Рішення

від 12.11.2019 по справі 916/1953/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1953/19

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

При секретарі судового засідання Кришталі Д.І.,

розглянувши справу №916/1953/19,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська застава" (вул. Новикова, буд. 2-Б, м. Одеса, 65098, код ЄДРПОУ 42832406),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВП-10" (вул. Новикова, буд. 2-Б, м. Одеса, 65033, код ЄДРПОУ 39550299),

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), 2) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), 3) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ), 4) ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ).

про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності,

Представники сторін:

Від позивача - Нестерова О.В.;

Від відповідача - Кубліцький І.В.

ВСТАНОВИВ:

09.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Одеська застава звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ВВП-10 , в якій просить визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності №37213755 від 07.05.2015 на цілісний майновий комплекс, загальною площею 1961,1 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, видане державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, Заяць Костянтином Вікторовичем .

Ухвалою від 15.07.2019 було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.07.2019.

Крім того, 11.07.2019 до суду надійшла заява про забезпечення позову (вх.№2-3286/19 від 11.07.2019), в якій просить накласти арешт на цілісним майновий комплекс, заборонити вносити зміни до державних реєстрів, заборонити вчинення дій щодо відчуження майна.

Ухвалою від 15.07.2019 заяву про забезпечення позову було задоволено, накладено арешт на цілісний майновий комплекс, загальною площею (кв.м.) 1961,1, який в цілому складається з літ. А , літ. В , літ. Б , літ. Г , літ. Е , літ. Д , згідно з технічним паспортом від 23.12.2014 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 625748051101, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 .

Також заборонено Міністерству юстиції України, його територіальним органам, будь-яким органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (або уповноваженим ними особам або органам), будь-яким суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, будь-яким нотаріусам, вносити будь-які зміни до державних реєстрів, які стосуються речових прав на нерухоме майно, зокрема, але не виключно, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в тому числі здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо відчуження в будь-який спосіб, продажу, міни, дарування, поставки, передачі в управління, передачі в ренту, передачі в заставу, передачі в іпотеку, передачі в найм (оренду), передачі в позичку, внесення до статутного капіталу господарського товариства, передачі в якості відступного, передачі в якості боргу (в тому числі за мировою угодою, затвердженою судом), будь-якого іншого відчуження або передачі у власність, володіння, користування чи розпорядження цілісного майнового комплексу загальною площею (кв.м.) 1961,1, який в цілому складається з літ. А , літ. В , літ. Б , літ. Г , літ. Е , літ. Д , згідно з технічним паспортом від 23.12.2014 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 625748051101, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 .

Крім того, заборонено вчинення будь-якими особами будь-яких дій щодо відчуження в будь-який спосіб, продажу, міни, дарування, поставки, передачі в управління, передачі в ренту, передачі в заставу, передачі в іпотеку, передачі в найм (оренду), передачі в позичку, внесення до статутного капіталу господарського товариства, передачі в якості відступного, передачі в якості боргу (в тому числі за мировою угодою, затвердженою судом), будь-якого іншого відчуження або передачі у власність, володіння, користування чи розпорядження цілісного майнового комплексу загальною площею (кв.м.) 1961,1, який в цілому складається з літ. А , літ. В , літ. Б , літ. Г , літ. Е , літ. Д , згідно з технічним паспортом від 23.12.2014 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 625748051101, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 .

29.07.2019 від представника позивача надійшла заява (вх.№2-3562/19) про залучення до участі у справі третіх осіб, яка була задоволена ухвалою від 31.07.2019, до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору було залучено ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 , в якості третьої на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_1 .

31.07.2019 підготовче засідання відкладено на 22.08.2019.

19.08.2019 від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення та відкладення судового засідання.

22.08.2019 представником позивача надано докази направлення позову третім особам.

22.08.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 25.09.2019.

17.09.2019 від представника відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання через відрядження.

25.09.2019 підготовче засідання відкладено на 07.10.2019.

03.10.2019 від представника позивача надійшло клопотання про відмову у долученні відзиву на позов до матеріалів справи та розгляд справи за наявними матеріалами.

07.10.2019 підготовче засідання відкладено на 15.10.2019.

10.10.2019 від представника позивача подано письмові пояснення.

15.10.2019 представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження.

Від представника позивача 15.10.2019 надійшла письмова заява зі згодою на початок розгляду справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

15.10.2019 у засіданні представник позивача заперечував проти зупинення провадження. У протокольній формі закрито підготовче провадження та оголошено перехід до стадії розгляду справи по суті. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 23.10.2019.

22.10.2019 від позивача надійшло письмове заперечення щодо зупинення провадження у справі.

23.10.2019 відкладено розгляд справи по суті на 30.10.2019.

30.10.2019 відкладено розгляд справи на 12.11.2019.

12.11.2019 судом у протокольній формі відхилено клопотання відповідача щодо зупинення провадження у справі.

Представником відповідача у судовому засіданні було заявлено усне клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, судом було надано можливість представникові ознайомитись із матеріалами, після чого продовжено розгляд справи. У тому ж судовому засіданні представником відповідача знову подано клопотання про ознайомлення та відкладення з метою подальшого подання пояснень. Суд звернув увагу сторін на те, що 23.10.2019 позивачем було надано заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, у зв`язку з чим представник відповідача заявив усне клопотання про ознайомлення, проте представник відповідача не скористався своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи. Судом відхилено усне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

12.11.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування позову зазначає, що 30.05.2019 позивач набув право власності на цілісний майновий комплекс площею 1961,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 625748051101), який в цілому складається з літ. А , літ. В , літ. Б , літ. Г , літ. Е , літ. Д , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 (надалі - Об`єкт). Позивач набув право власності на вказаний Об`єкт як внесок до статутного капіталу від ОСОБА_1 , яка, в свою чергу, набула право власності на даний об`єкт в ході проведення аукціону із продажу майна банкрута ЗАТ ХХІ століття .

Позивач вказує, що 03.07.2019 за адресою Об`єкту з`явились невідомі особи, які виставили охорону та чинили перешкоди у користуванні Об`єктом, посилались на те, що вони є власниками, надали свідоцтво на право власності на нерухоме майно №37213755 від 07.05.2015, яке оформлено на Товариство з обмеженою відповідальністю ВВП-10 (відповідач). Позивачем було перевірено вказану інформацію та встановлено, що 19.06.2019 відповідачем було зареєстровано право власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.05.2015 та судових рішень. Зазначає, що відповідач набув право власності на об`єкт у зв`язку із внесенням Об`єкту до статутного капіталу відповідача ОСОБА_2 згідно з протоколом загальних зборів №29/04/15 від 29.04.2015.

Вказує, що ОСОБА_2 не мала права на майно, яке вносила до статутного капіталу відповідача, що підтверджується рішеннями судів, які набрали законної сили. Як вбачається із наданих рішень судів, ОСОБА_2 договір купівлі-продажу не укладала, не виконувала, а об`єкт нерухомого майна із власності, користування та розпорядження АТ Пересувна механізована колона №6 , правонаступником якого є ЗАТ ХХІ СТОЛІТТЯ , ніколи не вибувало, і фактично ані ОСОБА_2 , ані ТОВ ВВП-10 не передавалося.

Зазначає, що відповідач не може вважатися особою, яка не знала та не могла знати про відсутність у ОСОБА_2 права на відчуження майна, оскільки ОСОБА_2 була учасником товариства на момент передачі майна до статутного капіталу. Крім того, вказує, що на майно було передано до статутного капіталу відповідача практично безоплатно.

Також вказує, що ОСОБА_2 тривалий час подавала позови проти ЗАТ ХХІ СТОЛІТТЯ (директор ОСОБА_3) про визнання права власності та визнання укладеним договору, проте вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просто створювали видимість наявності судових спорів між собою, оскільки після того, як ОСОБА_2 програла судові справи, ОСОБА_3 став засновником заснованого нею ТОВ ВВП-10 , за яким ОСОБА_2 і зареєструвала право власності. Позивач вбачає у зазначеному відсутність нормальної ділової мети, за виключенням цілі незаконного відчуження об`єкту від юридичної особи-банкрута.

Позивач посилається на те, що існування свідоцтва про право власності у відповідача створює формальні підстави для відповідача посилатись на наявність права власності на об`єкт нерухомого майна, порушує право власності позивача.

Вказує, що належність спірного об`єкта нерухомого майна позивачеві була встановлена рішеннями у справах №523/7820/16-ц, №521/14694/13-ц.

Зазначає, що дії державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірний об`єкт за відповідачем є протиправними, у державній реєстрації мало бути відмовлено через наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами позивача на нерухоме майно. Вказує, що позивач звертається із позовом, зокрема, з метою скасування реєстраційного запису про реєстрацію права власності за відповідачем, даний спір є спором про право цивільне.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вбачається з позовної заяви, спір між сторонами виник на підставі наявності двох правовстановлюючих документів на один об`єкт нерухомого майна - цілісний майновий комплекс, загальною площею 1961,1 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, який в цілому складається з: літ. А , літ. В , літ. Б , літ. Г , літ. Е , літ. Д , розташований на земельній ділянці площею 0,7385 га.

Предметом доказування у даній справі є неправомірність набуття відповідачем права власності на цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_6, загальною площею 1961,1 кв.м. та встановлення належності позивачеві права власності на вказане майно з метою визначення наявності порушених прав у позивача.

17.11.1993 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області видано наказ про укладення договору купівлі-продажу з організацією орендаторів орендного підприємства - Пересувна механізована колона №6 , відповідно до цього наказу встановлено укласти договір купівлі-продажу з організацією орендарів орендного підприємства - Пересувна механізована колона №6 на державне майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства Пересувна механізована колона №6 , який розташований за юридичною адресою: АДРЕСА_7, на земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_7, АДРЕСА_9 - загальною площею 1,5 га.

Зазначеним наказом визначений обов`язок Покупця внести 203871000 карбованців за об`єкт, який придбається, протягом 30 діб зі дня переходу до нього права власності на об`єкт приватизації.

17.11.1993 року розпорядженням регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області затверджено Акт оцінки вартості майна орендного підприємства - Пересувна механізована колона №6.

30.11.1993 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Продавець) та організацією орендаторів орендного підприємства - Пересувна механізована колона №6 асоціації Агропромстрой (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу державного майна №32 (т.1 а.с. 66-70), відповідно до якого Продавець продав, а Покупець купив державне майно орендного малого підприємства Пересувна механізована колона №6 асоціації Агропромстрой , яке розташоване за юридичною адресою: АДРЕСА_7, на земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_7, АДРЕСА_9 - загальною площею 1,5 га.

29.03.1994 року сторонами договору підписано акт передання проданого майна за ціною 203871000 карбованців: Одеська Пересувна Механізована Колона №6 асоціації Агропромстрой , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_7, у складі цілісного майнового комплексу з усіма будівлями та спорудами, що знаходяться на земельних ділянках за адресами: АДРЕСА_7 та АДРЕСА_9, загальною площею 1,5 га.

29.03.1994 року організації орендаторів Одеського малого підприємства Пересувна Механізована колона №6 асоціації Агропромстрой видано свідоцтво про право власності №42, відповідно до якого встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 30.11.1993 року передається у власність цілісний майновий комплекс.

Рішенням виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів №1488 від 1993 року вирішено зареєструвати акціонерне товариство закритого типу Велерікомпані , створене на базі власності організації орендаторів орендного малого підприємства Пересувна механізована колона №6 Асоціації Агропромстрой . Шляхом перетворення орендного малого підприємства Пересувна механізована колона №6 асоціації Агропромстрой було засновано Акціонерне товариство закритого типу Велерікомпані , що підтверджується копією статуту цього Акціонерного товариства від 1993 року, а також зверненням про реєстрацію закритого акціонерного товариства. Статутом передбачено, що Товариство є правонаступником суб`єкта підприємницької діяльності орендного малого підприємства Пересувна механізована колона №6 асоціації Агропромстрой (Розділ 3 Статуту). Закрите акціонерне товариство Велерікомпані надалі було перереєстроване у ЗАТ Пересувна механізована колона №6 , що підтверджується відмітками на статуті ЗАТ ХХІ Століття .

16.12.1997 року Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості видано реєстраційне посвідчення про те, що цілісний майновий комплекс за адресою АДРЕСА_7 зареєстрований за Закритим акціонерним товариством Пересувна механізована колона №6 на підставі дублікату договору купівлі-продажу, посвідченого першою Одеською державною нотаріальною конторою 30.11.1993 року. Записано до реєстраційної книги за №4нежстр50р182.

Закрите акціонерне товариство ХХІ Століття перетворено відповідно до рішення загальних зборів акціонерів шляхом перереєстрації ЗАТ Пересувна механізована колона №6 у ЗАТ ХХІ Століття у зв`язку з перейменуванням назви Товариства і прийняття установчих документів у новій редакції, відповідно до Статуту Закритого акціонерного товариства ХХІ Століття 2000 року, який затверджений Протоколом загальних зборів акціонерів ЗАТ ХХІ Століття від 12.09.2000 року. Статутом встановлено, що ЗАТ ХХІ Століття є правонаступником усіх грошових коштів і майна, прав і обов`язків ЗАТ Пересувна механізована колона №6 .

Розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №807/01-04 (2006 року) встановлено нумерацію цілісному майновому комплексу (складські приміщення з боксами та виробничі майстерні склади /загальна площа - 2044,6 кв.м.) ЗАТ ХХІ Століття : АДРЕСА_6.

31.05.2016 господарським судом Одеської області у справі №5017/2615/2012 (за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю Директ Фінанс до боржника: Закритого акціонерного товариства ХХІ Століття про визнання банкрутом), було постановлено ухвалу, якою визнано недійсним свідоцтво № 37213755 від 07.05.2015, видане Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції в Одеській області про право власності ТОВ ВВП-10 на цілісний майновий комплекс загальною площею 1961,1 кв.м., визнано за Закритим акціонерним товариством ХХІ Століття право власності на цілісний майновий комплекс загальною площею 1961,1 кв.м.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 зазначену ухвалу було залишено без змін.

06.07.2016 Товарною Біржею ПРОФІ-Т складено протокол другого повторного аукціону по лоту №1 (нежитлові будівлі загальною площею 1967,4 кв.м., що складаються з: літ. А площею 166,7 кв.м., літ. Б площею 369,4 кв.м., літ. В площею 728,6 кв.м., літ. Г площею 42,5 кв.м., літ. Д площею 158,7 кв.м., літ. Е площею 251,3 кв.м., літ. Ж площею 231,6 кв.м., літ. З площею 18,6 кв.м., огорожі №1,2, та знаходяться на земельній ділянці площею 0,7385 га за адресою: АДРЕСА_6 ). За результатом аукціону переможцем визнано ОСОБА_1 , яка придбала лот за ціною: 538371,68 грн.

06.07.2016 Закритим акціонерним товариством ХХІ СТОЛІТТЯ та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві наступне майно: цілісний майновий комплекс загальною площею 1967,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_6 та складається з наступних об`єктів нерухомості: літ. А площею 166,7 кв.м., літ. Б площею 369,4 кв.м., літ. В площею 728,6 кв.м., літ. Г площею 42,5 кв.м., літ. Д площею 158,7 кв.м., літ. Е площею 251,3 кв.м., літ. Ж площею 231,6 кв.м., літ. З площею 18,6 кв.м., огорожі №1,2.

Зазначено, що право власності на об`єкт аукціону переходить до покупця після сплати його повної вартості на поточний рахунок продавця, вказаний у договорі, та підписання сторонами акту приймання-передачі Об`єкту аукціону (п.1.5. Договору). Водночас вказано про те, що остаточна ціна продажу становить 538371,68 грн., гарантійний внесок у сумі 384551,29 грн. сплачений Покупцем, зараховується до ціни продажу (п.2.1. Договору), за цим Договором оплаті підлягають грошові кошти у сумі 153820,39 грн., Покупцем вказана сума у розмірі 153820,39 грн. в повному обсязі була перерахована на рахунок, який відкритий на ім`я ЗАТ ХХІ Століття (п.п. 2.2., 2.3. Договору).

Договором визначено, що цілісний майновий комплекс належить на праві власності Закритому акціонерному товариству ХХІ Століття на підставі ухвали господарського суду Одеської області від 31.05.2016.

06.07.2016 між Закритим акціонерним товариством ХХІ СТОЛІТТЯ та ОСОБА_1 підписано Акт про передання права власності на куплене нерухоме майно, відповідно до якого Продавець (Закрите акціонерне товариство ХХІ СТОЛІТТЯ ) передав, а Покупець ( ОСОБА_1 ) прийняв у власність нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі загальною площею 1967,4 кв.м., що складаються з: літ. А площею 166,7 кв.м., літ. Б площею 369,4 кв.м., літ. В площею 728,6 кв.м., літ. Г площею 42,5 кв.м., літ. Д площею 158,7 кв.м., літ. Е площею 251,3 кв.м., літ. Ж площею 231,6 кв.м., літ. З площею 18,6 кв.м., огорожі №1,2, та знаходяться на земельній ділянці площею 0,7385 га за адресою: АДРЕСА_6 .

03.07.2017 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тиквенко М.О. відповідно до статті 75 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та на підставі акта про передання права власності на куплене нерухоме майно від 06.07.2016 і протоколу про проведення аукціону, складеного Товарною Біржею ПРОФІ-Т від 06.07.2016, ОСОБА_1 видано свідоцтво, яким посвідчено, що їй належить на праві власності нерухоме майно, що складається з: цілісного майнового комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_6, загальною площею 1961,1 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 0,7385 га, належного на підставі Ухвали Господарського суду Одеської області від 31.05.2016 року, яке придбане гр. ОСОБА_1 за 538371,68 грн., що раніше належало Закритому акціонерному товариству ХХІ СТОЛІТТЯ .

Надалі, за результатами розгляду касаційної скарги ТОВ ВВП-10 постановою Верховного Суду від 15.05.2018 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 та ухвалу господарського суду Одеської області від 31.05.2016 у справі № 5017/2615/2012 було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.10.2018 у справі №5017/2615/2012 заяву арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. про витребування майна з незаконного володіння ТОВ ВВП-10 та визнання недійсним свідоцтва про право власності залишено без розгляду за його заявою. Підставою заяви відповідно до цієї ухвали зазначено, зокрема, те, що спірне майно було повернуто ЗАТ ХХІ Століття , продано на аукціоні, кошти від реалізації майна були розподілені серед кредиторів.

Статтею 650 ЦК України встановлено, що особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.

Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами 1 - 3 та 5, 6 статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК). Таким чином, особа може, реалізуючи своє право свободи договору (право свободи правочину), вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов`язків будь-які правомірні дії. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства, достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені.

Водночас, відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця стаття встановлює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Враховуючи зазначене вище, судом встановлено, що ОСОБА_1 набула право власності на цілісний майновий комплекс шляхом придбання такого майна з аукціону, вказана угода не визнана недійсною, а тому має відповідні наслідки у вигляді створення цивільних прав та обов`язків для сторін такого правочину.

30.05.2019 рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська застава №4, підписи на якому завірені нотаріально, було, зокрема:

- затверджено заяву ОСОБА_1 про вступ до складу учасників Товариства;

- збільшено розмір статутного капіталу Товариства шляхом внесення до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська застава ОСОБА_1 як вкладу, наступного нерухомого майна: цілісного майнового комплексу, загальною площею (кв.м.) 1961,1, який в цілому складається з літ. А , літ. В , літ. Б , літ. Г , літ. Е , літ. Д , розташованого на земельній ділянці площею 0,7385 га, та який знаходиться за адресою: АДРЕСА_6. Затверджено грошову оцінку вкладу у негрошовій формі у розмірі 538371,68 грн.;

- затверджено учасникам Товариства та перерозподілено частки учасників ТОВ Одеська застава .

30.05.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ Одеська застава було підписано Акт приймання-передачі об`єкту нерухомого майна - вищезазначеного цілісного майнового комплексу, справжність підписів на якому завірена нотаріально.

У матеріалах справи наявна копія Статуту у новій редакції, який також затверджений рішенням учасника ТОВ Одеська застава №4 від 30.05.2019.

На підставі акту приймання-передачі нерухомого майна (видавник: ТОВ Одеська застава), рішення учасника №4 від 30.05.2019 (видавник: ТОВ Одеська застава) за Товариством з обмеженою відповідальністю Одеська застава 30.05.2019 зареєстровано право власності на цілісний майновий комплекс загальною площею (кв.м.) 1961,1, який в цілому складається з літ. А , літ. В , літ. Б , літ. Г , літ. Е , літ. Д , згідно з технічним паспортом від 23.12.2014, та який знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 625748051101.

Зазначене підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Водночас, судом встановлено, що 25.02.2015 року заочним рішенням Малиновського районного суду м.Одеси у справі №521/14694/14-ц у справі за позовом ОСОБА_2 до ЗАТ ХХІ Століття про визнання угоди дійсною та визнання права власності позов було задоволено, визнано за ОСОБА_2 право власності на цілісний майновий комплекс Одеська Пересувна Механізована Колона №6 асоціації Агропромстрой , який розташований за адресою: АДРЕСА_6 з усіма будівлями та спорудами, який знаходиться на земельній ділянці, площею 1,5 га.

Надалі, ОСОБА_2 на підставі протоколу Загальних Зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ВВП-10 №29/04/15 від 29.04.2019, було здійснено внесок до статутного капіталу шляхом внесення цілісного майнового комплексу, який розташований за адресою: АДРЕСА_6, загальна площа 1961,1 кв.м. За домовленістю учасників вклад було оцінено у 100000,00 грн., розподілено частки статутного капіталу між учасниками: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

01.05.2015 складено Акт прийому-передачі майна, відповідно до якого ОСОБА_2 - учасник ТОВ ВВП-10 , з одного боку, і ТОВ ВВП-10 домовилися, що учасник передає як свій внесок у статутний капітал вищезазначений цілісний майновий комплекс. Судом встановлено, що, що Акт прийому-передачі майна підписаний ОСОБА_4 від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_8 як директором.

Відповідно до ч.3 ст.238 ЦК представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, установлених законом.

Суд звертає увагу на той факт, що акт прийому-передачі майна від 01.05.2015, всупереч вимогам ч.3 ст.238 ЦК України, укладено від імені учасника та товариства однією й тією ж особою, тобто договір направлений на реалізацію інтересів однієї особи.

Крім того, в Акті зазначено, що він є невід`ємною частиною Протоколу №01/05/15 від 01.05.2015 ТОВ ВВП-10 , водночас Протокол, відповідно до якого учасниками прийнято рішення про збільшення статутного капіталу та здійснення ОСОБА_2 внеску у вигляді цілісного майнового комплексу, містить дату від 29.04.2015 року, і у ньому здійснено посилання на Акт прийому-передач майна як внеску до статутного капіталу.

Таким чином, відомості, зазначені в Акті та Протоколі щодо дати складення таких документів, не співпадають.

30.04.2015 було проведено реєстрацію відповідних змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю ВВП-10 .

07.05.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю ВВП-10 отримано свідоцтво про право власності №37213755, відповідно до якого цілісний майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_6, загальною площею 1961,1 кв.м., належить відповідачеві на праві приватної власності.

Однак, 26.11.2015 року рішенням Апеляційного суду Одеської області у справі №521/14694/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ЗАТ ХХІ Століття про визнання угоди дійсною та визнання права власності за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради апеляційну скаргу було задоволено, заочне рішення Малиновського районного суду м.Одеси у справі №521/14694/14-ц скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ЗАТ ХХІ Століття про визнання угоди дійсною та визнання права власності відмовлено.

Підставою для скасування заочного рішення стало те, що у матеріалах справи відсутній оригінал договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 01.04.1994 року (між ОСОБА_2 та Організацією орендарів Одеського малого підприємства пересувна механізована колона №6 асоціації Агропрострой , на наявність якого посилається позивач у цій справі як на підставу набуття права власності), а також на відсутність оригіналу квитанції про сплату ОСОБА_2 вартості цілісного майнового комплексу. Також Апеляційний суд Одеської області у рішенні від 26.11.2015 встановив, що зборами Акціонерів ЗАТ Пересувна механізована колона №6 не вирішувалось питання про відчуження спірного цілісного майнового комплексу. Крім того, у рішенні зазначено, що позивачкою не надано доказів, що вона користувалася зазначеним майновим комплексом.

Крім того, судом встановлено, що 01.07.2016 року Суворовським районним судом м. Одеси у справі №523/7820/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , треті особи: Закрите акціонерне товариство ХХІ Століття в особі ліквідатора Дарієнка Віктора Дмитровича, Одеська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю ВВП-10 , про визнання зборів такими, що відбулися, про встановлення факту укладання договору та передачі майна, - винесено рішення, яким позов задоволено у повному обсязі. Визнано збори членів організації орендарів Одеського малого підприємства Пересувна механізована колона №6 асоціації Агропромбуд з питання продажу цілісного майнового комплексу такими, що відбулися 01.04.1994 року, встановлено факт укладання 01.04.1994 року між ОСОБА_2 та організацією Одеського малого підприємства Пересувна механізована колона №6 Асоціації Агропромбуд в особі директора ОСОБА_3 договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_9 та факт його передачі покупцеві ОСОБА_2 за актом приймання-передачі 04.04.1994 року.

30.03.2017 року Рішенням Апеляційного суду Одеської області рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01.07.2016 року по справі №523/7820/16-ц скасовано, в позовній заяві відмовлено.

У рішенні апеляційного суду зазначається, що матеріали справи не містять доказів, на які посилається позивачка, крім того, спірні правовідносини виникають з приводу права власності на цілісний майновий комплекс, власниками якого відповідачі не являються.

У Постанові Верховного Суду по справі №523/7820/16-ц від 16.01.2019 зазначено, що звертаючись до суду із позовом ОСОБА_2 обґрунтовувала його обставинами скасування рішення про визнання за нею права власності на спірний майновий комплекс та зазначила, що добросовісним набувачем є ТОВ ВВП-10 , право власності якого є похідним від права власності позивача, скасованого судом, що має бути усунутим у межах цієї справи, зазначено, що позивач наполягає на тому, що 01.04.1994 року за юридичною та фактичною адресою МП ПМК №6 : АДРЕСА_7, відбулись збори його учасників, до складу якого входили відповідача, та на яких була присутня позивач, і одноголосно було вирішено продати їй цілісний майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_9, укласти з нею договір купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, після цього між позивачем та МП ПМК №6 було укладено відповідний правочин; 04.04.1994 року позивач сплатила за придбану нерухомість 250000000,00 карбованців згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера №161 та за актом приймання-передачі отримала придбане нерухоме майно. Через відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, а також через втрату оригіналів документів ОСОБА_2 зверталась до суду для визнання права власності.

16.01.2019 року за результатом розгляду касаційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_13 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 30.03.2017 у справі №523/7820/16-ц Верховним Судом було винесено постанову, якою касаційні скарги залишені без задоволення, рішення Апеляційного суду Одеської області від 30.03.2017 залишено без змін.

Таким чином, рішеннями судів у справах №523/7820/16-ц, №521/14694/14-ц, які набрали законної сили встановлено, що матеріали справи не містять доказів, на які посилається позивачка; у матеріалах справи відсутній оригінал договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 01.04.1994 року, на наявність якого посилається позивач у цій справі як на підставу набуття права власності), відсутній оригінал квитанції про сплату ОСОБА_2 вартості цілісного майнового комплексу. Також Апеляційний суд Одеської області у рішенні від 26.11.2015 встановив, що зборами Акціонерів ЗАТ Пересувна механізована колона №6 не вирішувалось питання про відчуження спірного цілісного майнового комплексу. Крім того, зазначено, що позивачкою не надано доказів, що вона користувалася зазначеним майновим комплексом.

Відповідно до статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить принцип res judicata, відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися, яке гарантує остаточність рішень.

З огляду на зазначене, судові рішення у справах №523/7820/16-ц, №521/14694/14-ц не можуть бути поставлені під сумнів, а прийняте у даній справі рішення не може їм суперечити, обставини, встановлені у цих рішеннях, не потребують доказуванню.

З огляду на зазначене вище, враховуючи відмову у задоволенні позовів стосовно цілісного майнового комплексу, зокрема:

- позову ОСОБА_2 до ЗАТ ХХІ Століття про визнання угоди дійсною та визнання права власності (справа №521/14694/14-ц);

- позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , треті особи: Закрите акціонерне товариство ХХІ Століття в особі ліквідатора Дарієнка Віктора Дмитровича, Одеська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю ВВП-10 , про визнання зборів такими, що відбулися, про встановлення факту укладання договору та передачі майна (справа №523/7820/16-ц), -

суд приходить до висновку про те, що цілісний майновий комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_6, загальна площа 1961,1 кв.м., був внесений ОСОБА_2 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ВВП-10 за відсутності на це відповідних підстав.

З матеріалів справи також не вбачається доказів фактичного користування відповідачем спірним цілісним майновим комплексом.

Позивачем надано докази того, що у серпні 1992 року директором М/П ПМК-6 ОСОБА_3 заступнику голови Одеського міського виконавчого комітету було направлено заяву з проханням узаконити розміщення бази ПМК за адресою: АДРЕСА_9, на території якої побудовані склади для матеріалів, слюсарні та столярні майстерні, майданчики для стоянки автотранспорту та інші будівлі, які забезпечують виконання ПМК плану будівельно-монтажних робіт. 17.02.1994 року обласною санепідстанцією Міністерства охорони здоров`я було надано висновок щодо відводу земельної ділянки під закріплення малого підприємства ПМК-6 (місцезнаходження ділянки: АДРЕСА_8). 28.03.1994 року Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища по Одеській області було надано висновок №23-91 про оформлення документів на право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_8, зазначено, що Державне управління вважає можливим оформлення документів на право користування земельною ділянкою ПМК-6 за умови виконання гарантійних зобов`язань по покращенню санітарного стану території, підключення до системи міської каналізації, розробки проекту нормативів для котельної по 4 категорії у строк до 01.09.1994. У цьому ж висновку вказано, що підприємство функціонує з 1946 року, на майданчику розташовані: майстерні з ремонту та обслуговуванню транспорту, електроцех, столярний цех, 10 боксів під автотранспорт, складські приміщення, АЗС на 3 блокпункти, побутові приміщення. Також позивачем надано копію податкових розрахунків земельного податку за 2009-2012 рік, складеного платником податку ЗАТ ХХІ століття , а також відомостей про наявність документів на землю за договором купівлі-продажу по адресі: АДРЕСА_8 (складські приміщення), копії корінців податкових повідомлень-рішень від 29.09.2009, виставлених Закритому акціонерному товариству ХХІ Століття за платежем земельного податку, акту про порушення податкового законодавства ЗАТ ХХІ Століття .

Також позивачем надано копію технічного паспорту, виданого Закритому акціонерному товариству ХХІ століття на виробничу базу по АДРЕСА_6.

У той же час суд зазначає, що питання використання цілісного майнового комплексу ЗАТ ХХІ Століття або земельною ділянкою під вказаним майновим комплексом не є обставинами, які підлягають доказуванню у даній справі з огляду на спосіб захисту, обраний позивачем. Втім, суд звертає увагу на те, що відсутність доказів користування цілісним майновим комплексом відповідачем та/або ОСОБА_2 додатково свідчить про відсутність у відповідача виникнення права на нерухоме майно, яке є предметом спору.

Частиною 2 ст. 328 ЦК України встановлена презумпція правомірності набуття права власності, за якою право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не передбачена законом. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не передбачено законом, слід доказувати, а правомірність набуття права власності передбачає його законність і добросовісність. Зазначене відповідає правовій позиції, що викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 по справі № 522/2110/15-ц.

З огляду на вказане, право власності позивача на цілісний майновий комплекс є набутим правомірно, оскільки інше не встановлено в судовому порядку та не передбачено законом.

Водночас, відсутність належних підстав для набуття права власності на цілісний майновий комплекс відповідачем доведена позивачем належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву у справі, проте під час судових засідань посилався на безпідставність доводів позивача, відсутність підстав для задоволення позову та висловював думку щодо наведених позивачем доказів. Разом з цим, з урахуванням висловлених доводів сторін, суд дійшов висновку, що сукупність наявних у справі доказів не дають підстав вважати правову позицію відповідача доведеною належними, допустимими, достовірними або вірогідними доказами, наданими у встановленому процесуальним законодавством порядку.

Згідно зі ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

По суті, відповідачем було надано лише клопотання про зупинення провадження по справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №5017/2615/2012 про визнання результату аукціону, оформленого протоколом про проведення аукціону № 1 від 06.07.2016, недійсним. До цього клопотання було додано копії судових рішень у справі №5017/2615/2012.

У судовому засіданні клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№2-4987/19 від 15.10.2019) було відхилено. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначав про те, що право власності позивача на цілісний майновий комплекс є похідним від права власності його учасника ОСОБА_1 , яка набула права власності в результаті проведення аукціону від 06.07.2016 із продажу майна банкрута. Зазначає, що ухвала у справі №5017/2615/2012 від 31.05.2016, відповідно до якої було проведено аукціон, в подальшому була скасована.

Так, як вже було зазначено вище, 31.05.2016 господарським судом Одеської області у справі №5017/2615/2012 було постановлено ухвалу, якою визнано недійсним свідоцтво № 37213755 від 07.05.2015, видане Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції в Одеській області про право власності ТОВ ВВП-10 на цілісний майновий комплекс загальною площею 1961,1 кв.м., визнано за Закритим акціонерним товариством ХХІ Століття право власності на цілісний майновий комплекс загальною площею 1961,1 кв.м. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 зазначену ухвалу було залишено без змін. Надалі, за результатами розгляду касаційної скарги ТОВ ВВП-10 постановою Верховного Суду від 15.05.2018 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 та ухвалу господарського суду Одеської області від 31.05.2016 у справі № 5017/2615/2012 було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області. Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.10.2018 у справі №5017/2615/2012 заяву про витребування майна з незаконного володіння ТОВ ВВП-10 та визнання недійсним свідоцтва про право власності залишено без розгляду.

Відповідач зазначив, що господарським судом Одеської області розглядається справа №5017/2615/2012, яка пов`язана із даною справою, та у якій встановлюються обставини, які впливають на подання і оцінку доказів у даній справі. Так, у провадженні знаходиться заява про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута 06.07.2016, а результат розгляду даної заяви буде мати преюдиційне значення для розгляду даної справи.

Заперечуючи проти зупинення провадження у справі, позивач вказує, що на даний час рішення суду про визнання результатів аукціону недійсним немає, а отже, виходячи з презумпції правомірності правочину, аукціон є дійсним, крім того, позивач набув право власності на підставі оплатного правочину із внесення об`єкту до статутного капіталу позивача, позивач не брав участі у проведенні аукціону, навіть не існував в момент проведення аукціону, до позивача не може бути застосована реституція, а також не може бути витребуване майно. Зазначає, що навіть у випадку визнання результатів аукціону недійсними, право власності позивача не буде скасовано, оскільки у справі 5017/2615/2012 не ставиться таке питання. Таким чином, провадження про визнання результатів аукціону недійсними не має правового значення для даної справи.

Більше того, вказує, що факт скасування ухвали від 31.05.2016 у справі 5017/2615/2012 із направленням заяви на новий розгляд не свідчить про недійсність аукціону, оскільки на момент проведення аукціону така ухвала набрала законної сили.

Відповідач при цьому посилається на таку підставу для зупинення як п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України, тобто об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

При цьому, відповідно до цього ж п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Оскільки матеріали справи містять докази, які дозволяють встановити та оцінити обставини справи, які є предметом розгляду, зокрема, обставини набуття права власності на цілісний майновий комплекс позивачем та відповідачем, суд не вбачає наявності перешкод для продовження розгляду справи. У зв`язку з цим клопотання про зупинення було відхилено.

Відповідно до положень ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У контексті зазначеного, суд вказує, що докази, подані позивачем у підтвердження обставин, що підлягають доказуванню у даній справі, є більш вірогідними, аніж подані відповідачем докази наявності спору щодо дійсності аукціону.

Відповідно до положень ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає обставини, на які посилається позивач, доведеними.

Щодо способу захисту прав, обраного позивачем, суд вказує наступне.

За змістом статті 4 ГПК України правом на звернення до суду за захистом наділена кожна особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

В силу наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві.

Згідно зі ст. 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути здійснене лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Крім того, в Україні відносини, пов`язані із набуттям, зміною, припиненням права власності та його захистом, зокрема, регулюються Цивільним і Господарським кодексами України.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч.ч.1,4 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набула чинності від 11.09.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ст. 13 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні Європейського суду з прав людини зі справи Шульга проти України (заява N 16652/04) від 02.12.2010 зазначено, що роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція) кожному гарантується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Цією статтею також визначено певні гарантії прав приватних осіб у випадку втручання держави у їхні права.

При розгляді справ національні суди України застосовують положення Конвенції та практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права, що передбачено статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності відповідача суд вважає ефективним та таким, що призводить до реального захисту порушеного права.

Як встановлено судом, спір між сторонами виник на підставі наявності двох правовстановлюючих документів на один об`єкт нерухомого майна - цілісний майновий комплекс, загальною площею 1961,1 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, який в цілому складається з: літ. А , літ. В , літ. Б , літ. Г , літ. Е , літ. Д , розташований на земельній ділянці площею 0,7385 га.

Так, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №168685960 від 30.05.2019 вбачається, що ЦМК зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю Одеська застава 30.05.2019 рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. З інформаційної довідки №172426728 від 03.07.2019 вбачається, що 19.06.2019 ЦМК було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю ВВП-10 на підставі рішення суду від 15.05.2018 5017/2615/2012, свідоцтва про право власності 37213755 від 07.05.2015, яке є предметом оскарження у даній справі.

Також позивачем додано інформаційну довідку №172794282 від 05.07.2019, згідно з якою державну реєстрацію права власності на ЦМК було поновлено за Товариством з обмеженою відповідальністю Одеська застава . Втім, вже 08.07.2019 ЦМК було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю ВВП-10 , що вбачається з довідки №173096040 від 09.07.2019. Підставою реєстрації знову вказано рішення суду від 15.05.2018 5017/2615/2012, свідоцтво про право власності 37213755 від 07.05.2015, яке є предметом оскарження у даній справі.

Наявність двох правовстановлюючих документів на один і той самий об`єкт нерухомого майна свідчить про порушення права власника на цей об`єкт шляхом невизнання його права власності та оспорення такого права.

Свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Свідоцтво про право власності не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності (зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 по справі №917/927/17). Оскільки судом встановлено відсутність підстав для внесення ОСОБА_2 цілісного майнового комплексу до статутного капіталу відповідача, то і документи, якими оформлюється відповідне право, мають бути визнані недійсними та скасовані.

При цьому, оскарження позивачем рішення загальних зборів відповідача, оформлене протоколом Загальних Зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ВВП-10 №29/04/15 від 29.04.2019, відповідно до якого було здійснено внесок до статутного капіталу шляхом внесення цілісного майнового комплексу, який розташований за адресою: АДРЕСА_6, загальна площа 1961,1 кв.м., - не може бути ефективним способом захисту за фактичних обставин.

Так, саме на підставі рішення загальних зборів 30.04.2015 було проведено реєстрацію відповідних змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю ВВП-10 , а 07.05.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю ВВП-10 отримано оскаржуване свідоцтво про право власності №37213755.

Рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю не є угодами, зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин (зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі № 910/22291/16).

Позивач не є суб`єктом господарських корпоративних відносин, які склалися між учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю ВВП-10 , зазначене рішення загальних зборів відповідача не є обов`язковим для Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська застава", не породжує для нього безпосередніх правових наслідків, які могли б бути оскаржені.

Оскільки вимога про визнання недійсним вказаного рішення загальних зборів відповідача не є ефективним способом захисту позивача у даній справі і не може відновити порушені права позивача, позивач вправі посилатися на незаконність такого рішення загальних зборів, оскільки за умови його невідповідності закону таке рішення не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Зазначене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.08.2019 по справі № 911/3681/17. У постанові суд вказав, що позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного рішення Сільради, без заявлення вимоги про визнання його недійсним, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Також позивач правильно не застосовує вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. На момент подання позову відсутні такі обставини, які б дозволили встановити фактичне заволодіння майном позивача. Згідно з положеннями статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Права позивача порушуються саме шляхом оспорення відповідачем його права на об`єкт нерухомого майна. В контексті зазначеного суд вказує, що вимога про визнання права власності сама по собі за фактичних обставин також не може бути ефективним способом захисту позивача, оскільки на один об`єкт нерухомого майна одночасно існують два правовстановлюючі документи.

Більше того, статтею 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Таким чином, власник не зобов`язаний у кожному випадку доводити іншим особам правомірність набуття права власності на належне йому майно. З цього випливає також право власника доводити неправомірність дій третіх осіб щодо майна, яке йому належить на законних підставах, а також висувати вимоги про скасування актів, направлених на зміну правового статусу належного власнику майна.

Як вже зазначено вище, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спосіб захисту права шляхом визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності №37213755 від 07.05.2015 року на цілісний майновий комплекс, обраний позивачем, є ефективним та таким, що може поновити порушене право позивача.

Решта доводів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись зазначеним вище, відповідно до ст.ст. 13, 41 Конституції України, ст.ст. 3, 15, 16, 203, 204, 215, 238, 316, 328, 387, 388, 392, 650, 655, 656 ЦК України, ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська застава" (вул. Новикова, буд. 2-Б, м. Одеса, 65098, код ЄДРПОУ 42832406) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВП-10" (вул. Новикова, буд. 2-Б, м. Одеса, 65033, код ЄДРПОУ 39550299), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), 2) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), 3) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ), 4) ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ) про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності №37213755 від 07.05.2015 року на цілісний майновий комплекс загальною площею 1961,1 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, видане державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Заяць Костянтином Вікторовичем, - задовольнити.

2. Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності №37213755 від 07.05.2015 року на цілісний майновий комплекс загальною площею 1961,1 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, видане державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Заяць Костянтином Вікторовичем.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВП-10" (вул. Новикова, буд. 2-Б, м. Одеса, 65033, код ЄДРПОУ 39550299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська застава" (вул. Новикова, буд. 2-Б, м. Одеса, 65098, код ЄДРПОУ 42832406) 2881,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 12.11.2019. Повний текст рішення складений та підписаний 22 листопада 2019 р.

Суддя Р.В. Волков