Постанова

від 06.10.2020 по справі 922/2132/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/2132/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 (головуючий суддя Гетьман Р. А., судді Дучал Н. М., Ільїн О. В.)

у справі № 922/2132/19

за позовом 1) ОСОБА_1 і 2) Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

про визнання укладеною додаткової угоди

(в судове засідання уповноважені представники сторін не з`явились)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 та Фермерське господарство Щербаченка Олександра Володимировича звернулись до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання Додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 31.12.2014 між громадянином України ОСОБА_1 , Фермерським господарством Щербаченка О.В. та Головним управлінням Держземагенства в Харківській області, укладеною в редакції викладеній у позовній заяві щодо заміни орендаря за договором оренди землі від 31 грудня 2014 року, яким у орендне користування ОСОБА_1 передано земельні ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 85,6526 га, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 6323783700:02:000:0151 площею 9,5703 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6323783700:02:000:0149 площею 9,0279 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6323783700:02:000:0150 площею 10,4355га; земельну ділянку з кадастровим номером 6323783700:04:000:0227 площею 13,9361га; земельну ділянку з кадастровим номером 6323783700:05:000:0256 площею 42,6828га.

2. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачі посилаються на приписи ЗУ "Про фермерське господарство" та наголошують, що ОСОБА_1 отримав у оренду земельну ділянку для створення та ведення фермерського господарства, після чого ним було створене фермерське господарство, яке було зареєстроване у відповідності до норм законодавства України і на даний час саме Фермерське господарство Щербаченка О.В. провадить свою діяльність на орендованій громадянином України ОСОБА_1 земельній ділянці.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.11.2019 у справі №922/2132/19 у задоволенні позову ОСОБА_1 та Фермерського господарства ОСОБА_1 відмовлено повністю.

4. Рішення суду мотивоване тим, що з комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" можна зробити висновок, що після створення вказаного Фермерського господарства у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулась фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача земельною ділянкою перейшли до Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича з дня його державної реєстрації, тобто з 06.04.2015.

5. Місцевий господарський суд зазначив, що наведені позивачами обставини не можуть свідчити про невизнання або заперечення відповідачем права користування Фермерським господарством Щербаченка Олександра Володимировича спірними земельними ділянками в порядку Закону України "Про фермерське господарство", у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання прав позивачів порушеними та такими що підлягають задоволенню шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі в частині зміни орендаря вказаних земельних ділянок.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 у справі № 922/2132/19 рішення Господарського суду Харківської області від 07.11.2019 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

7. Апеляційний господарський суд виходив з того, що предметом спору у даній справі є захист права ОСОБА_1 та створеного ним Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича на користування (оренду) земельними ділянками державної форми власності шляхом укладення додаткової угоди про внесення змін до існуючого договору оренди землі б/н від 31.12.2014, оскільки фактичне користування отриманими за договором землями здійснює фермерське господарство, проте виконує умови договору та несе податкові зобов`язання за користування земельними ділянками громадянин України ОСОБА_1 , оскільки стороною у договорі оренди вказано саме фізичну особу, а не створене ним фермерське господарство.

8. Суд апеляційної інстанції зазначив, що користування повинно бути відповідним чином зареєстроване згідно з вимогами Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і лише у цьому разі фермерське господарство стане користувачем земельних ділянок з усіма правами та обов`язками. У даному випадку це можливо лише у разі укладення тристоронньої додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 31.12.2014 між орендодавцем - Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, громадянином України ОСОБА_1 та Фермерським господарством Щербаченка Олександра Володимировича та її реєстрації відповідно до зазначеного вище Закону України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Головне управління Держгеокадастру у Харківській області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 07.11.2019 у справі № 922/2132/19.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

10. У касаційній скарзі відповідач не погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо наявності підстав для внесення змін до договору оренди землі шляхом укладення тристоронньої додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 31.12.2014 між орендодавцем - Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, громадянином України ОСОБА_1 та Фермерським господарством Щербаченка Олександра Володимировича в частині зміни орендаря.

11. На підтвердження своєї позиції скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанцій не було враховано висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 925/939/18.

Позиція інших учасників справи

12. Учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. 31.12.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (орендодавець) та громадянином України ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди землі відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, які знаходяться за межами населених пунктів Лісностінківської сільської ради на території Куп`янського району Харківської області.

14. Відповідно до п.2 Договору в оренду передаються земельні ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля) загальною площею 85,6526 га, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 6323783700:02:000:0151 площею 9,5703 га; земельна ділянка з кадастровим номером 6323783700:02:000:0149 площею 9,0279 га; земельна ділянка з кадастровим номером 6323783700:02:000:0150 площею 10,4355 га; земельна ділянка з кадастровим номером 6323783700:04:000:0227 площею 13,9361 га; земельна ділянка з кадастровим номером 6323783700:05:000:0256 площею 42,6828 га.

15. Згідно з п.14 Договору оренди земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

16. Відповідно до п.36 Договору, право на оренду земельних ділянок державної власності не може бути відчужено їх орендарем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано в заставу.

17. Строк дії договору узгоджено його сторонами у п.8, а саме договір укладено на 49 (сорок дев`ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк.

18. Право оренди земельних ділянок було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.02.2015 за № 562742763237, № 562731363237, №562751163237, № 562522263237 та № 562723063237.

19. 06.04.2015 на підставі отриманого права оренди вказаних земельних ділянок була утворена юридична особа - Фермерське господарство Щербаченка Олександра Володимировича (ідентифікаційний код юридичної особи 39731149), керівником якої зареєстровано фізичну особу ОСОБА_1 .

20. Відповідно до статуту Фермерське господарство Щербаченка Олександра Володимировича, затвердженого Загальними зборами учасників ФГ Щербаченка Олександра Володимировича, в редакції протоколу від 26.12.2016, засновником і головою Фермерського господарства є: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 , виданий Куп`янським МРВУМВС України в Харківській області 06.08.2002 року; місце проживання зареєстровано за адресою:

АДРЕСА_1 . Згідно п.6.3 Статуту, членами Фермерського господарства є ОСОБА_2 - дружина ОСОБА_1 , засновника (голови) Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича. Свідоцтво про одруження серія НОМЕР_3 , видане Відділом реєстрації актів громадянського стану Куп`янського міськвиконкому Харківської області 04.06.1993. Паспорт громадянина України: серія НОМЕР_4 , виданий Куп`янським МРВУМВС України в Харківській області 07.08.2002. Ідентифікаційний номер НОМЕР_5 . Зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_2 . Позивачі у позовній заяві наполягають, що з моменту реєстрації юридичної особи - Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича, тобто з 07.04.2015, фактичним користувачем орендованих за договором оренди землі від 31.12.2014, земельних ділянок є Фермерське господарство Щербаченка Олександра Володимировича.

23. У подальшому, враховуючи створення та державну реєстрацію фермерського господарства, позивачі звернулись до відповідача зі спільним листом-заявою б/н від 18.04.2019 щодо заміни орендаря земельної ділянки з громадянина України ОСОБА_1 на Фермерське господарство Щербаченка Олександра Володимировича, ідентифікаційний код 39731149. До відповідної заяви були додані проект відповідної додаткової угоди до договору оренди землі від 31.12.2014.

24. Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області листом № Юр-4835/0-3180/0/95-19 від 15.05.2019 було відмовлено у внесенні відповідних змін до договорів оренди землі, виходячи з того, що чинним земельним законодавством не передбачено внесення змін до договору оренди землі в частині заміни орендаря по договору.

25. Позивачі вказують, що відмова відповідача щодо внесення змін до договору оренди землі від 31.12.2014 в частині заміни сторони орендаря у договорі шляхом підписання відповідної додаткової угоди, є порушенням прав позивачів, оскільки фізична особа ОСОБА_1 , земельні ділянки отримав для ведення фермерського господарства, зареєстрував фермерське господарство, вніс вказані земельні ділянки до Статуту Фермерського господарства як землі фермерського господарства, але здійснювати сплату орендної плати, повинен як громадянин України - фізична особа, але фактично земельними ділянками користується юридична особа - Фермерське господарство Щербаченка Олександра Володимировича; але сплачувати орендну плату та набути статут платника єдиного податку 4-ї групи (спеціальна група для сільськогосподарських товаровиробників) Фермерське господарство відповідно до ч.4 п.4 ст.291 Податкового кодексу України не може так як не є стороною у договорі оренди земельної ділянки, що мало своїм наслідком звернення з даним позовом до господарського суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

26. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3).

27. У поданій касаційній скарзі позивач, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказав, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 925/939/18.

28. Поряд із цим, частиною 4 статті 300 ГПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

29. Так, Великою Палатою Верховного Суду задля формування єдиної практики у питанні застосування приписів Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про фермерське господарство", щодо процедури оформлення переходу прав та обов`язків орендаря від фізичної особи до створеного нею фермерського господарства, розглядалася справа № 927/79/19, за результатами перегляду якої 30.06.2020 було прийнято постанову.

30. У вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду було надано ряд висновків щодо застосування положень зазначених нормативно-правових актів, врахування яких, колегія суддів Касаційного господарського суду, що здійснює касаційний перегляд справи № 922/2132/19 вважає необхідним, оскільки (1) правовідносини у справах № 922/2132/19 і № 927/79/19 є подібними; (2) ухвалою від 01.04.2020 касаційне провадження у справі № 922/2132/19 зупинялося до закінчення саме перегляду справи № 927/79/19; (3) у касаційній скарзі піднімаються, зокрема, питання правильності застосування правових норм, висновки щодо застосування яких надані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №927/79/19.

31. Таким чином, враховуючи приписи частини 4 статті 300 ГПК України, а також те, що постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 927/79/19 прийнято після подання касаційної скарги у справі № 922/2132/19, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду розглядає наведені ГУ Держгеокадастру у Харківській області у касаційній скарзі доводи, проте такими доводами та вимогами не обмежена.

Щодо суті касаційної скарги

32. Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

33. Згідно із частинами першою та другою статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

34. За положеннями частини четвертої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

35. Згідно зі статтею 8 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

36. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із, зокрема, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

37. Згідно зі статтею 19 Закону України "Про фермерське господарство" до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

38. Відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про фермерське господарство" майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у статуті термін.

39. З наведених норм права вбачається, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках, наданих їм в оренду для ведення фермерського господарства. При цьому фермерське господарство створюється після набуття громадянином, який виявив бажання створити фермерське господарство, права користування земельною ділянкою. Землі фермерського господарства складаються, у тому числі із земельних ділянок, що використовується ним на умовах оренди. Право користування такими земельними ділянками зазначається в його статуті, який має містити відомості про земельну ділянку, а також термін, на який передається це майнове право.

40. Отже, в силу наведених вище норм права після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації.

Подібні висновки неодноразово викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №677/1865/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 628/778/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 922/538/19.

41. Згідно із частинами першою, другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

42. Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

43. Згідно із частиною першою статті 19 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

44. Відповідно до пункту другого частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають: речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право оренди (суборенди) земельної ділянки.

45. За змістом частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

46. З наведених норм права вбачається, що право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації такого права, яка проводиться державним реєстратором у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", на підставі договору оренди землі та інших документів, що згідно із законодавством підтверджують набуття права оренди земельної ділянки.

47. Отже, після проведення державної реєстрації фермерського господарства та переходу до нього в силу вищенаведених норм Закону України "Про фермерське господарство" прав і обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі таке господарство звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним договору оренди землі державної та комунальної власності, укладеного засновником цього фермерського господарства.

48. При цьому укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну орендаря з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, відповідно не є обов`язковим.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19 (ухвалена після прийняття оскаржуваних судових рішень і подання касаційної скарги у цій справі; під час касаційного перегляду прави, саме до прийняття Великою Палатою Верховного Суду зазначеної постанови, Касаційним господарським судом зупинялось провадження у даній справі).

49. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає, що за встановлених обставин цієї справи місцевий господарський суд дійшов правильних висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі в частині зміни орендаря, натомість апеляційний господарський суд дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для задоволення позову.

50. Разом з тим, стверджуючи про відсутність підстав для задоволення позову у даній справі скаржник також зазначає, що укладення додаткової угоди до договору оренди землі, у даному випадку, є способом відчуження права оренди іншій особі, що заборонено нормами статті 8-1 Закону України "Про оренду Землі".

51. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі №927/79/19, яка ухвалена після прийняття оскаржуваних судових рішень і подання касаційної скарги у цій справі і до вирішення якої Касаційним господарським судом зупинялось провадження у даній справі, з цього приводу зазначила таке:

"Згідно із частиною першою статті 8-1 Закону України "Про оренду Землі" право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу.

Разом з тим вищенаведеними нормами Закону України "Про фермерське господарство" запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності. Таке фермерське господарство створюється після отримання громадянином земельної ділянки в оренду. З моменту створення цього фермерського господарства та його державної реєстрації до нього за нормами Закону України "Про фермерське господарство" переходять права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі.

Отже, в цьому випадку не відбувається відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки, що обмежено частиною першою статті 8-1 Закону України "Про оренду Землі", а здійснюється встановлений нормами Закону України "Про фермерське господарство" перехід прав та обов`язків орендаря земельної ділянки від громадянина до створеного ним фермерського господарства. При цьому такий перехід відбувається в силу вищенаведених норм Закону України "Про фермерське господарство" та не потребує вчинення сторонами орендних правовідносин будь-яких додаткових дій, у тому числі укладення додаткових угод".

52. У зв`язку із зазначеним вище не знаходять свого підтвердження посилання скаржника на те, що укладення додаткової угоди до договору оренди землі, у даному випадку, є способом відчуження права оренди іншій особі.

53. Разом з тим, щодо посилань скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №925/939/18 Верховний суд зазначає, що враховуючи статус Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, та беручи до уваги, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (стаття 36 та частина шоста статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів ), враховуючи приписи частини 4 статті 300 ГПК України, Суд бере до уваги вказані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №927/79/19 висновки, а аналіз оскаржуваної постанови на відповідність висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 925/939/18 є недоцільним, оскільки постанова Великої Палати Верховного Суду є "найновішим і найсильнішим" судовим рішенням у подібних правовідносинах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

54. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

55. Згідно зі статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

56. Враховуючи вищевикладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених у цій постанові.

Розподіл судових витрат

57. У зв`язку з тим, що касаційна скарга підлягає задоволенню, судовий збір, сплачений Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області за подання касаційної скарги, належить стягнути з ОСОБА_1 і Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Cуд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 у справі № 922/2132/19 скасувати, рішення Господарського суду Харківської області від 07.11.2019 у справі № 922/2132/19 залишити в силі.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківської області 1 921,00 грн відшкодування судового збору сплаченого за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

4. Стягнути з Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківської області 1 921,00 грн відшкодування судового збору сплаченого за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

5. Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил