Постанова

від 20.11.2019 по справі 2а-4725/10/0870

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2019 року

Київ

справа №2а-4725/10/0870

адміністративне провадження №К/9901/27086/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.11.2015 (суддя Лазаренко М.С.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016 (судді: Прокопчук Т.С. (головуючий), Божко Л.А., Лукманова О.М.) у справі № 2а-4725/10/0870 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Унітарне підприємство "Укрпромресурс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області за участю Прокуратури Запорізької області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Унітарне підприємство "Укрпромресурс" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень №0001822301/0 від 17.11.2009, №0001822301/1 від 05.02.2010, №0001822301/2 від 20.04.2010 та №0001822301/3 від 05.07.2010.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що нормами законодавства не пов`язано факт припинення юридичної особи, з перебігом строку позовної давності по операціям з векселями, а оскільки контролюючим органом не було досліджено місцезнаходження виданого позивачем векселя, який був переданий ТОВ Ерідан - Інвест 13.07.2007, то відповідно не можна стверджувати, що такий не був переданий іншій особі, яка може пред`явити такий вексель до оплати в межах строку позовної давності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Запорізького окружного адміністративного від 12.10.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 30.07.2015 касаційну скаргу ТОВ УП Укрпромресурс задоволено частково, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 скасовано, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд суд касаційної інстанції зазначив те, що у разі встановлення обставини щодо ліквідації векселедержателя дослідженню у справі підлягає обставина щодо наявності простих векселів на балансі такого векселедержателя станом на час ліквідації. Крім того, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам позивача, що за весь перевіряємий період підприємство отримувало дохід, і реалізація продукції за цінами нижчими ніж витрати на її виготовлення не свідчить про те, що ця діяльність є негосподарською для цілей оподаткування.

4. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.11.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016, позовні вимоги задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що отриманий від позивача вексель мав увійти до ліквідної маси ТОВ Ерідан - Інвест , проте контролюючим органом не досліджувався та не встановлювався факт наявності у ТОВ Ерідан - Інвест зазначеного векселя або його подальшої передачі, а отже після ліквідації ТОВ Ерідан - Інвест наданий позивачем вексель фактично не втрачав своєї сили боргового цінного паперу та міг і надалі використовуватися в обігу до закінчення строку платежу за ним, а отже у разі непогашення акцептованого простого векселя у зазначений у ньому термін, позовні вимоги такого векселя погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Також суди вказали, що обов`язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни покладається на контролюючий орган, проте останнім, всупереч вимог законодавства, вказаного доведено не було, а відтак донарахування податкових зобов`язань за таким епізодом контролюючим органом здійснено безпідставно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.11.2015, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємства в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств, згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від №131/23-5/31775566 від 04.11.2009, оформленого за результатами проведеної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 30.06.2009, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:

1) підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств внаслідок чого підприємством занижено валовий доход по декларації з податку на прибуток за 3 кв. 2008 року на загальну суму 2 999 000,00 грн за рахунок не включення до складу валового доходу суми безповоротної фінансової допомоги (кредиторської заборгованості за векселем, що був виданий ТОВ Ерідан-Інвест );

2) пункт 1.32 статті 1, пункт 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств внаслідок чого завищено валові витрати по декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року на загальну суму 285 140,00 грн за рахунок віднесення до складу валових витрат витрати на виготовлення продукції, яка в подальшому була реалізована покупцю за цінами нижчими ніж витрати на її виготовлення;

3) підпункт 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункт 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України Про оприбуткування прибутку підприємств внаслідок чого занижено валовий доход по декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року на загальну суму 26 500,00 грн за рахунок не включення до складу валового доходу консалтингових послуг ТОВ Дієг-Авіастар .

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема не включення до складу валового доходу суми безповоротної фінансової допомоги за кредиторською заборгованістю за векселем, вмотивовано тим, що оскільки ТОВ Ерідан-Інвест ліквідовано без визнання правонаступництва, то господарське зобов`язання щодо погашення векселів, отримувачем яких він є, припиняється, а перебіг позовної давності щодо заборгованості за такими векселями зупиняється, відповідно позивач має відобразити в своєму податковому обліку таку кредиторську заборгованість як безповоротну фінансову допомогу. Також контролюючий орган дійшов висновку про завищення ТОВ УП Укрпромресурс валових витрат на суму 285 140,00 грн за рахунок віднесення до їх складу суми витрат на виготовлення продукції, яка в подальшому була реалізована покупцю за цінами нижчими ніж витрати на виготовлення, що для цілей оподаткування відповідно до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , не може бути визнано як господарська діяльність. Платники податків мають право відносити до складу валових доходів та валових витрат витрати суми коштів, що пов`язані з веденням господарської діяльності таких платників податків, тобто з діяльністю, направленої на отримання доходу.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом 17.11.2009 прийнято податкове повідомлення - рішення №0001822301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 821 035,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 398 248,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення - рішення, скарги позивача були залишені без задоволення та прийняті податкові повідомлення - рішення №0001822301/1 від 05.02.2010, №0001822301/2 від 20.04.2010 та №0001822301/3 від 05.07.2010, в яких визначено аналогічні суми податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Судами встановлено, що 13.07.2007 позивач передав ТОВ Ерідан-Інвест простий вексель, дійсний по пред`явленню, номінальною вартістю 2 999 000,00 грн. ТОВ Ерідан-Інвест відповідно до рішення господарського суду від 17.07.2008 визнано банкрутом та 31.07.2008 проведено скасування державної реєстрації ТОВ Ерідан-Інвест .

Також судами встановлено, що відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 26 за 1 квартал 2009 року вартість 734 кг труби титанової ПТ-7М d 133x4,0-5,0 мм складає 344 230,40 грн. Відповідно до наданих первинних документів прибуткових накладних, договорів, актів виконаних робіт підприємством фактично понесено витрат на створення 734 кг труби титанової ПТ- 7 М d 133x4,0-5,0 мм - 345 761, 00 грн.

Вищевказана продукція, а саме 734 кг труби титанової ПТ -7М d 133x4,0 - 5,0 мм., відповідно до видаткової накладної від 23 січня 2009 року №РН-0000001 за ціною 82,59 грн за кг (без ПДВ), ТОВ УП Укрпромресурс реалізувало ТОВ Дієг-Авіастар на загальну суму 72 745,27 грн, у тому числі ПДВ 12 124,21 грн.

На підставі вказаного контролюючий орган вважає, що позивачем завищено валові витрати на 285 140,00 грн, за рахунок віднесення до складу валових витрат на виготовлення продукції, яка в подальшому була реалізована покупцю за цінами нижчими ніж витрати на її виготовлення, що для цілей оподаткування відповідно до вказаного Закону не може бути визнано як господарська діяльність.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, які зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу, що у разі якщо підприємство-кредитор ліквідовано без визнання правонаступництва, то господарське зобов`язання щодо погашення векселів, отримувачем яких він є, припиняється, а оскільки суди не встановили чи були передані векселя ТОВ Ерідан-Інвест третім особам, то відповідно позивач мав відобразити кредиторську заборгованість за такими векселями як безповоротну фінансову допомогу. Також контролюючий орган вказує, що платники доходів мають право відносити до складу валових доходів та валових витрат суми коштів, що пов`язані з веденням господарської діяльності, яка направлена на отримання прибутку, а оскільки позивач здійснив реалізацію товару за ціною нижчою ніж витрати понесені на його виготовлення, то відповідно позивач не мав права відносити такі витрати на валові, оскільки такі не пов`язані з господарською діяльністю.

9. Підприємством відзиву (заперечення) на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Закон України Про оподаткування прибутку підприємств (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 1.20.1 пункту 1.22 статті 1.

Якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

10.2. Підпункт 1.20.2 пункту 1.22 статті 1.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов`язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об`єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов`язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов`язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

10.3. Підпункт 1.20.8 пункту 1.22 статті 1.

Обов`язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов`язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

10.4. Пункт 1.32 статті 1.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

10.5. Підпункт 1.22.1 пункту 1.22 статті 1.

Безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

10.6. Пункт 1.25 статті 1.

Безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених ознак, зокрема, заборгованість по зобов`язаннях, за якою минув строк позовної давності; фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності).

10.7. Пункт 4.1 статті 4.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

10.8. Підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4.

Валовий дохід, зокрема, включає, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

10.9. Пункт 5.1 статті 5.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

10.10. Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

10.11. Підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

10.12. Підпункт 11.3.1 пункту 11.3 статті 11.

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

11. Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок".

11.1. Частини 1 та 2 статті 14.

Вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

12. Уніфікований закон про перевідні векселі і прості векселі, запроваджений Конвенцією від 7 червня 1930 року (Женевська конвенція) (дата набрання чинності для України - 6 січня 2000 року):

12.1. Стаття 34.

Переказний вексель строком за пред`явленням підлягає оплаті при його пред`явленні. Він повинен бути пред`явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред`явленням не може бути пред`явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред`явлення починається від зазначеної дати.

12.2. Частина 1 статті 70.

Позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

12.3. Стаття 76.

Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред`явленням.

12.4. Стаття 77.

До простих векселів застосовуються такі самі положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

12.5. Стаття 78.

Векселедавець простого векселя зобов`язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред`явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23, пред`явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку від пред`явлення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Позовні вимоги до акцептанта (платник по векселю), які випливають з переказного векселя (до простих векселів застосовуються такі самі положення) погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Вказане стосується всіх осіб, що мають право вимагати за векселем.

Переказні векселі, які підлягають оплаті у визначений строк від пред`явлення, повинні бути пред`явлені для акцепту протягом одного року від дати їх складання, проте трасант (особа, що платить по векселю) може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк.

Початок перебігу позовної давності у три роки щодо погашення грошових зобов`язань за простим векселем пов`язується з настанням строку платежу за таким векселем. Після закінчення такого строку позовної давності непогашена заборгованість відноситься до безповоротної фінансової допомоги, а у платника податку виникає обов`язок збільшити валовий доход на суму такої допомоги згідно із вимогами Закону України Про оподаткування прибутку підприємств .

Необхідно зазначити, що після ліквідації векселедержателя наданий векселедавцем вексель фактично не втрачає своєї сили боргового цінного паперу та може і надалі використовуватися в обігу до закінчення строку платежу за ним.

Ліквідація векселедержателя та відсутність у нього правонаступників може за певних обставин слугувати підставою для припинення зобов`язань векселедавця та відповідно до наведених вище норм Закону України Про оподаткування прибутку підприємств набути статусу безповоротної фінансової допомоги. Проте враховуючи особливості простого векселя, зокрема те, що боржником за таким векселем завжди виступає векселедавець, то векселедержатель може використовувати його як засіб платежу у розрахунках з третіми особами, здійснюючи таким чином переведення власної заборгованості на векселедавця, а відповідно за таких обставин має бути чітко встановлено, що векселедержатель, який ліквідований, не передавав вексель третім особам та і такий вексель фактично увійшов до ліквідної маси при ліквідації.

14. Якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов`язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на контролюючий орган.

До факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов`язаних з виробництвом товару, належить також рівень попиту на продукцію, кон`юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об`єктивно впливають на формування ціни.

З`ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом.

15. Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. А зі змісту пункту 1.32 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств вбачається, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже, для підтвердження відповідного права платника податку, зокрема і на віднесення витрат на валові, достатньо наявності мети - отримання доходу досягнення економічних і соціальних результатів. Проте не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності. Таким чином, отримання збитків при здійсненні певної операції не може свідчити про те, що товари (роботи, послуги) не використовуються у господарській діяльності платника податків.

16. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судами) обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017) згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

17. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

18. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів контролюючого органу про обов`язок позивача у 3 кварталі 2008 року віднести до складу валового доходу заборгованість за виданим векселем ТОВ Ерідан-Інвест , яке було ліквідовано 31.07.2008 без визнання правонаступництва, оскільки позивачем виданий 13.07.2007 вексель погашено не було (згідно бухгалтерських документів позивача), доказів входження такого векселя до ліквідної маси ТОВ Ерідан - Інвест та відсутності факту передачі векселя третім особам відповідачем, всупереч вимог частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час розгляду справи судами) надано не було, та враховуючи, що строк позовної давності, з яким законодавство пов`язує віднесення непогашеної заборгованості до безповоротної фінансової допомоги, ще не сплив, то відповідно у платника податку не виникало обов`язку збільшити валовий доход на суму заборгованості за вказаним векселем згідно із вимогами пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств .

Суди також правильно зазначили, що після ліквідації ТОВ Ерідан - Інвест наданий позивачем вексель фактично не втрачав своєї сили боргового цінного паперу та міг і надалі використовуватися в обігу до закінчення строку платежу за ним. Посилання відповідача на те, що судами не встановлено чи було передано ТОВ Ерідан - Інвест вексель третім особам, не заслуговує на увагу з огляду на те, що контролюючим органом, як суб`єктом владних повноважень, всупереч вимог частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надано доказів в підтвердження того, що такий вексель ввійшов до ліквідної маси ТОВ Ерідан - Інвест , що за обставин у цій справі є визначальним для твердження про необхідність віднесення непогашеної заборгованості по векселю до безповоротної фінансової допомоги.

19. Щодо твердження контролюючого органу про завищення позивачем валових витрат за 1 квартал 2009 року на загальну суму 285 140,00 грн за рахунок віднесення до складу валових витрат на виготовлення продукції, яка в подальшому була реалізована покупцю за цінами нижчими ніж витрати на її виготовлення, що для цілей оподаткування відповідно до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств не може бути визнано як господарська діяльність, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про їх безпідставність з огляду на те, що реалізація продукції за цінами нижчими ніж витрати на її виготовлення не є підставою для висновку, що така операція не є господарською діяльністю, оскільки господарська діяльність може мати наслідком не лише отримання прибутку, а й мати негативні наслідки, зокрема збитки, і це є нормальним в процесі ведення господарської діяльності. Крім того, норми податкового законодавства не пов`язують право платника податку на віднесення витрат до валових виключно за господарською операцією, що принесла дохід. Також, суди правильно вказали, що контролюючим органом не було доведено та надано належних доказів, що ціна, за якою позивачем було реалізовано товар, не відповідає рівню звичайних цін, як не доведено, що ним було дотримано відповідний порядок з`ясування рівня звичайних цін на відповідний (аналогічний) товар з урахуванням факторів ціноутворення (окрім рівня витрат, пов`язаних з виробництвом товару), зокрема, рівень попиту на продукцію, кон`юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об`єктивно впливають на формування ціни.

Суди об`єктивно врахували те, що заготовка труби титанової ПТ-7М dl40 мм до виробництва готової продукції ПТ-7М d133x4,0-5,0 мм в кількості 0,734 кг пройшла повний технологічний цикл, проте при проведенні останньої обробки металу були виявлені приховані внутрішні дефекти металу і вказана продукція підлягала списанню на брак та реалізації по вартості лому, проте позивачем реалізовано дану трубу за ціною вищою ніж вартість лому, що фактично зменшило збитки позивача, та забезпечило отримання доходу від здійснення даної операції. Крім того, як вбачається з акту перевірки, Підприємство придбало сорт кований марки ПТ-7М d140мм у кількості 6,6т, що підтверджено первинною документацією, проте фактично контролюючим органом досліджено виробництво та реалізацію лише частини готової продукції виробленої з даної сировини - труби титанової тільки до розміру ПТ- 7М d133x4,0-5,0 мм в кількості всього 0,734 т, відносно ж решти сировини контролюючий орган зауважень не мав .При цьому суди встановили, що при розрахунку вартості та дослідженні витрат на виробництво та збут товару, виготовленого з всієї придбаної сировини в кількості 6,6т, Підприємство отримувало дохід, а отже, реалізація продукції (дефектної продукції) в певній кількості за цінами нижчими ніж витрати на її виготовлення не може свідчити, що така діяльність не є господарською для цілей оподаткування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно сформував валові витрати за спірними господарськими операціями, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

21. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.11.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016 слід залишити без задоволення.

22. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

23. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.11.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016 у справі №2а-4725/10/0870 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду