Рішення

від 06.11.2019 по справі 761/32835/16-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/32835/16-ц

Провадження № 2/761/246/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.

учасників та представників учасників: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Гуляєва Л.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в залі суду в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Шевченківського районного м. Києва суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про поділ майна подружжя.

Позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 29.10.2019 року обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одружилися 04.08.1983 року , від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_4

28.09.1993 року сторони розлучилися.

На підставі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03.06.2003р. про оголошення померлим, видано свідоцтво про смерть ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4 .

Сторони повторно одружилися 12.06.1998 року .

За час перебування у шлюбі за рахунок спільних сімейних грошових коштів сторони придбали майно, мисливську зброю, а також нерухоме майно (гараж), які є спільною сумісною власністю подружжя.

Крім того, відповідач є співзасновником ТОВ ЕКОСИСТЕМА , яке було зареєстровано як юридична особа 17.12.2003 року, і внесено до Єдиного реєстру 12.12.2005 року. ОСОБА_5 вніс до статутного капіталу товариства 80 000,00 грн. В подальшому ОСОБА_5 збільшив свою частку до 102 000,00 грн. Тому, частка у статутному капіталі стала спільною сумісною власністю подружжя.

Тому позивач, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 29.10.2019 року просила суд:

1. визнати за позивачем право особистої власності на майно, загальною вартістю 280 220,00 грн., а саме:

-Плазменна панель NEC PX-42VP4G/S зав.№ 34103899 М вартістю - 7 000,00 грн.;

-Морозильна камера Whirlpool АЕС-311 зав.№ 509613009889 вартістю - 4 000,00 грн.;

-Полиці склянні вартістю - 700,00 грн.;

-Стіл кухонний вартістю - 700,00 грн.;

-Плита електрична Gorenje тип Е4571-Т34 модель ЕТ7991Е, артикул №153316/02 серійний № 91530003 вартістю - 8 667,00 грн.;

-Тюнери Воля кабель 3 шт. вартістю 1500,00 грн. (HFF 180446189 С3200 СО ) вартістю - 1 500,00 грн.;

-Холодильник марки Liebherr KDves зав.№75.795.341.3 вартістю - 9 153,00 грн.;

-Автомобіль Toyota Lexus LX470 кузов № НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_6 , рік випуску 1999.

2. визнати за відповідачем право особистої власності на майно, загальною вартістю 1 592 054,00 грн., а саме:

-Телевізор марки Toshiba вартістю - 2 700,00 грн.;

-Кухня Кароліна вартістю - 16 000,00 грн.;

-Пральна машина Bosch вартістю - 6 000,00 грн.;

-Книжкова шафа вартістю - 800,00 грн.;

-Відеомагнітофон Toshiba вартістю - 1 500,00 грн.;

-Піч мікрохвильова Whirlpool вартістю - 3000,00 грн.;

-Кондиціонер CH-S 07 LН/R зав.№4808110001325/4733410013260 вартістю - 3 000,00 грн.;

-Меблева стінка Версаль вартістю - 6000,00 грн.;

-Шкіряний м`який куток вартістю - 16 000,00 грн.;

-Спальний гарнітур на замовлення (з 5-х) одиниць вартістю 12 000,00 грн.;

-Тонометр OMRON 711 вартістю 400,00 грн.;

-Кавоварка Gaggia вартістю 2 100,00 грн.;

-Електром`ясорубка Мулінекс вартістю 700,00 грн.;

-Пилосос VAX вартістю 1 600,00 грн.;

-Шафи-купе з робочим куточком вартістю 16 000,00 грн.;

-Фільтр для води вартістю 2 000,00 грн.;

-Проточні водонагрівачі ATMOR (2 шт.) зав.№986755 та №425976 вартістю - 2 000,00 грн.;

-Килим турецький вартістю 16 000,00 грн.;

-Бра позолочені (2 шт.) вартістю 2 000,00 грн.;

-карабін WALTHER Cepія НОМЕР_21 вартістю 24 699,00 грн.;

-карабін WINCHESTER Hoмep НОМЕР_22 вартістю 30 267,00 грн.;

-рушниця комбінована BLASERD99 Номер НОМЕР_23 , вартістю 141 838,00 грн.;

-карабін BLASERR93 Номер НОМЕР_24 , карабін BLASERR93 Номер НОМЕР_25 вартістю 148 837,00 грн.;

-карабін САЙГМАЗ Номер НОМЕР_12 вартістю 31 480,00 грн.;

-рушниця гладкоствольна МЦ109 Номер НОМЕР_14 вартістю 688 208,00 грн.;

-рушниця гладкоствольна BENELLI Серія НОМЕР_26 вартістю 39 824,00 грн.;

-карабін ОПСКС Серія НОМЕР_18 вартістю 19 011,00;

-частка у статутному капіталі ТОВ ЕКОСИСТЕМА вартістю 102 000,00 грн.;

-гаражний бокс № НОМЕР_11 у напівпідвальному гаражі загальною площею 40,40 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , гаражний бокс № НОМЕР_11 вартістю 256 090,00 грн.

3. стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію належної частки у спільному майні подружжя в розмірі 655 917,00 грн.

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач за зустрічним позовом) звернувся до Шевченківського районного м. Києва суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про поділ майна подружжя.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 не заперечував наявність у сторін вище перелічених майна, мисливської зброї, а також нерухомого майна (гаражу).

На думку ОСОБА_2 , вказана мисливська зброя не має загального правового режиму, у зв`язку з чим вони є речами виключно індивідуального користування, а тому, таке майно не підлягає поділу майна подружжя у загальному порядку.

Позивач за зустрічним позовом вказав, що фактично, відповідач за зустрічним позовом подала до суду необґрунтовану первісну позовну заяву, не скориставшись правом у добровільному порядку поділити набуте сторонами майно, що стало для ОСОБА_2 наслідком здійснення ним додаткових витрат на правову допомогу.

ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_1 протиправно намагається позбавити його права власності (грошей), що завдало моральних страждань та призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало додаткових зусиль для організації життя. Вказані дії призвели до переживань, які нанесли шкоду здоров`ю.

Тому, позивач за зустрічним позовом просив суд:

1. здійснити поділ спільного майна подружжя, виділивши ОСОБА_2 у власність наступне майно:

-Легковий автомобіль Toyota Lexus LX470 ;

-Гаражний бокс № НОМЕР_11 загальною площею 40,40 кв.м. який розташований за адресою АДРЕСА_1 ;

-Інше побутове майно: Телевізор Toshiba, Кухня Каролина , Пральна машина Bosch , Відеомагнітофон Toshiba , Піч мікрохвильова Whirlpool , Кондиціонер CH-S 07 LH/R , Меблева стінка Версаль , Шкіряний м`який куток, Спальний гарнітур на замовлення (з 5-х) одиниць, Тонометр OMRON 711 , Кавоварка Gaggia , Електром`ясорубка Мулінекс , Пилосос VAХ, Шафи-купе з робочим куточком, Фільтр для води, Проточні водонагрівачі ATMOR , Килим турецький, Бра позолочені (2 шт.), Разом на загальну суму - 613 590,00 грн.

2. здійснити поділ спільного майна подружжя, виділивши ОСОБА_1 у власність наступне майно: Плазменну панель, Морозильну камеру Whirlpool , Плиту електричну Gorenje , Тюнери Воля-кабель 3 шт., Полиці скляні, Холодильник Liebherr , Книжкову шафу, Стіл кухонний на загальну суму 32 520,00 грн.

3. стягнути з відповідача по зустрічному позову ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю вартості спільного майна подружжя у сумі 472 269,28 грн.

4. стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму збитків понесених у зв`язку з відновленням порушеного права по оплаті адвокату у розмірі 6000,00 грн. та витрати по оплаті послуг адвоката у судовому процесі

5. стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

У судовому засіданні позивач вимоги первісного позову підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову просила відмовити.

Відповідач та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення первісних позовних вимог, просили задовольнити вимоги зустрічної позовної заяви.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні (ч. 1 ст. 211 ЦПК України).

Ухвалою суду від 16.09.2016 року відкрито провадження у даній справі.

Протокольною ухвалою суду від 25.10.2016 року ухвалено витребувати документи шляхом направлення відповідних запитів, відмовлено у задоволенні клопотання про витребування у відповідача доказів, прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустріну позовну заяву, долучено до матеріалів справи заперечення на первісний позов, ухвалено викликати та допитати в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Протокольною ухвалою суду від 13.12.2016 року до матеріалів справи долучено заперечення на зустрічний позов.

Ухвалою суду від 13.12.2016 року витребувано інформацію про наявність у ОСОБА_1 у банках депозитних рахунків.

Протокольною ухвалою суду від 03.04.2017 року до матеріалів справи долучено документи, які надійшли з банківських установ.

Ухвалою суду від 03.04.2017 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід головуючого судді у даній справі.

Ухвалою судді від 22.08.2017 року витребувано в Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації копії статутів із подальшими змінами ТОВ ЕКОСИСТЕМА та інформації щодо проведення реєстраційних дій за ОСОБА_2 частки у статутному капіталі вказаного товариства.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.08.2017 року провадження по даній справі було зупинено на час проведення судової товарознавчої (оціночної) експертизи.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до ч. 2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

01.08.2019 року на адресу суду надійшов висновок експерта за результатами проведення товарознавчої експертизи зброї від 10.07.2019 року, а ухвалою судді від 02.08.2019 року відновлено провадження у даній справі, в порядку загального позовного провадження призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду від 06.11.2019 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог від 29.10.2019 року, долучено до матеріалів справи лист Святошинської РДА. Крім того, закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Суд, заслухавши сторін та їх представників, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що вимоги первісного та зустрічного позовів слід задовольнити частково з наступних підстав.

ОСОБА_2 і ОСОБА_1 одружилися 04.08.1983р. , від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_4

28.09.1993р . сторони розлучилися.

На підставі рішення Святошинського районного суду м.Києва від 03.06.2003р. про оголошення померлим, видано свідоцтво про смерть ІНФОРМАЦІЯ_8. ОСОБА_4

ОСОБА_2 і ОСОБА_1 повторно одружилися 12.06.1998р.

Вказані обставини встановлені рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12.11.2013 року у справі №759/11653/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу і стягнення аліментів на утримання колишньої дружини, яким шлюб, зареєстрований 12 червня 1998 року у Відділі РАГС Ленінградського району м.Києва між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , про що зроблено актовий запис №490 розірвано, яке набрало законної сили (т. 1 а.с. 11-13).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 Совтрансавто - Холдинг проти України , а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 / 95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Як вказувала позивач та не заперечувалось відповідачем, за час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було придбано наступне побутове майно:

-Плазменна панель NEC PX-42VP4G/S зав.№ 34103899 М вартістю - 7 000,00 грн.;

-Морозильна камера Whirlpool АЕС-311 зав.№ 509613009889 вартістю - 4 000,00 грн.;

-Полиці склянні вартістю - 700,00 грн.;

-Стіл кухонний вартістю - 700,00 грн.;

-Плита електрична Gorenje тип Е4571-Т34 модель ЕТ7991Е, артикул №153316/02 серійний № 91530003 вартістю - 8 667,00 грн.;

-Тюнери Воля кабель 3 шт. вартістю 1500,00 грн. (HFF 180446189 С3200 СО ) вартістю - 1 500,00 грн.;

-Холодильник марки Liebherr KDves зав.№75.795.341.3 вартістю - 9 153,00 грн.;

-Телевізор марки Toshiba вартістю - 2 700,00 грн.;

-Кухня Кароліна вартістю - 16 000,00 грн.;

-Пральна машина Bosch вартістю - 6 000,00 грн.;

-Книжкова шафа вартістю - 800,00 грн.;

-Відеомагнітофон Toshiba вартістю - 1 500,00 грн.;

-Піч мікрохвильова Whirlpool вартістю - 3000,00 грн.;

-Кондиціонер CH-S 07 LН/R зав.№4808110001325/4733410013260 вартістю - 3 000,00 грн.;

-Меблева стінка Версаль вартістю - 6000,00 грн.;

-Шкіряний м`який куток вартістю - 16 000,00 грн.;

-Спальний гарнітур на замовлення (з 5-х) одиниць вартістю 12 000,00 грн.;

-Тонометр OMRON 711 вартістю 400,00 грн.;

-Кавоварка Gaggia вартістю 2 100,00 грн.;

-Електром`ясорубка Мулінекс вартістю 700,00 грн.;

-Пилосос VAX вартістю 1 600,00 грн.;

-Шафи-купе з робочим куточком вартістю 16 000,00 грн.;

-Фільтр для води вартістю 2 000,00 грн.;

-Проточні водонагрівачі ATMOR (2 шт.) зав.№986755 та №425976 вартістю - 2 000,00 грн.;

-Килим турецький вартістю 16 000,00 грн.;

-Бра позолочені (2 шт.) вартістю 2 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Статтею 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

В свою чергу, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Як передбачено в ч.ч. 1, 3 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, як зазначено в правовій позиції Верховного Суду України від 25.11.2015 року по справі №6-2333цс15, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто, критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за яке таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Аналогічна правова позиція також викладена й в постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 року по справі №6-79цс13.

Норми ст.ст. 60, 70 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1 та ч. 2 ст. 71 СК України).

За змістом ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Відповідно до частини третьої статті 370 ЦК України виділ частки з майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу, частиною другою якої передбачено, що якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Таким чином, суд вважає за доцільне поділити вищевказане побутове майно між сторонами згідно варіанту, запропонованого позивачем у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 29.10.2019 року. У відповідності до такого поділу, у власність позивача переходить побутове майно на суму 31 720,00 грн., а у власність відповідача - 109 800,00 грн. Так, у відповідності до положень ст. 71 СК України, у зв`язку з тим, що у власність ОСОБА_2 переходить майно на більшу суму, з нього на користь ОСОБА_1 слід стягнути грошову компенсацію належної частки у спільному майні подружжя в розмірі 39 040,00 грн. ((31 720,00 грн. + 109 800,00 грн.) : 2 - 31 720,00 грн.).

При цьому, суд зауважує, що із таким варіантом поділу зазначеного побутового майна погодився відповідач у зустрічній позовній заяві, а тому, він не призведе до порушення прав та інтересів жодного з подружжя.

Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні позову в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя та подальшого поділу гаражного боксу № НОМЕР_11 загальною площею 40,40 кв.м. який розташований за адресою АДРЕСА_1 , оскільки суду не було належного і допустимого доказу щодо наявності вказаного гаражного боксу у власності будь-кого із сторін, оскільки не надано правовстановлюючого документу на нього, що, в свою чергу, позбавило суд можливості вирішити по суті заявлені вимоги в цій частині, оскільки доказування, у відповідності до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також судом було встановлено, що за час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали транспортний засіб марки Toyota модель Lexus LX470 кузов № НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_6 , рік випуску 1999 (т. 1 а.с. 16).

Кожен із подружжя просив залишити у своїй власності вказаний автомобіль, компенсувавши іншому половину його вартості.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 цього Кодексу) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Отже, якщо один з подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 30 березня 2016 року та від 7 червня 2017 року 6-2670цс16 від 07.06.2017 р.

У даній справі жодна із сторін не погодилась на присудження судом сплати грошової компенсації замість своєї частки у праві спільної сумісної власності на спірний автомобіль та, відповідно, не внесла грошову компенсацію, що є 1/2 частиною вартості автомобіля на депозитний рахунок суду.

Отже, у даному випадку слід визнати ідеальні частки подружжя в спірному майні (по 1/2) без його реального поділу і залишення майна в спільній частковій власності сторін.

Також за час шлюбу за спільні кошти подружжя були придбані карабін WALTHER Cepія НОМЕР_21, карабін WINCHESTER Hoмep НОМЕР_22, рушниця комбінована BLASERD99 Номер НОМЕР_23 , карабін BLASERR93 Номер НОМЕР_24 , карабін BLASERR93 Номер НОМЕР_25 , карабін САЙГМАЗ Номер НОМЕР_12 , рушниця гладкоствольна НОМЕР_13 Номер НОМЕР_14 , рушниця гладкоствольна BENELLI Серія НОМЕР_27 , карабін ОПСКС Серія НОМЕР_28 .

Доводи сторони відповідача про те, що вказана зброя належить до речей індивідуального користування та з цих підстав не може бути розподілена не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Так, відповідач у справі ОСОБА_2 має спеціальні дозволи на право зберігання, носіння, видані Головним Управлінням МВС України в м. Києві. (т. 1 а.с. 85-87).

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Згідно п. 24 цієї ж Постанови, до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи. Не належить до спільної сумісної власності речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

Згідно із частиною другою зазначеної статті особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

Відповідно до частини першої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно положень частини четвертої статті 61 СК України речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зброя не може вважатися об`єктом індивідуального користування когось із подружжя, а тому не є особистою приватною власністю.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 640/20563/16-ц.

Сторонами не заперечувався факт придбання зброї під час шлюбу, яка зареєстрована, як зазначено вище, за відповідачем у справі.

Жодних доказів придбання спірного майна за особисті кошти одного з подружжя суду не надано.

Кожна з вказаної вище зброї є відповідно до частини другої статті 183 ЦК України річчю неподільною, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Таким чином, слід визнати ідеальні частки подружжя в спірному майні (по 1/2) без його реального поділу і залишення майна в спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з огляду на те, що дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду відповідач не здійснив. Крім того, за висновком експерта за результатами проведення товарознавчої експертизи зброї від 10.07.2019 року (т. 2 а.с. 124-134), визначити ринкову вартість мисливської рушниці МЦ-109-01 сер. НОМЕР_14 в представленому на дослідженні частково боєздатному стані не є можливим.

Вирішуючи питання визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на частку у статутному капіталі ТОВ Екосистема у розмірі 102 000,00 грн. суд керується наступним.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 є одним із засновників ТОВ ЕКОСИСТЕМА , розмір внеску до статутного капіталу якого становить 102 000,00 грн. Дата проведення державної реєстрації 17.12.2003 року (т.1 а.с. 27-36).

Як вказано у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі №3-38цс15, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Таких по суті висновків дійшов і суд касаційної інстанції під час розгляду касаційних скарг у справах № 6-39503св12, 6-39768ск12, 6-49553св12, 6-23274св13, 6-38503св14, 6-33283св14 в частині, що стосується неврахування при поділі спільного майна подружжя вартості внеску до статутного капіталу товариства.

Крім того, згідно з п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 року за № 11, власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 СК, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім`ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів . У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст. 65 СК інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

З огляду на вищенаведені положення законодавства, на даний час внесок до статутного капіталу є власністю цього товариства, а не спільною власністю позивача та відповідача, а у ОСОБА_1 виникає право вимоги половини внесених коштів з ОСОБА_2 .

Таким чином, позивачем при зверненні до суду обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, а тому, позовні вимоги в частині виділення у власність ОСОБА_2 частки у статутному капіталі ТОВ ЕКОСИСТЕМА задоволенню не підлягають.

При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів, що вказаний внесок до статутного капіталу товариства було внесено відповідачем у період шлюбу, зважаючи на ненадання відповідних протоколів загальних зборів учасників товариства. Відсутність цих доказів позбавляє суд можливості дійти до висновку, що внесені кошти є кошти подружжя, зважаючи на наявні матеріали справи.

Зокрема, як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 12.12.2005 року, розмір внеску ОСОБА_2 до статутного фонду ТОВ ЕКОСИСТЕМА становить 80 000,00 грн. (т. 2 а.с. 82-86), а з витягу станом на 10.08.2016 року (тобто після розірвання шлюбу) - 102 000,00 грн. (т. 1 а.с. 27-36).

Сукупність вказаних обставин унеможливлює стягнення на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 половини внесених грошових коштів, а тому, у цій частині позову слід відмовити.

Розглядаючи вимоги зустрічного позову, варто зазначити, що при стягненні компенсації у вигляді різниці вартості спільного майна, ОСОБА_2 просив суд врахувати вартість 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яку продала ОСОБА_1 та яка, на його думку, є спільною сумісною власністю подружжя, про що суд зазначає наступне.

Дійсно, 09.11.2006 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_8 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бичковою Т.Д. та зареєстровано в реєстрі за №3835 (т. 1 а.с. 15, 198-199).

За цим договором, продавець продав, а покупець купив належну продавцю на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_3 (п. 1 Договору).

Із п. 2 Договору купівлі-продажу вбачається, що вказана квартира належить продавцеві на праві власності: 1/2 частка квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого 02.09.2003 року Святошинською районною у м. Києві радою згідно з розпорядженням від 02.09.2003 року № 1547, та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації 16.09.2003 року у реєстровій книзі за № 526, та 1/2 частка квартири на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Партоленко Н.В. 23 травня 2005 року за реєстровим № 354, та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризаці у реєстровій книзі № 1583-170, за реєстровим № 526.

На думку ОСОБА_2 , 1/2 частина квартири, яка належала ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, не підпадає під поняття особистої приватною власності дружини, а є спільною сумісною власністю, яке було нажите подружжям за час шлюбу. Оскільки позивач без згоди відповідача продала 1/4 частку квартири, яка належала відповідачу, то останній право на відшкодування у грошовому еквіваленті з іншого майна, яке знаходиться у спільній сумісній власності подружжя.

Твердження ОСОБА_2 не узгоджуються з самим Договором купівлі-продажу, а саме, з п. 8, у якому вказано, що ОСОБА_1 заявляє, що квартира, яка відчужується за цим договором належить їй особисто та не є спільною сумісною власністю, оскільки при її приватизації не використовувались будь-які грошові кошти, що належали їй та її чоловіку, ОСОБА_2 , на праві спільної сумісної власності. Належність ОСОБА_1 відчужуваної квартири на праві особистої приватної власності підтвердив її чоловік, ОСОБА_2 , у заяві, підпис на якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бичковою Т.Д. 09.11.2006 року.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Як вказано у п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 N 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Проте, така квартира належала ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності, що підтвердив ОСОБА_2 , у заяві, підпис на якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бичковою Т.Д. 09.11.2006 року, а тому, вона не може враховуватись при поділі.

Щодо вимоги відповідача про стягнення моральної шкоди, варто зазначити, що згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав . Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95 Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 вказаної Постанови).

В даному випадку позивач не довів незаконність дій відповідача, які спричинили моральну шкоду, враховуючи ту обставину, що подавши позов про поділ майна подружжя ОСОБА_1 виключно скористалась своїм правом, визначеним ст.ст. 4, 12-13 ЦПК України та ст. 71 СК України, обґрунтованість якого має бути перевірена судом під час розгляду справи, наявність причинно-наслідкового зв`язку між завданою моральною шкодою та діями з боку ОСОБА_1 , які це спричинили. Крім того, ОСОБА_2 не надано доказів завдання йому моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

При цьому, суд зауважує, що протягом розгляду даної справи не було встановлено, що ОСОБА_1 протиправно намагається позбавити ОСОБА_2 права власності (грошей), а збитки, які зазнали обидві сторони у зв`язку із судовим розглядом (сплата судового збору, витрати на правову допомогу та експертне дослідження) відшкодовується у порядку, визначеному ст. 141 ЦПК України.

Отже, вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди задоволені бути не можуть.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вказано в п. 37 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності на інших речових прав , з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Беручи до уваги вимоги чинного законодавства України, зважаючи на обставини встановлені під час розгляду справи, суд приходить до висновку про необхідність поділу (по 1/2) набутих за час шлюбу сторонами транспортного засобу та зброї, визнання за сторонами в порядку поділу майна подружжя право особистої власності на побутове майно, стягуючи при цьому з іншої сторони компенсацію належної частки у спільному майні подружжя, у зв`язку з чим даний позов підлягає частковому засіданню.

Вирішують питання розподілу судових витрат суд керується наступним.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

П. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 1 та ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Згідно ст.141 ЦПК України, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь держави з кошти судового збору в сумі 1 098,00 грн.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З метою отримання професійної правничої допомоги 20.10.2016 року ОСОБА_2 уклав з адвокатом Гуляєвим Л.О. Договір №55/10/16 про надання адвокатських послуг (т. 1 а.с. 122), яким визначено, що вартість послуг за даним Договором визначається, відповідно до домовленості сторін, і відображається в протоколі узгодження ціни, що є додатком до даного Договору. Усі платежі за договором вважаються сплаченими тільки після підписання відповідних документів щодо прийому-передачі коштів.

На підставі вищезазначеного Договору адвокат Гуляєв Л.О. надавав ОСОБА_2 професійну правничу допомогу.

Вартість послуг визначена Протоколом №1 Узгодження виконання конкретних послуг та їх ціни за договором про надання адвокатських послуг №55/10/16 від 20.10.2016 року (т. 1 а.с. 123).

Фактичне здійснення оплати послуг адвоката підтверджено Додатковою угодою №1, якою адвокат підтвердив отримання коштів у сумі 6 000,00 грн. від клієнта (т. 1 а.с. 125).

На виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України сторона відповідача надала детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатам (т. 1 а.с. 124).

Таким чином, ОСОБА_2 поніс витрати на правову допомогу у загальному розмірі 6 000,00 грн., що документально підтверджено у ході розгляду справи.

За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Беручи до уваги вимоги ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення даного позову, дотримуючись принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 до 5 000,00 грн.

На думку суду, такий розмір витрат є обґрунтованим, враховуючи поведінку сторони під час розгляду справи, професійну підготовку представника до її розгляду та значення даної справи для відповідача.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 21, 57, 60, 61, 70, 71 СК України, ст. ст. 15, 16, 23, 183, 204, 370 ЦК України, ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-82, 137, 141, 211, 258, 263, 264, 265, 268, 352 ЦПК України, Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності на інших речових прав , Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 N 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , Постановою Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95 Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди , суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, - задовольнити частково.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в порядку поділу майна право власності по - Ѕ частин транспортного засобу Toyota Lexus LX470 кузов № НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_6 , рік випуску 1999.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в порядку поділу майна право власності по - Ѕ частин карабіну WALTHER Cepія НОМЕР_21, карабіну WINCHESTER Hoмep НОМЕР_22, рушниці комбінованої BLASERD99 Номер НОМЕР_23 , карабіну BLASERR93 Номер НОМЕР_24 , карабіну BLASERR93 Номер НОМЕР_25 , карабіну САЙГМАЗ Номер НОМЕР_12 , рушниці гладкоствольної НОМЕР_17 , рушниці гладкоствольної BENELLI Серія НОМЕР_27 , карабіну ОПСКС Серія НОМЕР_18 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право особистої власності на наступне майно:

-Плазменна панель NEC PX-42VP4G/S зав.№ 34103899 М вартістю - 7 000,00 грн.;

-Морозильна камера Whirlpool АЕС-311 зав.№ 509613009889 вартістю - 4 000,00 грн.;

-Полиці склянні вартістю - 700,00 грн.;

-Стіл кухонний вартістю - 700,00 грн.;

-Плита електрична Gorenje тип Е4571-Т34 модель ЕТ7991Е, артикул №153316/02 серійний № 91530003 вартістю - 8 667,00 грн.;

-Тюнери Воля кабель 3 шт. вартістю 1500,00 грн. (HFF 180446189 С3200 СО ) вартістю - 1 500,00 грн.;

-Холодильник марки Liebherr KDves зав.№75.795.341.3 вартістю - 9 153,00 грн., а всього на суму - 31 720,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 , - відмовити.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя право особистої власності на наступне майно:

-Телевізор марки Toshiba вартістю - 2 700,00 грн.;

-Кухня Кароліна вартістю - 16 000,00 грн.;

-Пральна машина Bosch вартістю - 6 000,00 грн.;

-Книжкова шафа вартістю - 800,00 грн.;

-Відеомагнітофон Toshiba вартістю - 1 500,00 грн.;

-Піч мікрохвильова Whirlpool вартістю - 3000,00 грн.;

-Кондиціонер CH-S 07 LН/R зав.№4808110001325/4733410013260 вартістю - 3 000,00 грн.;

-Меблева стінка Версаль вартістю - 6000,00 грн.;

-Шкіряний м`який куток вартістю - 16 000,00 грн.;

-Спальний гарнітур на замовлення (з 5-х) одиниць вартістю 12 000,00 грн.;

-Тонометр OMRON 711 вартістю 400,00 грн.;

-Кавоварка Gaggia вартістю 2 100,00 грн.;

-Електром`ясорубка Мулінекс вартістю 700,00 грн.;

-Пилосос VAX вартістю 1 600,00 грн.;

-Шафи-купе з робочим куточком вартістю 16 000,00 грн.;

-Фільтр для води вартістю 2 000,00 грн.;

-Проточні водонагрівачі ATMOR (2 шт.) зав.№986755 та №425976 вартістю - 2 000,00 грн.;

-Килим турецький вартістю 16 000,00 грн.;

-Бра позолочені (2 шт.) вартістю 2 000,00 грн., а всього на суму - 109 800,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 , - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію належної частки у спільному майні подружжя в розмірі - 39 040,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 кошти витрат на правову допомогу в сумі - 5 000,00 грн.

Стягнути на користь держави з ОСОБА_1 кошти судового збору в сумі - 1 098,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_19 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_20 .

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов

Повний текст виготовлено 18.11.2019 року