Рішення

від 13.11.2019 по справі 140/2700/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року ЛуцькСправа № 140/2700/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Савчук О. І.,

за участю представника позивача Максимчука Ю. В.,

представника відповідача Виш А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Турія-Агро до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Турія-Агро (далі - ТзОВ Турія-Агро , позивач) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.05.2019 року №0005391403, згідно якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 86 984,10 грн.; від 20.05.2019 року №0005401403, згідно якого застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 340,00 грн.; від 20.05.2019 року №0005411403, згідно якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 142 704,94 грн.; від 20.05.2019 року №0005421403, згідно якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 872 234,60 грн.; від 20.05.2019 року №0005431403, згідно якого застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 340,00 грн.; від 20.05.2019 року №0005441403, згідно якого застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 510,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 12.04.2019 року по 18.04.2019 року на підприємстві проходила позапланова виїзна перевірка, за результатами якої було складено акт від 25.02.2019 року №9205/14-03/37259205 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Турія-Агро з питань, викладених в запереченні від 29.03.2019 року №19 на акт позапланової документальної перевірки №5012/14-03/37259205 від 19.03.2019 року . 21.05.2019 року позивачем було отримано податкові-повідомлення рішення від 20.05.2019 р. №0005391403, №0005401403, №0005411403, №0005421403, №0005431403, №0005441403. Позивач не погоджується з даними податковими повідомленнями-рішеннями, а також і з висновками акту повторної перевірки, оскільки будівлі, зазначені в акті перевірки, є будівлями сільськогосподарського призначення, віднесені до класу 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства за ДКБС, що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами, і безпосередньо використовуються у сільськогосподарській діяльності ТзОВ Турія-Агро згідно угоди про співпрацю від 01.03.2013 року. Тому, згідно з пп. ж пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) дані будівлі не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Крім того, значна частина перерахованого в акті перевірки нерухомого майна є інженерними спорудами чи мережами, тому в силу норм пп. 266.2.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки. Позивач зазначає, що факти, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсності, містять суттєві помилки та розбіжності у класифікації об`єктів нерухомого майна - будівлі/споруди/інженерні споруди, нараховані суми податку не враховують в повній мірі ставки податку та пільги, зазначені в рішеннях органах місцевого самоврядування. Враховуючи, що декларація з податку на нерухоме майно подається щодо об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, які є об`єктами оподаткування відповідно до норм ПК України, у ТзОВ Турія-Агро не виникає обов`язку включати до податкової декларації вказані в акті перевірки об`єкти та сплачувати за них суми податків. Позивач зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки є протиправними, а податкові повідомлення-рішення підлягають перегляду та скасуванню.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вважає позов безпідставним та необґрунтованим, оскільки основним видом діяльності ТзОВ Турія -Агро є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що в період 2016 - 2018 років, що і здійснювалось позивачем. Вказує, що ТзОВ Турія-Агро в розумінні підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України не є сільськогосподарським товаровиробником, а тому повинне сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за надані в оренду нежитлові приміщення на загальних підставах. Вказує, що в обгрунтування того, що товариство є сільськогосподарським товаровиробником та використовує будівлі, споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, проводить виробництво, обробку сільськогосподарської продукції позивачем не наведено жодного аргументу та не надано доказів такої діяльності.

Крім того, представник відповідача зазначає, що застосування пункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель сільськогосподарських товаровиробників та які призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Однак, ТзОВ Турія-Агро не виконується умова щодо сільськогосподарського товаровиробника, так як основний вид діяльності даного підприємства - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Враховуючи зазначене, представник відповідача вважає, що податкові повідомлення-рішення від 20.05.2019 року №0005391403, №0005401403, №000541103, №0005421403, №0005431303, №0005441403 винесені ГУ ДФС у Волинській області з дотриманням норм чинного законодавства, а тому у задоволенні позову просив відмовити повністю.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що значна частина об`єктів нерухомості, які перелічені в акті перевірки є будівлями сільськогосподарського призначення, а ТзОВ Турія-Агро бере безпосередню участь у виробництві сільськогосподарської продукції. Також зазначає, що одним з видів діяльності ТзОВ Турія-Агро є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, однак серед зареєстрованих видів діяльності позивача є також код КВЕД 10.91 - виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, здійснення господарської діяльності, по якому товариство підпадає під визначення сільськогосподарського товаровиробника. Крім того, 01.03.2013 року між ТзОВ Турія-Агро та ТзОВ Агротехніка була укладена угода про співпрацю, предметом якої є взаємна співпраця сторін та здійснення комплексу заходів спрямованих на максимально ефективне використання ресурсів, що беруть участь у виготовленні, зберіганні та переробці сільськогосподарської продукції. Відповідно до пункту 3 даної угоди сторони домовилися, що отримання статусу сільськогосподарського товаровиробника (виробника сільськогосподарської продукції) однією із сторін надає право іншій стороні користуватися таким статусом без окремого на те дозволу. Вказує, що ТзОВ Турія-Агро спільно з ТзОВ Агротехніка здійснюється безпосереднє виробництво, обробка, зберігання сільськогосподарської продукції/товарів, що підпадають під визначення груп 1 - 24 УКТ ЗЕД. Крім того, звертає увагу на той факт, що ТзОВ Агротехніка є засновником ТзОВ Турія-Агро із часткою у статутному капіталі в розмірі 99,9%, таким чином, позивач приймає безпосередню участь у виробництві сільськогосподарської продукції спільно зі своїм засновником.

Також вказує, що значна частина об`єктів нерухомого майна, зазначеного в акті перевірки, є допоміжними будівлями сільськогосподарського призначення, які зараховуються до підкласу 1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення інші та згідно з пп. ж пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Також, частина об`єктів нерухомого майна, які перебувають у власності позивача, згідно з Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000 є спорудами та інженерними спорудами.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача зазначив, що факт надання ТзОВ Турія-Агро нерухомого майна в оренду ТзОВ Агротехніка , не може свідчити, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником та використовує будівлі, споруди безпосередньо у своїй власній сільськогосподарській діяльності. Крім того, посилається на рішення Турійської селищної ради №8/3 від 29.01.2016 року, №38/3 від 23.03.2017 року, №63/3 від 12.01.2018 року, якими встановлено на території селищної ради податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на рішення Чаруківської сільської ради №3/4 від 22.02.2016 року, №7/5 від 26.07.2016 року, №17/3 від 30.06.2017 року, якими встановлено ставки місцевих податків і зборів на території сільської ради та рішення Локачинської селищної ради №34/4 від 29.01.2015 року та №15/10 від 21.12.2017 року, якими затверджено положення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території селищної ради.

Ухвалою суду від 01.11.2019 року допущено заміну первісного відповідача ГУ ДФС у Волинській області його правонаступником - ГУ ДПС у Волинській області.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ Турія-Агро з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період діяльності 2016-2018 роки. За результатами перевірки складено акт від 19.03.2019 року №5012/14-03/37259205, яким встановлено порушення ТзОВ Турія-Агро вимог п.п. 266.2.1 п. 262.2, п.п. 266.3.3 п. 266.3, п.п. 266.7.5 п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України занижено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а також в порушення вимог п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266, п. 120.1 ст.120 ПК України не подано до Турійської ДПІ ГУ ДФС у Волинській області, Луцької ДПІ ГУ ДФС у Волинській області, Локачинської ДПІ ГУ ДФС у Волинській області та не обчислено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016, 2017, 2018 роки та не подано та не обчислено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо новостворених (нововведених) об`єктів нежитлової нерухомості (а.с.8-35).

На даний акт перевірки ТзОВ Турія-Агро подано заперечення, у зв`язку з чим ГУ ДФС у Волинській області була проведена позапланова виїзна перевірка з метою дослідження питань, що стали предметом заперечення та викладених обставин, які не були досліджені під час документальної позапланової перевірки.

За результатами даної позапланової перевірки складено акт від 25.04.2019 року №9205/14-03/37259205, яким встановлено, що ТзОВ Турія-Агро порушено вимоги п.п. 266.2.1 п. 262.2, п.п. 266.3.3 п. 266.3, п.п. 266.7.5 п. 266.7, п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України занижено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 697787,68 грн. в т.ч.: за 2016 рік в сумі 148547,71 грн. (за 1 квартал 2016 - 36511,26 грн., 2 квартал 2016 - 37340,36 грн, за 3 квартал 2016 - 37340,36 грн., за 4 квартал 2016 - 37355,74 грн.), за 2017 рік в сумі 347276,80 грн. (за 1 квартал 2017 - 86819,2 грн., 2 квартал 2017 - 86819,2 грн.., за 3 квартал 2017 - 86819,2 грн., за 4 квартал 2017 - 86819,2 грн.), за 2018 рік в сумі 201963,16 грн (за 1 квартал 2018 - 50490,79 грн., 2 квартал 2018 - 50490,79 грн., за 3 квартал 2018 - 50490,79 грн., за 4 квартал 2018 - 50490,79 грн.);

- Волинська область, Луцький район, с. Чаруків, вулиця Вокзальна, 156 на загальну суму 114163,95 грн. в т.ч.: за 2016 рік в сумі 3634,92 грн. (за 1 квартал 2016 - 865,67 грн., 2 квартал 2016 - 923,08 грн, за 3 квартал 2016 - 923,08 грн., за 4 квартал 2016 - 923,08 грн.), за 2017 рік в сумі 85619,2 грн (за 1 квартал 2017 - 21404,8 грн., за 2 квартал 2017 - 21404,8 грн., за 3 квартал 2017 - 21404,8 грн., за 4 квартал 2017 року - 21404,8 грн.), за 2018 рік в сумі 24909,84 грн. (за 1 квартал 2018 року - 6227,46 грн., 2 квартал 2018 року - 6227,46 грн., за 3 квартал 2018 року - 6227,46 грн., за 4 квартал 2018 року - 6227,46 грн.).

- АДРЕСА_2 Локачі, вулиця Шевченка, будинок 14 на загальну суму 69587,28 грн. в т.ч.: за 2016 рік в сумі 11551,77 грн. (за 1 квартал 2016 року - 2887,94 грн., 2 квартал 2016 року - 2887,94 грн., за 3 квартал 2016 року - 2887,94 грн., за 4 квартал 2016 року - 2887,94 грн.), за 2017 рік в сумі 26825,6 грн. (за 1 квартал 2017 року - 6706,40 грн., 2 квартал 2017 - 6706,40 грн., за 3 квартал 2017 - 6706,40 грн, за 4 квартал 2017 - 6706,40 грн.), за 2018 рік в сумі 31209,91 грн. (за 1 квартал 2018 - 7802,48 грн., 2 квартал 2018 - 7802,48 грн., за 3 квартал 2018 - 7802,48 грн., за 4 квартал 2018 - 7933,05 грн.).

Крім того, в порушення п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266, п. 120.1 ст. 120 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) ТзОВ Турія -Агро не подано до Турійської ДПІ ГУ ДФС у Волинській області та не обчислено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки розташоване за адресою АДРЕСА_1 , 33-35 за 2016 рік, 2017 рік та 2018 рік., та не подано і не обчислено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо новостворених (нововведених) об`єктів нежитлової нерухомості у 2016 році - 3 декларації по таким об`єктам: склад готової продукції №2, площею 455,3 м.кв., зареєстрованого 19.02.2016 року; склад готової продукції №2, площею 266,7 м.кв., зареєстрованого 19.02.2016 року; зерносушильний комплекс, площею 13,4 м.кв., зареєстрованого 05.12.2016 року.

Також, в порушення п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266, п. 120.1 ст. 120 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) ТзОВ Турія -Агро не подано до Луцької ДПІ ГУ ДФС у Волинській області та не обчислено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки розташоване за адресою Волинська область АДРЕСА_3 Вокзальна, 156 за 2016 рік, 2017 рік та 2018 рік., та не подано і не обчислено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо новостворених (нововведених) об`єктів нежитлової нерухомості у 2016 році - 3 декларацій по таким об`єктам: навіс над завальними ямами /К1-1/, площею 85,4 м.кв., зареєстрованого 04.03.2016 року; адміністративно-побутове приміщення /И-2/,-площею 161,4 м.кв., зареєстрованого 07.03.2016 року; залізнодорожна вагова /Е-1/, площею 2,8 м.кв. зареєстрованого 07.03.2016 року.

Крім того, в порушення п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266, п. 120.1 ст. 120 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) ТзОВ Турія -Агро не подано до Локачинської ДПІ ГУ ДФС у Волинській області та не обчислено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки розташоване за адресою АДРЕСА_2 14 за 2016 рік, 2017 рік та 2018 рік (а.с.36-61).

У пункті 3.1 вищевказаного акту перевірки відповідач зазначає про те, що основним видом діяльності позивача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Під час перевірки встановлено, що ТзОВ Турія-Агро в періоді перевірки здійснювало діяльність з надання в оренду ТзОВ Агротехніка власного нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки та, на думку відповідача, не є сільськогосподарським товаровиробником у розумінні п.п. 14.1.235 ПК України.

Крім того, 01.03.2013 року між ТзОВ Турія-Агро та ТзОВ Агротехніка була укладена угода про співпрацю, предметом якої є взаємна співпраця сторін та здійснення комплексу заходів спрямованих на максимально ефективне використання ресурсів, що беруть участь у виготовленні, зберіганні та переробці сільськогосподарської продукції (а.с.75-76).

На підставі акту від 25.04.2019 року №9205/14-03/37259205 ГУ ДФС у Волинській області винесено податкові повідомлення-рішення від 20.05.2019 року №0005391403, №0005401403, №000541103, №0005421403, №0005431303, №0005441403, якими визначено грошове зобов`язання по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та застовано штрафні санкції (а.с.62-70).

ТзОВ Турія-Агро було подано до ДФС України скаргу на вищезазначені податкові повідомлення-рішення, яка рішенням від 29.07.2019 року №36000/6/99-99-11-06-01-25 лишила податкові повідомлення-рішення від 20.05.2019 року №0005391403, №0005401403, №000541103, №0005421403, №0005431303, №0005441403 без змін, а скаргу - без задоволення (а.с.71-73).

Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями ТзОВ Турія-Агро оскаржило їх в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 266 Податкового кодексу України врегульовано порядок адміністрування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Зокрема, встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено перелік об`єктів нерухомості, які не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до яких, у тому числі, належать будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (п. ж ).

Отже, обов`язковими умовами для звільнення нерухомого майна від оподаткування є наявність у власника майна статусу сільськогосподарського товаровиробника та використання власником будівель і споруд у сільськогосподарській діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним з видів діяльності позивача є, зокрема, виробництво готових кормів для тварин.

При розгляді справи судом було досліджено угоду про співпрацю від 01.03.2013 року, укладену ТзОВ Турія-Агро та ТзОВ Агротехніка , предметом якої є взаємна співпраця сторін та здійснення комплексу заходів, спрямованих на максимально ефективне використання ресурсів, що беруть участь у виготовленні, зберіганні та переробці сільськогосподарської продукції. За умовами угоди позивач надає в користування ТзОВ Агротехніка будівлі, обладнання та інші основні засоби необхідні для зберігання та переробки сільськогосподарської продукції та виготовлення комбікормів для годівлі сільськогосподарських тварин. Відповідно до пункту 3 даної угоди сторони домовилися, що отримання статусу сільськогосподарського товаровиробника (виробника сільськогосподарської продукції) однією із сторін надає право іншій стороні користуватися таким статусом без окремого на те дозволу

Вказані докази, на думку суду, свідчать про те, що ТзОВ Турія-Агро має ознаки сільськогосподарського виробника в контексті вимог підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 та підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та спростовують доводи відповідача про відсутність підстав для звільнення товариства від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

З акту перевірки встановлено, що об`єктом оподаткування, на думку податкового органу, є: склади готової продукції, зерносушильний комплекс, навіс над завальними ямами, залізнодорожна вагова, адміністративно-побутове приміщення, зерносклади, силоси, цех по виробництву комбікормів, башта Рожновського, екструдерний цех, лабораторія, піднавіс сільськогосподарських машин, інженерні споруди, насосна станція, теплогенератори, елеватор.

Водночас, Державним класифікатором будівель та споруд, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 р. № 507, визначено, що клас 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. Як підкласи до класу 1271 Державним класифікатором окремо визначено: будівлі для тваринництва, будівлі для птахівництва, будівлі для зберігання зерна, будівлі силосні та сінажні, будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства, будівлі тепличного господарства, будівлі рибного господарства, будівлі підприємств лісівництва та звірівництва, будівлі сільськогосподарського призначення інші.

З наведеного вбачається, що об`єкти нерухомого майна, на які відповідачем нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належать до будівель сільськогосподарського призначення. При розгляді справи судом було встановлено, що усі будівлі та споруди, зазначені у акті перевірки, використовуються позивачем та ТзОВ Агротехніка на виконання умов угоди про співпрацю від 01.03.2013 року.

На думку суду, вищевказані обставини дають підстави для висновку про наявність двох обов`язкових умов для звільнення нерухомого майна позивача від оподаткування - наявність статусу сільськогосподарського товаровиробника та використання майна у сільськогосподарській діяльності.

Відповідно до підпункту 266.4.2 підпункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

В матеріалах справи наявні рішення Турійської селищної ради від 21.01.2016 року № 7/17 та від 12.01.2018 року № 63/3, рішення Чаруківської сільської ради від 22.02.2016 року № 3/74, від 26.07.2016 року № 7/5 та від 30.06.2017 року № 17/3, якими для будівель та споруд сільськогосподарських виробників, призначених для використання у сільськогосподарській діяльності, встановлено 0% ставку податку. Рішенням Локачинської районної ради від 29.01.2015 року № 34/4 затверджено Положення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у якому продубльовано вимоги пункту ж підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України про те, що не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов`язку сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів нерухомості, що знаходяться на території Турійської та Локачинської районних ради і Чаруківської сільської ради.

У пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа Руїз Торіха проти Іспанії (серія А, №303А) суд зазначає, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Зважаючи на викладене, суд вважає, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позов та в запереченнях на відповідь на відзив спростовуються встановленими в ході розгляду обставинами та нормами законодавства.

З наведених вище мотивів та підстав суд дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та наявність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог про визнання їх протиправними і скасування.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 16 546,71 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 23.08.2019 року №195 (а.с.2).

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із доданих письмових доказів (договору про надання правничої допомоги від 21.03.2019 року (а.с.96, том 3), детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським об`єднанням АФК та здійснених позивачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги (а.с.52, том 3), рахунків №52 від 29.03.2019 року, №61 від 13.05.2019 року, №64 від 10.06.2019 року, №83 від 22.08.2019 року (а.с.98-101, том 3), актів приймання-передачі наданих послуг від 29.03.2019 року, від 13.05.2019 року, 22.08.2019 року (а.с.102-104, том 3), виписок по рахунках за 17.05.2019 року, 04.07.2019 року, 05.09.2019 року (а.с.105-110, том 3) позивач сплатив Адвокатському об`єднанню АФК кошти в загальній сумі 16900,00 грн. на оплату правової допомоги, яка відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським об`єднанням АФК та здійснених позивачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги складається з: ознайомлення з актом ДФС від 19.03.2019 року - 2500,00 грн., підготовка заперечення до акту від 19.03.2019 року - 3000,00 грн., представництво інтересів клієнта в органах ДФС під час розгляду скарги платника податків - 500,00 грн., підготовка заперечення на акт від 25.04.2019 року - 3000,00 грн., підготовка скарги на податкові повідомлення-рішення від 20.05.2019 року - 3000,00 грн., підготовка і подання адміністративного позову - 3500,00 грн., представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції - 1400,00 грн.

У свою чергу, представник відповідача у додаткових поясненнях зазначив, що визначені представником ТзОВ Турія-Агро витрати на правову допомогу не співрозмірні з даною справою та не містять необхідних обґрунтувань до відшкодування, як це визначено нормами КАС України та судовою практикою з даного питання.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховуючи предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4900,00 грн., що становить вартість послуг пов`язаних із підготовкою і поданням адміністративного позову - 3500,00 грн. та представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції - 1400,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що ознайомлення з актом ДФС від 19.03.2019 року - 2500,00 грн., підготовка заперечення до акту від 19.03.2019 року - 3000,00 грн., представництво інтересів клієнта в органах ДФС під час розгляду скарги платника податків - 500,00 грн., підготовка заперечення на акт від 25.04.2019 року - 3000,00 грн., підготовка скарги на податкові повідомлення-рішення від 20.05.2019 року - 3000,00 грн. включається до витрат пов`язаних із підготовкою та поданням адміністративного позову, а тому дані витрати у сумі 12000,00 грн. повинен понести позивач. Крім того, суд звертає увагу на те, що судові витрати - це затрати, що були понесені стороною у зв`язку з розглядом і вирішенням адміністративним судом публічно-правового спору, тоді як вищезазначені витрати у розмірі 12000,00 грн. були понесені позивачем під час процедури адміністративного оскарження рішень контролюючого органу.

Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 16 546,71 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 4900,00 грн.

Керуючись статтями 243 ч. 3, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 20 травня 2019 року №0005391403, №0005401403, №0005411403, №0005421403, №0005431403, №0005441403.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Турія-Агро (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Єршова, 11/815, код ЄДРПОУ 37259205) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код 43143484) судовий збір у розмірі 16 546,71 грн. (шістнадцять тисяч п`ятсот сорок шість грн. 71 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 900,00 грн. (чотири тисячі дев`ятсот грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко

Повний текст судового рішення складено 22.11.2019 року.