Постанова

від 14.11.2019 по справі 240/5213/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/5213/18

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко А.В.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

14 листопада 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Охрімчук І.Г. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представник позивача: Ковальчук В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року (рішення складено у повному обсязі 18 липня 2019 року) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Малинське лісове господарство" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0029641401 в частині,

В С Т А Н О В И В :

в листопаді 2018 року позивач, ДП "Малинське лісове господарство" звернулося в Житомирський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (відповідача), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 26.10.2018 №0029641401 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 76105 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 19026 грн, разом - 95131 грн.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 21.06.2019 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем і контрагентом та не доведено правомірність податкового повідомлень-рішення №0029641401 від 26.10.2018 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 95131 грн, з яких: 76105 грн - податкове зобов`язання; 19026 грн - штрафна (фінансова) санкція.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що заниження позивачем розміру податку на прибуток за 2017 рік виникло саме у зв`язку з не підтвердженням факту отримання послуг по заготівлі деревини від ФОП ОСОБА_1 . ДП "Малинське лісове господарство" не надано до перевірки та до заперечення жодної інформації щодо наявності у ФОП ОСОБА_1 технічних та фізичних можливостей для виконання робіт по заготівлі деревини відповідно до умов договору №21 від 01.06.2016, а саме: копії техпаспортів на необхідну техніку та засоби, копії трудових договорів із найманими працівниками та інше. Контрагентом не подано до Долинської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби (Рожнятівське відділення) податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплачено) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, тому неможливо встановити факт взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 з фізичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, які б могли надати послуги по заготівлі деревини для ФОП ОСОБА_1 або ж залучення до виконання робіт по заготівлі деревини інших осіб.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника сторони, який прибув в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Державне підприємство "Малинське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 13551546) зареєстроване як юридична особа 28.08.1996, перебуває на обліку в Малинській об`єднаній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області.

У період з 27.08.2018 по 05.10.2018 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області проведена документальна планова виїзна перевірка ДП "Малинське лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2018.

За наслідками перевірки складено акт №1233/06-30-14-01/13551546 від 12.10.2018 (далі - акт перевірки).

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, за її результатами встановлено порушення позивачем, зокрема, підпункту 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.140.5.9 п.140.5 ст.140 Податкового Кодексу України, ст.3, ст.4 та ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку №16 "Витрати", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 "Про затвердження Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 109558 грн за 2017 рік.

Такі висновки були зроблені контролюючим органом, виходячи з того, що при перевірці даних бухгалтерського обліку підприємства, відображених у Звіті про фінансові результати (форма №2) ДП "Малинське лісове господарство" за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, встановлено завищення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). При проведеному в ході перевірки аналізі формування ДП "Малинське лісове господарство" собівартості реалізованої продукції за 2017 рік встановлено, що у Звіті про фінансові результати (рядок 2050 "Собівартість реалізованої продукції" Форми №2) даний показник завищено на загальну суму 422806 грн за рахунок відображення в даних бухгалтерського обліку вартість послуг по заготівлі деревини ФОП ОСОБА_1 .

Однак, відповідно до інформаційно-аналітичної системи "Податковий блок" встановлено наступне: ФОП ОСОБА_1 , іпн НОМЕР_1 перебуває на обліку у Долинській ОДПІ ГУ ДФС (Рожнятівське відділення). Останній звіт ФОП ОСОБА_1 подав до Долинської ОДПІ ГУ ДФС (Рожнятівське відділення) за квітень 2015 року.

Взаємовідносини між ФОП ОСОБА_1 та ДП "Малинське лісове господарство" мали місце в 2017 році, однак не знайшли свого відображення у податковій звітності ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік.

Також в акті перевірки зазначено, що до перевірки не надано жодної картки технологічного процесу розроблення лісосіки (Додаток №1) та будь-яких доповнень (Додаток №2), які є невід`ємною частиною договору №21 від 01.06.2016. ДП "Малинське лісове господарство" не надано до перевірки жодної інформації щодо наявності у ФОП ОСОБА_1 технічних та фізичних можливостей для виконання робіт по заготівлі деревини, а саме: копії техпаспортів на необхідну техніку та засоби, копії трудових договорів із найманими працівниками та інше.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області 19.09.2018, відповідно до п.п. 20.1.14 п.20.1 ст.20 та п.85.4 і п.85.8 ст.85 Податкового кодексу України, на ім`я керівника ДП "Малинське лісове господарство" направлено запит про надання належним чином завірених копій фінансово-господарських документів податкової та бухгалтерської звітності, первинних документів, які підтверджують отримання товарів, робіт та послуг, зокрема, від ФОП ОСОБА_1 .

У відповідь на запит відповідача від 19.09.2018 ДП "Малинське лісове господарство", згідно з листом від 21.09.2018 №01-04/235, надало контролюючому органу завірені копії первинних документів на підтвердження здійснення господарської діяльності за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, зокрема, з ФОП ОСОБА_1 , а саме: договір про виконання робіт №21 від 01.06.2016; акти приймання лісопродукції; акти виконаних робіт; платіжні доручення; довідка ОСОБА_1 про наявність техніки та найманих працівників.

На підставі акта перевірки, за наслідками виявлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0029641401 від 26.10.2018 відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 136948 грн, з яких: 109558 грн - податкове зобов`язання; 27390 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платниками податку є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно з положеннями п.140.4. ст.140 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується:

- на суму нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств, платників єдиного податку четвертої групи та на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на його користь від інших платників цього податку (крім інститутів спільного інвестування та платників, прибуток яких звільняється від оподаткування відповідно до положень цього Кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування) та платників єдиного податку;

- на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу;

- а суму уцінки, врахованої у фінансовому результаті до оподаткування у поточному податковому (звітному) періоді на інструменти власного капіталу, перекласифіковані у фінансові зобов`язання відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Приписами п.п.140.5.9 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України визначено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об`єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об`єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення підпункту 140.5.13 цього пункту), у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон № 996-ХІV).

Приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ст. 9 Закону №996-ХIV).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996-ХIV).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 зазначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Слід зазначити, що за приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (виконати роботу, надати послугу тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Також, свобода договору, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, гарантована для суб`єктів господарювання Конституцією України, цивільним (ст.3 Цивільного кодексу України) та господарським законодавством (ст. 6 Господарського кодексу України).

Як встановлено судом першої інстанції, між ДП "Малинське лісове господарство" ("Замовник") та ФОП ОСОБА_1 ("Виконавець") укладено договір №12 від 27.02.2014 про виконання робіт та надання послуг, пов`язаних з лісництвом (далі - Договір №12). Відповідно до п.1.1 Договору №12 "Виконавець" на власний ризик та власними силами зобов`язується надати послуги, пов`язані з лісівництвом за завданням "Замовника", який в свою чергу має право та зобов`язується прийняти і оплатити надані послуги.

Склад, види та обсяги послуг, що надаються за цим договором, а також строки надання послуг визначаються сторонами у додатках, які є невід`ємною частиною даного Договору (п. 1.2 Договору №12). Згідно з п.1.3 Договору №12 роботи вважаються виконаними після підписання уповноваженими представниками сторін Акту прийому-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п.3.1 Договору №12 ціна за 1 (один) куб. м. заготовленої деревини визначається в Додатках до даного Договору. Пунктом 3.4 Договору №12 передбачено, що "Замовник" зобов`язаний оплачувати об`єми виконаної роботи на підставі актів, що підтверджують виконання робіт, підписаних уповноваженими особами від "Замовника" і "Виконавця", шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок "Виконавця".

Згідно з п.7.1 Договору №12 визначено, що він набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання, але у будь-якому випадку до 31.12.2019.

Також, в акті перевірки містяться посилання на договір укладений між ДП "Малинське лісове господарство" ("Замовник") та ФОП ОСОБА_1 ("Виконавець") №21 від 01.06.2016 про виконання робіт та надання послуг, пов`язаних з лісництвом (далі - Договір №21) із зауваженнями контролюючого органу про відсутність загальної суми Договору.

Слід також зазначити, що відповідно до листа №01-04/235 від 21.09.2018 ДП "Малинське лісове господарство" на підтвердження господарських правовідносин із ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 надало контролюючому органу договір №21 від 01.06.2016 про виконання робіт та надання послуг, пов`язаних з лісництвом, який укладено між ДП "Малинське лісове господарство" ("Замовник") та ФОП ОСОБА_1 ("Виконавець"), в якому зазначено, що відповідно до пунктів 1.1-1.3 Договору №21 "Виконавець" має право та зобов`язується на власний ризик, власними силами і силами найманих працівників, засобами та матеріалами надати послуги, пов"язані з лісівництвом завданням "Замовника", який в свою чергу має право та зобов`язується прийняти і оплати надані послуги.

Склад, види та обсяги послуг, що надаються за цим договором, а також строки надання послуг визначаються сторонами у Додатках, які є невід`ємною частиною даного Договору. Документальний супровід надання/прийняття сторонами послуг, здійснюється за встановленими формами у Додатках, які є невід`ємною частиною даного договору: карта технологічного процесу розроблення лісосіки (Додаток №1); доповнення (Додаток №2); акт виконаних робіт (Додаток №3).

Також встановлено, що відповідно до змісту п.3.1 Договору №21 загальна сума цього договору не встановлена сторонами. Пунктом 6.1 Договору №21 передбачено, що про надані послуги "Виконавець" щомісячно складає Акт приймання-передачі виконаних робіт (Додаток №3), який підписується уповноваженими представниками сторін протягом 3 робочих днів з дня фактичного надання послуг. Згідно з п.10.1 Договору №21 він набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання, але у будь-якому випадку до 07 квітня 2019 року.

На підтвердження здійснення господарських операцій із заготівлі деревини ФОП ОСОБА_1 позивачем надано копії щоденників приймання робіт по заготівлі (вивезенню) лісопродукції складених на протязі лютого-березня 2017 року та травня-вересня 2017 року, акти приймання лісопродукції та копії актів виконання робіт до договору про виконання робіт та надання послуг, пов`язаних з лісівництвом №12 від 27.02.2014, за вказаний період.

Також позивачем надано належним чином оформлені копії карт технологічного процесу розроблення лісосіки, як Додаток №1 до Договору №12 від 27.02.2014 за період з лютого по березень 2017 року та з травня по вересень 2017 року. Оплата за надані послуги ФОП ОСОБА_1 позивачем здійснювалась протягом березня-жовтня 2017 року у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень. Та, на підтвердження подальшої реалізації ДП "Малинське лісове господарство" заготовленої деревини, позивачем до суду першої інстанції було подано товарно-транспортні накладні при перевезенні деревини автомобільним транспортом, оформлені з лютого 2017 року.

Як встановлено судом першої інстанції в судовому засіданні, згідно пояснень представника позивача, правовідносини між ДП "Малинське лісове господарство" та ФОП ОСОБА_1 щодо заготівлі лісопродукції відбувалися впродовж лютого-жовтня 2017 року та були врегульовані на підставі умов Договору №12 від 27.10.2014, однак у зв`язку з необхідністю уточнення умов зазначеного договору, а саме деталізації прав та обов`язків "Замовника" та "Виконавця" між ДП "Малинське лісове господарство" ("Замовник") та ФОП ОСОБА_1 ("Виконавець") 01.06.2016 було укладено Договір №21 про виконання та надання послуг, пов`язаних з лісництвом. Проте, зважаючи на наявність первинного Договору №12 від 27.10.2014, сторонами при оформленні первинної бухгалтерської документації помилково зазначалося посилання на Договір №12 від 27.10.2014, замість Договору №21 від 01.06.2016.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, а також витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Слід також зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим резюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

На переконання судової колегії, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, в даному випадку, чинність одночасно двох договорів №12 від 27.02.2014 та №21 від 01.06.2016 на виконання робіт та надання послуг, пов`язаних з лісництвом, не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у врахуванні витрат на вказані послуги під час визначення собівартості реалізованої продукції, якщо інші дані свідчать про зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю, що позивачем та наявними у справі первинними документами підтверджено.

Матеріали справи свідчать, що на підтвердження наявності у ФОП ОСОБА_1 технічної можливості для виконання робіт по заготівлі деревини згідно з укладеним з ДП "Малинське лісове господарство" договором, позивач листом від 01-04/235 від 21.09.2018 подано до контролюючого органу довідку за підписом ФОП Свердана М.Б., в якій зазначено, що для проведення лісозаготівельних робіт він має в наявності: трактор ЮМЗ-6 - 1 шт.; бензопили "Штіль 361" - 3 шт.; найманих працівників (2 особи): ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т.2 а.с.138, 139-141, 142-143).

Згідно пояснень ОСОБА_1 , він надавав послуги ДП "Малинське лісове господарство" із заготівлі лісопродукції, а саме вирубки лісопродукції в продовж 2017 року. Свідок підтвердив, що правовідносини щодо надання послуг між ним та позивачем були врегульовані договором який укладений у 2016 році. Пояснив, що у 2014 році було укладено первинний договір про надання послуг, пов`язаних із заготівлею лісопродукції, проте у зв`язку із наявністю помилок у змісті договору від 2014 року, в 2016 році між ним та позивачем укладено новий договір на виконання якого і здійснювалось надання послуг, пов`язаних із лісництвом.

ОСОБА_1 пояснив, що вирубку деревини здійснювала бригада у кількості 3 осіб: його особисто, його брата - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за допомогою трактора марки "ЮМЗ-6", який перебуває у власності ОСОБА_1 , однак без оформлення права власності на нього, та за допомогою трьох бензопил фірми "STIHL" моделі "МS-361".

Доводи контролюючого органу з приводу не підтвердження реальності вчинення господарських операцій у зв`язку із неподанням ФОП ОСОБА_1 до контролюючого органу податкової звітності, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Тобто, у разі підтвердження реального характеру отриманих послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб.

Проте, посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено. У даному випадку господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, доказів того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об`єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судом першої інстанції також не встановлено.

Натомість, відповідачем, у свою чергу, не подано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача, як платника податків, або можливої фіктивності його виконавця, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення контрагентом позивача - ФОП ОСОБА_1 розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, які підтверджуються належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України та, як наслідок, не доведено правомірність податкового повідомлень-рішення №0029641401 від 26.10.2018 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 95131 грн, з яких: 76105 грн - податкове зобов`язання; 19026 грн - штрафна (фінансова) санкція.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 20 листопада 2019 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Охрімчук І.Г. Капустинський М.М.