Постанова

від 13.02.2020 по справі 922/2132/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2020 р. Справа №922/2132/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М. , суддя Ільїн О.В.,

при секретарі судового засідання Тимошенко А.А.,

за участю представників:

1-го позивача - не з`явився,

2-го позивача - Губського С.М., адвокат, ордер ЗР №55655 від 06.11.2019, свідоцтво 3Г №21/1452 від 01.06.2018,

відповідача - Щербак Т.М., довіреність №32-20-0.14-5/62-20 від 03.01.2020,наказ №618-К від 24.07.2017,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича (вх.№3789Х/1 від 13.12.2019) на рішення Господарського суду Харківської області від 07.11.2019 у справі №922/2132/19, (м. Харків, суддя Шатерніков М.І., повний текст рішення складено 18.11.2019),

за позовом 1. ФО ОСОБА_1 , м. Куп`янськ, Харківська обл,

2. Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича , с. Лісна Стінка, Куп`янський р-н, Харківська обл,

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків,

про визнання додаткової угоди укладеною,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 та Фермерське господарство Щербаченка Олександра Володимировича 08.07.2019 звернулись до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якій викладено вимогу про визнання Додаткової Угоди про внесення змін до договору оренди землі від 31 грудня 2014 року між громадянином України ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Куп`янським МРВ УМВС України в Харківській області від 06.08.2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), що мешкає АДРЕСА_1, Фермерським господарством Щербаченка О.В. (код ЄДРПОУ 39731149) в особі Голови господарства ОСОБА_1, що діє на підставі Статуту та Головним управлінням Держземагенства в Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822), в особі керівника Головного управління, який діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 року № 21 зі змінами укладеною в редакції викладеній у позовній заяві щодо заміни орендаря за договором оренди землі від 31 грудня 2014 року, яким у орендне користування ОСОБА_1 передано земельні ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 85,6526 га, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 6323783700:02:000:0151 площею 9,5703 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6323783700:02:000:0149 площею 9,0279 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6323783700:02:000:0150 площею 10,4355га; земельну ділянку з кадастровим номером 6323783700:04:000:0227 площею 13,9361га; земельну ділянку з кадастровим номером 6323783700:05:000:0256 площею 42,6828 га.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачі посилаються на приписи Закону України Про фермерське господарство та наголошують, що ОСОБА_1 отримав у оренду земельну ділянку для створення та ведення фермерського господарства, після чого ним було створене фермерське господарство, яке було зареєстроване у відповідності до норм законодавства України і на даний час саме Фермерське господарство Щербаченка О. В. провадить свою діяльність на орендованій громадянином України ОСОБА_1 земельній ділянці.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.11.2019 у задоволенні позову ФО ОСОБА_1 та Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання трьохсторонньої додаткової угоди укладеною - відмовлено повністю. Судові витрати покладено на позивачів.

ФГ Щербаченка Олександра Володимировича з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 07.11.2019 та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своєї позиції по справі апелянт зазначає, що фізична особа ОСОБА_1 отримав у оренду спірні земельні ділянки саме з метою створення та ведення фермерського господарства, яке було зареєстроване у відповідності до норм законодавства України. Натомість відповідач свідомо в порушення норм ЗУ Про фермерське господарство не укладає Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 31.12.2014. Одночасно, апелянт вказує на той факт, що ОСОБА_1 , отримавши земельні ділянки для ведення фермерського господарства, зареєстрував фермерське господарство та вніс вказані земельні ділянки до Статуту Фермерського господарства як землі фермерського господарства, але здійснювати сплату орендної плати повинен як громадянин України- фізична особа, так як у договорі стороною визначено саме громадянин України ОСОБА_1 . В свою чергу, ФГ ОСОБА_1 сплачувати орендну плату та набути статус платника єдиного податку 4-ї групи (спеціальна група для сільськогосподарських товаровиробників) відповідно до ч. 4 п. 4 ст. 291 Податкового кодексу України не може, так як не є стороною у договорі оренди земельної ділянки. Апелянт вказує, що користувачем земельної ділянки після реєстрації фермерського господарства є не фізична особа, а саме юридична особа-фермерське господарство, але це користування повинно бути відповідним чином зареєстроване відповідно до ЗУ Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і лише в цьому разі фермерське господарство стане користувачем земельних ділянок з усіма обов`язками, а це можливо лише в разі укладення тристоронньої додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки від 31.12.2014. Також апелянт звертає увагу на те, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області вже укладало відповідні тристоронні угоди про заміну сторони, що в свою чергу підкреслює необхідність укладання таких угод та може свідчити про упереджене ставлення відповідача до позивача у справі та порушувати принцип належного урядування.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 по справі №922/2132/19 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою; розгляд справи призначено на 30.01.2020 об 11:00 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 розгляд справи №922/2132/19, призначений на 30.01.2020 об 11:00 год., перенесено на 13.02.2020.

В судове засідання Східного апеляційного господарського суду 13.02.2020 представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 285 Господарського процесуального кодексу України рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав ухвалу суду про розгляд справи - 24.01.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1, а.с.217).

Згідно статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи шляхом надіслання копій ухвал про призначення справи до розгляду на юридичні адреси учасників справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, а також положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Представник 2-го позивача в судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 13.02.2020 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити її в повному обсязі. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, встановила наступне.

31.12.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (орендодавцем) та громадянином України ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди землі відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, які знаходяться за межами населених пунктів Лісностінківської сільської ради на території Куп`янського району Харківської області.

Відповідно до п. 2 Договору в оренду передаються земельні ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля) загальною площею 85,6526 га, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 6323783700:02:000:0151 площею 9,5703 га; земельна ділянка з кадастровим номером 6323783700:02:000:0149 площею 9,0279 га; земельна ділянка з кадастровим номером 6323783700:02:000:0150 площею 10,4355 га; земельна ділянка з кадастровим номером 6323783700:04:000:0227 площею 13,9361 га; земельна ділянка з кадастровим номером 6323783700:05:000:0256 площею 42,6828 га.

Згідно з п.14 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Відповідно до п. 36 договору, право на оренду земельних ділянок державної власності не може бути відчужено їх орендарем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано в заставу.

Строк дії договору узгоджено його сторонами у п. 8, а саме договір укладено на 49 (сорок дев`ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк.

Право оренди земельних ділянок було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.02.2015 за №562742763237, 562731363237, 562751163237, 562522263237 та 562723063237.

06.04.2015 на підставі отриманого права оренди вказаних земельних ділянок була утворена юридична особа - Фермерське господарство Щербаченка Олександра Володимировича (ідентифікаційний код юридичної особи 39731149), керівником якої зареєстровано фізичну особу ОСОБА_1 .

Відповідно до статуту Фермерське господарство Щербаченка Олександра Володимировича , затвердженого Загальними зборами учасників ФГ Щербаченка Олександра Володимировича , в редакції протоколу від 26.12.2016, засновником і головою Фермерського господарства є: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий Куп`янським МРВУМВС України в Харківській області 06.08.2002 року; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п. 6.3 статуту, членами Фермерського господарства є наступні особи:

ОСОБА_3 - дружина ОСОБА_1 , засновника (голови) ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ЩЕРБАЧЕНКА ОЛЕКСАНДРА ВОЛОДИМИРОВИЧА. Свідоцтво про одруження серія НОМЕР_6, видане Відділом реєстрації актів громадянського стану Куп`янського міськвиконкому Харківської області 04.06.1993. Паспорт громадянина України: серія НОМЕР_7, виданий Куп`янським МРВУМВС України в Харківській області 07.08.2002. Ідентифікаційний номер НОМЕР_5 . Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивачі у позовній заяві наполягають, що з моменту реєстрації юридичної особи - Фермерське господарство Щербаченка Олександра Володимировича , тобто з 07.04.2015, фактичним користувачем орендованих за договором оренди землі від 31.12.2015, земельних ділянок є Фермерське господарство Щербаченка Олександра Володимировича .

У подальшому, враховуючи створення та державну реєстрацію фермерського господарства, позивачі звернулись до відповідача зі спільним листом-заявою б/н від 18.04.2019 щодо заміни орендаря земельної ділянки з громадянина України ОСОБА_1 на Фермерське господарство Щербаченка Олександра Володимировича , ідент. код 39731149 (а.с. 64-65). До відповідної заяви були додані проект відповідної додаткової угоди до договору оренди землі від 31.12.2014.

Проте, у внесенні відповідних змін до договорів оренди землі Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було відмовлено (лист № Юр-4835/0-3180/0/95-19 від 15.05.2019), виходячи з того, що чинним земельним законодавством не передбачено внесення змін до договору оренди землі в частині заміни орендаря по договору (а.с. 62-63).

Позивачі вказують, що відмова відповідача щодо внесення змін до договору оренди землі від 31.12.2014 в частині заміни сторони орендаря у договорі шляхом підписання відповідної додаткової угоди, є порушенням прав позивачів, оскільки фізична особа ОСОБА_1 , земельні ділянки отримав для ведення фермерського господарства, зареєстрував фермерське господарство, вніс вказані земельні ділянки до Статуту Фермерського господарства як землі фермерського господарства, але здійснювати сплату орендної плати, повинен як громадянин України - фізична особа, але фактично земельними ділянками користується юридична особа - Фермерське господарство ОСОБА_1 ; але сплачувати орендну плату та набути статут платника єдиного податку 4-ї групи (спеціальна група для сільськогосподарських товаровиробників) остання (ФГ) відповідно до ч.4.п.4 ст.291 Податкового кодексу України не може так як не є стороною у договорі оренди земельної ділянки, що мало своїм наслідком звернення з даним позовом до господарського суду.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Суд, беручи до уваги, що перший позивач у добровільному порядку набув право строкового оплатного користування земельними ділянками державної власності, площею 85,6525 га, на законних підставах у відповідності до вимог ЗК України та ЗУ Про фермерське господарство враховуючи недоведеність матеріалами справи наявності порушених прав та інтересів позивачів з боку відповідача, зокрема щодо наявності перешкод другому відповідачу у користуванні спірними земельними ділянками для ведення фермерського господарства або інших майнових прав, передбачених Законом, виходячи з принципу справедливої рівноваги між публічним інтересом , тобто інтересом держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та приватним інтересом , тобто інтересом фермерського господарства, вважає, що даний позов задоволенню не підлягає.

Однак колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частинами 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 6 цього ж Закону передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтями 13-14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування зокрема громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з частинами 1-2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.134 Земельного кодексу України встановлено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки, передані громадянам для ведення фермерського господарства.

Статтями 125-126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Отже, Земельним кодексом України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, однак відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього закону). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Згідно з преамбулою Закону України Про фермерське господарство цей Закон визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України. Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Згідно з частинами 1-2 ст.1 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час створення Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича (06.04.2015)) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Згідно з вимогами ст.5, 7, 8 вказаного Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Оскільки у спірних правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативним актом, а Земельний кодекс України - загальним, при вирішенні даного спору застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, встановлені Законом України Про фермерське господарство .

Зазначене спростовує доводи суду про відсутність правових підстав та передчасність вимог щодо укладання додаткової угоди до договору на підставі ст.116, 124, 125 Земельного кодексу України.

Відповідно до зі ст.32 Закону України Про фермерське господарство держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів фермерського господарства.

Згідно зі ст.12 Закону України Про фермерське господарство землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство має бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерське господарство є юридичною особою, його спори щодо користування землями, наданими із земель державної або комунальної власності, з фермерським господарством, розглядаються господарськими судами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, від 12.12.2018 у справі №388/1103/16-ц, від 13.03.2019 у справі №691/1148/17 та від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 , отримавши в оренду земельні ділянки згідно з умовами договору б/н від 31.12.2014, у відповідності до вищевказаних положень закону та договору створив та зареєстрував юридичну особу - Фермерське господарство Щербаченка Олександра Володимировича , землі якого складаються із земельних ділянок, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди, у тому числі і за спірним договором оренди.

Тобто, у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи.

Аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 03.04.2019 у справі №628/776/18, від 29.05.2019 у справі №628/774/18 та від 26.06.2019 у справі №628/778/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачами способу захисту, колегія суддів ураховує його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява №38722/02)).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував: для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі Гурепка проти України (Gurepka v.Ukraine), заява №61406/00, пункт 59).

Отже, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з урахуванням положень ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції.

Згідно з частиною 1 ст.15, пунктом 1 частини 2 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як свідчать матеріали справи, предметом спору по даній справі є захист права ОСОБА_1 та створеного ним Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича на користування (оренду) земельними ділянками державної форми власності шляхом укладення додаткової угоди про внесення змін до існуючого договору оренди землі б/н від 31.12.2014, оскільки фактичне користування отриманими за договором землями здійснює фермерське господарство, проте виконує умови договору та несе податкові зобов`язання за користування земельними ділянками громадянин України ОСОБА_1 , оскільки стороною у договорі оренди вказано саме фізичну особу, а не створене ним фермерське господарство. Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є правонаступником Головного управління Держземагентства у Харківській області, та як орендар і розпорядник землями, на відповідне звернення ОСОБА_1 та створеного ним Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича з заявою від 18.04.2019 та доданою до неї проектом додаткової угоди у добровільному порядку відмовилося від укладання такої додаткової угоди.

У правовідносинах щодо користування земельними ділянками, отриманими Щербаченком О . В . за договором оренди землі б/н від 31.12.2014, після реєстрації ним Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича , у силу Закону відбулася фактична заміна орендаря (користувача) з громадянина ОСОБА_1 на юридичну особу - Фермерське господарство Щербаченка Олександра Володимировича створену ОСОБА_1 , у тому числі на виконання умов вказаного договору та з метою користування отриманими в оренду земельними ділянками.

Колегія суддів зазначає, що користування повинно бути відповідним чином зареєстроване згідно з вимогами Закону України Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і лише у цьому разі фермерське господарство стане користувачем земельних ділянок з усіма правами та обов`язками. У даному випадку це можливо лише у разі укладення тристоронньої додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 31.12.2014 між орендодавцем - Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, громадянином України ОСОБА_1 та Фермерським господарством Щербаченка Олександра Володимировича та її реєстрації відповідно до зазначеного вище Закону України.

Колегія суддів зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту - внесення змін до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до нього, не порушує прав та обов`язків ані відповідача (орендодавця), ані другого позивача - Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича , до якого перейшло право користування спірної земельної ділянки.. Даній господарський договір не впливає на права та обов`язки осіб, які не є стороною цього договору.

Отже, вказане свідчить про правомірність доводів ОСОБА_1 та Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича про можливість укладання такої додаткової угоди.

До того ж, відповідно до змісту підпункту 14.1.235 Податкового кодексу України четверта група спрощеної системи оподаткування - це особлива група, на якій можуть перебувати лише сільськогосподарські товаровиробники. Це може бути юридична особа, незалежно від організаційно-правової форми, або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції (групи 1- 24 УКТ ЗЕД) та/або розведенням, вирощуванням і виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, і здійснює операції з її постачання.

Для перебування на єдиному податку 4 групи сільськогосподарським товаровиробникам потрібно, аби в наявності були земельні ділянки сільськогосподарського призначення, оскільки саме сільськогосподарські угіддя та/або землі водного фонду є об`єктом обкладення єдиним податком, а базою оподаткування - нормативна грошова оцінка такої землі.

Податкові зобов`язання зі плати за землю обчислюються з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункту 287.1 ст.287 Податкового кодексу України) на підставі даних Державного земельного кадастру (пункт 286.1 ст.286 Податкового кодексу України), а також на підставі договору оренди земельної ділянки (ст.288 Податкового кодексу України).

Отже, укладення трьохсторонньої додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 31.12.2014 між орендодавцем - Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, громадянином України ОСОБА_1 та Фермерським господарством Щербаченка Олександра Володимировича про заміну орендаря та її реєстрації відповідно до зазначених вище законодавчих актів України, надасть можливість включення площ таких земельних ділянок до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи для фермерського господарства.

Згідно з частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони у договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 2 ст.188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Частиною 1 ст. 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна зі сторін майбутнього договору.

Пунктом 3 ст.653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно зі ст. 30 Закону України Про оренду землі зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Як свідчать матеріали справи, визначений законом порядок звернення з приводу укладання додаткової угоди про заміну орендаря громадянином України ОСОБА_1 та Фермерським господарством Щербаченка Олександра Володимировича дотримано, а саме: направлено на адресу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області заяву від 18.04.2019 з доданим до неї проектом додаткової угоди, яку останнє у добровільному порядку укладати відмовилося.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не навело правових підстав неможливості укладання такої додаткової угоди.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону).

Так, у пунктах 70-71 рішення у справі Рисовський проти України (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу належного урядування , зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), №33202/96, пункт 120, Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v.Turkey), №48939/99, пункт 128, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, Москаль проти Польщі (Moskal v.Poland), №10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20.05.2010, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v.Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v.Turkey), пункт 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), пункт 119).

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність рішення нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційних вимог, скасування рішення суду з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, п. 2 ст. 275, п.п.1,2,4 ч.1, п.3 ч.3 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 07.11.2019 у справі №922/2132/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати укладеною Додаткову Угоду про внесення змін до договору оренди землі від 31 грудня 2014 року між громадянином України ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Куп`янським МРВ УМВС України в Харківській області від 06.08.2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), що мешкає за адресою АДРЕСА_1; Фермерським господарством Щербаченка О.В. (код ЄДРПОУ 39731149) в особі Голови господарства - ОСОБА_1, що діє на підставі Статуту; Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822), в особі керівника Головного управління, який діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 року № 21 зі змінами в наступній редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

про внесення змін до договору оренди землі від 31 грудня 2014 року з додатковою угодою укладеною 01 червня 2016 року зареєстрованого у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, кадастровий номер 6323783700:02:000:0149, 06 лютого 2015 року, номер запису про інше речове право 8695280, кадастровий номер 6323783700:02:000:0151, 06 лютого 2015 року, номер запису про інше речове право 8666357, кадастровий номер 6323783700:04:000:0227, 06 лютого 2015 року, номер запису про інше речове право 8666494, кадастровий номер 6323783700:02:000:0150, 06 лютого 2015 року, номер запису про інше речове право 8666306, кадастровий номер 6323783700:05:000:0256, 06 лютого 2015 року, номер запису про інше речове право 8666254.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822), в особі керівника Головного управління, який діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 року № 21 зі змінами який надалі іменується СТОРОНА 1.

Громадянин України ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Куп`янським МРВ УМВС України в Харківській області від06.08.2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), що мешкає за адресою АДРЕСА_1 , який надалі іменується СТОРОНА 2.

Фермерське господарство Щербаченка Олександра Володимировича (код ЄДРПОУ 39731149) в особі Голови господарства ОСОБА_1, що діє на підставі Статуту, який надалі іменується СТОРОНА З

(в подальшому разом іменуються СТОРОНИ , а окремо - СТОРОНА )

В зв`язку з тим, що відповідно до умов договору оренди земельної ділянки, земля надавалась громадянину України ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства і ОСОБА_1 створив та зареєстрував юридичну особу Фермерське господарство в Статут якого вніс вказані в Договорі земельні ділянки, сторони уклали дану Додаткову угоду до Договору про наступне:

1. В порядку та на умовах, визначених цією Додатковою угодою, СТОРОНИ домовилися про заміну СТОРОНИ 2 на СТОРОНУ 3 як зобов`язану та управнену сторону у Договорі.

2. СТОРОНА 1 підтверджує згоду на заміну СТОРОНИ 2 на СТОРОНУ 3 в Договорі в порядку та на умовах, визначених цією Додатковою угодою.

3. Заміна СТОРОНИ за цією Додатковою угодою не тягне за собою жодних інших змін умов Договору, окрім тих, що пов`язані із заміною СТОРОНИ 2 на СТОРОНУ 3.

4. Усі спори, що виникають з цієї Додаткової угоди або пов`язані з нею, вирішуються шляхом переговорів. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку.

5. Строк дії цієї Додаткової угоди відповідає строку дії Договору.

6. Ця додаткова угода складена при повному розумінні СТОРОНАМИ її умов та термінології, українською мовою у трьох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної із СТОРІН.

Місцезнаходження сторін:

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області в особі керівника Головного управління, який діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 року № 21 зі змінами; місцезнаходження юридичної особи: вул. Космічна, 21, 2-й під`їзд, 8, 9 поверх, м. Харків, 61145; код ЄДРПОУ 39792822; Керівник

Громадянин України ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Купянським МРВ УМВС України в Харківській області від 06.08.2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ); місцезнаходження фізичної особи: АДРЕСА_1 . Щербаченко

Фермерське господарство Щербаченка Олександра Володимировича в особі Голови господарства - ОСОБА_1, що діє на підставі Статуту; місцезнаходження юридичної особи: Село Лісна Стінка, Куп`янського району, Харківської області, 63754; ЄДРПОУ 39731149; ОСОБА_1

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківської області (адреса: м. Харків, вул. Космічна, 21, 2-й під`їзд, 8, 9 поверх; код ЄДРПОУ 39792822) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Куп`янським МРВ УМВС України в Харківській області 06.08.2002 року; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 960,50 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківської області (адреса: м. Харків, вул. Космічна, 21, 2-й під`їзд, 8, 9 поверх; код ЄДРПОУ 39792822) на користь Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича (адреса: Харківська обл., Куп`янський район, с. Лісна Стінка; код ЄДРПОУ: 39731149) 960,50 грн. судового збору за подання позовної заяви та 2881,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.02.2020.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя Н.М. Дучал

Суддя О.В. Ільїн