Постанова

від 20.11.2019 по справі 1140/3358/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2019 року

Київ

справа №1140/3358/18

адміністративне провадження №К/9901/21969/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства Благоустрій Олександрійської міської ради на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року у справі за позовом Комунального підприємства Благоустрій Олександрійської міської ради до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

КП Благоустрій Олександрійської міської ради (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати рішення ГУ ДФС у Кіровоградській області від 21 листопада 2018 року №0107235302 та №0107255302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперарахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що оскаржуваними рішеннями підприємству нарахований штраф та пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску у період з 23 грудня 2014 року по 9 серпня 2018 року. Вказані рішення позивач вважав неправомірними та вказував на те, що суми недоїмки єдиного внеску стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. У спірному періоді контролюючим органом виносилися як рішення про стягнення недоїмки по єдиному внеску так і направлялися вимоги про сплату боргу (недоїмки), але вказані рішення та вимоги не містили у собі розрахунків штрафів та пені, що свідчить про неправомірність нарахування відповідачем в оскаржуваних рішеннях штрафів та пені за період з 23 грудня 2014 року по 9 серпня 2018 року. Крім цього, позивач вказував на те, що за спірний період контролюючим органом не було проведено перевірки, а відповідно не було складено і акту перевірки, який, у відповідності до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є підставою для нарахування штрафів та пені.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року позов задоволено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, Підприємство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у Кіровоградській області 21 листопада 2018 року прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску:

№0107235302 на загальну суму 4308,58 грн, в тому числі - штрафна санкція в сумі 3660,25 грн та пеня в сумі 648,33 грн;

№0107255302 на загальну суму 571888,23 грн, в тому числі - штрафна санкція в сумі 506737,90 грн та пеня в сумі 65150,33 грн.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив із того, що контролюючим органом не було враховано здійснені позивачем платежі по сплаті єдиного внеску, внаслідок чого відповідач дійшов безпідставного висновку про наявність підстав для нарахування штрафу та пені. Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 21 листопада 2018 року (дата прийняття оскаржуваних рішень) у позивача була відсутня недоїмка по сплаті єдиного внеску.

Суд апеляційної інстанції з таким висновком не погодився та зазначив, що із розрахунків до спірних рішень, в яких визначено період допущених порушень, в частині строків сплати єдиного внеску, дні прострочення та суми нарахованих штрафів і пені вбачається, що рішення прийняті саме у зв`язку з несвоєчасною сплатою КП Благоустрій Олександрійської міської ради самостійно нарахованих сум єдиного внеску у період з 23 грудня 2014 року по 9 серпня 2018 року.

Отже висновки суду першої інстанції про неврахування контролюючим органом здійснених позивачем платежів по сплаті єдиного внеску та відсутності у позивача недоїмки по сплаті єдиного внеску станом на 21 листопада 2018 року (дата прийняття оскаржуваних рішень) є безпідставними, оскільки не стосуються підстав для прийняття контролюючим органом оскаржуваних рішень.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач у позовній заяві не заперечував того, що ним несвоєчасно сплачувався єдиний внесок у періоді часу з 23 грудня 2014 року по 9 серпня 2018 року, що зокрема підтверджується і відомостями інтегрованої картки платника податків, з якої вбачається наявність у підприємства недоїмки, у вказаних періодах у розрахунках до рішень, по сплаті єдиного внеску.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску є: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Частиною десятою статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що днем сплати єдиного внеску вважається:

1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;

2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;

3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків, з 1 січня 2015 року - 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина десята статті 25 Закону №2464-VI).

Отже, з огляду на вказані вимоги Закону №2464-VI, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що встановивши факт несвоєчасної сплати єдиного внеску, відповідач правомірно застосував до Підприємства штраф та нарахував пеню.

Як на підставу для скасування оскаржуваних рішень, Підприємство посилалось на те, що первинним для визначення сум несвоєчасної сплати єдиного внеску, нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску є перевірка платника податків, за результатами якої складається акт перевірки.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що вказаний висновок позивача не відповідає (суперечить) вимогам Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449, підпунктом 2 пункту 2 розділу VII якої чітко передбачено, що розрахунок цієї фінансової санкції (за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску) здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Посилання позивача з цього приводу (а саме, що прийняттю рішення має передувати перевірка та складення акту за її результатами) на пункт сьомий розділу VII вищевказаної Інструкції, яким передбачено, що рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5 та 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник відповідного органу доходів і зборів або його заступник є помилковим, з огляду на те, що зазначена норма стосується також і прийняття рішень про нарахування пені та застосування штрафів і відносно інших видів порушень, зокрема, за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (п. 5), розрахунок штрафної санкції за яке (порушення) здійснюється виключно за даними акта документальної перевірки платника єдиного внеску. Крім того, вказаний пункт 7 розділу VII Інструкції передбачає, що рішення приймається не лише за наслідками розгляду акта, а й за наслідками розгляду інших матеріалів про порушення.

Інші доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства Благоустрій Олександрійської міської ради залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх