Рішення

від 07.11.2019 по справі 922/2132/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2132/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом 1. ФО ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ;ідент. номер НОМЕР_1 )

2. Фермерського господарства " Щербаченка Олександра Володимировича ", (63754, Харківська область, Куп`янський район, с. Лісна Стінка; ідент. код 39731149)

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 2 під., 8, 9 поверх; ідент. код 39792822)

про визнання додаткової угоди укладеною

за участю представників:

першого позивача - не з`явився

другого позивача - Курила М.І., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР № 21/1453 від 01.06.2018, довіреність № б/н від 19.08.2019;

відповідача - Щербак Т.М., довіреність № 32-20-0.14,2-17/62-19 від 03.01.2019

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та Фермерське господарство " Щербаченка Олександра Володимировича " 08.07.2019 р. звернулись до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якій викладено вимогу про визнання Додаткової Угоди про внесення змін до договору оренди землі від 31 грудня 2014 року між громадянином України ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Купянським МРВ УМВС України в Харківській області від 06.08.2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), що мешкає АДРЕСА_1 , Фермерським господарством Щербаченка О.В. (код ЄДРПОУ 39731149) в особі Голови господарства ОСОБА_1 , що діє на підставі Статуту та Головним управлінням Держземагенства в Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822), в особі керівника Головного управління, який діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 року № 21 зі змінами укладеною в редакції викладеній у позовній заяві щодо заміни орендаря за договором оренди землі від 31 грудня 2014 року, яким у орендне користування ОСОБА_1 передано земельні ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 85,6526 га, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 6323783700:02:000:0151 площею 9,5703 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6323783700:02:000:0149 площею 9,0279 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6323783700:02:000:0150 площею 10,4355га; земельну ділянку з кадастровим номером 6323783700:04:000:0227 площею 13,9361га; земельну ділянку з кадастровим номером 6323783700:05:000:0256 площею 42,6828 га;

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачі посилаються на приписи ЗУ "Про фермерське господарство" та наголошують, що ОСОБА_1 отримав у оренду земельну ділянку для створення та ведення фермерського господарства, після чого ним було створене фермерське господарство, яке було зареєстроване у відповідності до норм законодавства України і на даний час саме Фермерське господарство Щербаченка О.В. провадить свою діяльність на орендованій громадянином України ОСОБА_1 земельній ділянці.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.07.2019 у справі № 922/2132/19 позовну заяву ОСОБА_1 та Фермерського господарства "Щербаченка Олександра Володимировича" було залишено без руху та надано позивачам строк у 5 днів з дня вручення такої ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.07.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляд; відкрито провадження у справі № 922/2132/19, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін на "28" серпня 2019 р. о 10:00.

У підготовчому засіданні 28.08.2019 р. у справі № 922/2132/19 задоволено усне клопотання представника відповідача про надання можливості ознайомлення з поясненнями другого позивача та постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на "24" вересня 2019 р. об 11:00, в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України.

У підготовчому засіданні 24.09.2019 р. постановлено: протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 28.10.2019 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України і протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09 жовтня 2019 р. об 11:30 год. в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України.

У судовому засіданні 09.10.2019 р., керуючись приписами ч. 2 ст. 216 ГПК України, було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 10:00 06.11.2019.

У судовому засіданні 06.11.2019 р. було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 07.11.2019 р. об 11:00, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

Перший позивач у судові засідання не з`явився, явку свого повноважного представника не забезпечив.

Представник другого позивача у судовому засіданні 07.11.2019 підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та додатково наданих письмових поясненнях. Зокрема вказує, що фізична особа ОСОБА_1 отримав у оренду спірні земельні ділянки саме з метою та в порядку приписів Закону для створення та ведення фермерського господарства, що й дало змогу створити фермерське господарство, яке було зареєстроване у відповідності до норм законодавства України. Таким чином, з моменту державної реєстрації Фермерського господарства "Щербаченка Олександра Володимировича" як юридичної особи спірними земельними ділянками, загальною площею 85,6526 га, які передані в орендне користування ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 31 грудня 2014 року, фактично користується Фермерське господарство " Щербаченка Олександра Володимировича ", але це користування повинно бути відповідним чином зареєстроване відповідно до ЗУ "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Натомісь відповідач свідомо в порушення норм ЗУ "Про фермерське господарство" не укладає Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 31.12.2014 р. Одночасно, другий позивач посилається на той факт, що ОСОБА_1 , отримавши земельні ділянки для ведення фермерського господарства, зареєстрував фермерське господарство та вніс вказані земельні ділянки до Статуту Фермерського господарства як землі фермерського господарства, але здійснювати сплату орендної плати повинен як громадянин України- фізична особа, так як у договорі стороною визначено саме громадянин України ОСОБА_1 . В свою чергу, ФГ Щербаченка О.В. сплачувати орендну плату та набути статус платника єдиного податку 4-ї групи (спеціальна група для сільськогосподарських товаровиробників) відповідно до ч. 4 п. 4 ст. 291 Податкового кодексу України не може так як не є стороною у договорі оренди земельної ділянки.

Представник відповідача у судовому засіданні та у наданих до матеріалів справи заявах по суті спору, вказує, що позовні вимоги позивачів є необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні позову. Представник відповідача в обґрунтування заперечень проти позову відносно позовних вимог громадянина ОСОБА_1 (позивача-1), посилається, зокрема, на п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України, та наголошує, що спір, який виник між гр. ОСОБА_1 та відповідачем щодо визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 31.12.2014. яким надано в оренду земельні ділянки для ведення Фермерського господарства саме громадянину ОСОБА_1 є приватноправовим і за суб`єктом складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки саме фізичної особи. Відносно позовних вимог Фермерського господарства " Щербаченка Олександра Володимировича " (позивача-2) позивач наголошує, що дугий відповідач помилково ототожнює поняття права оренди земельної ділянки та використання земельної ділянки, що є неприпустимим. При цьому, предмет спору в даному випадку стосується лише прав та обов`язків фізичної особи - громадянина ОСОБА_1 , з яким і укладався відповідний договір оренди земельних ділянок і який є носієм вказаного речового права оренди стосовно цих земельних ділянок, натомість за ФГ " Щербаченка Олександра Володимировича " право власності чи користування земельними ділянками зареєстроване не було та останній після його державної реєстрації вправі здійснювати лише право користування земельними ділянками, які були надані його засновнику - фізичній особі з метою ведений фермерського господарства, а відтак відсутнє порушене або оспорюване право, на захист яких другий позивач звернувся до суду з позовною заявою. Одночасно відповідач, з посиланням на приписи ст. 12 ЗУ "Про фермерське господарство", якою унормовано склад земель фермерського господарства, ст. 8-1 ЗУ "Про оренду землі", якою унормовано заборону на відчуження права на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності її орендарем іншим особам, внесення до статутного капіталу, передання у заставу, крім передбачених частиною другою цієї статті випадків, зазначає про неможливость переходу права оренди від фізичної особи, якій надано цю ділянку в оренду до юридичної - фермерського господарства, оскільки законодавцем не віднесено земельні ділянки, що використовуються громадянами - членами фермерського господарства на умовах оренди - до складу земель фермерського господарства, на відміну від земельних ділянок, що використовуються самим фермерських господарством; другий позивач не є стороною договору оренди землі від 31.12.2014, тому не має права вимагати внесення змін до цього договору. Крім того, відповідач посилається на приписи статей 116, 124, 125, 126 ЗК України та статтю 16 Закону України "Про оренду землі", якими визначено порядок набуття права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, а саме орендар набуває право користування (оренди) земельною ділянкою державної або комунальної власності лише за таких умов: після припинення права користування земельною ділянкою, іншою особою; на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями; шляхом укладення договору оренди земельної ділянки; з моменту державної реєстрації цього права оренди в установленому законом порядку.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

31 грудня 2014 року між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (орендодавцем) та громадянином України ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди землі відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, які знаходяться за межами населених пунктів Лісностінківської сільської ради на території Куп`янського району Харківської області.

Відповідно до п. 2 Договору в оренду передаються земельні ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля) загальною площею 85,6526 га, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 6323783700:02:000:0151 площею 9,5703 га; земельна ділянка з кадастровим номером 6323783700:02:000:0149 площею 9,0279 га; земельна ділянка з кадастровим номером 6323783700:02:000:0150 площею 10,4355 га; земельна ділянка з кадастровим номером 6323783700:04:000:0227 площею 13,9361 га; земельна ділянка з кадастровим номером 6323783700:05:000:0256 площею 42,6828 га.

Згідно з п.14 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Відповідно до п. 36 договору, право на оренду земельних ділянок державної власності не може бути відчужено їх орендарем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано в заставу.

Строк дії договору узгоджено його сторонами у п. 8, а саме договір укладено на 49 (сорок дев`ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк.

Право оренди земельних ділянок було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 лютого 2015 року за № 562742763237, 562731363237, 562751163237, 562522263237 та 562723063237.

06.04.2015 на підставі отриманого права оренди вказаних земельних ділянок була утворена юридична особа - Фермерське господарство "Щербаченка Олександра Володимировича" (ідентифікаційний код юридичної особи 39731149), керівником якої зареєстровано фізичну особу ОСОБА_1 .

Відповідно до статуту Фермерське господарство " Щербаченка Олександра Володимировича ", затвердженого Загальними зборами учасників ФГ " Щербаченка Олександра Володимировича ", в редакції протоколу від 26.12.2016 р., засновником і головою Фермерського господарства є: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 , виданий Куп`янським МРВУМВС України в Харківській області 06.08.2002 року; місце проживання зареєстровано за адресою:

АДРЕСА_1. Згідно п . 6.3 статуту, членами Фермерського господарства є наступні особи:

ОСОБА_4 - дружина ОСОБА_1 , засновника (голови) ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ЩЕРБАЧЕНКА ОЛЕКСАНДРА ВОЛОДИМИРОВИЧА. Свідоцтво про одруження серія НОМЕР_5 , видане Відділом реєстрації актів громадянського стану Куп`янського міськвиконкому Харківської області 04 червня 1993 року. Паспорт громадянина України: серія НОМЕР_6 , виданий Куп`янським МРВУМВС України в Харківській області 07 серпня 2002 року. Ідентифікаційний номер НОМЕР_7 . Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивачі у позовній заяві наполягають, що з моменту реєстрації юридичної особи - Фермерське господарство " Щербаченка Олександра Володимировича ", тобто з 07.04.2015 року, фактичним користувачем орендованих за договором оренди землі від 31.12.2015, земельних ділянок є фермерське господарство " Щербаченка Олександра Володимировича ".

У подальшому, враховуючи створення та державну реєстрацію фермерського господарства, позивачі звернулись до відповідача зі спільним листом-заявою б/н від 18.04.2019 р. щодо заміни орендаря земельної ділянки з громадянина України ОСОБА_1 на Фермерське господарство "Щербаченка Олександра Володимировича", ідент. код 39731149 (а.с. 64-65). До відповідної заяви були додані проект відповідної додаткової угоди до договору оренди землі від 31.12.2014 р.

Проте, у внесенні відповідних змін до договорів оренди землі Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було відмовлено (лист № Юр-4835/0-3180/0/95-19 від 15.05.2019 р.), виходячи з того, що чинним земельним законодавством не передбачено внесення змін до договору оренди землі в частині заміни орендаря по договору (а.с. 62-63).

Вказана відмову відповідача щодо внесення змін до договору оренди землі від 31.12.2014 р. в частині заміни сторони орендаря у договорі шляхом підписання відповідної додаткової угоди, є порушенням прав позивачів, оскільки фізична особа ОСОБА_1 , земельні ділянки отримав для ведення фермерського господарства, зареєстрував фермерське господарство, вніс вказані земельні ділянки до Статуту Фермерського господарства як землі фермерського господарства, але здійснювати сплату орендної плати, повинен як громадянин України - фізична особа, але фактично земельними ділянками користується юридична особа - Фермерське господарство Щербаченка О.В.; але сплачувати орендну плату та набути статут платника єдиного податку 4-ї групи (спеціальна група для сільськогосподарських товаровиробників) остання (ФГ) відповідно до ч.4.п.4 ст.291 Податкового кодексу України не може так як не є стороною у договорі оренди земельної ділянки, що мало своїм наслідком звернення з даним позовом до господарського суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За приписами абзацу 16 частини 2 статті 134 ЗК України (в редакції, що діяла на час звернення) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної та комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства. Загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки тощо, встановлені статтею 123 ЗК України.

Як вбачається з матеріалів справи першим позивачем - фізичною особою ОСОБА_1 було реалізовано право на створення Фермерського господарства, яке було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 06.04.2015 року.

Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З урахуванням положень статей 4, 42, 44, 46 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Отже, з моменту, коли фізична особа створила фермерське господарство, у правовідносинах користування земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря, й обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації. Таким чином, враховуючи що фермерське господарство є юридичною особою, земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин щодо користування земельними ділянками наданими для ведення фермерського господарства, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Статтями 13, 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи докази у справі окремо та в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, враховуючи пояснення сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, спірні правовідносини сторін, а відповідно, їх цивільні права та обов`язки, базуються на умовах договору оренди землі від 31.12.2014, який укладено між відповідачем та першим позивачем - засновником Фермерського Господарства " Щербаченка Олександра Володимировича " та при цьому земельні ділянки за цим договором були надані в оренду саме для ведення фермерського господарства.

За своєю правовою природою ці відносини належать до зобов`язань найму (оренди) земельної ділянки, загальні положення про найм (оренду) визначені параграфом 1 глави 58 ЦК України, про найм (оренду) земельної ділянки, як окремий вид зобов`язань, параграфом 3 глави 58 ЦК України.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України. У таких правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом.

Згідно ч. 1 та 3 статті 114 Господарського кодексу України фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Відносини, пов`язані із створенням та діяльністю фермерських господарств регулюються цим кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими законами.

Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини.

Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 1 цього Закону фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець.

За статтею 5 вказаного Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону).

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з попереднім наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

Таким чином, з комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи.

З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Відповідач не заперечує укладення із громадянкою України ОСОБА_1 договору оренди землі від 31.12.2014 та що умовами використання спірних земельних ділянок визначено саме - ведення фермерського господарства, як і не заперечується факт подальшого створення і реєстрації як юридичної особи Фермерського господарства " Щербаченка Олександра Володимировича ".

Тобто, як вже зазначалось вище, після створення вказаного Фермерського господарства у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулась фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача земельною ділянкою перейшли до фермерського господарства " Щербаченка Олександра Володимировича " з дня його державної реєстрації, тобто з 06.04.2015 р.

Проте, суд наголошує, що за змістом ГПК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів. Тобто судовому захисту підлягає вже порушене право.

Матеріалами справи не спростовано, що з моменту державної реєстрації фермерського господарства "Щербаченка Олександра Володимировича" та до теперішнього часу земельні ділянки, передані у орендне користування на підставі договору оренди землі від 31.12.2014 р., фактично використуваються саме фермерським господарством " Щербаченка Олександра Володимировича ", як і не надано жодного доказу на підтвердження фактів створення останньому будь-яких перешкод у реалізації такого користування з боку відповідача або будь-якої іншої особи.

Натомість, викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях посилання позивачів на порушення прав другого відповідача щодо відсутності можливості набути статус платника єдиного податку 4-ї групи (спеціальна група для сільськогосподарських товаровиробників), не приймається судом до уваги, оскільки не доведено та не обґрунтовано яким чином правовідносини щодо використання земельних ділянок, наданих на праві оренди із визначеним у договорі розміром орендної плати пов`язані з набуттям другим позивачем статусу платника єдиного податку четвертої групи.

Враховуючи те, що наведені позивачами обставини не можуть свідчити про невизнання або заперечення відповідачем права користування Фермерським господарством " Щербаченка Олександра Володимировича " спірними земельними ділянками в порядку Закону України "Про фермерське господарство", суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання прав позивачів порушеними та такими що підлягають задоволенню шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі в частині зміни орендаря вказаних земельних ділянок

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 407 ЦК України та ч. 1 ст. 8-1 Закону України "Про оренду землі" право користування (право на оренду) земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем (орендарем) іншим особам, внесено до статутного фонду, передано в заставу, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 8-1 Закону України "Про оренду землі". Такі ж положення узгоджені сторонами договору у п. 39 вказаного договору.

Враховуючи вищезазначені положення законодавства, суд приходить до висновку про те, що Фермерське господарство " Щербаченка Олександра Володимировича " станом на час виникнення спірних правовідносин відповідно до ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство" вправі здійснювати лише право користування земельною ділянкою, яка була надана його засновнику - фізичній особі ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. Будь-які інші права, та вимоги, зокрема, щодо внесення змін до договору оренди землі в частині заміни орендаря земельної ділянки, з урахуванням положень ст. 116, 124, 125 ЗК України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі" є передчасними..

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що перший позивач у добровільному порядку набув право строкового оплатного користування земельними ділянками державної власності, площею 85,6525 га, на законних підставах у відповідності до вимог ЗК України та ЗУ "Про фермерське господарство", враховуючи недоведеність матеріалами справи наявності порушених прав та інтересів позивачів з боку відповідача, зокрема щодо наявності перешкод другому відповідачу у користуванні спірними земельними ділянками для ведення фермерського господарства або інших майнових прав, передбачених Законом, виходячи з принципу справедливої рівноваги між публічним інтересом , тобто інтересом держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та приватним інтересом , тобто інтересом фермерського господарства, суд вважає, що даний позов задоволенню не підлягає.

Згідно частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак судові витрати покладаються на позивачів та розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ФО Щербаченко Олександра Володимировича та Фермерського господарства "Щербаченка Олександра Володимировича" до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання трьохсторонньої додаткової угоди укладеною - відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивачів.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "18" листопада 2019 р.

Суддя М.І. Шатерніков