Постанова

від 09.09.2020 по справі 761/32835/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/32835/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3922/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Волошиної В.М., Мостової Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Верес Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року у складі судді Осаулова А.А.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з позовом про поділ майна подружжя.

Позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 29.10.2019 року обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одружилися 04.08.1983 року, від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 .

Вказано, що 28.09.1993 року сторони розлучилися.

На підставі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03.06.2003 року про оголошення померлим, видано свідоцтво про смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Зазначено, що 12.06.1998 року сторони повторно одружилися.

За час перебування у шлюбі за рахунок спільних сімейних грошових коштів сторони придбали майно, мисливську зброю, а також нерухоме майно (гараж), які є спільною сумісною власністю подружжя.

Крім того, відповідач є співзасновником ТОВ ЕКОСИСТЕМА , яке було зареєстровано як юридична особа 17.12.2003 року, і внесено до Єдиного реєстру 12.12.2005 року. ОСОБА_2 вніс до статутного капіталу товариства 80 000 грн. В подальшому ОСОБА_2 збільшив свою частку до 102 000 грн. Тому, частка у статутному капіталі стала спільною сумісною власністю подружжя.

Тому позивач, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 29.10.2019 року просила суд:

визнати за позивачем право особистої власності на майно, загальною вартістю 280 220 грн., а саме:

- плазменна панель NEC PX-42VP4G/S зав.№34103899М вартістю - 7 000,00 грн.;

- морозильна камера Whirlpool АЕС-311 зав.№509613009889 вартістю - 4 000 грн.;

- полиці скляні вартістю - 700 грн.;

- стіл кухонний вартістю - 700 грн.;

- плита електрична Gorenje тип Е4571-Т34 модель ЕТ7991Е, артикул №153316/02 серійний №91530003 вартістю - 8 667 грн.;

- тюнери Воля кабель 3 шт. вартістю 1500 грн. (HFF 180446189 С3200 СО) вартістю - 1 500 грн.;

- холодильник марки Liebherr KDves зав.№ 75.795.341.3 вартістю -9 153 грн.;

- автомобіль Toyota Lexus LX470 кузов № НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , рік випуску 1999.

Визнати за відповідачем право особистої власності на майно, загальною вартістю 1 592 054 грн., а саме:

- телевізор марки Toshiba вартістю - 2 700 грн.;

- кухня Кароліна вартістю - 16 000 грн.;

- пральна машина Bosch вартістю - 6 000 грн.;

- книжкова шафа вартістю - 800 грн.;

- відеомагнітофон Toshiba вартістю - 1 500 грн.;

- піч мікрохвильова Whirlpool вартістю - 3000 грн.;

- кондиціонер CH-S 07 LH/R зав.№4808110001325/4733410013260 вартістю -3 000 грн.;

- меблева стінка Версаль вартістю - 6000 грн.;

- шкіряний м`який куток вартістю - 16 000 грн.;

- спальний гарнітур на замовлення (з 5-х) одиниць вартістю 12 000 грн.;

- тонометр OMRON 711 вартістю 400 грн.;

- кавоварка Gaggia вартістю 2 100 грн.;

- електром`ясорубка Мулінекс вартістю 700 грн.;

- пилосос VAX вартістю 1 600 грн.;

- шафи-купе з робочим куточком вартістю 16 000 грн.;

- фільтр для води вартістю 2 000 грн.;

- проточні водонагрівачі ATMOR (2 шт.) зав.№986755 та №425976 вартістю - 2 000 грн.;

- килим турецький вартістю 16 000 грн.;

- бра позолочені (2 шт.) вартістю 2 000 грн.;

- карабін WALTHER Серія WP Номер НОМЕР_10 вартістю 24 699 грн.;

- карабін WINCHESTER Номер НОМЕР_15 вартістю 30 267 грн.;

- рушниця комбінована BLASERD99 Номер НОМЕР_11 вартістю 141 838 грн.;

- карабін BLASERR93 Номер НОМЕР_12, карабін BLASERR93 Номер НОМЕР_13 вартістю 148 837 грн.;

- карабін САЙГМАЗ Номер НОМЕР_7 вартістю 31 480 грн.;

- рушниця гладкоствольна МЦ109 Номер НОМЕР_4 вартістю 688 208 грн.;

- рушниця гладкоствольна BENELLI Серія F Номер НОМЕР_5 вартістю 39 824 грн.;

- карабін ОПСКС Серія ОФ Номер НОМЕР_14 вартістю 19 011 ;

- частка у статутному капіталі ТОВ ЕКОСИСТЕМА вартістю 102 000 грн.;

- гаражний бокс № НОМЕР_6 у напівпідвальному гаражі загальною площею 40,40 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , гаражний бокс № НОМЕР_6 вартістю 256 090 грн.

Стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію належної частки у спільному майні подружжя в розмірі 655 917 грн.

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся у суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та не заперечував наявність у сторін вище перелічених майна, мисливської зброї, а також нерухомого майна (гаражу).

Вказав, що вказана мисливська зброя не має загального правового режиму, у зв`язку з чим вони є речами виключно індивідуального користування, а тому, таке майно не підлягає поділу майна подружжя у загальному порядку.

Також позивач за зустрічним позовом зазначив, що фактично, відповідач за зустрічним позовом подала до суду необґрунтовану первісну позовну заяву, не скориставшись правом у добровільному порядку поділити набуте сторонами майно, що стало для ОСОБА_2 наслідком здійснення ним додаткових витрат на правову допомогу.

Крім того, вказав, ОСОБА_1 протиправно намагається позбавити його права власності (грошей), що завдало моральних страждань та призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало додаткових зусиль для організації життя. Вказані дії призвели до переживань, які нанесли шкоду здоров`ю, у зв`язку з чим просив:

здійснити поділ спільного майна подружжя, виділивши ОСОБА_2 у власність наступне майно:

- легковий автомобіль Toyota Lexus LX470 ;

- гаражний бокс № НОМЕР_6 , загальною площею 40,40 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 256 090 грн.

- інше побутове майно: телевізор Toshiba, кухня Каролина , пральна машина Bosch , відеомагнітофон Toshiba , піч мікрохвильова Whirlpool , кондиціонер CH-S 07 LH/R , меблева стінка Версаль , шкіряний м`який куток, спальний гарнітур на замовлення (з 5-х) одиниць, тонометр OMRON 711 , кавоварка Gaggia , Електром`ясорубка Мулінекс , пилосос VAХ, шафи-купе з робочим куточком, фільтр для води, проточні водонагрівачі ATMOR , килим турецький, бра позолочені (2 шт.), Ррзом на загальну суму - 613 590 грн.

Здійснити поділ спільного майна подружжя, виділивши ОСОБА_1 у власність наступне майно: плазменну панель, морозильну камеру Whirlpool , плиту електричну Gorenje , тюнери Воля-кабель 3 шт., полиці скляні, холодильник Liebherr , книжкову шафу, стіл кухонний на загальну суму 32 520 грн.;

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю вартості спільного майна подружжя у сумі 472 269 грн. 28 коп.;

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму збитків понесених у зв`язку з відновленням порушеного права по оплаті адвокату у розмірі 6000 грн. та витрати по оплаті послуг адвоката у судовому процесі;

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в порядку поділу майна право власності по Ѕ частин транспортного засобу Toyota Lexus LX470 кузов № НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , рік випуску 1999.

Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в порядку поділу майна право власності по - Ѕ частин карабіну WALTHER Серія WP Номер НОМЕР_10, карабіну WINCHESTER Номер НОМЕР_15, рушниці комбінованої BLASERD99 Номер НОМЕР_11 карабіну BLASERR93 Номер НОМЕР_16, карабіну BLASERR93 Номер НОМЕР_13, карабіну САЙГМАЗ Номер НОМЕР_7 , рушниці гладкоствольної НОМЕР_8 , рушниці гладкоствольної BENELL1 Серія НОМЕР_9 , карабіну ОПСКС Серія ОФ Номер НОМЕР_14.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право особистої власності на наступне майно:

- плазменна панель NEC PX-42VP4G/S зав.№34103899М вартістю - 7 000 грн.;

- морозильна камера Whirlpool АЕС-311 зав.№509613009889 вартістю - 4 000 грн.;

- полиці скляні вартістю - 700 грн.;

- стіл кухонний вартістю - 700 грн.;

- плита електрична Gorenje тип Е4571-Т34 модель ЕТ7991Е, артикул №153316/02 серійний №91530003 вартістю - 8 667 грн.;

- тюнери Воля кабель 3 шт. вартістю 1500 грн. (HFF 180446189 С3200 СО) вартістю - 1 500 грн.;

- холодильник марки Liebherr KDves зав.№ 75.795.341.3 вартістю - 9 153 грн., а всього на суму - 31 720 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя право особистої власності на наступне майно:

- телевізор марки Toshiba вартістю-2 700 грн.;

- кухня Кароліна вартістю - 16 000 грн.;

- пральна машина Bosch вартістю - 6 000 грн.;

- книжкова шафа вартістю - 800 грн.;

- відеомагнітофон Toshiba вартістю - 1 500 грн.;

- піч мікрохвильова Whirlpool вартістю - 3000 грн.;

- кондиціонер CH-S 07 LH/R зав.№4808110001325/4733410013260 вартістю - 3 000 грн.;

- меблева стінка Версаль вартістю - 6000 грн.;

- шкіряний м`який куток вартістю - 16 000 гри.;

- спальний гарнітур на замовлення (з 5-х) одиниць вартістю 12 000 грн.;

- тонометр OMRON 711 вартістю 400 грн.;

- кавоварка Gaggia вартістю 2 100 грн.;

- електром`ясорубка Мулінекс вартістю 700 грн.;

- пилосос УАХ вартістю 1 600 грн.;

- шафи-купе з робочим куточком вартістю 16 000 грн.;

- фільтр для води вартістю 2 000 грн.;

- проточні водонагрівачі АТМСЖ (2 шт.) зав.№986755 та №425976 вартістю - 2 000 грн.;

- килим турецький вартістю 16 000 грн.;

- бра позолочені (2 шт.) вартістю 2 000 грн., а всього на суму - 109 800 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію належної частки у спільному майні подружжя, в сумі 39 040грн.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 5000грн. на відшкодування витрат на правову допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, у сумі 1 098 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким визнати за нею право особистої приватної власності на майно загальною вартістю 280 220 грн., визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на майно загальною вартістю 159 024 грн. та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію незалежної частки у спільному майні подружжя в розмірі 655 917 грн., у задоволенні зустрічного позову відмовити та стягнути з ОСОБА_2 сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржуване рішення не відповідає положенням ст. 2 ЦПК України, адже воно не забезпечує справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Крім того, вказує, що зброя повинна ділитися між подружжям порівну, а оскільки порядок користування майном, який виник у подружжя, передбачає, що зброєю використовує відповідач ОСОБА_2 , то доцільним є виділення у власність ОСОБА_2 цієї зброї і стягнення з нього на користь апелянта ОСОБА_1 компенсації її частки у праві власності на зброю, а їй виділити автомобіль, поділити частки у статутному капіталі, а також гаражний бокс, власником якого є відповідач.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши пояснення ОСОБА_1 та представника ОСОБА_4 , які підтримали апеляційну скаргу, ОСОБА_2 , який просив апеляційну скаргу відхилити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 04.08.1983 року по 28.09.1993року, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 .

На підставі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03.06.2003р. про оголошення померлим, видано свідоцтво про смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Встановлено, що 12.06.1998 року сторони повторно зареєстрували шлюб, який розірвано рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12.11.2013 року (т. 1 а.с. 11-13).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст.372 ЦК України, встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

В силу ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з п.п.1-3 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за шлюб, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною 1 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч.3,4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У силу ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розподіляючи між сторонами вищевказане побутове майно у відповідності до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 29.10.2019 року, у власність позивача переходить побутове майно на суму 31 720 грн., а у власність відповідача - 109 800 грн., районний суд діяв у відповідності до положень ст. 71 СК України, у зв`язку з тим, що у власність ОСОБА_2 переходить майно на більшу суму, з нього на користь ОСОБА_1 стягнуто грошову компенсацію належної частки у спільному майні подружжя в розмірі 39 040 грн. ((31 720 грн. + 109 800 грн.): 2 - 31 720 грн.).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, та проти такого варіанту не заперечував відповідач, а тому такий поділ не призведе до порушення прав та інтересів жодного з подружжя.

У зв`язку з відсутністю належних і допустимих доказів щодо наявності гаражного боксу № НОМЕР_6 загальною площею 40,40 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1 у власності будь-кого із сторін, не надано правовстановлюючого документу на нього, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відмови у задоволенні позову в частині визнання спільної сумісною власністю подружжя зазначеного гаражного боксу та його поділу.

Докази набуття у власність зазначеного нерухомого майна подружжям до справи не долучено, а ця обставина позбавила можливості вирішити по суті заявлені вимоги в цій частині.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.6 ст.81 ЦПК).

Залишаючи в спільній частковій власності сторін транспортний засіб марки Toyota Lexus LX470 кузов № НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , рік випуску 1999, районний суд виходив з того, кожен із подружжя просив залишити у своїй власності вказаний автомобіль, компенсувавши іншому половину його вартості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, остільки він відповідає обставинам справи та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 07.06.2017 р. у справі 6-2670цс16.

Так, Верховний Суд у судовому рішенні зазначив наступне.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 цього Кодексу) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Таким чином, якщо один з подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Встановлено, що сторони не погодилася на присудження судом сплати грошової компенсації замість своєї частки у праві спільної сумісної власності на спірний автомобіль та, відповідно, не внесли грошову компенсацію, що є 1/2 частиною вартості автомобіля на депозитний рахунок суду.

А тому районним судом правильно визнано ідеальні частки подружжя в спірному майні (по 1/2) без його реального поділу і залишення майна в спільній частковій власності сторін.

За наведених правових підстав колегія суддів визнає обґрунтованими висновки районного суду в частині набутої під час шлюбу та придбаної за спільні кошти подружжя мисливської зброї: карабіну WALTHER Cepія WP Номер НОМЕР_10, карабіну WINCHESTER Номер НОМЕР_15, рушниці комбінованої BLASERD99 Номер НОМЕР_11 карабіну BLASERR93 Номер НОМЕР_16, карабіну BLASERR93 Номер НОМЕР_13, карабіну САЙГМАЗ Номер НОМЕР_7 , рушниці гладкоствольної МЦ109 Номер НОМЕР_4 , рушниці гладкоствольної BENELL1 Серія НОМЕР_9 , карабіну ОПСКС Серія ОФ Номер НОМЕР_14.

Районним судом визнано ідеальні частки подружжя в спірному майні (по 1/2) без його реального поділу і залишення майна в спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з огляду на те, що дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду відповідач не здійснив.

Матеріалами справи доведено, що мисливська зброя придбана за спільні кошти подружжя й районним судом обґрунтовано визнана спільним майном подружжя, незважаючи на твердження ОСОБА_2 , про те що зброя є річчю індивідуального користування та потребує спеціального дозволу на зберігання та носіння.

При цьому, колегія суддів враховує кількість, 9 одиниць мисливської зброї, а також пояснення ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції, про те, що через похилий вік він нею вже не користується, коштів на їх компенсацію немає.

За таких обставин питання поділу цього майна може бути реалізовано шляхом спільного продажу й поділу отриманих коштів.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Вирішуючи питання визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на частку у статутному капіталі ТОВ Екосистема у розмірі 102 000 грн., районний суд виходив з того, що внесок до статутного капіталу є власністю цього товариства, а не спільною власністю позивача та відповідача, а у ОСОБА_1 виникає право вимоги половини внесених коштів з ОСОБА_2 , з чим погоджується суд апеляційної інстанції, та відхиляє доводи скарги про не вирішення спору в зазначеній частині вимог.

Так, згідно правового висновку, який міститься у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі №3-38цс15, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Крім того, згідно з п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 року за № 11, власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 СК, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім`ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст. 65 СК інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_2 на час розгляду справи вийшов зі складу засновників товариства, проте сторонами не долучено до справи докази отримання ним грошових коштів за частку у статутному капіталі та їх суму.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

На виконання вимог ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 22.08.2017 року Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, повідомила проте, що 04.04.2019 року була проведена реєстраційна дія в частині зміни складу учасників товариства, якою ОСОБА_2 було виключено зі складу засновників та введено до складу іншого учасника, проте всі витребувані судом докази адміністрацією надано не було (т. 2 а.с. 99, 166).

Разом з тим, відповідно до матеріалів, заперечень щодо закінчення розгляду справи з урахуванням долучених до справи доказів від учасників справи не надійшло.

Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, давши належну правову оцінку доказам, на які сторони посилались в обґрунтування своїх вимог та заперечень, не допустив порушення норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

Викладені в рішенні висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених доказів.

З огляду на викладене, колегія суддів визнає безпідставними, необґрунтованими доводи апеляційної скарги про вирішення вимог позову щодо поділу зброї, автомобіля, внесків до ТОВ ЕКОСИСТЕМА та гаражного боксу з порушенням законних прав та інтересів ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 вересня 2020 року.

Суддя-доповідач:

Судді: