних вимог позивача.

30.09.2019 відповідачем надіслано на адресу суду оригінали фіскальних чеків №№ 01261430102269 , 01261450102271, 01261440102270 від 16.09.2019.

Ухвалою суду від 03.10.2019 закрито підготовче провадження у справі № 920/758/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.10.2019.

Ухвалою суду від 21.10.2019 відкладено розгляд справи по суті на 19.11.2019.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання вимог статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у цій справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 19.11.2019 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

05.10.2017 між сторонами укладено договір оренди об`єкта нерухомості (нежитлового приміщення) № 14 (надалі - договір), за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування окремо визначене нерухоме майно - нежитлове приміщення, площею 66,4 кв.м., що розташоване за адресою: Сумська область, с. Клепали, вул. Присеймівська, 9 для роздрібної торгівлі непродовольчими товарами.

Відповідно до пункту 1.2 договору, об`єкт оренди належить позивачеві на праві власності відповідно до свідоцтва на право власності серії ЯЯЯ № 644375 від 06.01.2010.

Пунктом 2.1 договору визначено, що позивач передає відповідачу об`єкт оренди за актом приймання-передачі, що є невід`ємною частиною договору. В акті приймання-передачі сторони зазначають склад об`єкта оренди, його стан на момент передачі у користування.

05.10.2017 між сторонами договору оренди підписано акт приймання-передачі об`єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: Сумська область, с. Клепали, вул. Присеймівська, 9.

За умовами пункту 4 договору договір набуває чинності з 05.10.2017 і діє до 31.12.2018 включно. Строк користування об`єктом оренди обчислюється з дня передачі у користування відповідачу за відповідним актом приймання-передачі та закінчується в день повернення відповідачем об`єкта оренди позивачу та підписання відповідного акта приймання-передачі.

Згідно з пунктом 5.1 договору орендна плата за користування одним квадратним метром об`єкта оренди становить 07,53 грн. Загальний розмір орендної плати за користування об`єктом оренди становить 500,00 грн. на місяць.

Починаючи з другого календарного місяця користування об`єктом оренди, відповідач здійснює повну оплату орендної плати за місяць до 10 (десятого) числа кожного поточного місяця, в якому здійснюється користування об`єктом оренди (пункт 5.1.4 договору).

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що крім орендної плати, відповідач щомісячно сплачує позивачу наступні платежі:

а) відшкодування комунальних послуг (водо-, енерго-, теплопостачання, телефонний зв`язок тощо), які споживаються відповідачем;

б) відшкодування експлуатаційних витрат та послуг, що включають в себе усі витрати на утримання, прибирання, освітлення площ загального користування, коридорів, витрати пов`язані з підтриманням у належному стані, прибиранні та користуванні прилеглою земельною ділянкою, забезпеченням перепускного режиму, вивезенням сміття, що утворюється у місцях загального користування, та інші.

Орендар (відповідач) здійснює відшкодування вартості комунальних послуг та експлуатаційних послуг та витрат до 10 (десятого) числа кожного місяця за попередній місяць.

Розрахунок вартості вищезазначених послуг наведений у пунктах 5.2.1, 5.2.2 договору.

Відповідно до пункту 5.4 договору, оплата відповідачем орендних платежів, передбачених договором, здійснюється на підставі рахунків позивача. Зазначені рахунки формуються позивачем та сплачуються відповідачем у безготівковому порядку на поточний рахунок позивача в національній валюті України в строки, передбачені договором.

Проте, в порушення вимог пунктів 5.1, 5.2 та 5.4 договору та статей 526, 530, частини п`ятої статті 762 Цивільного кодексу України, відповідач не виконав свої грошові зобов`язання перед позивачем зі сплати орендної плати в сумі 2000,00 грн. та відшкодування вартості комунальних послуг і експлуатаційних платежів в сумі 633,32 грн. за період з 01.06.2018 по 30.09.2018.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно частини шостої статті 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 759, 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України, пункту 1 статті 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), якій підписується сторонами договору. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 627 ЦК України, сторони, відповідно до статті 6 цього Кодексу, є вільними в кладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять пункти (умови), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, усі умови договору навіть ті, що не є обов`язковими для того чи іншого виду договору, проте погоджені сторонами та містяться у договорі, є обов`язковими для виконання сторонами за договором.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Під виконанням зобов`язань слід розуміти здійснення кредитором і боржником дій щодо реалізації прав та обов`язків, що випливають з договору.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушення зобов`язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

За змістом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що відповідач не надав суду обґрунтованих заперечень щодо позову, факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем з орендної плати та комунальних платежів в сумі 2633,32 грн. повністю підтверджується матеріалами даної справи та не спростовується відповідачем, оскільки надані відповідачем докази сплати орендної плати не включають у себе період, за який в даному випадку стягується заборгованість, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати та комунальних платежів в сумі 2633,32 грн., визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України.

За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивач також вимагає стягнути з відповідача на його користь пеню в сумі 220,59 грн., 25 % річних в сумі 220,04 грн. та 50 % штрафу в сумі 1316,66 грн. за загальний період з 01.06.2018 по 30.09.2018. На підтвердження розміру пені, штрафу та річних позивачем наведено у позовній заяві розрахунки розміру пені, штрафу та річних.

Відповідно до пункту 8.2 договору у випадку несвоєчасної сплати платежів відповідно до умов договору відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення за весь період заборгованості до моменту її погашення, а пунктом 8.4 договору сторони погодили, що у випадку прострочення сплати орендарем платежів, встановлених договором, більш ніж на 30 календарних днів, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 50 % від розміру загальної суми заборгованості.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до положень статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) с грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно статті 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 № 3-88гс11.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Преамбулою Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Період прострочення характеризується пасивною поведінкою суб`єкта господарських відносин, протягом якого він не вчиняє дій, спрямованих на реалізацію визначеного умовами укладеного між сторонами правочину змісту зобов`язання.

Перевіривши розрахунок заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми пені за порушення строків виконання зобов`язання за укладеним між сторонами договором суд встановив, що позивачем невірно визначено останній день прострочення, оскільки він нарахував пеню в тому числі і за десять днів кожного місяця відповідно, що передбачені умовами договору на оплату відповідачем орендної плати та комунальних платежів, тобто в даному випадку строк прострочення зобов`язання починається не з 01 числа поточного місяця, а з 11 числа поточного місяця, у зв`язку з чим зазначений розрахунок виконано з порушення норм закону.

Суд звертає увагу позивача, що у даному випадку вірним є нарахування пені на заборгованість з оплати орендної плати (по згаданому вище договору, що укладений між сторонами у даній справі) по кожному періоду окремо за наростаючим підсумком з 11 числа поточного місяця.

За таких підстав судом здійснено розрахунок пені за періоди: з 11.06.2018 по 30.06.2018, з 11.07.2018 по 31.07.2018, з 11.08.2018 по 31.08.2018 та з 11.09.2018 по 30.09.2018; а саме:

- виходячи із суми заборгованості в розмірі 1133,32 грн. за період з 11.06.2018 по 30.06.2018 (дев`ятнадцять днів прострочення платежу) сума пені складає 21,11 грн.;

- виходячи із суми заборгованості в розмірі 1633,32 грн. за період з 11.07.2018 по 31.07.2018 (двадцять днів прострочення платежу) сума пені складає 32,80 грн.;

- виходячи із суми заборгованості в розмірі 2133,32 грн. за період з 11.08.2018 по 31.08.2019 (двадцять днів прострочення платежу) сума пені складає 42,96 грн.;

- виходячи із суми заборгованості в розмірі 2633,32 грн. за період з 11.09.2018 по 30.09.2019 (дев`ятнадцять днів прострочення платежу) сума пені складає 51,94 грн., всього на загальну суму 148,81 грн.

Вищезазначений розрахунок суми пені здійснено судом за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН , можливість використання якого визнано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 917/1622/16, і відповідно загальна сума пені за зазначені періоди складає 148,81 грн.

Враховуючи факт невиконання відповідачем умов договору щодо своєчасної сплати орендних та комунальних платежів, оскільки права позивача щодо стягнення з відповідача пені та штрафу передбачені діючим законодавством України та умовами укладеного між сторонами договору, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 1316,66 грн. та пені в сумі 148,81 грн., в іншій частині пені суд відмовляє з огляду на безпідставність нарахування.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Згідно з пунктом 8.3 договору, у випадку прострочення виконання обов`язків по сплаті платежів, передбачених договором, у порядку статті 625 ЦК України, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу 25 % річних від простроченої суми.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок 25 % річних, суд встановив, що позивачем нараховано річні за період з 01.06.2018 по 30.09.2018, тоді як право вимоги у позивача на стягнення заборгованості виникло лише з 11.06.2018.

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено розрахунок 25 % річних за загальний період: з 11.06.2018 по 30.09.2018 за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН , і відповідно загальна сума 25 % річних за зазначений період складає 202,01 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 25 % річних в сумі 202,01 грн. за загальний період з 11.06.2018 по 30.09.2018 є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, в іншій частині річних суд відмовляє з огляду на безпідставність нарахування.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню частково з урахуванням вищевикладеного.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1881,62 грн. покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Буринського міського споживчого товариства (вул. Ринкова, буд. 4, м. Буринь, Сумська область, 41700, ідентифікаційний код 01765549) до фізичної особи-підприємця Михайлик Валентини Іванівни ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Михайлик Валентини Іванівни ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Буринського міського споживчого товариства (вул. Ринкова, буд. 4, м. Буринь, Сумська область, 41700, ідентифікаційний код 01765549) заборгованість з орендної плати та комунальних платежів в сумі 2633,32 грн., пеню в сумі 148,81 грн., 25 % річних в сумі 202,01 грн., штраф в сумі 1316,66 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1881,62 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено 21.11. 2019 року.

Суддя В.В. Яковенко