Рішення

від 12.11.2019 по справі 906/634/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2019 р. м. Житомир Справа № 906/634/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Пеньківській О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Баскаков С.О., директор;

Гулін Ю.О., довіреність від 29.09.19;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Кійтеп" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Левайс Моноліт" (м.Коростень Коростенського району Житомирської області )

про звільнення та повернення приміщення

Приватне підприємство "Кійтеп" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Левайс Моноліт" про звільнення та повернення за актом приймання-передачі приміщення загальною площею 1500,00м.кв., що розташоване за адресою: Житомирська область, м.Коростень, вул.1-го Травня 43/в.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що після спливу терміну оренди відповідач відмовився повернути та звільнити орендоване приміщення та станом на 03.06.19 продовжує перебувати та користуватися майном, яке належить позивачу на праві приватної власності.

Ухвалою від 22.07.19 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі №906/634/19 та призначено підготовче засідання на 27.08.19.

27.08.19 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та зазначає, що між ПП "Кійтеп" та ТОВ "Левайс Моноліт" укладено договір оренди приміщення, відповідно до умов якого позивач передав в оренду нежитлове приміщення строком до 20.04.2020. Вказує, що серед документів, доданих позивачем до позовної заяви, відсутній примірник договору оренди, підписаний відповідачем, а отже така угода не підтверджує укладення правочину між сторонами на обумовлених у ньому умовах (а.с.43).

У відповіді на відзив позивач повідомляє, що про існування договору оренди від 01.04.17 зі строком дії до 20.04.20 позивачу стало відомо лише після звернення із відповідною заявою до правоохоронних органів. Посилається, що договір в редакції відповідача позивач не підписував та не укладав; на вимогу надати оригінал договору як позивачу так і представникам поліції директор відповідача відмовилась (а.с.74-75).

25.09.19 позивачем до суду подано клопотання про витребування у відповідача для огляду в судовому засіданні оригінал договору оренди від 01.04.2017, копія якого додана до відзиву на позовну заяву (а.с.81) та клопотання про призначення технічної експертизи документів. Обґрунтовуючи звернення із вказаними клопотаннями, позивач зазначив, що ставить під сумнів відповідність приєднаної відповідачем до відзиву копії оригіналу договору оренди від 01.04.17. Вказав, що відповідачем в односторонньому порядку без повідомлення іншої сторони були внесені зміни у п.3.1 даного договору оренди в частині строку його дії (а.с.83-84).

У зв`язку із неподанням відповідачем на неодноразові вимоги суду оригіналу договору оренди від 01.04.17, копія якого додана до відзиву на позовну заяву, суд позбавлений можливості задовольнити клопотання позивача та призначити у справі технічну експертизи документів.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 21.10.19 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/634/19 до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач (його уповноважений представник) в судове засідання на виклик суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду не виконував, витребуваних судом доказів не надавав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство "Кійтеп" є власником нежитлового приміщення, що складає 1/2 частину нежитлової будівлі, загальною площею 1552,4 кв.м., розташованої за адресою: Житомирська область, м.Коростень, вул.1-го Травня 43-В, відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.05.08, посвідченого приватним нотаріусом Коростенського нотаріального округу Добролежею Л.Г. (а.с.10-12).

Як зазначає позивач, 01.04.17 між Приватним підприємством "Кійтеп" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Левайс Моноліт" (орендар, відповідач) укладено договір оренди (а.с.13-16).

Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець передає належні йому на праві приватної власності, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення, що зазначені в п.1.2 договору на умовах, що передбачені даним договором.

Характеристика об`єкта оренди:

Адреса: Житомирська область, м.Коростень, вул.1-го Травня, 43/в;

Загальна площа приміщень, що орендується:1500,00кв.м. (п.1.2 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору, місячна орендна плата становить 10000,00грн в місяць з ПДВ.

У пункті 2.2 договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 10 числа місяця попереднього за звітний. Обов`язок по сплаті орендної плати виникає у орендаря з дня підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди.

Пунктом 3.1 договору визначено, що строк оренди складає три місяці з моменту прийняття об`єкта оренди, що орендується за актом прийому-передачі. Даний договір пролонгації не підлягає.

Відповідно до п.4.1 договору, протягом 5 днів з дня підписання даного договору орендодавець зобов`язується передати орендарю об`єкт оренди. Факт передачі оформлюється відповідним актом приймання-передачі, який підписується представниками сторін, що підписали даний договір.

Після спливу строку оренди або достроковому припиненні (розірванні) дії даного договору, орендар зобов`язаний повернути об`єкт оренди протягом 3 днів з дня закінчення строку оренди або дострокового припинення (розірвання) дії даного договору, у стані, в якому об`єкт був одержаний, з урахуванням нормального зносу. Про факт повернення об`єкту оренди складається відповідний акт повернення, що підписується представниками сторін по даному договору. В акті повернення зазначається стан, в якому повертається об`єкт оренди, з обов`язковим фотографуванням об`єкту оренди (п.п.5.1-5.2 договору).

Позивач стверджує, що він повністю виконав свої зобов`язання за договором оренди від 01.04.17 та передав відповідачу в користування строком на три місяці нежитлове приміщення загальною площею 1500,00м.кв., що розташоване за адресою: м.Коростень, вул.1-го Травня 43/в.

В зв`язку із неповерненням відповідачем об`єкту оренди після закінчення строку дії договору оренди, позивач 30.01.19 звернувся до відповідача з листом, в якому посилаючись на закінчення строку дії договору оренди від 01.04.17 вимагав звільнити орендоване приміщення протягом 5 днів з дня отримання вимоги (а.с.20-21).

Відповідач відповіді на вищевказаний лист не надав, викладені в ньому вимоги не виконав, майно не повернув.

Посилаючись на закінчення строку дії договору оренди та те, що відповідачем не повернуто нерухоме майно, позивач просить суд зобов`язати відповідача повернути орендоване нерухоме майно за актом приймання-передачі приміщення, загальною площею 1500,00м.кв., що розташоване за адресою: Житомирська область, м.Коростень, вул.1-го Травня 43/в.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Підставою звернення до суду став факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення орендованого майна, після закінчення строку дії договору оренди від 01.04.17.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір оренди за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України .

Частиною 1 ст.759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом встановлено, що примірник договору оренди від 01.04.17, на який посилається позивач (оригінал оглянуто в судовому засіданні 17.09.19) із визначеним строком оренди три місяці, підписаний орендодавцем-ПП "Кійтеп" в односторонньому порядку.

Разом з тим, відповідачем не заперечується, що на виконання своїх зобов`язань за договором оренди від 01.04.17 позивачем було передано в оренду ТОВ "Левайс Моноліт" нежитлове приміщення загальною площею 1500,00м.кв., що розташоване за адресою: Житомирська область, м.Коростень, вул.1-го Травня 43/в, та про що свідчить акт приймання-передачі об`єкта нерухомості.

В свою чергу відповідач посилається на те, що договір оренди між сторонами укладено строком до 01.03.20, в підтвердження надав незавірену ксерокопію договору оренди від 01.04.17 та акт прийому-передачі від 01.04.17, на яких містяться підписи та печатки обох підприємств (а.с.44-48).

Дослідивши долучену відповідачем до відзиву на позовну заяву незавірену копію договору оренди від 01.04.17, суд не приймає його як належний доказ існування правовідносин оренди на визначених у ньому умовах, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1-5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів передбачений пунктом 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55. Згідно з вказаним стандартом відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Договір оренди від 01.04.17, поданий відповідачем на розгляд суду у незасвідченій копії, оскільки відповідно до вимог оформлення документів не містять слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Неправильно засвідчені або незасвідчені копії документів є недопустимими доказами фактичних обставин справи та є підставою для скасування судового рішення у справі (Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2018р. у справі №904/8549/17).

Відповідно до ст. 124, п.п.2, 3, 4 ч.2 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.2 цього Кодексу завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України визначено основні засади (принципи) господарського судочинства, серед яких: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; обов`язковість судового рішення.

Визначений ст.13 Господарського процесуального кодексу України принцип змагальності сторін передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (положення аналогічного змісту викладено у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Перелік процесуальних обов`язків учасників справи встановлений ч.2 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

В силу принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у ст.14 Господарського процесуального кодексу України, збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому засобами доказування в господарському процесі, відповідно до ч.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків, які повинні відповідати вимогам, у тому числі, належності та допустимості, які визначені у ст.ст. 76, 77 цього Кодексу.

Так, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Суд наголошує, що відповідно до ч.1,4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Однак відповідачем, який заперечує факт укладання договору оренди в редакції позивача строком на три місяця, не було представлено ні оригіналу, ні належним чином завіреної копії договору оренди від 01.04.17, в якому, за посиланням відповідача, п.3.1 викладено в наступній редакції "Строк оренди складає три місяці з моменту прийняття об`єкта оренди, що орендується за актом прийому передачі. У випадку, якщо за 10 календарних днів до закінчення строку дії договору будь-яка сторона не направляє письмового повідомлення іншій стороні про припинення дії договору, строк його дії автоматично продовжується до 01.03.20". В основу заперечень, викладених у відзиві на позов, відповідачем покладено саме питання, що договір укладено в редакції, яка наявна у ТОВ "Левайс Моноліт".

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що саме відповідач як сторона спірного договору відповідно до визначеного чинним законодавством порядку ведення бухгалтерського та податкового обліків і фінансової звітності повинен забезпечувати збереження тексту договору, на умовах якого він здійснює визначені даним договором господарські операції та відображає їх у відповідних обліках.

Судом встановлено та представником позивача підтверджено, що відповідачем здійснено оплату за оренду приміщення лише за три місяця: квітень, травень та червень 2017 року, на неодноразову вимогу суду орендар не надав доказів сплати орендних платежів згідно з умовами договору від 01.04.17 за період з 2017 по 2019 рік, який долучено до відзиву на позовну заяву.

Позивач звертає увагу суду, що на долученій відповідачем до відзиву на позовну заяву незавіреній копії договору оренди від 01.04.17 міститься печатка ПП "Кійтеп", яка на даний час не використовується підприємством. Вказана печатка не була повернута ОСОБА_1 після усунення її з посади директора Приватного підприємства "Кійтеп", у зв`язку з чим позивачем було подано до Коростенського відділу поліції ГУНП в Житомирській області заяву про вчинення кримінального правопорушення (а.с.88-89).

Слід зазначити, що під час розгляду справи ПП "Кійтеп" було заявлено клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи документів, а саме договору оренди від 01.04.17, оскільки на думку позивача, відповідачем в односторонньому порядку внесено зміни до тексту угоди шляхом підміни сторінок, а саме, зміни п.3.1 в частині строку дії договору оренди.

З огляду на викладене суд, маючи обґрунтовані сумніви у добросовісному здійсненні ТОВ "Левайс Моноліт" його процесуальних обов`язків щодо доказів, ухвалами від 27.08.19, 17.09.19, 30.09.19 витребував у відповідача оригінал договору оренди від 01.04.19, копія якого долучена до відзиву на позовну заяву, однак відповідач витребуваної судом угоди не надав.

Відтак, вищенаведені дії відповідача, пов`язані з невиконанням законних вимог суду та нехтуванням принципу обов`язковості судових рішень, мають ознаки приховування доказів та, як наслідок, створюють перепони у своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленні всіх обставин справи. Тобто ці дії є порушенням встановлених законом процесуальних обов`язків учасників справи, яке перешкоджає суду у здійсненні ним правосуддя.

Частиною 9 ст.81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Враховуючи вищенаведене, та з огляду на ухилення відповідачем від подання витребуваних судом документів, суд, на виконання завдань господарського судочинства з метою ефективного захисту порушених прав і законних інтересів держави, розглядає дану справу за наявними в ній доказами, які визнає належними та допустимими.

Так, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, відповідач приступив до виконання умов договору оренди від 01.04.17 і фактично здійснив оплату за оренду приміщення за три місяці період квітень-червень 2017 року (а.с.18-19).

Суд зазначає, що вчинення фактичних дій на виконання договору як обставин, які б могли бути підставою для ствердження факту укладення договору, повинно відбуватись як зі сторони позивача, так і відповідача, так як фактичне виконання договору матиме місце лише за умови вчинення відповідних дій (по передачі та прийнятті об`єкта оренди) обома сторонами як єдиної підстави для ствердження факту двостороннього погодження умов договору.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що договір оренди від 01.04.17 укладено на умовах та в редакції позивача, із визначеним строком оренди три місяці.

Відповідно до ст.763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.

Згідно ст.764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Таким чином, зі змісту статей 759, 763, 764 Цивільного кодексу України вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17.

Як вже зазначено вище, умовами п.3.1 договору оренди (в редакції позивача) визначено, що строк оренди складає три місяці з моменту прийняття об`єкта оренди, що орендується за актом приймання-передачі. Договір пролонгації не підлягає.

Оскільки п.3.1 договору оренди сторони погодили строк дії останнього до 30.06.17, позивач в силу приписів ст.764 Цивільного кодексу України мав право у період з 01.07.17 по 31.07.17 (протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору) повідомити відповідача про свої заперечення.

Однак позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, ПП "Кійтеп" як орендодавець за договором оренди від 01.04.17 упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору (30.06.17) надсилав (вручав) відповідачу як орендарю листи. Відповідач після цієї дати продовжував користуватись майном.

З огляду на викладене, враховуючи імперативні приписи статті 764 Цивільного кодексу України, зважаючи, що позивачем не доведено належним чином, що на дату закінчення строку договору і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо його поновлення, суд дійшов висновку, що договір оренди від 01.04.17 є продовженим на новий строк на тих самих умовах, відповідно до 30.09.17, до 31.12.17, до 31.03.18, до 30.06.18, до 31.09.18 та до 31.12.18.

Лист про звільнення відповідачем орендованого приміщення протягом 5 днів з дня отримання вимоги, позивач направив 30.01.19 (а.с.20-21), відтак договір оренди від 01.04.17 припинив свою дію, а орендар зобов`язаний був повернути об`єкт оренди (з урахуванням строку на пересилку кореспонденції та терміну для повернення майна) до 11.02.19.

Відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі не виконання обов`язку, передбаченого ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством передбачена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.

Розділом 5 договору оренди від 01.04.17 узгоджено, що після закінчення строку дії оренди, орендар зобов`язаний повернути об`єкт оренди протягом 3 днів з дня закінчення строку оренди. Про факт повернення об`єкту складається відповідний акт.

Відповідач доказів повернення орендованого приміщення не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд встановивши, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань за договором оренди від 01.04.17, не звільнив та не повернув позивачу на його вимогу приміщення загальною площею 1500кв.м., що розташоване за адресою: Житомирська АДРЕСА_1 , місто Коростень, АДРЕСА_2 1-го Травня, 43/в шляхом підписання акту приймання-передачі, дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Кійтеп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Левайс Моноліт" задовольнити повністю.

2. Товариству з обмеженою відповідальністю "Левайс Моноліт" (11500, Житомирська область, Коростенський район, м.Коростень, вул.Бровар, 4, код ЄДРПОУ 41236215) звільнити приміщення загальною площею 1500кв.м., що розташоване за адресою: Житомирська область, місто Коростень, вулиця 1-го Травня, 43/в, та повернути його Приватному підприємству "Кійтеп" (04128, м.Київ, вул.Академіка Туполєва, 17, код ЄДРПОУ 32424370) шляхом підписання акту приймання-передачі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Левайс Моноліт" 11500, Житомирська область, Коростенський район, м.Коростень, вул.Бровар, 4, код ЄДРПОУ 41236215) на користь Приватного підприємства "Кійтеп" (04128, м.Київ, вул.Академіка Туполєва, 17, код ЄДРПОУ 32424370) 1921,00грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 22.11.19

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід)